Гравце #87 - 9 II 24
Еп. 87

Гравце #87 - 9 II 24

•

Опис епізоду

Odcinek przedstawia Rusinów mieszkających w Wojwodinie i Chorwacji, ich szkoły, lokalne społeczności oraz sposób, w jaki zachowują język i kulturę mimo rozproszenia. Prowadzący pokazuje też przykłady muzyczne i podkreśla ich zdolność do samoorganizacji w stowarzyszeniach, zespołach, mediach i innych inicjatywach.

Автоматычна транскрипция

гравце лач мамо по слізі боля Оцкам же паноса ЛАПіТ <unk> днайдвоня
<unk>ea<unk> там руска смо тисовым писаны смопы сопы Вытам вас внеска дорогы
слухачы в тот красний сонечний весняний час Мам гнеска понедільок <unk> квітня
<unk> рока Ден по незвычайным тыжни Огниска в ночы Вернул єм одкаль
Но од нашых люди З нашой тіж вітчызны А де тота вітчызна
Здавати бы ся могло же барз далеко Лем єднак кєд зачнеме слухати
пісні співанок і пєсні тыст руснацкых вершы ся вкаже же же тот
нарід котрий зове ся так само як і мы єст тым самым
народом Де же тота проста дражка з перемісольот падля позляце на од
Не жальнєте погозолате ледвой моє діли Не жальнете погозолате буде на Ей
річекай слузі буде своє буде смоткы Жыют вомі іщы образы котрым привюз
зо собом з Войводины з Бачкы але і не лем бо з
другой стороны Дунаю уж по стороні Славоніі то єст другой державы Хорвациі
Сут тіж руснацкы села котры жыют разом знают од котрого рока знают
кілько іх там было і знают ци ся дахто потратил по дорозі
ци ся не потратил Были сме в школі в Старых Янковцях недалеко
в Вуковару де місцевы руснакы котрых од початку Коли там ся в
селі зявили то єст од <unk> р была іх невелика ґрупа <unk>
родин і нигда в селі не было руснацкой школы не вчыло ся
языка Але в тым році шкільным почало ся го вчыти <unk> родин
выстарчыло жебы в Хорвациі зробити школу де вчыт ся руснацкого русиньского языка
Але русиньского языка вчыт ся в Хорвациі тіж в інчых школах Мож
повісти же принцип є такій же русиньского языка і в Хорвациі і
в Сербіі вчыт ся всяди там де сут руснакы і неважне кільо
іх єст Важне же сут мают они надзвычайну здільніст до самоорґанізуваня ся
орґанізуваня ся в своіх русиньскых дружствах тоє в соспільных орґанізациях ци тіж
в музичных ансамблях в театрі В барз добрі розвиненых медиях в урядах
ци тіж што може заінтересувати Ваня Феша в шпорті де односят великы
сукцесы рівно в масштабі локальным то єст Войводини але тіж в цілій
державі ци тіж на боісках цілой Европы Я заплачу моє вотцы дівка
еце зима цирнокасы поля Юр липлятла древо кору Нижы і простра слакети
конори комок мышей хыжы по схіля Устра Вітри кярню крысу розношы і
сукні дерев шеміху сут Даваты горняй ти рісни і <unk>n<unk>e Нід Кіє
візом <unk> Нік інстрибальник кровосно Никышычы най лам скриє было волахідна най
ласку закрильові я Внеска запрашам я вас до выслуханя пару музичных прикладів
творчости Русинів з платні котры отримал єм од пана Дюры Папуґы з
руской маткы в рускым керестурі Адже од руской маткы з руского керестура
нашы рускы русиньскы співанкы вецмілаш етий шя Кєднесосло цеватого таєшы нім на
бра на ци довашо нім на бра Біло вояч і це самє
Шалетшы войсалін краю ояве ім зо Щестного Танем анішо появе ін зо
щысного голо Таня земшівы сулити щешлів Буце буде любит до кшыжы выцеш
квітну ця обетше без це самы А ти будеш квіт стягут Ужы
Засна ся памя дражкы ошын летара сорам ся тиша спачний Так шты
є доства шмот До кого ти зашпиваю заня Зошы мышы чуші віх
маріны Жебсу Емо жем коны ріконіт і креты голи сын кіцо по
лісы любочы позьом лібо причем свою Цер Ясна гніздочка зо сня Баспа
для назо з ґногой <unk>eatже <unk>eara Люби мі крас і вельо ліго
чы розпыто з Лурі чарли варго дівочо красыч <unk> Были сме тіж
в Новым Саді на Філософскій Факульті Університету де вчыт ся русиньского языка
і де радо тот кєрунок студів выберают ріжны русиньскы студенты Коли пришли
сме на університет зявили ся тіж місцевы Русины котры хтіли нас взріти
як бы доткнути побесідувати позвідувати ся знали же то іх обовязок жебы
коли придут до них Русины з далекого світу они повинны гын іх
стрітнути быти принести дашто погостити ци лем побесідувати мі было барз приємні
стрітити єдну паню паню професорку котра была і учытельком але і новинарком
як бесідувала про себе То значыт журналістком елеґантска пані котра принесла для
нашого радия подарок то єст платню платню Ц під наголовком Небо над
керестуром То сут керестурскы леґенды І она тота пані то єст Ірина
Гарди Ковачевич іх бесідує Я лем може поясню же кєд зачнете слухати
бесіду Русинів бачваньскых то з Русинів котры походят з бачкы части Войводины
може ся вам здавати одраз же іх бесіда барз ся ріжнит од
нашой Лем коли з том бесідом ся ослухате і през якысий час
войдете в тот руснацкій бачваньскій світ товди не буде она вам віпча
А кєд стрітили бы сте нажыво тых вшыткых барз гостинных барз милых
а одночасно барз свідомых своіх цілів і вартости свойой культуры люди товды
бы сте знали же гын вартат іхати і вартат іщы вельо рази
заіхати Ємом цикы добрі люды чом буд рысы мнешіст ніжнє та <unk>
раснит і добре знают обрізы чом дут резыняші спозы Ґраслія вкыре собы
ци працо писаты сы Добри єпос нацы на богатство лем думацы Данашу
бол ма добрі ды чом дудрецы Добрі людзы чом дут разы О
мы траскій як о Ґлицы Мы сме іхали з Кракова разом зо
студентами лемківской філолоґіі они на практику а я жебы зберати репортерскій материял
Назберал єм го барз згідні лем самозбераня того репортерского материялу то перша
найлегша і найлатвійша част задачы прирыхтуваня материялу А материялы маме шумні зо
штырьох дни коли сме были гын примуваны назберат ся гідні авдициі Гнеска
я Вас запрашам на першу леґенду з сері Небо над Крестуром котру
Вам представит наша приятелька новинарка журналістка пані Іріна Гарді Ковачевич Желам Вам
милых вражынь а потій леґенді Іщы єден чудовий музычний Акцент то єст
музичний твір котрый выконат для нас пан Владимір Маляцко джезовий але прошу
не бійте ся Бо гын з Войводины і зо Славоніі од нашых
Русинів з Паноньской рівнины привюз єм Самы раритасы Найліпше з найліпше Запрашам
вас на заран до стрічы Оставайте здраву Богдан Ґамбаль Кєрестурскій леґенды Ангель
хранитель На концу валяла о Лалицю в шебуль Великій Лапош Дакєдиш ся
тот край і волял так же то такой було ясне яка тамжембуля
в Варіщы Там вода стала і кєд ся уж з сталого валяла
по цагля там хыжы правели лем тоты ци інций не могли купіт
з порту і з часом на місце одкаль ся брала геліна котре
ся даля добре набіват настала борайова доліна Ніжкы єй так повес нет
як сон ани баріща але а асфальт водит поп днові Беґельґу старому
Беґелю Провадит на пристойной оддалености крижанє іх і сцера занавше дакедишню сліку
того валярского окреска Там кадише пізнійше Кєдференцйовшка Беічкы цар Даль Копац Велькі
Бегє і так з Фущель Воды зо Збаріща і зо Сейкох до
його Церку приходило по буджацкє мосце з древа направена конструкция по котрій
ся могло докшынi розгойталь іздирвель приість і скочом на другій бок Да
кєди бул теметом Сліди о тым кєди насталь і покле ся на
нім ховало Ніт Ани укєрис турской хронікы Але упамятаню людых стоі же
кєд булі волоны іщы мали кєди іхрага выдзеля тамаль видзелі поляманы крижы
і зароснуты гробі бульто ґрунчок та на нім оврем є оно на
правенный шор хіжок а за хижами овоцнік Там Дзибуля Доліна Беляві а
Дзибуль Теметов нєшка жолты шлі в кірошню І нєшка ся суседство того
краю слади зо зіх плодами а хлопі себе приваряю кєдві пекают палєнкы
Не зна чого а нам Забулюваль своіх давных жытельов іх радости і
смутків іх щестя і нещестя лем у одгуках давных приповедках задзвіні дачыя
судба найбаржей кєд є необічна і кєд че зложы з людску потребу
містифікуват свой звычайный каждодньовый жывот Єдна з тых приповедкох цо корені ма
у правдивым валяльскым жывоци о тым як мацерово серце не напуща власне
децкы і теди кєд од нього і Бог здвігнул рукы Дзиці валяли
шебу лове Бо і кєд були подлі рокы сушы чывілі войны або
мір циті ся родили і за друго друго як ся нашы люде
доселіли валял ше лем шірель і шірель І попрі трох чумох то
зо з тіх барог уваляли ставаля котра го окрадала од жытельов і
попри біди котра у нім блядала ташідскым хоротом кошыц помагала Народше уповал
на Богай примальшіцко як його за думку о котрий єден чловек Німац
велі роздумуват Люде були богобойны ходили до церкви і своє деці так
єй получывали Та до недавна не мож було задумати же децко лягне
до постелі а неві модлі го лем тоту кратку молітвочку Ангельку мой
тіж при мні з той як водне так в ноці буде сміл
помоти Як деці дорастали так ім ся додава ліщы молитві Отче наш
а вец і богородици Діво та вірую в оєдиного Але тото ше
вец припущывало його совісти док ангельку мой ше модлене з мацерову помоц
закончуване зо зжегнаньом і амінуваньом Іріка так мац ховала Окреме ся старала
найше порядні модлі во нашшевше модя з єм было єдного маля Не
була здрава од частной младости тай тото єдно Дзєцко ледво принесла на
швид Была барз пудиком на Богові на тым же єй подаровал го
і же єй далмоти жыт заньго тамер коваля найшырше добре обрека і
найшорово є Мож повід же ся Дзюрі дост добре тримал такы слабкы
аж привідны ані ніхто зна як часто кіхаль або кашляль І бур
приглядженый як то знали дзиці окремы хляпці котры по цали дню бегали
по долінок Бажіцох авец і сліщанкух які було вели поваляли кєд тоты
чуркі баркі позмазали Рушыль Дзюрі і до школи Мат ся аж не
здавала же го дают зо Шыґєрта лем най не робіт тоті чыжкій
роботі на полю Указувало ся же буде дати з нього Лонбі аж
і Любель ходит до школи єм дато дзеці не такій же кєд
осети же даєдно дзецко слабше од ній того як то ті курчата
цо знає заджубац подручены курчы тиж так заджюбує Неприрівно го одрювали дряли
до дачого де ся од нього обчекувала найше докаже Да так і
тей єшені кєд учытель Віведоль на пажіцю при доліни найше дакус набегаю
а і найвідзе як кєд бы вони то не мали нагоду каждый
день як же природа миня Коло доліны дикій ліша знат а в
іх кореньох польно слітого ліса Лапці ся обурували прескакували ячкы ци правили
Кадишево достекаля обеховали ішіцко ім пришло на розум Выщейшы знали залітност та
прескочыц найслабшійше ани не пущали до такой спокусы Але Юрій Капиташы зоскляси
нагваряли А опец якій ся як циінкы Шаты приєціш на другі боґі
як пащок Обавал шы Дзюрі пробовал ся заєднут але вше на час
запер пред скаканьом Док раз двоме єден з єдного боку другій з
другого є задрієлі Івон рапнул кєлю бульблугі до того шмердзацого зімного блята
Тоты двоме шепечали шмеять і розбегли за другыма котры уж поріхтані рушали
до валялю та додому Спущыл шыі вечер пацері віддзвоніли а маци Дзюрікова
знемірена поставила вечеру на стол та лямаюці рукы пришла ґуможови до хліба
Дзюріка іше ніт зо школі єдво присадзиля приз ґамбі А розмазуєш го
варили єй муж А івон лем кляпит шабаш ся удакого дам я
йому Мусім го дакус построґоват бы іщы дацу з вітязі Чекали вони
чекали Але сіна свойого Дзюрікы не дочекали Знямирены пошли аж і до
учытеля же ім сіна іщы зо школи нет Учытель Гварі Жегат буль
з німа на вієту же відет же шефлятці бавя кольобари а леже
не зна пове же це вон застал А нічыта сте зести врацали
чудовальше они уж друга кляса того знаю шоре а і такой ся
з конця почали розходит по домов та хто бы іх поляпал і
почытал бігварияльше істи Од пайташа до пайташа ходили родичы докшы на концилі
цибульы Же іх хлапец дрілений до бари і же його од теды
нихто не видзял Бісали тых двох цибули остатніх з Дзюлікон з пузцельох
І вони іх одвели на барищы і акурат з лампашами в руку
там де були тапшаны баровы рослины мат обачеля штріканый шаль котрів на
фарбеля ужыленых ореховых любов та булдаханові Піцягли хлятця зо сбарі принесли дому
матго сама купаля підстарля подреды Шерт ся у ней скаменіли такєд пришли
чытат молитву кєд жени почали нарікат єй лем слізи не мочурели і
вона хляскаючы го по твари шептала Сіночку мій єдиний мой ангельку мой
поваляйме ґу себе Приходили дні місяці Дзюрікова мац як даяка машына родила
сітско Лучарним Сідскы цибульо потребне робит в обісци Рушала ся як цін
з хижі до хижі і ходзяла до двора і назад і сама
поставала цінь так же на ній тоты шірокы сукні єм лов ґали
Прішын і Крачын Поріхтала Дзюрікова матчіцко як требаль і рібу на тепсі
і бобалькі пред тым на пекля опецу капущеніків полежала на стол і
міску зо шілібками з двунця котрій Дзюрі так любил Оквыциля ярловцове древа
зо цукрами узлятку і на клянку заквачала шпарґу на котрым был паперовий
ангель котрому шырок при тым дюри так барз обрадовал кєд купеля Кєд
бы вшы вошли до хижі як ся отворили двері ангель бы ся
спущываль на двільову вечеру на столі як даюл брагослови А кєд бы
ся звері за даякым заварли вонбише Відрапаль Горы Надкрачун надгвізды зо зґомбулі
цибліщаля при лямпі і запаленых свічком Дате ци нам навыселіти озвали си
першы наймладчы співаче зо сушедства котрі возяли отцови Даме даме одвітова льмуж
Кєдвітель же жена нема зтіслившы шерцо в мацері привітно отверала двері каждому
співачови спущывала ім до торбічків сіти зо сплят на свойой роботи поєдно
яблюко погарс ореху деєдну суху шлівку і дробний діначок А кєд пришли
тоты наймлячы і кєше Зявелі тоты векшы з вертепом у руках та
ся озвали ціж сєбодно кориндзьоват не витрималя горкы заплякала та жебы о
хляпці Пайташы єй Дзюрийка не видзелі таку уплякано спущала твар медзі зелене
жітко на столі Такую з гляву на столі зохабы мушкы друшы до
хліва наруцит коньом до Яшля жебы і вони тій ноці задовольны дочекали
Рождество Христове Прешол єден час Жена одразу утіхосци тархла ся і обечала
пред собо ківаци пляменчык запаленой свічкы Попатря догоры і віцеля білого ангеля
якє бше помали з пущыль зо шпарґы росну росну утыют торжественый Ноци
при дий Очмі Швіцаці Благаци помалі Почаль пліваюці рушатшы Ґудзвером Як вошне
рушала жена за ангельом до ноці под конк до двора на улічкы
Іщли они ішли аж нігше в тым Божым міри спущоваль зтіха на
жем дорушоваль женовор червенятый ліця ляпал ся на єй палучайкі мокр од
слізок обочковаль єй рукі Іде матґу синочку мой любі шептала жена прянтаю
цише правела чапашів шнігу за білим ангельом котрийше швіцельо приз ній рушаю
цише безшумно буду єй чіцко чудне шніг в язди наднюше швіцелі Як
на неде шептала жена Поставали єй якось вше легшейше крачат хоч ніг
больше грубшы подногами а єй шециплійше Ушерцу почув як обніма мір якій
давно не осытеля Видели шы єй же єю обляпя і з влажныма
ґамбочками обычкує єй власне децко Кєшычловый врациль зо схліва нашол на щежер
отворены двері а жені ніґте Пошол до хижы думаючы же уж легля
Іщы Юстель Іандрович жел Хабеля незагашены швічкы тже могло дацо стат А
єжены ниґде не было Бо закукувал вондошідскы хижы аж і до коморкы
вдрапальшы з лямпу на пой думают ім а найгорше бо одкєди ся
ім тото злучыло зо Дзюріком Потерпаль же себе дасто нароби же од
розума одійд Але жены ниґды ниґде не было Пошол вон і до
сушыдових і єдных і другій але нихто ю не виділ ніч нихто
не знал Дорана чловек прешедель і на кадиш світло вішол на драгу
але не одметат сніг котрий напада Розпатраль пробувал одкрыт Каді то його
жена пошля той ноці і наісце Якєдишніх падал Лемтель жебы одкрыл чепашый
кадіже на пошы Ішоль пун за тіма чепешами Ішоль і вшему было
яснійше кади же то вона упутеля Зпольдра гіше врасиль по суседа вжалі
саночкы і рушеліше ґутеме тові Там на гробіку свойого сіна з руками
розшыреныма на хресту на котрым было выписане його мено нашлі за спану
вічным сну Поціхію зняли і ютридень поховали у єй дзецкы Кєд тот
темето на котрым похованы Дзюрі і його мат уж будут запущены Знали
ся до ньой запутит дівчата бо там як самошейка віпуковали ярні квети
Очніжників Любічыці Зомбулькі Туліпамі Утрали зароснути так же іх уж ані не
было видно Поляманы лежали камени крижы Под ногами тых цо знали заіз
до той божой загарадкы знала декєди за храпущыт даяка тирвета дещічка фаляток
давны снітого кріжы кєдби не было того єдного крижа котрий як розшырений
рукі сталь устрет червяка подзілений коляций ружі котра щы драпала по нєм
і квітля на червено такою маю нихто бі здалека не могло одгаднут
же ту дакєди буде метил Дзічатана В тім крижы ци уперту сталь
под небом могли прочытат старославяньскы букви котры єдво научыли нагодзінобера наукы та
нагадували же писало Єріна Павлович То Дзюрікова мац остала на вічній стражі
охранююці своє любене чадо і после смерті Слухали сце кєристурску леґенду авторкі
Іріни Гарді Ковичевич Технічна реалізация Мілян Ґузіян Музику выбрала Аґнета Тімкова а
за радию приріхтал редактор Янко Хома Я єм там на хвильку свойого
чызавар ікєчезнова враци Цалий швет обляпим Буде тому циху цихшы помали Яєти
муй старий доме Аж на самых верхах білих топольох умрем за наше
Бо єс єдна пісня пісня цию любим пер фара а ре ара
ара аре а а на самым верху білих топольох останєм замолшы лач
мамо по слізі боля Оцкам же паности Лискы коли боляси Надволи дзволя
зрабі місця <unk>on<unk>ey<unk> ске слови словом пересе там родит вершати зна <unk>
руска смопырском деспо