Жыли они медже Бліхнарком а Высовом… Выберати ся з рідной земли мали на самого Честного Kреста… Влетіло в село польскє войско на конях, несли ся, як тоты дяблы, выганяли люди, били іх батогами… Доднес Єфроска видит тот кадр з траґічной істориі Лемків і чує тот страшный крик.

Але товды не вшыткых выгнали, част родин лишыли на зиму, то была гейбы репетиция. Спамятали ся, же тоты Лемкы іщы ся придадут, покаль в Высовій, приграничным селі, зорґанізуют жытя без його одвічных жытелів. Першым потягом, уж в маю, поіхала старша сестра Єфроскы, Ганя з родином. І по двох тыжнях за ньом приіхала до тернопільской области Єфросиния. Мала стация Великій Ходачків – величезне мурянчыско, тисячів переселенців…