To druga część nagrania z poezją Petra Murianki, czytaną przez samego autora. W wierszach pojawiają się motywy łemkowskiej pamięci, cerkwi, rodzinnego miejsca i doświadczenia wygnania.
Боіско #63 - 6 XII 2012 - поезия Петра Мурянкы
Автоматычна транскрипция
добриден бесідує Павло Малецкій Вытам сердечні в боіску в котрым днеска зас
гіст віртуальний а віртуальне зато же Ну бесідували сме з паном Петром
уж більше як піл рока дозаду А днес будете мати можливіст послухати
другой части поезиі котра в выконаню вчытаню пана Петра звучыт особливі З
озгляду на тото же перша част тішыла ся великом популярністю рішыли сме
же тоту поезию вартат деси записати настале І кєд ся поведе то
іщы в тым році або на початку наступного радийо Лем фм выдаст
додаток до бесіды в котрым на котрым будете могли почути вершы власні
чытаны през самого автора пана Петра Мурянку Но за гулочку запрашам до
слуханя тых вершів припоминам же днес Рудень <unk> рік тота дата ся
вписала днес до календаря важных подій лемківскых Зато же днес Колоквіум габілітацийне
оборонила здала пані доктор Олена Дуць Файфер уж не дохтор а Доктор
габілітувана што в номенклятурі університетскій барз часто рівнат ся професорови Зато од
днес можна бесідувати спокійні пані професор Олена Дуць Файфер Ґратулюєме пані професор
і Запрашаме до тыжня дозаду в вітурок Я тепер так офіцийні в
радию неофіцийні наполне ся до вас наше радийо скоро зверне бо в
тым моменті сте заняты святкуваньом свого Ну то не сукцес бо то
тяжко называти сукцесом свого доробку о так можна ліпше речы Зато запрашам
на віторок а для пані доктор професор зачнеме од верша котры співат
днешній герой А котрый єст авторства пані професор Дуць Файфер запрашам Ідны
люды Не знают квітучых вы Гысы ідны люды Перед порогом зберают застарані
Бідны люнды звідуют ся пушто бідны люды Не звідуют ся пушто бідны
люды Подібны до пых Єд є лютого Не знаю квітно зыфвіє ся
єлюты пшет другєм збераю за панє бядні людже Єпитаю пояті людже єпитаю
по цвы дырі люты то пса Коли м там приходил коли сме
приходили до полян уж тых нашых не нашых церкви нашой не нашой
уж не нашой бо під стіном сме служыли Не знам што преце
доповісти Поляны Обіч себе а може напротив через плота гребін святыні Христовы
Дві Камінна віціл кырвавиця зо здутом людскым конаньом порожньом баньом І друга
з неба склепіньом стінами і верхы лемківскы Студеный вітер сиву бороду владычу
чежы слезу непрошену морщынами жены на землі просякненій з дранком під коліном
тремтяче бабузя і зо завітом в бороді аще не увиджу няньо Ваньо
З чашы злаченой віры любови і надіі причащают ся чают В купочці
головы до ся притулившы недоіджены овечкы великой колишньой отары останків тепла радают
Лемку внуку далекій Кєд ти світ камінний не выдре і душу а
доля віща приведе на тото місце клякни Здойми шапку Здає мі ся
зы смырицу што як квіток в лузі травка ізерын ци і што
він сну сую в ріжны фурмы ци во вшыткым моі думы моє
се гырци Стає мі ся жен смыречы лісі што я квіток в
люзі травка ізерын ци істолічно сыю в ріжных о рмы Ци во
вшыткым моі думы моє сырсы Здає мі ся же якла тік ни
І што грудках ґрунту і росичка в Здає мій ся зы хоц
лязу всыблю ци во вшыткым буду і не вмру никого стає мій
ся зы хоц лязувсиблю Ци вышыткым буду і не вмру никого Тоди
єм свойом коханом улюбленом Білцеревом рідным селом де Іщы стоіт вельо крестів
нашых капличок Але уж десят по чотердесятьых роках нашого выгнаня коли м
виділ лем был гын виділ єм гын при єдным з путиків Таку
не нашу не нашу символику на горбах так ся звала част сила
Пречыста з горбів Така сту не одталь біла пречыста Так тя ту
вынесли поставили на білого царя Дідині Така сту лем лилия біла невинна
Так в твоіх очах капинкы руского смутку не видно А його так
полну лиє лиє Так полну А він так болит чыста пречыста так
болит уж твоє діло лилиє біла Ци мі пробачыш што ся з
дздзелярком молил буду Стоячы Дзлярка Тыгора нас Здає мі ся зы смырицу
грі сі што як квіток в лузі травка ізрынци І што ві
цно цию в ріжных формы Ци во вшыткым моі думы моє серци
Стає мі ся жем смерчу Лісі Што я квіток в люзі травка
із рын ци істовій сыю в ріжных формах Ци во вшыткым моі
думы моє сельцы Здає мі ся же як латі кни І што
ґрунтках ґрунту і росичка в Здає мі ся же хоц ла зусилю
Ци во вшыткым буду і не в муру никого стає міся ци
хоц ла зузы Ци во вшыткым буду і не в муру никого
І два світы давний І днесні Давно Велия Іде сі Кавальчык жытя
в чужым світі Преображыніє До Пелемкы млистой молодости тулю главу Ламлют мама
голузку з яличкы ангельского гласу слухам З нами Бог мрий червене квітя
Арджебіє джерельця жадно жданий черкіт журбом жугре з нами біль Молитва розвийте
ся вучкы Вам не вшытко єдно Зеленым жытьом зашумте мі і замя
мій верш Войду до тебе мі вершу і ворідцята затрісну і нихто
не буде виділ і нихто не зрозуміє што ся в тобі діє
роздертой душы чуганів на тебе зашмаріл од назрячого ока скотины і од
щырого людины І будеш лем мій і ничий інчий од найбільшого болю
найбільший дворідны по шыбі сле затече осени перша зеленийщы світ літо лем
што Копинка смутку і перша осений по шыбі тече слеза Полици капля
воды тече Солена затуманены очы по шыбі за тамтым Бездоня Смутку і
перша Селена Пулици тече воды капля І зас єм виділ спи де
сніжно ділил верхы могучых надприродных пречудесных та стражы вче ні ні свитаньом
і осмы ге ге герку довишні не без ордо зря ґіґантів нас
стра Во снієм чудным выгідів і радіст незбагнену слугай вітер ню за
тверді ґрані ді одхімер злых за гідній Стереже вірно на св дорідний
Татель недалегыку засперебывал єм і кормил серце ду в раменах моіхі Споминал
як мале гегенькы сным ригій єм голубил ту Высоты виділ є селечко
Малюваны Потічок Черкітливій і віцівскій Ті при ним цві різблений при ним
яблуни в саді мі на світ єм пришол ту рокы молодого невинной
прожыл ємі перший рускій зву ту высол з моіх у серце мі
за гості народу мого вільний тіі мі то єдины ку Богатий споминами
среблисто пелехатых одсумілых лішачты родусти до ных з ногы і серце сте
та ігу моя тусасты родусти довных з Ногы мамы І серце сты
і серце сты і сырце ге гынь Перед зимя мото Сятий Михал
на сивым кони приіхал народна приповідка Сивіют дни Сивіют душы стары мрій
Ліни і выли сідили старіли сполнити ся ім не хтіло Свіє світ
по горах Михал сыпле снігом сіва голова <unk>ний раз однова в задумі
чытат жытя книгу Технічний верш Прібую писати вершы на крайдовым папері може
ся слизне перо може ся мысель довершыт І лем мі по тім
жаль ночы і пера і крайдового паперя Оварянчык Як кутачом з кута
пеца пером згартам оген серця Выбіліла моя ватра тыцям уж уж мі
горяч душу двигат загущены уж достигат обарянчык з мойой мукы буду пюп
Як єм пришол до Санока Десиня закликано на вечерів пішол єм з
парохом до ню далеко было і не годен ним ся было вернути
бо треба было відомо быти на богослужыню Ім си зробило ів сам
Сам ім си зробил штоси там якій суд Бобальків ім наліпил фізоу
зварил і так дале Сам до себе ім гварил Веселы свят Вюл
єс даколи велию Сам Днес по тых днях як по роках тя
звідую нюз єст до хыжы велийну полонніст бо найбіг гваріл Витайте полазнику
на вы одповідал собі сам Зо студні забытой густу верхнину масло жолте
нюз єс кусал єс зубчык честку зо шлеском Гварил єс отченаш хоц
раз не про ухочловече а про душу свою слухаючу Бузы зысли мізы
Оле невій ни Бо час міс неописаний м не завершыл задумане бужы
зышли місы вуст Потмяні бучы не булют рісне нич слезо в тій
темряві высхне Бужы вузві ні заснул ти дай лым нено з гос
Бо діти моіх цу діти як ідут толі псугы світа ужы заснул
ти ужы зышли мі суй сой одну помушу стати зо рон рону
бум не завершыл задумано бужы зышли Кусюк інчы вежы єм тіж і
сануку демышкол в єдным покоіку Але ситуация социяция така же єм Отваранкы
до неєм не мал Фактичні не мал отваранку бо не міг єм
ходити през офіцийну тым скакал через пліт Як єм приходил домів то
добріс устопок в плоті был рівно врізаний ни на несклесый стони на
ескіз Лем відставлял настопку потым перескакувал через пліт І ходил дохыж ново
які словоду треба было мати хыжы мати ся на чай вікно на
світ Через моє вікно в дверях котре є вікно дверями видно єден
дах зосмома коминами За дверями з вікном є дранчастий плід в котрым
ніт отверанкы через котрий скачу другій рік В моім кутику три на
штырі мыйниця відро і бащата желізна постіль молада жена Христос на стіні
розпяти На моім столі згідно лежат Гарасимович Драч гораций В моім языку
кости неє Неє ірациі На моім столі згідно лежат Гарасимович драч гораций
В моім языку кости неє Не єй рациі приходил там акуратні зо
санока Мама в Білянці такій з бортці мышкалий малий Кметру зачали рубити
в Чорній в Бортнім голо Златы выдавали єм пришул зо світа єм
виділ голос ватры постолений в мамы на ґрденцику так настоят Так не
виду ся мі наспомин мамы комірочка серця В комірочці забытій світом з
почестного місця з самого мысника голос ватры мя привитал і голос зо
старенькых груди неє тя сынку ней най хоц труд твій зо мном
буде мамо Як мало оддагы в серцях Сон приходит перед пурі Спиюш
засний Тілько стежы тілько того вшыткы перетов Тілько стежы Тілько дорі вшыткы
бериту цілый світ уж одпутива Дрім лех Марка сіва небо спиду Сонце
спидут і мі ся тот ці Небо спи сонце спит і місяк
зіве Спит драгоцінности мыя Як і ты богатий вшытко твого є ниска
твого гі звізды як дукы Вшытко тво ниска твого гі звізды як
дукы Двигне лицька за раны рану сонечку куханы Молодіньскій і златійскій повідино
з ты Молодійскій і златійскій ульды до ґсты Леци бы Сара Стати
На стрічу судыцку Треба спати міцно спат аленькі цловытку Треба спати міцно
спати пслу Праздник мамі Злетіли ся суковикы моі сыночкы посходили голубиці невісточкы
буде гнеска в моій комірочці Радіст велька То был в часі стану
воєнного Мама з дітьми Были в Ґладышові я зо сонока приходил так
коли Міліция позволила коли ся припустку дістало Ігор тыко што зато уходити
демко іщы не ходил Но і кєдня Зрівжыйду домів то і гор
так летіл страшні по дорозі тамтый каменистий і ся страшні бояж ся
пошлотит паде Вертаня Уж тілко пройденых доріг уж ногы болят коли ся
курят горы А стримай хід а сяд на звлеченій обдертій ялици уж
сама прося ани за шляха пут уж спід тя не втіче Стан
небоже пізрій по вытолченій дорозі на шапку більшый од каменя з приятым
кликаньом няню же не ґу тобі сын Стану Послухай звлечена ґу пути
обдерта сумит ялиця кєд дум Ігорчыку Демку маленькы моі лемчата як даст
вам доля няня ци тата памятати Комоничка буде зеленіла череженка ся осыпле
квітьом білым Плакал буду моі сыны кєд вам серця вкраде Лемковина В
потічок очы оберну Я ваш няньо Кєд діжджу повісти таколи Ігоре Даміяне
Бываня мого евро з Майлюці Товаришами кызы поцій з цілька мало яфте
ныску блянка в кры таничком яфыры тыркы поварячы жебы прожыти то з
містарчы за стертя адечы Снабода прагніня мого за годий А кєдуж прийдут
голі в зілі А кєду с прийду і в зимі А кєд
уж прийду го місині Одбию піду прийдівци
