Звідую Лемків, котры мают даде вісемдесятку, ци кус більше, о тото, што памятают з дітячых років, про рідне село, а они… Колиси памятали більше, і могли більше ріжного оповісти, а тепер тямлят лем войну. Тота война, як щыро повісти, вшытко мі псує. Хочу почути більше о лемківскым жытю, о звыках і традициях, о роботі і святах, Різдві і Великодни… Та певні, же і вы, слухачы, хочете тото почути. А тоты старшы Лемкы, дітячы рокы якых припали на фашыстовску окупацию і фронт, не памятают докладні того вшыткого. Бо война єст страшна і перемогла інчы образы в памяти…