Слухайте сим <unk> процент лем Нескрокого а зо Станиславова Для вас будут глядати ріжного цікавого шылеякого Анна Кырпан і Наталя Асатурян Слухайте сем <unk> процент а будете мати цілых <unk> Вытом вас моі милы слухатя при мікрофоні Анна Кырпан Днеско бесідуєме з Лемкыньом з гуцюльского краю пані Ярослава Галик мешкат в маленькым курортнім місточку Яремці Іванофранківской области а до того жыла ворохті тиж курортнім місці де ідут туристы і в зимі і в літі То прекрасний край В Яремці горы до Свисокы кус подібны до тотых высокых Бескєдів жел Поляків то ся зове Бєщади Спід самой говерли найвысшой в Украіні горы вытікат з джерела ріка Пруд Теце теце а коло Яремця она уж дос шырока Бруд ту творит єден з найцікавшых і а може і найбівшых в Карпатах водоспадів зове ся Пробій Вода ту падат а ліпше повісти плины кучеряво гейбы по сходах бо то водоспад каскадний з высоты <unk> метрів На мозді метрів над водоспадом все стоят туристы смотрят фотоґрафуют А туристів Яремців все было дос і уряньскы часы з цілого ряньского союза ту приходили і тепер не лем з Украіны а і наприклад з Польщы і з інчых краів Більше як то років Яремсє єст центром туризму Вшытка рекляма для туристів оповідат о тім краю яко о гуцульскым на тотым гуцульскым все ся акцентує Рекляма обіцює все туристам же кєд придут гел то ту ліпше пізнают культуру мистецтво кухню гуцулів Зато вшытко то мусит быти гуцульскє принаймні для того жебы чымси притягати туристів Пані Ярослава Галик вмутріла на тото смотріла і прикро єй ся зробило і гірко Як то так Гуцули мают вшытко а Лемкы нич у гуцулах вшыткы трублят а о Лемках не чути Гуцульска культура ся розвиват а о Лемках в рокы ряньской влады ани слова не вільно было повісти уж і Украіна незалежна постала Гуцули іщы більше зміцніли а Лемкы котры тиж мали своі горы сідят тихо мов свойой ся ганьблят істориі не знают І товды пані Ярослава постановила сой написати о Лемках книжку Як знала так написала Даколи наівно просто але щыро Зове ся тота книжка Лемківщына край нашых предків выдана Івану Франківску в <unk> році Муж повісти же мі стыдно же аж тепер тота книжка ся достала в моій рукы Чогоси Не зналом у ній але тепер як перечыталам варт мі ся захтіло побесідувати з єй авторком Но і гнеско она пришла до Івана Франківска мы ся стріли а тепер слухайте нашу бесіду Добриден Ідея той книжкы ся зродила з того же мама захтіла оповісти своій дівці про цілу свою родину про вшытко бо мала такє одчутя же юж недолго буде на тім світі І мама зачала оповідати ґілка зачала писати тото вшытко і так ся стало же за пару днів мамы уж не было а пані Ярослава сой постановила же мусит написати о своій родині і не лем о своій родині більше о Лемковині жебы Лемкы знали і не Лемкы тиж бо в Украіні маме таку ситуацию же барз мало знают о Лемках Навет самы Лемкы барз мало знают о собі І я уж о тім оповідала же часто Коли я орґанізувую дакы лемківскы культурны імпрезы мушу брати зо собом мапу Лемківщыны люде ідут до той мапы смотрят як най на даякє чудо і першый раз видят де іх село ци назагал де тота Лемковина Попросту не знают де то єст І треба писати треба інформувати жебы кус люде знали жебы мали зелене понятя Но і тепер будеме бесідувати пані Ярослава то Ярослава то такє мено рідко было Лемків а то ціла істория чом пані Ярославу так назвали То был такий Ярослав же його доля была нещестлива бо Лемкы то яксы вівкы переважні інакше ся зовут а якусы Ярослава тоє кысы такє незвыклы Так но але перед нами пані Ярослава і то дос романтична і смутна істория як то было же она стала Ярославом Певно троха почну з того же вродива м ся в родині лемківскій і тато і мама обоє выходят з Лемків Обідві іхні родины і Ґаликів і репели они были переселены Мама репели іхня родина была переселена і з Розтокы Велькой а тато Крис Крижывкы того села єдну коло другого так Близку близко а то села так міцно дозлучены медже собом звязаны бы діти з єдного села ходили до другого школу і до церкви та за коростока то было більше село зато ся звало же ростока велика а кризівка хоц оно было кризівка значыт Так дорогы ся сходили якы кризівка але было меньше кус меньше Рипели были переселены на Полтаву спочатку а потім о тамань втікали на західню Украіну а ґаликы бы зразу переселены были ту в село Торновиця Пільна славівской области Коди ся звалу Станиславівской области тепер Станиславів зове ся Івану Франківск і тепер мы сідиме в тім Івану Франківску туда і бесідуєме бесідуєме Но і я вродила си ж в тым селі Тарновицепільна Ну і до пят років то Мы в хыжы ґадали Я не знала же істнує деякысы інча мова же то є украіньска мова Але в пят років я дуже скоро почала чытати і в пят років пішлам до бібліотекы в сеі і просила м книжку она ся так здивувала на мене але далам мі книжку таку дитячу Я тоту книжку як єм почала чытати я зрозуміл же я недобрі выґадам на діалекті о тым мі уж пояснили ну але так чы інакше то наша Е як бы родина наша сімя То і тато Лемкы і мама Лемкіня і В нас было шестеро ай маме народины то репели то іх было з дому девятеро якы пані Ана тераз повіла же імя было рідко але Серед сестер бы то было <unk> братя рипели і <unk> сестер і была так Варвара была Мария была Стефанія і найменьше была Ярослава а іщы Войка то пят сестер браты Войка А найменше власти называли ся чогоси Ярослава тіж в них вроді Але моє імя то такє троха має такій якы претекст Бо мамо колиси іщы там в Руслеси як жыли мали кавалера же назывил ся Ярослав Серед хлопців то было популярне і не шыроко І якы заходило упа то зыбрали хлопців і тоты хлопці іх сторуждали ім зброю хлопці сторожували покляв одпочывали тоты воякы А якы воякы вынадишли рускы і воякы втікали а зброя ся лишыла І в єден ден бы тато нашой мамы Рипела Петро был війтом в селі Русто Кавелька Ну і тота молодіж ся зобрала в неділю по церкви зобрали ся радити ся тыма збройом робити І тут хтоси уж на тот час донюс і пришли і арештували всі пятнадцет хлопців як были в хаті Ция добрі зрозуміло Німці уж ся софали ряньска армія наступала ішли зла Німцями УПА украіньско повстаньска армія одходила за Німцями так за Німцями і пришла в село Ростока яка си част арміі УПА они были уж змучены і просто пришли І повіли жебы вшыткы вшыткы парібкы котры сут в селі жебы пришли і ім прочытали тоту клятву присягу і они вшыткы мусіли присігати і дали ім якысы автоматы ци што там дале І пустили і повіли дали розказ жебы стали деси доокола села бо зближыт ся армія совітска Так і так они рады ци нерады хтіли ци не хтіли але нараз в тім моменті ся стало же они як бы ся долучыли до УП і мусіли тот розказ сполнити так і они пішли доокола села а уж Ішли уж были близко части рядяньскы арміі Червеной так і ониж ішли до самого села і уж вступили в село і ту нараз ся стало так же пришла армія совітска і нихто бы не знал же ту было упа але хтоси дунюс хто сидонюс хтоси был такий Паскулда і хто Сидонюс як то было і же ту пирібкы мают тоту зброю Но они ясне же є сховали нихто не дефілювал по селі з тым І повіли жебы вшыткы хто мал якуси бронь так жебы пішли і ся замольдували і оддали но нихто того не зробил бы тыжни глупы Тогды стала ся барз траґічны подія Як то было Но то южым пові же по церкві зобрали ся в дмі в репелів бо они мали великію хату не были багаті оли хыжу і то і сіклицю і зобрали ся тоты молодіж тотата парибкы тоты што з тым робити як з того выйти як си дати рады де тоту подіти радили сідили мы медже собом і ся радили як як тоту дету діти тоту зброю І на то лем ся двери одкрыли зашли рускы воякы солдаты і сказали всіх іх арештували зразу навіт ся ничого не допитували І як іх пятнадцет было так іх пятнадцет всі арештували до єдного Ну і як іх арештували то іх зразу інтернували до Радянского Союзу і в Сибір То з тых пятнадцет хлопців то были маминка валя він ся назвил в Ярослов і так уж был найстарший брат мойой мамы Михайло но ту і його забрали То з тых пятнадцет хлопців то наскілько я знаю то род нашли ся лем троє То Микола якыси зуз Борова Я так добрий і не знам і наш вуйку Михайлу вернул ся на щестя Іщы такій Йосафат шафро Тот Йосафат приізджыл до села Микола не приізджал Ну а войку Михайло ся вернул за аж за осем років Навіт він долше бы іщы нецілинуде сіздил як го пустили з Сибіру а я за Ярослава так і не нашл ся його фамілия його была смерек том все нашы мамы плакали і собі нагадували за него і така доля його невідома може даґде родина І тоты смерекы може і знают за Ярослава Смерека але ми мы ся неди знали мама нашы не знали І все казали же о смерека забила смереку бо смерек так повіли хлопці же гпала на лісу в валах тых в Сибіру же на него впала смерекы І так він загынул Але яка справді до кінця двоя то не знаме а по тым як ся поженили Мамаю ся по тым як вчули же жыє нема см до Ярослава жыє так не жыє те і по тым ся уж оддали за мого тата за Івана Ґалика Но і в Тарновици сме жыли І як ся вродил по перше была Мария Галикы найстарша сестро моя а потім ся вродил Петро але мамы хтіли назвати Петра Ярославом ну але тату были мулоды і то троха так як бы заздрили нас заздростили нату і не назвали Але ся стало так же через якысых дво зо два рокы нашу маму арештували тоты ястрібкы і называли такы по рускы называли стрібільны і батальйоны были бо почал ся голод серед переселенців бо місцевы люде мали з чого жыти або каждий мали кусову ґаздівку а в нашым селі были самы переселенці бы є два місцевых лишыли ся з місцевых Поляків і переселенці не мали што єсти Переселенци не мали ниякого рода не мали господаркы бы чысто голыбосы поприходили бо так выішли се севами і зорвляли про тамде даде трошка мукы троха Хто што дав якой якых грудів якєчого о і як Почала ся уж уесін а заставіна было страшно строго же з поя не мож было ниць взяти І як почала ся Уесін а тату опухли выіли в ободу єли кругу коприву што могли а тато не могли тоту єсти почало іх тоту нудота сильна і почали пухнути і якы Мама вечер з там якысыма бабами і щыту іх там ся зобрало з осем бабів І так ся договорили же лишатко єдний ґрулі серед поля підут вечер возму Но то пішли вечер пішли вечер і знов якысым чудом тоты ястребкы іх звапали Та як звапали почали стріляти включыли з машыны фары світло і почали стріляти по них Но і як мамі коло вуха акуля пролетіла так мам пали мы меджеряди тых той тых ґруів І мали в тым відри навіт меньше як піл вітра туют іх ґрую Ну і маму засудили зато на <unk> років Сибіру тых таборів совітскых радянскых Ну і не знали як ся од того нуш Што зробити Но і почали помалу помале якысий адвокат в тлумачы порадил татой спитал ся тата чы не є тота жынка Засуджема чы не є часу мыва в тяжы га тато ґадают же ніє Ну то добре бы было бы кобыла в тяжы бы дали бы єй таку оцрочку жебы вона іщы не ішла а там буде видно Ной якы на то часы было же тотова рідна сестра яка называла ся Галик Мария а мама была Галик Стефанія але товды паспорти в нихто не мал І попросили тоту сестру но і она жытям ризкувала тіж і своім і могла тіжду таборі пітизату але пішла і записала ся же Галик Стефанія бо она была даґде зо зос <unk> місяці уж в тяжу і дали єй таку справку же Галик Стефанія в тяжу ну і такы мамі одтермінували бо мама мали в осени іти в таборы а дале одтермінували покы вродит тоту дзеску Но адзеска іщы близко не было Но і ту тым Дзеском мала стати я І як уж мама знали же мают діти до таборів то як як уж зашла Втяжу уж нарешті дулше не мож бы уж доправды Уж доправды те пробыра то перше в циґанила пак треба было або ради же направду Но Як на весні то нихто не знал же Сталін вмер або то не было найрадіє іщы хтовты в селі не было нич не было Але дивлят ся гіде кагибіста а то по тым по тій справці ну то уж мала вродити они думали ж уж гіду зыберати маму Но але бы він приіхал тай был тіж з переселенців Знесяня якы як не роблю помылку такій чайка был в пішу в кывісти І тот чайка приіхал і почали вытам троха шоси гостити і помалу помалу він ґадат я приіхал до вас з страшном новином Ну а яка страшна новина забрати маму Ну і такы мама уж ледве ствоят білы і чысто тато тіж Но і наляли му кілішук він выпил ґад стоячы будеме пити бо вмер тато народил а то вмер Сталін то был берзен марец <unk> ру І А то іщы снігы были Ну доси то же він як повіл же вмер тато народил Сталін Не знали што ґадати надо Но але потім уж зіл тай ґаґадит Жде же Ну а тераз мам для Вас одрадну новину бо дали амністю за тыма Хто має нетяжкы злочыны перед Тродяньскым Союзом Ну і так же мам і дали амністію Ну а я ся вродила після того аж в серпни І як єм ся вродила ся дівчынка бо товды не был узведе нихто не знал хто ся вродит но то як ся вия вродива ну ту мама повіли же якы нема Ярослава то най буде бы яка же так само мала м быти в таборах Є мій кавалер Ярослав Як мене Бог вратувал од того то най ся терез назывет тузецку Ярослава бо Ярослава ну ту єрослава так мені б дал ге воднак Як єм росла то япентрушка чула на собі таку особливу увагу певным бо все мі мамний веце розказували про Лемківщыну Мама нам оповідали з маленькых діти І все што бы неє робили і де бни ішли і одкаль бы ся не вертали а все собі таяк зрівнювали таяк о та што ту Ота вдома Е та ту не так А дома то так для нас тото дома Для мене была така фантастика якысах казка Я не розуміла де то в дома бо то заборонена была тема в радяньскій час в Украіні не можна было говорити про ниякы переселіня про ниякы депортациі про Лемків взай Як хыба є мама коло як уж радийо ся безявило в селі но то коло того радя як співали сестры байкы но то мама так летіли бон підкручували аби бы послухати лемківску пітун так переважно назвали закарпатска народна пісня або украіньска народна пісня а рідко тото слово звучало лемківска Але мама кілько жывам кілько себе памятам то все так як мрію мали Тото в дома і дома і дома якы были горы файны дома якы там грибы росли як коровы яфыры єли як білякы зберали і за бабцю нашу Марию мою прабабу і за цілий рід і за діда за Дзюбіньскых бо они была баба была Теодора Дзюбіньска Они цілый час продоґадали Все І мы меньшы были розказували і о єдно старше розказували другє Але просто я коли Руасва то тому не дуже такы значыня придавала Я навіт не могла зрозуміти я не все вірила мамі Бы м думала Ей то певно мамошоси придумуют декіси там не знати што бы тумно ни нич не было ани єдного слова про тоту Лемківщыну то єдни же сме виділи же мова інакша Но і мам повісти же манера поведінкы культура поведінкы інакше О а тепер власні о тім хтіли ім повісти як Лемкы мали кус інакшу натуру то вшыткы о тім споминают же вшыткы гварят наприкляд місцевы гварят наприкаличане о наприкляд там в нашым селі пару родин Лемків до тотой якысы они кус інакшой натуры Вы в своій книжці утім барз коротку але барз добрі уповіли Вы оповідате як были тоты може найтяжчы рокы Юж в незалежній Украіні в <unk> році <unk> То може были найтяжчы рокы ту водили купоны переводили тоты грошы на украіньскы на гривні і зарплаты не давали никому і люде просто но просто ся казыли бо не знали як своій родины якоси утримувати і іхали хто міг деси іхати было страшне власні в тотых роках І вы оповідате же вы взяли з коліжанком де си поіхали до Ґорлицкы стали на базарі мали в торбі єкысы порошкы до праня єкысы бату з любы цістити іщы дашто такы найпристійшы річы і навет поіхали а не знали де ноцувати просто стали на базарі продавали і яка си пані учула як медже собом вы бесідували І пак взяла вас на ніч і приняла так як рідных люди І я думам же то власні єст лемківска натура приняти так як рідного Виділи же то Лемкы і приняли як своіх Але прошу віл ся о тім оповісти памятати добрі тото То Адамякы Меланія і Василь і Сын той пані Тувла Іван был старший а другій был Ігор Іщы в них была дочка а дочкым ім є зобыла Але ту направду было взнати же сме обі обі потім плакали з том Меланьом Адам як потім я за неі питала ще Лемків они мешкают в самых Ґорлицях Горці Ґорлице Як што не помяє ся <unk> листопада іх улиця ся не зі знате то така направду была така незвычайна істория бо знати як приіхати до Польщы было з зима то така якы ся была весна з зима весна Зим і мыдві стали і тоту што тамтым тургувати сякє дзядулство сме мали Як се пришла пані така собі цікава і так коло нас походила походила штот ся попытала А я так слухам і чую трохы якы Зразу бя впізнала же є лемківскій такій на цент є такій є та О і я то я ду ней а я взяла і дуный по лемківскы зы з ґадавыґом пані не є Украінка О она так ся втішыла і домя ґадатно тага Украінка Але а я зразу я ґатовы з Лемків А она ґадат так Я є з Лемків і я з твердых Лемків ну і она взяла і на нас з домів взяла єзды нам давали Іван тот старший сын полетіла за Іваном нас домів завіз машыном навіт бы сме пішкы не ішли з тыма торбами О і завіз нас домів І тот Ігор там бідний што міг нам уносив купувал приносил дуже такій поважний спокійний тот чловік Василия Дамяк Гадали мі же же же же же же же не знати ци они іщы жыют але як бы жыли то я бы хтіла бы мя вчули бо на направду Іван робил деси на Німцях єздил на роботу по том якы з якыма холодильниками як бы мал справу Але така дуже добра і така як вам сказати інтеліґентна найдм повіял проста але інтеліґентна родина І они так так щыро нас примали і ту потім іщы сым мі єздил до них они дали запрошыня потім іщы мій сын Андрий єздил до них тіж і так само примали Што бы м хтіл оповісти же по тым єм перепитувала за тоту Мелянію Адамяк то мі повіли же то є дуже тверды і дуже активны Лемкы же всякых фестівалях участ примают же хлопці співали в ансамблях но бы почало ся з співу то все з Лемковины там на Лемківщыні на справжній Лемківщыні Ну і тоты Адамякы же они былисами оповідали же они были выселены тіж під шльомску границю але же ся вернули і они самы были з Баниці нібы як я добрі памятам але ся вернули бо не мож было в Баницях ся там ім не дуже давали Влада місцева А і они хатину купили собі ту в Горлицях і ту в Ґорлицях уж жыли на тот час то як єм єхала і тота пані Миланя Мні взяла і вытягла з скрині хустку І така хустка бы як турецкы але сийні краі такы мала І я привезве ту хустку і повезом до мамы Бо ґадат мі тота пані Меляні ґадит мі Но та вашы мама бы я вказ же мама такы бы хтіли приіхати не такы ани раз і мами не были там на Лемківщыні як іх з того часу гіг о тама вышмарили А бы пані Милані ґадат нуту одвезте Вашій мамі хустку од домя де буде таяк з Лемковины І я тоту хустку привезвал мамі нуту кілько маме до церкви ішли і переберут хусткы бо мали тых хусток троха переберут переберут а тоту вберают Я ім раз гадам же мам од чого ту все тоту хустку выберати Або міс так здає же м в дома побыла як єм тоту хустку завязала Ну і як уж старшы троха были і все мідали Як бы м так вмер бо они все ся рыхтували жебы коли мрути так скоро вмерли бы не пожыли долго ґада як бым так вмерла завяз мі тоту хустку тоту хустку з дому і так сме завязали Так мамо в тій хусті і одышли в тамту світ не знам чы ліпший може ліпший де барзу Лемковалю так небесну Лемковину пішли Так же за тых тихя дамяків то така Е чысто выпадкова была зустріч але Але така памятна Знате же Лемкы по перше же они єдны другых она могла ся не признати она могла мі нич не повісти А она так щыро нас приняла Ту є певно така лемківска направду така особливіст Лемків така токариса є душема Вызойте в тебы Лошы сойшы се Дорогы слуха кєд дахто з вас лем тепер ся долучыл до нашой бесіды то припоминам же у нас в гостях Ярослава Галик з Іванофранківской области з гуцульского місточка Яремче єй родиче з Захолоду Лемковины тато з Крижівкы мама з Ростокы Великой они ся побрали уж в Украіні О своій родині і покус о цілій Лемковині пані Ярослава написала книжку Лемківщына край нашых предків о котрій власні днеска ту бесідуєме Пані Ярослава не єст якымси специялістом по лемківскій темі Она мадичну і біолоґічну освіту але не писати не могла бо ся слухала свого лемківского серця І так постала тота книжка Нопер зас вертаме до нашой бесіды Не знам як так ся стало же я не знала же єст така книжка же вышла така книжка і аж Недавно ся дознало тота книжка ту ту зобране вшытко но по перше то єст оповід о родині пані Ярославы тота родина єст дос велика она ся так поголузила бо было дос дуже тых репелів і тотых Галиків репелів більше репели То барз така шыроко велика родина в книжці тыж Лемківщыны край нашых предків єст і оповід о самим тым краю сут факты і історичны і ґеоґрафічны і ріжны ріжны факты жебы чловек котрий Возме тоту книжку в рукы мал якысы загальне понятя што єст Лемковина може кєд бы м была такым поважным строгым серйозным критиком то бы м повілит же пошто в книжці де ся бесідує о селах Ростока Велика Кризівка о істориі єдной родины пушту в тотій книжці давати і якысы загальны історичны кысы інчы факты бо дост єст літературы лемківской но але тепер Думам суй же простий чловек може ниґда і книжкы о Лемках не виділ І може они ся продают переважні на фестівалях і якаси част літературы ся выдає в Украіні але цалком меньше як Словациі і в Польщы Зато пересічний чловек в Украіні пересічний Украінец не зна што то за люди Лемкы одк ся взяли і напевне зато мусіл быти такий дос великый вступ жебы перше оповісти што тото за земля што то за люди штото За бесіды што то за культура што то такє і тут ту єст дост велика тота част же ся описує выяснят тото вшытко А далей оповідит ся о тотій родині лянят то дост цікаве Бо родина сама цікава Повіли єм же о ріжных людях з той родины описано і же я не знам никого з тотых люди вшыткы они для ня чуджы але мі было барз цікаво о них Чытати цікаву представлены тоты люди іх портреты як бы жыли придомном і цікаве наприклад пише пані Ярослава про свого няня Ваня же барз любил клоні тепер гварят же пес то друг чловека але колиси перший друг чловека то был кін Кін был другым направду другым товаришом і часто ґазды любил коня А власні оповідат про звуняня і депортували вывозили вшыткых і нефіры складали вшыткы річы вшыткы тоты маєдкы де до стациі вывозили вшыткы добро і він якы забрал і кобылу ґаця і тоты вытоты коні якы так Зробил же як бы не можна было іх брати а іх забрал зо собом і барз ся тішыл же взял з дому тоты коні а ся не повело бы зачали робити колгоспы і треба было вшытко оддати і так му было жаль так му было шкоды Як завязували кул гос бы то ся уж нихто не питал то забрали Забрали і тоту пару коней і то был бы молодий коник такій выни То з того лошака зробил кін тиш І тых троє конея як забрали на брияду на кулку возну тоту ферму но а він страшно так любил тоты коні він коних ходил він давал ім єсти він давал ім пити він іхы часовы мыл а ту забрали і там деси хтоси має коло них ходити ци не ходити Ну то так было же мамы оповідали бы я тот не можу памятати бы нищый не было бо то в <unk> певным році заберали то ґадала мама также летіл дуку оспуноту ферму летит обходит іх даст ім єст даст ім пити походит прийде до омю не спит Несквіт знов іде в ночы і деся дивити што ся з нима там робит Ну то ґадали на мама же же не могли ся на него дивити шпочорніл так так ся з гризты ма кінли і так тоты кугыспину і так мусил муси му тоты кулоні ся лишыли в кувыспно так з ненавидів страшну і тоту тоту колгос і і тоту тоту ферму І то же по тым як міг так втікал кусбу і так і втюк з початку пішол в нібы обєкловцьом по тым як бы землиміром а потым помалы помалы як завязували в селах орґанізовували тоты крамниці склепы якы вдома ся называл а нашы театры Іщы за Польщы такым хлопчыском были мали пятнадцет років і якы пришли Німці то в Крижівці зробили склеп Ного склепу пішли татурувати Они мали голову до того сі страшенну Так же нам повіли же дівкы ви нихто не підете до торгівлі бы до того головы не мате Но мы всі пішли та хто выме медикы хто учытелі хто вы філолоґію хто де а тато мали голову сильну до торгівлі Ну і они там торгували в тоты часы окупациі Німецкой так І як приіхали ту і як пришли потым зновы кагібісты до села і почали гадати же в кого бы в хаті зробити склеп не было навіт того приміщыня для склепу і хто бы тургувал ну тотато ся зголосили І взяли домів так же першый склеп першый магазин Перша Крамця в нашым Тарнові ту было в нас в дома в Ґумори І тату тургували Но і так тато потым тургували ціле жытя в селі а по тым як ним не могли уж турувати бо часы ся змінили троха і не виділи очы втратили то потым пішли на хлібну машыну і вшытко єдно в Тургівлі ціле жытя в Тургівлі І найд як ім треба было на пенсию тых пару років же они тургували в Польщы то написали і ім пришол тот стаж ім прислали же они до пенсиі ту тых пару років мали Но за вшытку тоту ж я описую то я завдячую тоту вшытку нашій мамі бо тато были малоумовны Ну они могли што небудь розповісти оповісти але не так а мама оповідали і оповідали мы так жыли як на тых лемківскых казках Я думала же то казкы Але як єм выросла мам зновы мы любили бы маму питати што то якє тото і часы ся змінили жбы <unk> рік якы мам вмерли Но і мы были на Рыство в дома і пришли сме бы вночы бо то сево Тарновиця Пільна то глибокє підпіля реліґійне грекокатолицкой церкви Ім вночы як привикли правити вчасы підпіля так і по певне і погнеска там правлят вночы Но і так так і так все раносема ту міш вдома місця службы Божой Ну і мамы дуже ся тішыли як мы поприізджаме же ми ідеме до церкви вшыткы мам мали іти як сме спали і не хтіли вставати бо так поз вечера сідят а потім хті хтят спати то сідали і плакали Потім єден другого лиш штуркне під бік Вставайме ходны бо мамы плачут Ну як мам плачу то вшыткы ішли Ну то сме пришли з церкви рано ну і мама скоренько там штоси на нонстил почали нам квасти хвостити то ну і так слово за словой зашло знов за Лемківщыну Уж тато не было на світі на тот час А вна мама Стефанія і в третій ден свят Стефана ной ми вся позізджали маму поздоровляли той што сме там ґадале І мамы почали знову розповідати А взял першый раз за вшыткы рокы видите то дуже ся єй в голові дес лишыло Бо то такы вшытко што з дитинства певне ся лишат такє якы ся такє сокровенны такє душевне же мамы ґадали Але я взяла собі таку записничоґ і почала вам писати блукмотик а хлопці ся почали з мене сміяти а маме ся так на мене уважно ся подивили і ґадают пиш славцю пиш бо хыбаль ты може даколи тото опишеш І так вышло же то было на рист <unk> мы поіхали а<unk> січня мамы не стало бо дистали круговили в мозо краптовій Но і я по тым з тым ходивам з том думком Долше но але то не было в тот час ниякой літературы то не было про Лемківщыну нич Я поіхала до Франциі пойде на роботу В Парижы чысту выпадкову зустрілям таку пані художницю із камады в Марівсти Ромку Но я і розповіла же я є з Лемківщыны моій родичыні бы походят А вона як єй бібліотека пришла до Парижа з Канады як розберала книжкы і кличе дзвонит мі кличе же хоц хоцте ту Пані Слава Ну ти я пришла на мі ґадати женате і подає мі книжку Лемківщына І том Унес ся называла Лемківщына Історикы етноґрафічны досліджыня видоны І <unk>ret<unk>o<unk>Ў Так Я потым купила II том Ані міні по тым як виділа як єс тым тішыв подарувала Но і я сте з том книжком приіхалам домін но але писати же як єм ся вернула додому дум напишу ну ну напишу хож тото же мама єднала же так напишу з уст матері я так хтіла написати Но але думам си мамы оповідали і за якысий табір Талергоф І оповідали за дідичів і єдну такы всякы істориі Но а я си думам но може мама помилкы робили А може я недобре запамятала є мала страшны сумнівы і я хто вышо роблю добре жем трохи грошы є завило за кордоном то зберам ся єду до Польщы єду но а лем знала же Крениця знам назвы села то і єду до Крениців Догоры ошы з того віку Там были лямкы росли літи Они плакали сыдочы Бок на правдивий напришол рочу Рідна стороно лемківскє слово жоль мі зо того жоль мі зо того Як одижали з рідной стороны лишали доми лисы і дзвоны О думко было в сарданьку моі же ся вернева южсло Ридля стороно лемківскє слово жол мі зо тов жол мі зо тубу Часы минуют Нич ся не вертот Жаль превеликій всискоды мі серце лем горы нашы забыты залерхы смутком накрыты Рідна лемківскє слово жол мі за того жоль мі за того жол мі за того жоль мі за тов Приіхам до Крениці в санаториі купил вам на пару днів на тыжден собі путівку і глядам глядам питам ся в тых же робят там де што і люди по малым і Полякы нашвам навіт з Лемків з походжыня адміністратор чловік там был І як вшо мы говорили перше за Лемків Видите вывели мене на таку Марию Мікуш же робила секретарком в Креници вывели мене навіт на Володислава Гробана котрий є в відомій так поет і писменник та він пише і по лемківскы так так І вызнате же я была так приємно вражена Якы то приємны люде Знов ну я чысто чужа нихто мене не зна то і тота Мария Мікуш скілько мі оповідала вшыткого цікавого про Лемків вшытку же могла А тота Мария Мікуш як ся выявило же в танця Ґалика єй мама колиси жыла на кумірным Кій світ тісный Та і Іуламанця велика того мого діда Татаня так мого няня не тато Єй мама той Мариі Мікыш жыва на кумірным в мого діда квартірувала та бо в них была хата велика Ну і і так знову і така така душевна така знаєте відношыня такє душевне цих людей і особливо Владиславы Грабан його дружына Олена то мене закликали додому і гостили і примали і оповідали і надарували мі журналив І підказали мі яка література є і на польскій мові ну я пішла єй по перше жем нашла іщы нашу хату мого діда Петра Репели іщы хата в тот час стояла в ростоці Розтойці вели дітак Уж тераз єй завалили два рокы якы єй Полякы звалили Але тамто быва так неєн звели ґаювка там гайовий Поляк жыл і она як бы быва в волудіны державному не приватному Ну то я наш вам тоту хату ну то я вам не можу розказати Я зараз місяц слезы на очы навертают якє для мене было великє путрясіня Я не могла собі навіт того уявити же деси там справді є тота хата де ся моі та мама вродили де вуйкы моі тети ся породили де ся декотры з них женили Де жыв мі діду де жыла моя баба я як в тоту хату зашла то так єм ся трясла як і плакалам як ма выдзыску Я то котру кільком могла є мала видо камеру зо собом і трошка м кільку мого познімала і пофоторафувала і потім єм не зразу а на другій раз як смі іхали уж мзяла на другій раз і дней гали до Польщы і мі взял брата Взялм сестру з родинами сме поіхали на тот пляц іщы знову іщы тота хата Петра Репевы Стояла а потым сме нашли і тати в пляц в Крижывці Гнеска є бым недавном был лем там знов на тым пляци То фундаменты така велька была хата же фундаменты лишыли і на тым старым і на Півниця лише Полякы поклали малу хыжу чучували Лемків з Ґрижывкы то попозаізджали з другых сел і порозберали тотату хату нібы мого діда Танця Галика розобрали А фундамент і пивниці ся лишыли то як уж заіхали тоты другы Полякы же іх там поселили то они си на тых фундаментах поклали хату але ба дуже меньше То так певно третя частина бо тоты фундаменты видно як приіхати то явила мі то Так же нашли сме і єден пляц і другій пляци сме нашли і нашли сме церкву в Ростуаци тота церков св Дмитрия стоіт вешы Так так лем Полякы собі такы мают якы яклосцю так Ну і товды м нашла і школу навет На тоту школу же ходили і тато і мама до той школы ном вытоґрафувано так є в книжцита А уж тераз як єм было останій раз тоту школу уж тіж тіж розвалили і уж там збудували якы сут нову Так же мам щестя же м іщы застава і хыжу дідову і з чым застава кісий Кавальчык той істориі лемківской і в Ростоках і в Крижывці Але на днешній ден ту як є уж єду то навіт троха мене сертат не троха так сий дуже мене серце боли бож лишыла ся лем церква лем вспамятнуй тоты фундаменты старой хаты Тото церкви то найважнійше не лем для вашой родины але для вшыткого села так і добрі же лишыли і в середині Е вшытко як ту цер іконостас тот старий і Я такы тут в книжці повтарфоатер з єґємостані раз была тото так подрібно єдине шум нашле іщы могылы мого прадіда Івана і Івана і Марию рипелил тота і мама мого діда Петра рипели Но то іх могылу нашла і стоял такій камінний великій хрест То як єм два рокы тому приіхала то хрест зломаний Ну і з лемківскых могылів на тот час той лиш і пят ся лишыло Неє там тілько Лемків жебы там пропильнували то нема нема в тым селі нема никого Нема самы чысто зробили ся уж польскє селота Так же заставам дуже ну так же інакше Але я нашла свою як теразы буду так модно называти малу Батьківщыну Але тота мала Бетівщына для мене така дорога та як певно найнайвекша Бетівщына Виджу яка то година А година пізна пізна зробиме так тепер Вам дякую дякую за нашу стрічу дякую за нашу бесіду І я так думам же долгу бесідуєме і мусиме юж перестати лем для того жебы зачати іщы єдну бесіду де выясниме іщы якысы річы о вашій родині о ріжных реалиях лемківскых бо дост дуже цікавого ся лишыло за границями нашой бесіды бо не дошли сме до того або обминули і пішли дале хтіло бы ся іщы не о єднім повісти а єст дуже вшыткого мусиме на чымси скінчыти Мам надію же будеме іщы о тім бесідувати а тепер мусиме кінцяти жебы мы вам ся не сприкрыли Хтіла бы м корыстаючы з той нагоды подякувати на наперед пані Ані зато же мене запросила і виджу што так заінтересувала ся тым же я зробила же м написала такій скромну тоту свою працю але також хтіла бым приповитати вшыткых Лемків котры нас слухают і хтіла бым аби ся Лемкы братали абы ся любили і абы Хтіли знати за край хтіли знати пісні хтіли знати нашу культуру хтіли знати нашу історию бо то є дуже важно для того абы новы поколіня жыли і абы мали під ногами тверду землю Мыли слухаці на тім гнеска мусиме скінчыти нашу бесіду у нас в гостях была Ярослава Галик Лемкыня з Лусільского краю з місточка Яремче же єст в полудньовой части Іванофранківской области Оповідала о своіх родичах зо сел Розтока Велика і Кризівка а тиж о своій книжці Лемківщына край нашых предків Постановило м сой зас ся стріти з авторком той книжкы бо в нашу бесіду нешытко ся вмістило о дацім бы іщы хтіли ся поґадати Зато гнеско пращам ся з вами але мам надію іщы почути пані Ярославу на сім ефірі а од себе лем додам же барз приємні м з ньом было бесідити поґадати і дві годины мі злетіли як пят нінт То до стрічы До стрічы за тыжден при мікрофоні была Анна Кырпан Оставайте здравы Слухайте <unk> процент плем на Скаркова а зо Станиславова Для вас будут глядати ріжного цікавого шелеякого Анна Кырпан і Наталия Асатурян слухайте сем <unk> процент а будете мати цілых <unk>
