З різбяром Михалом Завійскым не бесідували сме про різбу. І зато єм ся дознала, як його няньо скрыл ся перед фашыстами в водоспаді, як смерт не єден раз оминула малого Михала, хоц была уж так близко, як образ Богородиці прилетіл з Пряшівской Руси на Лемковину і сів на липі, а тiж о тым, як выселяли Лемків з Балутянкы.
З біолоґом Надійом Троян не бесідували сме о ничым біолоґічным. Окрем орлів, голубів, серн, медведів, лишок, волків, вовірок, змыів, а тіж розкішного розмаітя рослин, якы стояли пред нами, лем же… вшытко тото было деревяне. Бо стрітили сме ся в сельскым музею лемківской різбы. Пані Надія оповідала о давным ремеслі, якє з Вількы і Балутянкы было перенесене на інчу землю, на Східну Галичыну, а в нашым припадку - в село Гутиско.
