70% #2014 - 70% #139 Роман Вархол, «Кермеш», 25 X 2014
•
Опис епізоду
To rozmowa z Romanem Warcholem o jego książce „Kermesh“, będącej wyborem wcześniejszych utworów uzupełnionym o nowe teksty. W audycji pojawiają się też jego łemkowskie korzenie, rodzinne opowieści i to, jak wpłynęły na jego poezję.
Автоматычна транскрипция
Слухайте <unk> процент лем не з Кракова а зо Станиславова Для вас
будут глядати ріжного цікавого ся леякого Анна Кырпан і Наталия Асатурян слухайте
сем <unk> процент а будете мати цілых <unk> Видам вас дорогы слухаче
при мікрофоні Анна Кырпан внесках УНыстях Роман Варгуль спід Львовы Спід Львова
было машкат в селі Земновода то можна повісти же то Львів Але
ну адміністративно навет тиж майже Львів Але то гей бы село Я
барз мало знам про того чловека а знам же він єст правдивым
поетом І подабат ся мі його поезия Зато закликала єм го ту
і тепер бесідуєме І першом причыном чого попросила єм го о тотім
інтервю єст остатня книжка котра зовет ся Кєрмиш можна повісти же ту
єст вшытко выбране выбране з інчых книжок і іщы дашто додане нового
і власні зараз будеме бесідувати о тотій книжці я Повіла бы м
же не раз єм чула про того поета де си виділи якысы
книжочкы вдано іх певне більше як <unk> але якыси все тото было
так скромно теражы невеличкы і сам тот чловек єст такым скромным же
нивидно го не чути не трубит о собі так як інчы і
хтіла бы м гнеска тото компенсувати Рада Жывы Гнеска ту з нами
Жывы Гнеска в радию повім же недавно были сте в Ґорлицях то
была творця Усін і в Креници де было бієнале лемківской русиньской культуры
то може дахто дахто з нашых слухачів міг вас і чути і
видіти А якы вашы вражыня Як вам было на Лемківской землі Зачнуш
з того же вражіня моє єст такє незабутнє Повісти же сподабало мі
ся барз за барз то нижне повісти Ґорлиці тилич Крениця то для
мене як казка тота гірска краса о котрім чул од своіх родичів
З єточых років вы вродили ся уж ту вродил ся ту але
повіджме так з материньскым молоком тоту бесіду тоты істориі леґенды о жытю
Лемка в горах то они перешли через моє серце через мою душу
жебы колиси стати вершом І так ся стало Но были сте власні
тепер Тепер был єм повідам же был єм так в Ґорлицях тиж
одвіджали сме Тылич і Крениця Крениця до Крениці найперше приіхали сме Крениця
ня просто зачарувала повісме так Руртне місто я знал з оповіди свого
тата бо тато воєнны рока был в Крениці Оповідал як яка тяжка
была то працы тых люди шобылі волністы Як над нима ся змыщали
тілько они вытерпіли зрешту єден з братів Мадзилянів описал тот період в
жытю Лемка І дуже я хотіл даколи повідіти тоту Криницю што што
за місты повіду Споминал тато о вільді баґатиля казоатам Кєфура Нешкал славный
тенор польскій Но не показали мі де тота вілья є але даколи
може звірі то просто сєкало посмотріті так дознати ся дашто більше повід
сме так Вы там выступали Тым я выступил трошка вершы прочытал Ці
они сподабали ся людям о тім я не можу судити Твоій жы
ней повіде Но то каждого в душы той зіз то не можеме
зазерати і видіти Але якєсы вразіня на них тото справило Я думал
сой же кажде слово хто бы його не выголосил на рідній муві
рідній бесіді то оно єст барз потрібне для шловека якій жыє тым
жытьом повіжмете Был іщы вечер в Ґорлицях так Был то уж на
закінчыня был вічір в Ґорлицях а наперед был в Тыличю І тоты
серпентины што сме переізджали тоты тоты дерева тоты краєобразы то не просто
взяли моє серце на тілько пленили же не хотіл єм з того
племну на вою Думал тепер же буде іщы неєдна збірка з того
воросна Но хотіли бы ся сподівати того Во вражю по правді дуже
єст а тепер перейду до кусцьок до інчой темы оповідте коротко о
своім коріню лемківскым одкаль походят тато мама Вы повіли же они Вам
оповідали о лемківскых леґендах то одкаль тото выросло одкуль росне тота Ваша
поезия Стары люде то єст Для чловека якій зачынат писати то єст
найбівшый скарб Як был єм маленьку дітину то слухал єм о повіди
Краянів Лемків Барз цікаво оповідали они о своім жытю бытю і для
того я мусіл зреалізувати в слові іхнє пережытя іхнє почуваня І так
оно вышло Тато мій Штефан Матионя походят они з мати з Залаткы
Рыманівской а тато з присілка Абрамів то такий был хутір присілок на
Зывалів Были переселены в Тарлопівску Област Шладківскы район Село Нагірянко ішы єст
там такє село Ягильниця більше відоме Але тамтоты село они барз близко
і в тотім селі Ягильниця єст Фестіваль Лемківской Пісні же одбыват ся
при початку черня тепер не было бы війны в тім році але
такто барз крас фестіваль в чорківскым районі барз дуже Лемків они іщы
кусюп ся тримают Так я зараз одраз допомню же занимат ся тым
Штефан Ґубернак І барз добрі ся занимат барз добрі ся занимат він
є великій ентузияста такых справ І тот фестіваль єст меньше заформалізуваний бы
він як бы народний бо то свято двох тых сел ну і
чортківского рейона І оно більше природно выглядат як може великы фестівалі де
більше тот плаф здомінує а там оно як бы Бів ся по
лемківскій О вы нашли ся по выселіню но ваша родина нашла ся
по выселіню в селі Нагірянка і там уж вы ся вродили там
я ся вродил Там вы вчыли ся я вшыль ся там скінчыл
школу Ну і кажу же было было од кого почути про Лемковину
А од кого чули сте Од сусідів Од старшых люди зас повтарым
ся барз мі было цикаво з такыма людми бесідувати Слухати іх Іхні
оповіди но так а нераз то были і страшны не лем такы
веселы цікавы оповіди А то навет з вашой поезиі можна одраз чути
бо там сут власні такы што тых оповідок але уж трансформуваны в
поетычний спосіб вершы сут там такы і о сусідах єст Доправды в
вас суты вершы римуваны а сут і білы вершы і власні такы
оповідкы о страхах якысы леґенды ци якысы істориі жытя то Білы вершы
часто І Такы же даякы барз барз мі ся подабают же очывидні
кім тиж єст і ритм може той оповідкы Але прочытайте такы прочытайте
може тото Для вас неє ріжниці писати по лемківскы ци поукраіньскы сєвы
хотіл лем знати єдно ку єст для вас ци писати по украіньскы
ци лемківскы ци мате ци єст якосы ріжниця Вы скінчыли Філолоґічний факультет
Лемского Університету то была украіньско украіньска філолоґія то украіньска реолоґія Бо принциповій
ріжниці писати літературну украіньску вчі лемківску мову для мене неє Але Єх
зрозуміла річ же літературну мову є володію Перо ліпше пишы літературну мову
і высше майстерніст Якы вдома в вас ся бесідувало в родині В
родині бесідувало ся лем по нашому І зато Од <unk> Но повіджме
так мал єм наприклад <unk> рокы так пят років Выходил на улицу
бавити ся з дітьми і дуже часто зачыны єм по словом бесідувати
і діти з ня засядали сміяти ся так же з тым вшытку
в порядку Поезия то кустьок інакше по лемківскы акусок інакше по украіньскы
бо буде інакше і рейтинґ так Маме інакше наголоси і зато єст
в тім ріжниця Но може інакший порядок слів і може іщы якысы
річы же же єст ріжниця пода Я бы не повіл же єст
принципова ріжниця ні сталий на голос в лемківскій мові на другім сладі
З кінци і інчы нюансы они не заваджают писаню Справа в тім
же словнику Віслат як нияк а літературні моу украіньской єст на дуже
а на дуже більшій Але місяц здає же такы поеты як выласні
роблят лемківску моуку з богатшю Кус додают дашто такє же она може
розвивати ся і власні поеты то барз важне они ідут як бы
допереду в розвитку мовы і они власні творят тото же зявляют ся
новы слова Новы якысы понятя може навет і з новыма словами зато
неолоґізмы то часто і з технікы приходят із реаліжытя але і поеты
творят неолоґізмы Але неолоґізмы неолоґізмамі а мі найбільша шкода крім старых часів
і старых слів тых якы ся уж затрацюют тых слів якы не
ужывают тепер То бесідуєме о якы словах о тых же тоты понятя
уж одышли не хоснуют тоты понятя Ци вы бесідуєте о просто же
забыли слово Можеме зачати од першопричыны од того же затратили ся понятя
Напр якы Світ єде впер світ мінят ся і неє тых люди
што можут реставрувати тот старый світ тоты старе понятя тот укрыт жытя
того уж неє Я хтіла бы м прочытати тот важ котрий певне
буде ту до речы В тій хыжы на припадку мешкают стары словы
што іх лишыли Ґуфрий Мыхал і його жена Чорны Анны а самы
пішли на другій світ Стары слова мают душу і єст ім гірко
смутно і утупно бо молоды люде удают же не видят іх АҐуфрия
Михала і його жену Чорну Анну не пустят назад другій світ І
навет як погнерали наприклад як генерали старшы люде одходили до Пантократора то
робила ся пустка в моім середовиску душевнім в душы робила ся пустка
Бо я повіджме так Смотріл на них і знал же навет як
они в тот момент як они не чекали мого слова то вшытко
єдно я знал же я маю для кого писати А як люде
старшы люде гмерали і робила ся пустка бой я уважал же Шо
раз меньше є дяко описати напр як бы бо Бо мама моя
вмерла дуже давно іш я был молодий но а тато вмер в
<unk> році на дуже пережыл матір то як тато вмер то зробила
ся така пустка же просто не хотіло ся писати по лемківскы Писали
сте для та писал єм як бы для тата бо знал єм
же было одчутя же він того чекат же він хоче жебы я
написал дашто А як він вмер то то то то то то
то то то то то того стану того чутя одчутя того мы
в моі душы не было єж Зробил ся повірме одным словом вакуум
Власні може то і про тот вакуум барз дуже вашых вершів вырастат
з співанок і ту єст співанка як епіграф А там долом а
там долом при Дунаю Пыют хлопці вийно велькым жалю Но і такій
верш Я з ними был колись давно на березі Дунаю І пил
вино терпкє вино гіркє вино отцяю Топил о чарці дикій біль Рыдали
скрипкє струны А зрада наче замікіль Сміяли серце юне Давно мій Божі
як давно На березі Дунаю убив ся ятым полином а душю досі
выливаю То вы были ініциятором выданя своіх поетычных збірок і той книжкы
Кєрмиш ци нагваряли Вас інчі люде Бо ініциятором все выступує якы Поета
ці правдивий ці трошка гірший ці трошка ліпший він все хоче видіти
своє слово опубликуване І для того старат ся жебы оно пішло в
світ А як оно єст юж выдрукуване то він видит же його
праца єст зреалізувана і дахто може почытати Навет тот хто не знаю
Але може сут люде котры заохучуют може такы же же барз люблят
вашу поезию і же може навет фінансово дашто помагают Я так повім
же барз я вяшный є люду котры готувы при тій підтримати ідею
выданя книжкы Но зачниме з того же в свій час барз мі
дуже поміг Ґенеральный Директор Фірмы Світуш Андрий Іванові Шталпыш потім ЕСТУ підхопил
Стефан Григорович Майкович Він был директором Акцийонерного Товариства Нафто Газмут і тепер
єст голово львівской орґанізациі Товариство Лемківне тавдякы йому сприяню і вышла тота
книжка То барз важне же сут такы лемківскы моценоты Мали слухаче кєд
вы лем тепер долучыли ся до нас То підповім же наш гіст
Наска Роман Варголь Зпід Львова зо села Зимна Вода під самым Львовом
бесідуєме про поетичну книжку Романа Варголя Кєрмеш Романа Варгола уж добре знают
Лемкы котры цінят правдиву поезию автор пише по украіньскы і по лемківскы
і тота збірка кєрмиш тиж ма вершы украіньскы і лемківскы а зобрала
іх докупы Лемківска тема деси може місяц минул як вышла тота книжка
во Львові в выдавництві з полом барз маленькым тиражом зато одраз буде
то бібліоґрафічна рідкіст Добре же маме ладка Максимовича то в него на
сайті Лемко кропка Орґ можна найти вшытку і тоту книжку очывидні тиж
Іщы вартало бы додати же на обкладинці видиме ґрафіку Мысткыні зо Львова
Лемкыні Мариі Янко і в середині в книжці тиж єй ґрафіка яка
думам же добрі пасує до той поезиі Кус прочытам так на пробу
жебы хоц мы бесідуєме і цитуєме вершы але такий більшый кус кавалец
жебы вымали понятя Што за поета Роман Варголь но то просиме порцийку
поезиі моім прадідам До вас так далеко што голос і птах Замерзают
на пілдорозі хоц не має жодных морозів і водночас так близко ніби
чуєш битя власного серця Тілько чом по слідах вашых марно ходит святий
Петро із ключами відрайской брамы Марно вештит ся і люципер чорний як
саже і ніч Одне знают тверды вый по сьогодні унибутя безодні Спите
на долівці вічності на крикі толщыю літ І нищо вам красиві моі
слова і нищо вам баскій лед жытя і цей атомний світ все
ж хочу про вас розказати окрушену правды хоча б Ось вы поіхали
на Мадярщыну жнивувати палюче сонце пусти хрестит васі обличя а втома валит
з ніг та ви умієте выпростати ся під чужым небом і повертаєтесь
додому з піснями хлібом і вином У гершках або пінкысы выпропиваєте віцівскій
ґрунт а потім присягайте у церкви щыпити до смерті не будете Але
зоря веде дорыма корчми вперто лиш наливаєте не укєлишок бо ж присяга
а на ложку Уй плыне час же ровесникысотлітні воры забули давно про
вас і плывут у туман Та вруці му єй вами запале на
світскє жытя Я повинен єй донести до мети фай <unk> вітрів завывают
на перевалі Балада про розбійків тому сто згаком літ на Лемківщыні Вільскых
Лісах розбійників кюсіло в Прах По гриби і молину люди боялись ходити
хоц ні гадюкє ні сіромантя ні дика не лякали ся зроду віку
Нападали на села о тіли худіі заберали таляры і зоті у Богатого
Кузу і курку в Убогого іх совіст не мучыла Певне брию было
привалено што то закрыває хід до Печеры А якусь серед ноці допристаруі
бабны і тіткє завітали та самотою мешкала над потічком усе багатство куферок
і глахам на гористі Наслухавсись про гробункє до куферка приладнала мотузку а
другій кінец привязувала на ніч до свойоі ногы тож миттю збудила с
і стала гукати Андрию Ґріх Вані Михале Пете Земене Іще багато назвала
імен Ставайте бо густі маме Аж Дудніла земля Доброкрады з Горища стрыбали
втікали Цю історию баба мі розказали Коли сутніє і я сам у
кімнаті уява малює наче приходят до мене раді з гір Днімают кудлаті
як бескєди шапкє і порослі мохом чугані Як же долгу ішли мы
до Тебе правнучку озыває ся перший Почастуй нас розмовою просит другій а
далі сідают ся на долівці і сопілкы прикладают до уст паленіют сорому
што не знаю навіт єхніх пісень помічают це і жаль ім теє
мене непомітно выходят з кімнаты у ніч кудляті як бескєди шапкє і
порослі мухом чугані залишают году Тихо тихо зыспівю Споза горы місяц зышол
а з за воріт шулгай вышол На білім кони мыхал на білім
кони святий до села не приіхал Бо певно коня стратил До пана
і Івана на поріг не завитол Діброва неприбрана Поляна несповита Най сідит
соло в Дублі мы ходме ся звідати святого Яна в Дублі Михала
ди глядати Як треба то я перший дам бідакови коня а вам
тот малий вершык што шпортат ся колоня Тота любил як чардаш быстрым
вітром роджена цістым огньом хрещена лем бы ся на ню призерал Лем
бы ся на ню призерал лем бы очами повідал будже доня дівчатко
красна ружу майова з сусідового саду Одограли гудакы Вітер стих оген згаснул
більше нич не памятам Як молитву полчарям Верни до ня дівчатку Білу
ручку мі подай най нам горы заграют быстрым вітром роджений цістым огньом
хрыщений як тота любил чардаш Над гробом параскы теты склонил ся сухый
цвіток Боже як часто тлетит крутит шалену світом Дляня зберала на меджі
смачны оріжкы ліскувы Однес на цмонтарі лежыт і смотрит сни баринкувы Не
дбат о курку і кота лишыла іх добрым людом коло рийского плота
чекат страшного суду Маленькый пташку співоці наш брате камрате славны гуслімаш Красно
чар даш гараш ремесло твоє єст святе І зас споминам свою матір
Уж давно єй на світі ниє Скапуют сызы з уч на папір
на папір білий як лилия Мамына весна квытла в горах а сонце
зашло на поділю Єй душе жыє в лісах борах Як Дунай Пиха
і Неділя Явеци не мам сил співати бо болят струнны моім гуслям
Лем єдну пісню знам карпати Як вітер моі вершы гучат Тот погар
як в горах яр дітину з дикой ружы Лінь вину Прадідова слава
вітівска недоля і сыза Терпкы і Лемковины Тот пугар як весна у
горах моє дітино Золотий рыйсік для рыйсі жебы вершы писала в своім
царстві зеленім Не гырмоты метала до Параскы і грыся до Олены Іваня
Наша красна земличка Най не пляче як каня Лем чолами най грає
Шварным пташком най співат До погарів вітцівскых младе вино наливат О старых
часах повідайте О высарканях нявках канях писану палу заня дайте Што ґаздів
чугах і одчуганях Найславу гором заспівают Молоду пару привитают Чом вітер так
сильно гучыт Якого споминат князя Хто з небом земличку злучыт без грішного
пінязя Чом возы ґаздівскы не ідут зо Ждыні до Бардийова Не славлят
гудакы побіду на шогы ні срібло ні слово На оранім конику по
злото осени поідеме Колеґо мій дванадцет головий змі на красній принцесі ся
женит Забєме го камеником принцесу і злото возме сой Ту веце уж
неє Дунаю До моря не плынут кораблі по два раз по три
раз тустают но тоты но самы на граблі Сут млскы камені уж
в раю сам Петро обертат іх святий Бо ту веце неє Дунаю
регоці ся фраз влювати До старой помолю ся липы пастушу спимянул єм
байку за душы шугаів забачу што оддал отару за файку Не буду
вам переповідал як уці сунькы вытерали поклоню ся липі і піду за
лісы за рікы за скали А мы підеме зас до нашой бесіды
з Романом Варголом звучали вершы його книжкы Кєрмеш выданой власні тепер во
Львові о якій мыско бесідуєме Барз дуже ріцінні ту ся подабают і
я бы хтіла барз прочытати перший верш котрий як то зове ся
в критичній літературі проґрамний Я можливо останній поет Лемків Та пукы каны
ци народу безгміня Выспівати хочу віків його силы каміня тихым словом згадати
могилы предків Сонічні дні для горян давно промайнули і усі гніздо звыло
собі пустко час од часу усни приходит минуле іхнє минуле онукам потрібны
як шустко Ах онуків онукє виж не мертві збудіт ся розшукайте в
Бескєдах могилу діды Серцем єй покмнітся Дідів духлом такє повіды Ци Ваша
книжка єст кєрмешом для такых же люблят добру поезию чом назвали сте
єй кєрмеш Ну не знам як на рахунок доброй поезиі але то
же свято повинно быти кермыш то єст праздник то єст свято І
же все і чловек повинен чути ся як на святі тот стан
душы чловековий повинен трывати і тривати І для мене єст святом як
раз великым святом тематика лемківска І може найточнішу буде о тота одповід
же лемківска тематика то для мене є вічний кармеш Бо там дяня
і гуші і басы і чардаш там вшытко єст дяня І вшытко
тото єст по тій книжці і гусі і чардаш і чары лемківскы
ріжны і цікаве же барз дуже ту у вас єст середньові ріжных
князів білых Хорватів напр Князю Білых Хорватів з золотой імлы на просторах
хрестятів Заклинаю Прылинь срібряному шоломі на баскому куні крізь віків быломи барвінковій
пісні Звіл є терем для Тебе з візерунком і снів синів чыстого
неба в ньому вікна засклив і здаля лабит оці дивовижна різьба у
грі стях тріпоче братом сонячных барв походяє сторожа пролітає сола чари кєде
рожа крутит ся голова знов не можу я спати вірш розквітнул як
без Князю білых Хорватів выкликают тебе Близкє Вам такы давны часы выіх
як бы видите праз густы густы маны лід но треба повісти же
тоты вершы такого типу вершы они написаны сут <unk> років тому Товды
вас до більші цікаводиль мене тото цикавіло такы як раз Істория така
леґендарна як о князю лаворців о білых Хорватах Лаборе з князєм тото
ня дуже тоты інтересувало і такы рефлексиі з чого ся родили Ваша
поезия мій припоминат поезию японьску ци кєтайску покытайска література японьска Може быти
якійси верш для чловека непосвяченого котрий назна мистецтва істориі класику той літературы
японіі ци Кытаю абсолютно не буде зрозуміле о цім ся бесідує і
в цім краса верша Якаси маленька тота тоткавальчык на <unk> ліюк танкы
Чытать европейскій може не зрозуміти о што ходит бо там закудуваны є
кысы понятя кыси слова цитати з чогоси і чытат японец він одраз
розуміє о што ходит же там єст якаси цитата посыланя на дакого
і так ту єст напрыт васій збірці Кєрмиш барз дуже такых річы
котры ту сут цитаты як бы Лемко котрий жыє в лемківскым світі
одраз зрозуміє о што ходит одраз ци по украіньскы ци по лемківскы
писано тут сут символы Одсыланя до чогоси Што Лемко зна Не знам
ци так будут сприймати поезию не Лемкы Лемко ту одраз зна як
пише ся ци якысы геоґрафічны назвы ци іщы якысы то одраз ясне
што там співанка якаси там єдно слово з той співанкы а ту
уж ясну цілу співанку мысиі одраз припомнеме Але не знам ци можут
так реаґувати вшыткы ци просто будут розуміти О цім автор бесідує тяжко
повісти дати одповід так жывы просту одповісти і уж і сказати повісти
же то так має быти Наприклад от навет такий вершык Вітер дзвоном
зачеберкат із євора листок злетит синє море перелятит Але што я Вам
повідам На церкові змерзне роса сумно стріне ліс під роса і пастуха
і худібку Але што є Вам повідам Літо красне як ягода Юж
минуло шкода шкода І Антося і Анничку Але што є Вам повідам
Но то я одраз знам же знам де то Церґова гора та
бо знам бы єй виділа нераз знам што то за гора Пітроса
Я просто знам ніс Пєтроса Так што то пітроса бы ходили лем
там Але не знам ци вшыткы будут з наго видити А я
николи не ходил ні в Підросі де был мє на церкові лем
жы повіди старых люди знаму о них о тых понятях геоґрафічных І
не лем ґеоґрафічны але треба знати напр якыси збуі тут Яносы кіяносы
кіяничкы Ци якысы іщы річы і барз цікавы образы котры ся повтаряют
нераз і вшытко ту ся зачынат іщы барз давно іщы зачынат ся
од Дунаю а історикы повідают же Лемкы певне норусины Пришли деси од
Дунаю же першы жыли деси там На берегах Дунаю повіме так думам
же в тім тиж дашто єст і пришли спочатку на полудньову част
Карпат а пак уж на Лемковину Думам же Дунай тотой Дуней поетичний
словяньска ріка але і якась міфічна ріка правда Дуней котрий те в
піснях Но на сам перед то є Дунай котрій пісня диже Так
правду кажете то є поетычний думий Але з другого боку З Дунайом
повязано дуже з ріком Дунаю дуже повязано великій фалат жытя Лемків І
тот Дунай може быти не тілько там де він правды вытичыл в
тых берегах тот Дунай в ріжных берегах може быти Навет повідают же
Дунай то взагалі просто річка назва будякой рікы навет туту пісню возме
нашу таку знамениту а за того николічка Дунай перескочу Но то не
зберат ся лірична героіня скакати через тот великій европейскій Дунай правда А
через свій власний людей через свою якуси перешкоду жытьову о танку іх
Оту власні в тім моменті нашли єм Ще думайте ся о пісні
што співают Лемкє сиві лист на Яврі тріпоця на зеленій Лемковині та
над синім над потоком волк зі сарной жартує сушыт мозок квіткы хорса
де тут яла де тут сон Ту Дуней цілый час тече през
цілу збірку і от Над тихым дунаєм струна промовляє до птиц і
до рыб щый чудовеселкую перевысає до гір до колиб Підлюнює долгу і
скрытця медовы як погар той поіт серця і слухают хєжі повінця утисі
слова посланця щыбуками треба горянам стояти на рідній землі доскону Карпатску зорю
захыщати влі А тепер прозвучыт іщы єден верш Романа Варгола але яку
пісня пісню зробил в той поезиі Петро Морянко а співа для вас
Юлия Дошна Даколи придяк слезачыст моє шмар І буде сарце моє над
Лисы засокы Думи Лемковины Даколи три думаю бере ся дума І буду
спивы пташкам брают Полетят пісні понад лісы Зелез горы Высокы Думивой Лемковины
Даколи прибы і вшыткы вельшы Фалям одда як злото го Пан Шугая
наєднайо Надлісы заляз горы Высокы мило до Лемковины Даколи прид Барз часто
єст карпатска природа лемківска природа тиж в вашых поезиях А коли были
сте першый раз на Лемковині коли была може перша можливіст видіти тоту
природу і знати єй не з оповіди мамы ци тата а доправды
Перший раз то было вісем років тому в Ліці ту уж більше
як вісет років на Лемківскій Ватрі Єден раз лем єм был там
то были сме сыном тоді єздили автобусом Ну але жебы жебы взяти
дуже Щого было то не вдало ся прото же то є то
є фестіваль То є повіджме так кольорова картинка образок кольоровый На дуже
більше взял єм з свого другого побыту як запрошено ня было во
сені того таку руку на Лемківскій Поетичный Фестіваль до Горлиц То было
в <unk> році То была творча осін і як раз на цілку
мі місточко Ґорлиці сподабало ся повім так же я я розминул ся
з орґанізаторами як я приіхал єхал єм цілу ніч Пак рано приіхал
єм до Ґорлиц і розмінул ся з орґанізаторами осенів Они чекали ня
на певну годину звідоміли зазвідомили коли будут ня стрічати але я того
не достал Завідумліня іхнього і зато єм до Руской Бурсы ходіл два
раз взад і вперед Але помаленькы як єм третій раз пришол то
было уж під обід то трафил єм як раз на місце і
вшытко тото што было тот неґатив він уж стратил ся А было
лем ружове был лем ружовий не во край горизонт был ружовий і
Націлку мі было інтересно На тілько мі мі мі мі місточко Ґорлиці
сподабало ся такы чыстинькы акуратны за тыжны Кди был іщы товды на
творчій осцени хто іщы был выступил Тоди хто выступил зараз спимяну зараз
так товди выступали зо Словациі З Пряшівского університету він і тепер і
того руку был бо я вісем років было перебыш я вісем років
не был а то хто Валерий Купка як Валерий Купка был і
была з ним така молодинька дівочка бо аспірантка была певно так тыж
чытала вершы русиньску своі переклады чытала тлумарчіня з словацкого на русиньс язык
были іщы Марта Грабанова Доничка Володислава Грабана была тиж Был купся был
Петро Трохановскій Мурянка вызнате же якє вражіня на мене справил Петро Мурянка
Його шарм Шарм поеты лемківского поета Він натілько взял мене в своій
повіджме такы образовы обіймы же я то чар його памятал долгы рокы
Він николи не полишал мене тот чар спількуваня з Петром І аж
тепер І аж тепер был він аж тепер за великопер велика перероба
А товди повідам зас ся вернул до того моменту о смирічной давности
же товдиль єм ся нахладіл по горлицях і было на што ся
посмутріти і ногы натрудити Але повідам же того неґативу ся не зостало
а з вражіня товдит ся вродил такій верш і я його буду
зачіхати Я хотіл бы там померти у тых горах невысокых Де бужа
ґаздиня кожне молоком смачным шастує Ну а уж поклін бєбачі у флоя
рубача дує Я хотіл бы там померти у тых горах невысокых Золотым
листком упасти на осінню тиху стежку Мати смерть таку за щастя і
заслоня шнумерешку Я хотіл бы там померти у тых горах невысокых та
сутьба ясно вельможна мені каже што неможна бо давно не має бачі
і лужанима і ґаздыні шусотали світлю казку на зеленій Лемковині О такій
вер ци зродили ся тепер якысы вершы з Вандрівкы до Ґорлиц до
Атылиця до Крениці ци іщы они в дорозі тоты вершы Слушно повіжено
же они в дорозі напевно так они в дорозі они ідут ідут
до мене а потім они придут до чества і чытачів Тота книжка
кєрмеш то як бы повісти дозріла поезия Бо деси трафляло ся мі
чытати з якысы збірокы Я не знам кілько років тому І штоси
было там такє же виджу же не нормально написано але може іщы
не такє досконале Тепер в тій збірці виджу же по перше ту
влошли ліпшы вершы а по другє же ту Поезия уж шліфувана уж
поезия Гісля якогосы того свого рівня же уж видно правдивого поета котрий
єст в своім світі котрий створил свій стиль своі образы З своіх
може навет персонажів бо повіла бы м же ту сут і персонажы
своі і то і реальны люде і тыж ріжны істоты з леґенд
з співанок барз дуже єст такых што уплынуло на формуваня Вашого світу
якы мож авторы вплынули тыж Думам же якійси вплыв мал Антонич бо
його тот імажінізм і його стиль як бы ту мі видит ся
ту того ведію можі ся милю Но так зачнеме зостанього же напевно
ся выдити Але слід Богдан Ірантонич лишыл великій для мого становліня Япле
Та хыба хыбай тілько для мене Напевно для для сотен тых што
хотіли стати поетами так повіжме голосно бо не мож на не оцінити
красу його поезі його унікальніст унікальніст його слова музику його слова ци
Мали на вас вплыв якысы лемківскы поеты же писали по лемківскы Мало
великє значіня для мене ознаєвніня з вершами Русенкы Івана Русенка в дітучых
роках не раз єм чытал тото што ся давало потримати в руках
але тоты Кілька чысел лемківского календаря довоєнного якы мі ся вдало чы
Чытати і перечытувати Там были вершы Русинка і оні барз мі ся
подабали Оні мі малювали Карпаты Ну наприказима в Карпатах ці о Циґанах
Старый Циґан Грач Ордаша танцуйте же діти мама пішла медже люди ґрульок
бы проситі Розполили до розватру діти ся огріли тото вшытко на ня
барз і барз вплывало І може не може а такий і Іван
Русинко был єдным з тых хто мене покликал з особу Но то
єст велика одповідальніст Вступати в сліды такых люди якы зробляли дуже і
дуже для Лемковины Мусят проходити новы поколіня поетів і Ізоусенку сут косыкы
а они одходят но і приходят на іх місце новы і тішу
ся же пришли в свій час вы коли сте зачали писати по
лемківскы По лемківскы прібувал єм писати в шкільных роках але то были
такы неуданы пробы Просто не знало ся скарб повіджме так професиі того
хто тримат перо Но ге вшытко приходит з часу То уж ваша
правда Без часу нич не може одбыти ся Ничого ся не може
одбыти м Але коли выж зачали писати Но біль ся серйозно і
властивіщы ся зачала высока поезия повіме Трудно повісти коли ся зачала высока
поезия бо то єст такє тверджыня не ну повіжены не ну в
єдным повтуреным же поет або єст Або його ніє Як є был
студентом то барз мі ся подабали білы вершы тото гляданя гляданя чогось
нового А тоты хто писал верлібрум в інным віршым оні глядали І
дашто показували нове крім традицийного римуваня А пак з перебігом часу зрозуміл
єм же в своій основі білий верш рідко коли єст правдиву поезию
Навет тоты высокы зразкы світовы якы подают якы верховинны як вершкы поетичны
і то они мене дуже часто Дівуют в тім значіню же я
в них просто не виджу того великого што мі навязує што мі
навязує критика Я повім так покаж мі як ти воден римувати я
оціню то так повіжме як художник в Веделіню покаж мі як ты
ведежліню Я бы м повіла же в шістдесятых роках в Украіні зачали
робити так званы <unk>десятникы ріжны експерименты експерименты луцариній формы і зачали прібувати
власні писати неримуваны вершы Поезия Украін стоіт дос высоко высше од прозы
і власні може найліпшы річы створены не в неримуваный спосіб авримуваный Я
так розумію же у вас звязаны же у Вас вірш Не римуваний
товды як то яка оповід як бы представити оповід хтіли бы м
єден такий прочытати жебы бо то барз добрий приклад На лісниців тіж
што сь страшыло добрят ся находивши ся вдень за дичыною пішли б
они до покоів спати а Дзюґан на кухню Аж опілноці почало што
спосуд переносити з кухні до покою з покою до кухні ухопило стітку
і до джуґа на бух послали за ксондзом а оно ухопило вела
і ними гостя зустрілу та якось проходил через ліс Мандрівец і дзюґан
йому на страха пожаліл ся і той чоловік попросил в панів пляшку
горілкы і дві старыньскых а дані розтял шустку на чоты рівні частины
і запхал кожен кут лісницівкє Скінчывші усміхнул ся Як хтось зробил так
я відробил І відтоді на Лісницівці был спокій Виджу же ва тото
лоґічне коли єст білий верш то він лоґічний же білий же то
яка леґен да оповід рефлексиє што голоси так За зверну ся до
мого розумліня поезиі Но приміром барз посиляю ровят посиланя на сын Жон
Перса так вызнате же він для мене неє поетом в правдивым розумліню
того слова Він може быти для мілийона критиків поважных професорів академіків а
для мене він неє Але поетом правдивым поетом для мене є прозаік
Едгар Ален Пом Він є для мене правдивым поетом його круг Ворон
його поезия для мене є є як взірез Як взірец што то
єст поезия А кого іщы мож з лемківскых поетів Мате за за
добрых поетів Ну в першу очерет Петра Трохановского Мрянку велика його роля
для лемківской культуры єст неоціненна то є подвіжник чловек на якым ся
тримат теперішній культурний лемківскій світ Він єст вшыткым і всядий Як то
єст быти поетом народа котру правіниє котрий зосимілюваний і наприклад выповіли же
як вмер ваштату то може неє того діалогу неє найважнійшого чытача для
вас Тотовы был сконцентруваний лемківскій світ Для кого писати або назав для
кого писати як неє може кілько чытачів або може они далеко або
для кого писати як жыє ся не в лемківскым світі Треба напевно
творити лемківскій світ І то што я виділ на Лемковині тепер перебываючы
там зарядило ня оптимізмом Єстле лемківска філолоґія яку провадит професор Олена Дуць
Файфер дуже важну справу на робіт і виділ єм тых молодых люди
якы не забывают своє коріня свою бесіду і не вседавіт ся того
І на них наша надія же они одродят тото дерево дякє засыхат
Одроджыня лемківского етносу Ото мене найбільше найбільше мене інтересує по звіджыню Тогорічной
осени так лип осени так іє як бы сте повіли што найважнійше
маме тепер зробити для того же былите допарадуків Маме не спиняти ся
на дорозі Маме іти дальше Маме дуже до роботы І велика дяка
тым ентузиястам же они тото роблят І навет тоди як знают же
ниєкому передати тоту справу Вшытко єдно настане момент найде ся чловек якій
естафету підхопит бо святе місце николи по рожнім не былат і не
буде но а Лемковина то єст доправды свята Яна Зимя Я на
тім мушу очывидні Завершыти нашу бесіду щыро дякую же сте пришли ту
же можеме бесідувати я думам же тота бесіда не єст остатня же
можеме іщы ся стріти і єй продолжыти але гнаско Дякую Вам і
жычу писати і писати творити і творити Тепер осін час поетів час
поезиі жебы вашы музы лем Вам підповідали новы сюжеты новы слова новы
ідеі і жебы Вам ся творило як найлегше і як найплімнійше Я
Вам барз красні дякую То был Роман Варголь а з ним бесідувала
цілий час Анна Кырпан Оставайте здравы до стрічы за тыжден Слухайте <unk>
процент лем Нескрапова а зо Станиславова Для вас будут глядати ріжного цікавого
шелеякого Анна Кырпан і Наталия Асатурян Слухайте <unk> процент а будете мати
цілых <unk>