Гіст в ЛЕМ.фм #42 - Бесіда з Юстином Михаляк, лявреатком літературного конкурсу
Еп. 42

Гіст в ЛЕМ.фм #42 - Бесіда з Юстином Михаляк, лявреатком літературного конкурсу

•

Опис епізоду

Archiwalny odcinek dotyczy tematu opisanego jako “42 - Гіст в ЛЕМ.ФМ #42 - Бесіда з Юстином Михаляк, лявреатком літературного конкурсу”. Z zachowanego fragmentu transkrypcji wynika m.in.: гіст в радию Лем фм Видайте шановны радийо слухачы при мікрофоні Наталия Малецка Новак а в моім бурсяным студию мам днес выняткового гостя Є то молода Лемкыня Юстина Михаляк.

Автоматычна транскрипция

гіст в радию Лем фм Видайте шановны радийо слухачы при мікрофоні Наталия
Малецка Новак а в моім бурсяным студию мам днес выняткового гостя Є
то молода Лемкыня Юстина Михаляк Юстина Добриденриден і уж єм хтіла повісти
о мам ту гостя Юстинку Михаляк єм ся сама затримала же Ні
же Юстина уж не єст дітинком не можу так здрібняти Юстина уж
єст в праві дорослом женом а напевно єст школярком першого Загальноосвітнього ліцею
імени Мартіна Кромера Так собі добрі памята бо само до негодил ом
до того ліцею в Ґорлицях До котрой клясы підповід Е тепер е
в третій Тепер єст в третій клясі а єст зо мном в
нашым бурсяным радийовым студию зато же увага увага і то сме страшні
гордистого барз гордистого остала лавреатком Першой нагороды В літератскым конкурсі тепер си
возмут почестну грамоту котру Юстина принесла і прочытам Вам докладні што то
за конкурс Юстина достала першу нагороду в катеґориі Е проза написана літератскым
языком в віковій ґрупі од <unk> до сімнадцет років в другым літератскым
конкурсі Краса Малопольщы Описане словом такій єст докладні такій єст докладні названя
того конкурсу наголок і ту полно підписів жырі Сердечны ґратуляциі то так
на початок як Оповід шы оповід што веце о тым конкурсі найперше
зачнеме собі од конкурсі перейдеме до твойой роботы котром выграла с А
пак іщы дашто Мам надже вытягнул дашто о собі оповіж Тобо як
си нешкільный конкурс зрозумію лем просто пришла як с оголошыня до школы
же єст конкурс так о конкурсі віддалам ся в школі Пані дала
голошыня в клясі І з того што знам то былам єдином особом
заінтересуваном тым конкурсом на цілу школу так Але власні цілу мою працю
і вшытко приготувалам сама як бым лем моя пані учытелька з польского
Лек кота кустьок мене надзорувала фінальну скінчену працу дала мі до перечытаня
і повіла же можу мож высыла Но оповід дашто про саму свою
роботу але іщы іщы закля то звіданя котры уж скорше єм задавала
але тепер єм буде на антені Ци была якыса нашмарена тема того
конкурсу Іщы раз прочытам то єст краса Малопольщы описана словом Не было
єдного темату якысого конкретного Так направду вшыткы котры писали мали до вільніст
тематів але мусили они быти о істориі о культурі Малопольщы о якысым
природі і іде односити ся до малу Танчык І повіж мі што
выпросити Як хы бы вкусила с тоту тему як підышла сой темы
Я писалам о нас о Лемках м і тутай думам же файні
было бы навязати до того же мою працю писалам кустьок на підставі
вспомин мойого прапрадіда прапрадіда лаву гм Так і тіж файні же в
часі в котрым довідаме ся о тым конкурсі власні чыталам тоты вспомины
котры тіж нашлам і я думам же то не был припадок Я
знам же то не был припадок Быти може де то не был
припадок чытала спомины свойого прапра Діда І пак на іх основі написала
слітератску роботу котром выграла сцілый конкурс супер Як бы то бы был
такій мій взгляд на тото што він чул і што він пережывал
Што описувал в тых своіх споминах твій пра пра Він ти уж
было як бы вернули повысідліню цілыма вечерами сідил і писал нихто не
знал што писал Думам же хыба навет не знали же писал такы
вспомины Він описувал так направду ціле своє жытя як ся зачало аж
дотепер і тіж то єст така єдина особа в моій родині котра
барз люба чытати книжкы і барз люба писати І думам же ве
сні Мам то по ним Ве сні Ниґда не познавам того чловека
але то єст барз чловек котрого барз хотіла бы м познати направду
Праптаґідо так бо я ту здраджу слухачом же твоім прадідом сут пан
Димитро Саватович котрого нашы слухвачы можут не же добрі знати але можут
знати і коярити іх голос так само бо на нашій антені вызвучали
уж парократні Бесіды інтервю котры маме зареґіструваны з паном Сабатовичом і треба
признати же пан Сабатович мают Несамовиту памят до того што ся діяло
але то были спомины війцят та його пра діда значыт прапра діда
но то направду кавал істориі і тоты Памятникы спомины они ся лишыли
так як розуміл де си были дома смами Оріхмана Мажорґінал як то
ся стало ся вказали в родині То было так же він писал
тоты вспомины нихто о тым не знал але пізнійше хыба переказал свойому
власнісинови і мій Пра дідо тепер вас ні Там тримал тоты вспомины
але так но нихто там не заберс о тым не знал і
вкінци Моя бабця там десик мі власні повіла же а може бы
с собі перечытала І акурат то был тот момент в котрым ся
застанавляла о чым ме тутай написати в тым конкурсі Коли перечытам тот
тоты спомины то здедувам же то мусит быти тото Доповід тепер барз
детальнійше О чым єст твоє оповіданя Моє оповіданя єст під польску ниґде
не запомн і так власні называт ся верш тіж мойого прапрадіда них
дане забуду І моє оповіданя має форму весні такого памятника і зачынат
ся в моменті коли єст село Долгє <unk> в тобы році сут
палены воскы обок долгого і весні описую історию єдного чловека котрый переходит
таку кусю переміну до жеват стрічают го в жытю ріжны злы злы
весні річы жытя не має збыт легкого І пізнійше жытя того чловека
то можна повісти кустьокта метафора до жытя гісториі Васні Лемків бо не
хотіла м того так розграничати до гісториі єдного чловека лем до гісториі
нас вшыткых значыт Каждый з нас може в даякій спосіб гак найти
там себе най так о тым мі васні ходило І тіж хотілам
переказати то што єст ведук мене дас для Лемків найважнійше чылі наша
Лемковина І тіж інспірувалам ся мертвома моіми улюбленыма версами з пісні Іду
до Вас і думі сне моі верхы і іщы Во світі далекым
Северну де серце Шыміше і во світі далекым Лемтугам я чекат Важні
о тым писалам же Лемкы м были высідляны і там весні до
Росиі і пізніше на захід і были розсяны по цілым світі і
цілый час чого сглядали не знали чого То я лем іщы так
додам бо я уж малам тоту приємніст прочытати тото нагороджене оповіданя же
то не єст написане ничше так впрост безпосередньо такя подана істория Е
На столі бы ся хотіло речы лем то єст написане вынятковым языком
барз Поетицкій бы м повіла ЕС посіб барзк раз і м надію
ся же може намовлю істину жебы прочытала нам тото своє оповіданя жебы
сте і вы на нашій антені могли го почути І мам надію
тіж што намовлю істину жебы тото повіданя опубликувати тіж і на нашым
портали жебы сте уж знали докладні о чым Михал ебефідували То раз
іщы сердечні ґратулюю не знам взагалі ци на початку єм уж поґратувал
того великого выріжніня Раз же ґратулюю той Першой Нагороды Першого місця але
Два То ґратулюю Ты того же властиві то не была для Тебе
одвага лем было то до Тебе натуральне але же мимо вшытко ся
одважыла ся писати такы оповіданя о нашій лемківскій істориі думам же то
єст барз барз важне барз цінне но і Повідшы Ци плянуєш писати
дашто веце Так пляную пляную писати Для мене писаня єст чымс барз
важным і я не пишу не знам для кого або не мам
якысого часу же асідам епишу Я пишу товды коли чую же то
єст потрібне для мене і для інчых люди тіж І зрозумію з
того же не пишеш Товды коли машто нашмарене бо повід чме єст
задача з польского языка і треба напасати выпрацуваня лем пишеш як чуєш
таку потребу так добрі тото зрозумівам пишу жебы одреакувати жебы якы ся
не знам зрозуміти світ то єст моімий спосіб на зрозумліяне себе і
світа Ци можеш уж тепер повісти же плянуєш своє будуче жытя з
писаньом Я бы м хотіла хтіла бы м барз але не хум
того робити якоси так фуртово бою ся же могло бы то знищыти
мою якису вену Хотіла бы м то робити так очывидно цілый час
Але жебы то было так повільні стопньово і натуральні А повідж мі
Што чыташ єм барз цикала того што чыташ бо окрем того же
сама пишеш што відомо же жебы писати то треба тіж чытати і
єм переконана же вшыткы лектуры то напевно чыташ ге а што поза
лектурами Перед писаньом чыталам правду вшытко од фантастикы по криміналы по літературе
пєнкну по репортажы і так далі тек далі Тепер як зачалам писати
то єм барзы бередна і не можу найти нич што было бы
подібне до мойого стилю писаня і так щырі повісти то Люблю чытати
тепер своі рід Доправду Часом часом собі чытам якысы репорт а же
якысы такы м о тематах історичных котры мене інтересуют Інтересуюча історийом так
Але тіж література Пєнкна Барс люблю такій весній поетицкій язы А з
остатніх лектур котра на топі зроблены векшы Е Я люблю тіж такій
клімат грозы і такы натуралістичны описы і барз любила м збродню і
кару цистивской Аповідщы Ци перед тым конкурсом брала ся уж участ в
якысых літератскых конкурсах Бралам в двох конкурсах в основній школі Бралам участ
в оґульнопольскым конкурсі о тым хобіті Тамтом былам в о <unk> клясі
і была в семій і пізнійше в осмі бралам тіж в Кракові
і тіж мі ся удало выграти з ототациі Тых тіж активна кєд
іде о т наш лемківскій простір бо співачытерочці Паралюль памятам же памятам
тяз выступів якы мали сме ту в бурсі примірово перегляды колядничых ґруп
то бы з ангеликом або ангеликом ш не памятам чортом Е або
чортом Хоч на лемківскій язык Ци то є для тебе важне быти
Лемкыньом Так то єст для мене персвежне і тіж я попросту тото
чую же же сме сут таком спільнотом і же по просту мусиме
о тым говорити писати і жебы то было трвале І то зато
тіж хоцеш писати так Значыты тема Лемків Лемковины буде ся іщы появляла
в твоім писаню Так то єст барз важный тамине темат звязаный з
великыма емоциями а до писаня потрібны сут емоциі Думам же мы юж
дам ти спокій То была така наша перша бесіда і мамедюже не
остатня непослідня же іщы будеме ся ту реґулярні стрічати при нагоді твого
писаня і твоіх творів же вам ты вшыткого вшыткого найліпшого на твоій
будучій дорозі Але як бесідую будеме тіж в контакті і будеме ту
нашых слухачів і тіж нашых чытачів порталю інформувати Н А о тым
што пишеш о твоіх успіхах надієме ся же буде іх як найвеце
і дякую за твій посвяченый час Мерз якой же могла м прити
такую котры тре вто сонце называ Його пара вельоколи што нефе зак
досили Аднозначне прекрасны Сонце так рецельні надал фор вшыткого шмыткы пальці проміі
кем по дню в туры пшывітом Сонцеле называ кольору в якым было
ґде Одчеківан за ґур Былошны словначны добры пє вшытко нахылило ся лєд
найтиры койлі сонце так жытельне надавал кшта Вшыткє Смуклы пальцы промінь кондуровал
короне джере Малю <unk> Ниґде не запомну II Цо ноц будили мні
ражонце луны огністы і червені Не одважыла м ся отвожыть очу ниґди
Блязк пломєній каждой ноци перебіял ся през моє стіны моє окно моє
повіті Бардо залежало ім на тым абы показать нам же надходзом показать
як тяжкє сон іх быти Нікєди мысль собі же могли бы уж
перестать так глосно тупать Боєм ся Але не вім як мог ім
доповідеть поніваж удаюм же не розумію нашой мовы На щестя знам іх
тылько з оповісти Отуж рано ойтец знову одчытує лісы спальоных домув і
люді а нас в тіж ощендзаю Мушу обыти хыба барз ґлодні скоро
пожераю навет те древняне десечкі з його тважом В те ноце кєди
маткі плачу найґлосній тішам ся же не было дісяй коляциі Мыслі собі
же може по мні не прийду бо преціж бы ся не наєдлі
Оґінь зближа ся і збліжа але кєди тілько похыля ся абы похвитіть
ромбек мойой квітістой фіранкі резиґнує часем віжы же ся не боі Але
тыко часом Знову палюм ся в віскі а я знову затіскам по
вікі Не позволе ім там зайже Вєм же выставляю мє на прубы
і вім же єслі хоц одробінка мє ухыле похлонул нас нас вшыткых
Дугє з тичень <unk> Пат сям през окно і вид машерую Іх
худ злива ся в єдну цалост розхляпуюч блото нарушаю ґладком поверхньом тафлі
впроваджаюч калже в держыня Оне теж ся бою Крочом думні дроґом котром
крочыли уж інні і за недлуго буду крочыть настемпні Оні ся зміняли
мысльонц же никт того не зауважы Быти мілівцьом што саме высокошнуроване на
ґрубей подешві Єднак здрадзіл іх кольор мундуру котры виды за каждым разом
ґли спогльодам в люстро Часами мысль же зробили то специяльні жебы мі
настрашыть Вкрадлі ся до мойого умыслу кєди спалем і усильно прубували мі
отвірать очы Не зробилем того не спойжалем ім в тваж а мі
мото назначыли видям свят одценях іх барв Відзям іх в кольоре своіх
очів Научыла м ся розпознават іх уж здалека Ты малы пункты котры
неустанні гонят ся і перед собом уцякают Спінают ся на незалисяну ґуря
а я мысля о тым же сум направды барзы самотні Може хцом
жебы ктосіх врешті зауважыл Може боям ся бутуф Спіначка добє конця в
моменті де стул зачынат држеть подсянжарем дзбану з водом а цала маса
малюткых пункціку зрыва ся до утєчкы Бєґнул Бєґнул шыбцяй од сплошеного звіженця
котре уж вычува в повітрю запах свойой крві Опіранц ся локцьом о
холодном фрамуґом окна зауважам же тілько єден мал выстарчаюцьо дужо силы абы
вес на сам щыт Решта поснела діс в полові ґуры змученых люді
з Можыл сен отуліл іх цяла і забрал зо собом Он єщы
длуго так стал сам на щыцє магаюч до нас і показуюч же
теж лічы ся на тым світі Мысли собі же єст тераз ближей
Боґа Він може ґо вреште выслуха Решта спіонцых рыце ся не обуціла
Мусілі быти хыба барз зменчені тым тянґлым машыруваньом бо спалі так єщы
кілька днів Мушы признать же часом о ніх мыслялем Може ім невыкоднє
може мруз дощемтні порисувал іх ґрубе і скостняле длонє В моєм мыслі
хыба зостали выслуханы Бо хтось постановіл накрыть іх цяла червоным плутнем Зауважы
лем то здалека отуж рано спаду сніґ Уж ниґде пізній по нас
не вруціли а мама з того поводу знову зачала співать підчас приготовиваня
коляций чвартого дня ґде выйжалем через окно уж іх і не было
Зоставіли по собі тыко непостільо лужко за котре я уж давно достал
бым в скуре при чым оні вышли з тего без жадного махнінця
ренков Мама повтажа мі завше же єст тыко єдно такє місце на
світі в котрым чловек чує ся безпечні Місце то каждый мусі зналез
для себе сам мусі выбрать ґє хце осадіть в своім мыслі і
ґє хце неустанні врацат ці люде кры не позваляли нам спать Одберали
нам хлеб млеко картофле вшытко Ці люде кружы будували собі криівкій покопуюч
ся подше домы ці люде Ктружы змушали нас до спаня в півніцях
поджас де выбіяли нам дзюры в окнах стінах і образах Постановили же
зостану з нами а мы мимо вшытко годнє приєли сме іх на
нашій землі Другє Вісна <unk> Мама од часу до часу заносіла квяты
поднаш вспільный кшыж мовиц же то он нас лончы Длуго ся застанавляме
Але тераз мог же єст нам разем добре З часом научыли сме
ся зо собом жыть Єднак оні постановіли вруціть цілі вруціть додому Достало
ся так шыбко юж наступного ранка жытє змусіло нас до вырушыня в
дроґе тлумы люді і возы то єдине цо втеди видя лем Ящы
ниґы не было ту так глосно вшысци балі ся же оні вруцу
А же тутай не остало ся уж ніц Постановили сме він одыйсть
Не бы лем то до того переконаны Але мама вла же час
вырушыт в пошуківаню новеко тому Не розумія лем єй Поднєслам р ренце
і сказалем за себе На наше ґуры Усміхнула ся і скінула головом
А я остатній раз обєм є взрокєм і обіця лем собі же
ту вруце Дняпр Єкатеринослав серпент <unk> Незаспокаяльне вражыні конечности шуканя змусіло нас
до втаргнінця на обце зємє зємє люди котрых задівяли наше строє Хвілями
треба было ім тлумачыть з кім єстесме і док зміжаме Питалі чы
хтось змусіл жытя до опущыня нашой воскі нас самых Ужыли втеди слова
котры не знаме і не сонділам же єщы бе дано услышат Нові
люде не розуміє нашого пошуківаня а мимо то несвядомє присонділи о нашій
пришлості Ото уж уж на завше зостали сме в іх очах тым
вендруючым народем з тоболками Кєди ся довідалем было ж тім трумна стала
по стіном а я слухалем о тым же ктось з нашых умар
Прежыла <unk> лят і зоставіла по собі осмюл сынів Смерть маткі єст
першом смертьом нашой власной душы То стан приготовавчы до одестя нас самых
котры впровада наше цяло в Нєбит Зачынаме втеды аналізувать цале наше дотыхчасове
жытя і припоминат собі образы котры єй укшталтували Прагне мі єщы раз
ся одезвать і доткнуть Патші лем як закопывали мою маткы на іх
земі Цемны ґруди дотыкали єй снядий церы єщы заружывных уст Забрали мі
Чын тебралем яко своісто земсте і конечност захованя рівнова Іх зімна крев
ужызніла нашо зємє а цяло нашыім маткі выполніло пусткы в іх сухій
скорупі Втеди справили же по раз первши умерым Кыів <unk> Ниґди не
выбачылем собі того же єй там зоставілем Вмавлям собі же врешті зналязла
свой дом але я втіж шукалем Слона вода обмила моі рани ґд
враз зо сходом сонця вплынелі сме на св Зємє Злота луна одбіла
ся од фаль і копул святинь Повітре ґенстняло од тянжару боґатства а
я взял лем тых єден глбокій вдех Замыкаме очы і прагне почуть
ся безпечне хцем видеть чы то тутай Чуєм тянжар отачаючого мне зґєлку
і нашой власной мовы Упадам на коляна а моє длонє удержают о
пусте кєшень Наґле тіша а всюд ней крик Мінуло споросу за ним
зорієнтувалем ся же то я вылам о помоц Моє серце плаче Бо
єст тым ту зупелні обцым чловекєм котрый тылько шука в тіж чогось
шука Постановілем втеди вруціть до дому хоц світя лем же в дому
не было никого Другє мажец <unk> хтось інны патрил на тєбє през
моє окно подівял тя і орал обцым людьом выдавала ся пльоны і
обце серця напавала ся надію Забрали мі забрали теж окно змухує куш
з зімных стян і з поґльодам на яловом зємє Зоставілі по собі
тылько тішы Але єстем ім за то вдячны Врешті чує ся сполньоны
і думны з того же цєм мам Не мія лем ани міскій
ани лыжкій ани пєнєндзы І так зачал лем господажыть Другє червец <unk>
Знову нас похланяют Втеди справіли же умер лем по раз другій Скравек
зємі выдає ся быть для некторых вшыткым інні зась розкрушают тємном і
лепком ґруден ні чую ніц Єднак я вруці лем по тєбі Але
барз ся змінілась Оні ця змінили Шум лістку в Бженчы наде мном
а по стопами чуєм хлуд удептаной травы Дзє єст стестє Ніце никого
Примыкам по вікій бо так уж мі зостало Никому не позвалям там
зайжыть никому не показує іх мундуру З безкресу мыслі вырывам нелегкій шелест
лістк на вітри Бачні обсервуюч тым шальоном чуприны дострегам жесь поволі і
легко диґоче на вітры Опада в дулу цораз ніжей і ніжей оддає
свецяло во владаня інных жыволов Єст безвладны Обраца ся і вірує пробуюч
змиліть очы відовні Хы показать же танчыт свій власне танец же ма
свідомост власных кроків позвалям му опас на віж длоні Спаду Прешедл так
длугом дроґом абы ся тутай зналезть Прихылям ґлове і споглядам єщы раз
в ґуре ку короном джев Никт там не зауважыл його зникнінця Лістечкі
дале быстроско танчол на тле безкресного неба То прикре мысле собі Обрацам
ліст і поволі розкрушам в пальцях поцярам кількакротні твожонц пил розкошуюч ся
хроповатом структуром і дзвенькєм знищеня Повтам чынност єщы кілька разы по чым
застигам Прог покрыл моє заштыдняле пальце і приклеіл ся до зґрупявой скуры
Споґляндам іщы раз в ґуре проміні сонця замазую речывістост а до очу
наплывают мі лзы Замыкам є він і дмухам дмухам з цалых сіл
Дробіны спойжали напевне по чым унюсли ся і полецяли в свят Не
взяли зо собом ніц отуж не міяли уж часу Подмух забрал є
далеко стонт в незнаны дотонт строны свята Не позволил ім выповідіть остатнього
слова а єдиня хвитіл за длонь і потягнул Дробіны одлецяли мысльонц же
такій уж єст ден свят Не спрецівяли ся видзон же осядом тылько
в єдным місцю Місце то зостало выбране А кажда дрога попровадзі є
тылько тутай Вєдяли же не зазнают ниґды спокою Отуж вшынде чекає тылько
тоньскнота Вруцом там де біє іх серце Сталем і пошед лем власні
там Дзякує же могла м сполніть єґо маженя уж ту так не
буде як ту было перше Петро Сабатович гізд в радию лем фм