Вусурусы ґу Подкарпатя Василь Попік зачал писати стихі по русиньскій малсюж сур штыри рокы туду куди увиділ іх проподовют наші стері слова зобыватци лексикы з Девять гуду написал много о многых жанрах на многі темы Тематика його поезів шыляка буду родно діти предку фиґєрсу сокарству Нижня война Немало стиху нас грыпы святив вірів у Бога реліґіі церковным святам його вершы сут простыма одкрытыми близкыма нашу ціляни Ай бо пріоритетна тема Василя заробочанство умпрую в зароботках рокы тому і поезиі його несу тему сут єбожывыма Тот буль котрий чувствує каждий зароботцянин осий передал поетичным словом так му вчыните лем тот коси пережыл герой передачі голосорусом Подкарпатя попик пише Я для люди пишу для свого краю буй жыю і туй ми є душа ісі слова сут кредом про нього а приміром про інчых Влухыти Голуску Русину Пудкарпатя Світ си мінят той думкы прото не єй реці ци оні сме говорити словами при тиці Правду в очы говорити ани в тошу любу Бо купуню не поклали на красну єй блюду Світ си мінят ноничылець і в тойде роками Держе міся за богатству обома руками Правду в очів повісти не каждий збірує Ей казкує лем про то што друє І в теперішньому світі гловины зносити Ож доправду вышу в очы людям урити Высилю на Славесхрест словник усту ву жыти ужыді хоть родили сте ся знову на марморушы нахусіні найбуды добрі розказі маленько про своє дітвацтво про свою родину старшыну Вродным в сусіді липча узкого района Бы з дідиком рубіли в кохузі шытно в присуєтах дідик был з <unk> звода запису у ней былу Русину той своім очымомітриці нові каскували так помашу бесідували дома Я прожыл там душыстиву дале уже муі родітелі купили укурці хыжу те пришли сме жыти до хуста Там уже си мало осимілювало там уж урили по украіньскы файтюрили сме поношу затайкуючы дуже зарадоклим прижол село бо там бесіда было лишно нашу Вкусючыл ся до <unk> кляса пак дале пошол в армію з арміі вернул силу учыти си учым міліців франкувскій Послі окончаня направили уж рот де іду тепер кюйкы жыю сел утлічає хотя розміл всі слова докуль припросил ужуру ту чусту вразницю аю то як говорили одноприкро Дусиліі як умасникы ту позерают на знову з неж русиньскых варияциях Но два разі кубітату там маєжмара морошы ту мажунґы нода нас обтуй вызур той кы лукыют на закінчіню насілкают Но но не проблемом муси так розміняй Синвелицькы раз оброцил прошає нашу бесіду робиді май багато буду што такоє єднотипну снизяку є Пару такых одтінку ту намноу красивійше Тишынил ся нараз пісня той пересю што робити Не будли ся обжыл лис через два годным ся жнил а жновків ажото же скуску рейона познаком сме тільку ужурю на было студенткы на третім курсі вялжерубів Познакомили си хотя наші села рядом липчы не знали Знакомили сме ся ужу родину то суд боту а як одблоговсю Но пінчали сме же двоє діточокы діти вже великі жывут удільнут прикносименькы двоє Послі роботы коли мышу на пінзів што смів пришло шуписати по нашому той клинусталі начым засобу видіти суз нашы слова І коли шпомют радо імсе не знакту передатину яку з Танкушлу Шначын писати стихами і старал ся ту всі стихы укласти оты словашу лжевну одходяч уж зрідку стріченога же даже в липчу приізджают Анклюжыну Мулодьож мало коловорит під шут тай бесідували діды з бабами псю асимляда з годами злодами І коли діти сюда же уж приходят тіз сіл там уряд по нашому сюди приходит страцивелика біда поганьбяця даж не розуміючу мене мытуже мала розказу лешука же уж діє унукустит ся і брисе цю сурбу унащо сноврот гуртизму му акцентували на думшы говориме так і говорены нигди вынослу пумят на оброд з друг прости старали ся пуд наступ страювати си бо держали свою марку почули сте писати нейкі темы Но я в основному пишу трутошу одбываєси найвеликє умы шусуванє моіх стиху про реліґію на бужнів то дідикы ся передало од бабкы мамо зняньом якы мы своім дітям передаєме в мены в принципі стихынописань до каждого свята реліґійну зупер дашто зачытайте ра Тепер книн носит святу тройці нос привыхнозувати Злиніси та злиіситы ныні другій ден дници того Духа свята тройця світлий праздник пришоіт нам ныні в єдну образ єдину уцю духу Ісиі Безроздільна сита тройця в славій блаженстві і вершыну онає в бужым совершенстві Не мож Бога одділити од сына і духы сий віра християньскы ани мірска наука Сам Христоснам віру дол навчыл ся молити і вказавшы ся ту тройцю не мож розділити Най знема зыйде благодать на всю челядину ся ту тройцу прославляйми кажду божуднину Дуже кресно До вознесіня Осподньо пришло до чыляди прузріня уденситового вознесіня Христос возніс сий до цовы зимному і небесному творцови душаво знасло ся у тілі і было си на самым ділі пройшы Апостолы казали і єванели є писали бы сме ся могли молити гріхам прощыні є проситів казал Христосном пут списіня удень свознесіня З праздником возротулюю в ся унимаю і цілюю Серинці миру та здорули і най буде над вшытко божовули дуже дубрі єграси у інтернікі на Фейсбу ваші стихы укликав тыкій особы пузут мужы вік Пурсю пуцато і не сут ем выпишыти Адамова выявляют ся стихіі люди нараз беру бы я забералу нараз беру єй высерадує люди дужышу не можут є і ся нашым словом поздоровети когось плюсы ядумусю альмонахови нижньорусиньску літературы всю жы зя з Руситами вам дасти то уйдети касиріє Стиху присечено ушыткым ситам і ціли буде сехустувати до дальшы маєте Один з першых віршу тошо як кажу шуну зашу началь описати бы сы слова не забывали бы люди тямили бы якы слова шудили же в історі дуже рідку хуснули діс можу чути в струі бабкы давнє слова шкода быно пропаде будіти є они перехватуют і на псе один з першых віршу наша Бесіда Я пишу так і я лиш пишу по друм ми не дано Русиньскым воздухом я дышу Бєсіду ношу заєдно слово наше серце ріє на душу сыпле мі бользом не байшу бесіда лиш кліє І скруйсю не засити ван В уряд бесі до нас рубы бо мякости в нюй неє Она така є наша чылядь бо вірай правда в нюй жыє Не іблю ся я своім куріньом і горди ім зо старшыну што бесіду не розлюбили Донесли єй до нашых дну Тепер нам мусей сокотити Слова вернути з давнины плекати пестити любити знают дольшы Русины Высилю кури вікуму стих струцию то я леж значу тоту свосате а курвітову лужку <unk> аж осі з першых тикых стиху має Написаєм тайку і яхутів носив <unk> люд з тых жыви честным Єны з люді не безбожник і цінуси знаных Шу волушын зробити лиш у той маєм Не чекаю што мі упаде із синього неба бо подарку зо даремных міній не треба Честі слова кололюшын честну зоробити і проклинете бечіляць аж будеш дурити бо щестливо та купіка руками дубыта і не принесети горозду з лозами умыта треба жыти та і пишы бужу музыкуні раной вечюр ся молити лисциту і куні дужкы дуже многой стиху повязану і з бугум і з молитву цюбутокы Ну знают тошу само мало привілиют буд маленьку до церкви священной до церкви насповід на причастя усі сяткы сме держали далеко лем выруслужену послі роботу Міцкудию позаробот нашісята та мені ниґде не робили ниґде бы є ся то єснувати было пліти до церкви якой державі не были яси шул до церкви і в Чехі і на Мадярах Іж ус ся было упомулити нимай шу не розумієш ай бы торпнули ся по своім предобразами тодешы чест бы ошужыє зото шумаєш што здоровий шус імял шуфетом тя од здоровса діти батькы Всидістну дуже важной бігросток позровуші з нашых люди такі я так точно на якійси тему тебы буди В тых і в никых жанрах ти ся писал од інтимной лірикы самосбулы пучо писати в сорок року або се не пусло не вылювити хе До маешысде сытевла Маю фиґлярноє Добре з істих такі мі назвашу філярной ліриком Мене тошло ниґда не любило і фурту тя на дуті тром фокы видко слаботи был Жызни ґута Біло куйти іду тіруму новы Дникла міні примінку воці брехало так шуклон трава Я ті вірил таікуйс ночы яка дурно было голова Языку тя робил таікуй пранник Я не встигал запомнити слово забрала з хыжы всю щілмувальник на падамінті сижу і слова Новію яшу прийде в та минута коли на небі блискат тай рімит ударит грунтя і взмытя ґута лиш від лонґуючы тову ріміт ха ціє жыздиґех Жывыме в файті видит це шумо май пошыробиме не дуже замічаєме робуту своі другой половины жуны видит це шумом дома похорено іст на варено шнос так бере усе так і має быти в двору порядкови на сотинах порядок дра пороблений отшоб жудрактор заказало што там треба полоти Кроче не обращаєме німаня руцнимежне гуру буды рубуты з то пришломе улу фиґлярной едециі душоч коли ся признило вночы Цийду мы написала жонано ні рано Не чканя скури дома бобриду і Чурпіяна цінгоркы ся удає так ладе гостину думают уплунучы вернути ся в стину Обляди ся уклівови напоєму ржыну дашу субінавары не промыкайслину на сотинах покоси не сиди біз діла траву файно розтряси бы не запріля кумпітеры кудрыбы та потыч посулю траву трясти не зобут бо дочекаш бурю свиня ся має опоросити гадкую кутцьови уж не будеш устигати позвони уцови Найти прийде та поможы гіклю мінімамкы бо я ни оддыхаю мене нині пянка пробудуюм ся в сій мокрий на чолови росы збуку тих уж нас пляж і закосы Слава Бушый си сонті приточно знаю бо не знаєм як сю днину пережыти маєм Не посткриптум хуйцефіґля а не сон чыстуй половину бо дочека сей зупроділ таку страшну днину ха як вы другых жанрах ся писали однеприкат вас є пизажна лірика бо мусит быти кірусиникі жыєл Карпаты пише тіж і про природу Да одні звішу так называли ся Подкарпатьом Земли моє путкарпатска рудна моя маму Саме скрасно в цілым світі і вічур і раном якой сонце лише сходит і коли сідає блика мі оно тебе усе зуріває Горы тебе обнимают і малю дітину рікы тебе омувают кажду божуднину В полонинах пасут луці по хащах звірота А довкола тягатары в Європу урота Най Господь благословит і сю землю нашу Най дарує людям мир а кудобі пашу дрз тебе в діс хубі Мене є прикыху бішу стихыл бішу авпорт вадаска Коли болото із портом проблемы з уставами што не дуже мі ся мож занимати тиск ня скаче На Вадаскум ся хоцю прийти не получало сино розказу о Лицімбуры як там проходит особно кумве не Вадас а за показах ім написал то же філярный дикій вірш назвали ся Ладаскы Листы стало розвидняти ґлуты зыпіли мы з кумом на вадасці у засідку сіли <unk> ладасы пушкы з Ряжыні Выходи на нас звіроту можу на лежыні ниш єм так собі подумал засміял ся радо Коли вижу но на нас кумом дікуну відестаду спереду брудесі кач ікла на Вострині никє єм на нього скумом ікой завочожыні стрілил кумі з двох ствулю в улівни стріляти шмарил пушку дес у курці тодовай тікати Я ся схопил то за ним алюзя ламаю Ци доганят нас дикун фурт си обзерают так і з дупіґом спортсмены з кумом мутікали Біли спереду кусулі мы іх перегнали добіли сме до села серце бухкат грудюх гань бы ме си указати цуровина лююх Джітризд лиш плеты выдубрі будыйци лупише і хубіі то жысо страфы розним галухыти голосу Русину Пудкарпатятя Глядову ці сліджы людми што красноспівыродушує нагельом Макм І Карпаты співантаре Карпат русиньской доныстноты русиньской доміствоты Ном Збережы ґарпаты душы в нями серце крыі Карпаты нисиют Коспод та Музиі Русиньской дониство ды нам русиньскойоны з Бережі Маюде гет темноты а Господ помнул же за долині Заноси карпаны душы ньом ном з Як праву Русинов є патріотами в своій землі і найпершує уж усе споминат Русинами си наші предків Мудных береме примір му не указуєме куди нам треба нашой си якіс арґументы нашси сослати Оты у тебе єдна шту тыкуєш повязаной з предками і з дідуздну нашу нашыми прасю В мене як увині з тым Лушыночом писати уту кошу бы они пропали наша біс добы се слово сохранило пи пришло другым покуліньом єдины звіршу є написаны до нашых нащадків які будут послі нас жыти такє му назвало нащадкым Серус серу сму і нащадку як тіпіркі жыєте на земли нашвій сріберной бісід чы тємете Ци хыщі ся зустали ци є в звурні вода Ци щемолити ся булку і вас радуст ци біда Як там наші Полонины луці бацищы посут учыріву цінню днину вурдуй брунзу ци не сут Ци збераєте борвінок при сварбу усилі ци вінчают ся в церкви в лашіпарым улюді Як там дома на ґаздусті в хліві худоба си жыє свинчат ковань куру дако з вас ци впознає ци шыкосите сутины ци ся возом поросло а може ворож си зобрали та і забыли зо село Як грубові де спочыват старшына ци там файну похарену ци єсвічка хоц єдна тєміт куріня каждий своє жыво прожыти не спішіт і старшынушу уже спочыло в молитвір помініт Докіл мытявити старшыну то жы маєме файний шанс ужыти Русиів ґаздейкы стихє присвяці Ні Пришвас ся інтересувало но в самой большыні што інтересуєте ікой кажду новену то наші діти Бутову смыс нашу жытя шуможыєме усошол модеєми устає ся в нашых діть пойґали про я своім дітям написал туй віч моі діти Діти скоро так поуростали і часы сплю віці вода татянька упамяти устала квіму гряняти молока Пак і зорняти ляму скленицю і сцузли кани пили молоко скленицю фурт прикладу лемдлицю або молю дітину не спекло сітямлю коли ся зубы трурізали не спали сме з жунулмы уночы і на руках дуднины колосали з дітьми уєдно часту рывучы те тямлю як мучыли ся ходити на лабачкы потумпули зруст як мачку пілювали ся єй мити тіяти по хыжі і зых уст Пройшли рокы они уже великі удіти фурт для матері уце та до спочыну синчу ім допросити у нашого небесного творця дуж добрий дуже глибоко пул після того як ушли сте на пінзию пушысте нароботяй бо Русинусы заробутцяне Кєз віддати першы коткі Русины ци заробуцяны думшы хліб нашы юди все зробляли на чужыні цлоту роботы Усе было мало а протикій народы як нашы ци дуже маликій юбілізы робити де выробили векіх державах робиє му празы робим в Будапешті коли здавно ще в <unk> році робил Русиі Бо істом нас усі выізджали там і сте писали тоже єбрукашы не писал єй і же писали в Чехі ж єм уж увас был якій з тих на зарубучаньску тему не дуже потраз был і в і темниці виділ Ябардале написальші продолжыня тамдва стихы зароботків одины зароботкы дугра зароботкы воды нюй гурю Як чулю і кішону на заробкі дале як паетиі мож зачычыти да пра старий чыслій варож добрі ню гуляти і бо наші люди ідут сюдо зарубляти Домотажкути зберают банкыст ронина Ще тий болку там поклала маленькы дітина На незнає сігняшно вынянь купіт Ай бо вит клодутці тают себі ділит Очы тя як у тумані річти однимає Будбу скоро прийдеш ото каждий знає цілис буз закрыли дві руку ты махают на серци дуже тяжку спозмы тя зжымают На граници шмонно лудят утошка гаруют мечут нясой сулюнину тебе не ничуют пришол на місту з пусту ташку кубікырахуєш до аванса дотянути якысти збіруєш нуч плунала нуч пригнала тебе на роботу ніколи розникати напразку красуту Случайно со сфоторофуєш на карловым усті будеш фоткы вказувати коли прийду до узці думу ся вернеш на роблений сідом оробити нікули нам на сым світі для серепу жыти Но і самораду з мойкой свасіденик вертає з заробутком Нараз на ту тему імішу думу на псем другій з тых Пролетіли днов руботі ташку дусі ож лішносис раз з легкым серіцом ти і збраіш Для жоны розлетку привіз обуса носило а дітині нову болку хуті не просило Ще поклали з чоколады тай цукру русякых парублюку з чыскым пивом як придут друзякы Опят сідаш што вбуса двірі закрываєш і зароблені терушів вжыві провіряєш На Таможни всю спокуйну нико не гарує Твоє дякую фаньо ніколи не чує же то дома коло двірів серце букка друди ці смоменци представляют усі наші люди діти наверле ся на шыю тебе обнимає а і задужена трощыт культу моци має Сльозовочы намучыли заросєл безсилю агулю уйде гадкя клидиш пятросилю Діст симух написат ревю якій той зопережыл тай детально Най знаш у Пятра мудий ти парлят етыждень два бома побудеш єм пятошкы на плиці ты серце пирыси Так є Нові хот бы мі ся обычерет затямила што як оно люди жылибут приконас нові хыжі то нас были двохытажні но два штокы куму ушла Американка коли сбыла простінька хыжка котра мала дві комноткы тайтурнац і тамту уся файта жыло симбыло місто Всем такы короткістых спомин Миляй соф не ґєринді зерном зобитий в сій турнас нимнуі тямку просимают то так си жыло коли снас Заходиш пец посеред хыжі на педментові джырґы покрувцьом ляду зо Стелині а з гурі тож ґринды Украінци теріля та горнята і тихо цокат чесуник а і стіно на мене никыт із образы Ісуса лик Парнами пустіль зо Стелены на клинци висит убруся вічеряти ся наладила зостуль великій файтер ся молитву тихо прошептали єду ґаздабля ословил і дзяму тушу орницьовил теріля каждому налив Старінька лямпа на столові закурена нощы горит і тиху хыжы лише чути як лышка в танджері реміту Ісе давно уже минуло і спрята Лоси за вікы тагадка в душы зовстала ґємім пруси яівы джыфены і іменно лексикы старатуй дає то кульориты вулада ґеринда Тур нас це вшытко вудівы не будут знати а пошол оходити смо заграючы зулудів ді звіды Удівной має шанс жыти дале си дуже добре Насото ніколи не пишу што словничы боє поеты пишут слони ліпше наєзвідат матіруся най тот можок мало на пряже спомнити шолто є то так буде на мною ліпше му прочытал тамкы переклад того слова той зобы Коли ся файті зо звідат та діти спомята аж не спомят заінтересує нач незнаком звідати даконок маленькю Вкорослову знати же худисилювал тризуту участу судством прочыта забудено переклад друг раз учує пят не буде знати шуто значыт Нуднишній час є не думу суч ты не пишеш про тош робит в Украіні сы страшно єсе на войнаку третянис уже пяти рук і я думу собі у тебе в твоіх стихах ододис одбыру сиру ся нутвіршак ну ішы написал по украіньскы но єй нашу написал на нашій бесіді Одный з першых віршів написаной такою лютому называли ся Бурена Кусици Євкірті посадил кусицю будушу радувала ньом то в двур до ня зашол сусіда котрий споли єло ньом Найму не заважала і не лізла ньому через плют Ай то його мериґувало што бджоли мідни не сут Самого нехаль по обыстю давно в тамницю же не росте Посеред хляма удворови жаливо грубо лем росте Сусід пришол мне спасати бо в кірті бджоли не гули бо м супукуйно муг я спати і в них в трупар не укремли Помулю ся перед образами бубогріхміні простіл пак букупка і вони з хыжі ґузетямів дилунджыв сльозами пулю ворену нащемай красно зацвіте усяды косичок на сію букрасотасий світ спасе Оклицівникопредачу і з Лучарьом Мігай Кузнюк внутрий гола нашій бесіді сюди дуже журналісты розуміли там перезвідували по десят раз што як тото слово шо прошоло говорити війця крутили грали а ефектів людеі з Луцены в Полонині брали інтервюі по тому началь ся война в <unk> унину учушыл ту нувту написали му вірш спомину кыквиі Вучер любит трудні горы зворы полонины мусит уставати зраненькы дуднины обуці напоіти унати іх пасти ащы мусит сокотити не дати пропасти Вічу треба подоіти плягни сварити бурду бронзуу глеты мусий народити Налітіли чорні хмары быкрасу зобрати лиш лучер своій луці пушу воювати Місто боты автомат треба в рукы брати Буйна не пришла в рудніму Карпаты Сидит в окопу есрому баци дужды днины основый видит горы і рудні полонины затулила хмара сонце паскудна прикмета прилетіла локоп міна з мінумета зарывали сині горы ревій трембіта не уйди в полонину вучерселід тяжко Нота і в <unk> уді підтямите наш Минай бавил футболу Турциі Там Москлиса на Пілишы собрали значых люцив бити то іх поклали на місту тунтральну Тріднів і цітує трансляций тожу написовру ту подію Сетил бы ся срібрний край шобы не казали бо у цночы заминає всі турку узнали Пушли в Туреччыну фетьову ґумілупту бити та щы мусили культурі моцкылю учыти Бо тоты місто футболя мудры си напили напаску доливотели та ся і ся і пубили фетьову нас куті терпляці та моцы мают доста і ся з них не сміхувала мацкальскы куросты Годовань токоном бронзу та пікницю указали невыяжным іх місто з границів роду ся за фантьову шутую повісти што не дале мацкельови на улу сіздим Но і то же коли си началь гульна до нас ішло выснованя пришло мі волю такыстих гурка яр Цвітут соды на спаленой земли і сонцьові глузкы протягают зрубцювали рано на курни і темінь білым цвітом пролізают тай косичкы з пут попілу цвітут бо пагом Божый щетуй проростає і звікы в гащі всядистнуют потомсту своє каждий з них чекає Природа пробудила ся в віри і путя та назлову і ні співают лис люди в путпукровом сотаны і надале єден другувают Но і сы душа болитколи привозят думу злыблых нашых квытьов в усумному не служыт усм нашу штурмову браді Хыкы му оцінбора привезли думу то жебы пришло тих істих Стоіт хыжа на два штокы колоні палянкы в блоках вітерсвищы друіфіранкы і номарка у дворі з еврономерами рицвічкы на стулі перед образами Не чути сміху на обыстю лишреве маржыны держыт мамку за віґан маленькы дітина мамкы очы з ревані крутит жебілулку дрижачыми руками глядит молю в луку Пушу ґазда воювати свій край борнити Везут тілу крытум грубі думу хрониті му лункушу штурму бригаду Не привезе діточкам бучы чоколаду Не зостал ся лун на Чехах де рокы робили Звойска фаттьово зажурині бо не всокутили Зобрала ся уж о любі велика родина Принимай сріберно земли щы одного Русина Влухыти Голусу Русину Пудкарпатя Най нам грают на цимбалах най трублят трумбеты най гудут нам гуслявикы вержут дулів пута Наші діти радост наша русиньскы апленя І тоты світове розкажут бо то нашы бремя Найнаше торжествує розходит ся з світом мы Русины єсме наруд своім заповітом Я Русин был єсм і буду з ушытка мал міру любіме ся братайме ся на ціст і навіру Яоржы Сару на краю радом маючы Дви традициі продомі Разых наци выслоні з І будуйойны Русилю а на будучной шути проднойслюбити Нов будучноє не так од нас зависит іку од Бога не знат чым ся ся война кончыт Пількусі мыслі в найліпшой а там як Богданів єв не вірш такій божый промысел Жылиш такій бокту бідеі не нарікає бо гріхти нарікати Бок єс здоровыйс тей закуток є не мусяй нич тым ушы прибагати бо кус болячий ворота страшна Ал подакого з і стріха протікає нико не знає што ту тото біда лиш доту дуку нас уминає Господь дає каждому з нас лиш то што молошні потерпіти і віруйме што прийде ліпший час во вшыткім Ісусу єй діти І по задбурі сонц уйде схмаром такі в челядника проблемы ся щыхают щестливі люди ты што на земли Божый промысел смиренно принимают діз до конкретной і яслишу собі хоцю суму є хоці жыти і шо чепит ноты на желецю Усі вікы си звертала до Бога шурбуту начынали з молитвы без молитву не ішли спати молили соб не знали ціл станут чы не останут уж пережыти низ же назавтор плану не робили бы устали бы даршу буде знимовноці Споконвіку тіпер жеме мало же мов лісам улетат бабку з дідиком Тянлю тут они были усвіто оставали хлів не ішли раз ся помулити єсти сідали было ослутити іду вяли сме спати тоже ся помулити шубы жетливо нуч было но і має такійшу зовту памятку Бючолонты славны роды Пудкарпатскій муй народы В жывот нелегкы маєш шугов не проклинаєш Каждо днино урубуті хлібносушний ішу плоті файту свою ты честуєш бо вшыткому мали ся справуєш у неділю попочыти ідеш до церкви ся молити в віру серцу свому маєш на помоч Бога призываєш І Бог дає нам молуднину щестливу люблячу родину природу далу свій крысі высміжыли в горозді Шупотипу Жыдов Русинам на Шо Подкарпатє Русинам Світы котрі за нас туже пережывают котрі рахуют над своіма братами і помагают нам выків Опозлом шбы ся ниґы ніко не одбыл своі бесіды бы сме каскували та іх наш ґідікы быккы коли зуврили си нестерлены пропаля не знила дес деси не асимілювали си актуальні тыкує обытися біда не лему назадно і другы затарам дожу непрежывуючу был Русиньскы бісна худім легше до мною признані но або тым ни меньше вони то же думут собі як бы ся встати як бы ся усокотити бо тож єси проблемді іх правило не довудс легше асимілювати туй зміли перенимовци тымшу Смуси сперти мусий пишыти ночыляник має быти чыляльник он має усокотити свой непут давати си тічыня уж куди треба понесы выставити свойох стішы в невеликым написаным до дня Народжыня Духновичів в <unk> рядкы чысту Бесіду латкуй Русины сукутисвуй род бо му не марго ухівови айдавній народєдяку вам за файну бесіду за тушу неслістий час взнупуврити і лісно Русиным могут знати знати молусю дієтикій Василь Попик якій хоча писати не томудну просто відівшу Забуволцы слова значіть іх треба напомнити іх треба всукотити а як раз поетична форма є тиків оптимальным вариянтом сукочіня нашоі лексикы нашых слов Модякуєме тобі не дякуєме за ту юбуду свого народа до нашой ціли за то пережываня котроє єл тебе в душі і ту буль і кутиниска ульовці своі стихі Думаємеш писати будешти дальше радувати нашу ціліть ну іваймах хаєме теме Якую файну зо спількуваня радий был видіти чыстуйме ся бо ніконос честувати не будеш миси чествувати не буд правдом правном Як бы тяжку ти ни было не впущай рукы Як бы тя жывот не біл Тямихриста мукы Не пудай ся то соблазну най тя не чылює Тай путю легкых не ядай то тя фраз байлює Бог ціляднику помагат тым кувіру має Копрославле до молитві а не проклинає Ож і звіру дашу робиш вшытку ся получыт Аби звіру на челядницю вцій жывот си мучіт Прости господи гріхы укріпи нам віру Даруймо ци тосиринців а на земли міру Біды <unk> Ці Всуру сону Подкарпатя
