01 - На добраніч #1 - 24 VIII 2013 - О смоку што над Лабівцьом сідил
•
Опис епізоду
01 - На добраніч #1 - 24 VIII 2013 - О смоку што над Лабівцьом сідил
Автоматычна транскрипция
Добрий вечер Запрашам барз сердечні на першый одтинок днешнього проґраму котрий ма подібну форму як проґрам слуховиско котрий можете почути в кажду пятницю Лем субота вечер є презначена для тых наймолодшых барзерні запрашаме на проґрам На добра ніч О смокул што над лабівцьом сіде Вітер гулял в комині толк дощом пошыба На дворі студі брить погода што ани пса не выженеш А в хыжы теп Приємну Ізбу присвітлял блідый поломін скамфіновой лямпы впецутыскал оген зо свіжо покладаных друг Запах жывиці внюс ся аж до іздебкы припоминаючы горяче літо Деси записом тихіцько свою мельодию зачынал грати польовий скверщок якій схоронил ся ту наземлю Ґрупа старшых жен сідила при столі і пряла лем Четверо малых діти бавило ся під стол Титу Холе опомиджте даяку історию та што проминуле нашого села Озвал ся малий хлопчык до вікового старця што сідил на лавці коло глиняного хлібового пеца Старец погладил руком свою долгу зему бороду Підкрутил баюсы і сягнул під пазух пупак Потім вынял дуган з табакєркы наклал го до цибуха закресал губку і быкнул Все видим спомнул його твар Історию повіташ Дідо іщы раз пикнул дмом з файкы і зачал своє оповіданя Давну дав тому Коли был єм іщы малым хлопцьом такым як ты Таперку Нашы горы спровадил ся собо Спом Е тіду Байкы оповідате Байкы О ні Я не лем чул про того смока але єм го виділ Было то голосене В такій ден як онеско На дворі прикро мокро вітры проганяли тяжкы хмар лукали сулову Чул ся якыси неполкі в повітри несподівані вшытку утыхло А потім Што што было потім Вытріщыли очы дітиска а потім зачало тут страшні туды Так што здавало ся же бперлат цілый світ Зрів єм без выгляд а наша яблінь похылила ся аж ку зем не діти поховали сме ся під столом Дідо Акым запалили рымницю а мама з няньом зачали ся кстити і хварити отче Дулго без цілу ніч Коли наступного дня рано люде вышли на двір іх очам вказал ся повторный видок Цілый ліс на кычары лежал на зем што не лишыла ся стояти ани єдна ялиця а над берегом де пастухы ходили на русаля пасти коровы стояло страж звілия тиску Смок Так Павлику Смок великє як предцерковна дзвінниця Мал сім голову а на каждій єдно велькє око З нозґры бухала му пара а списка оге Зберал ся тот смучыско на штырьох міцных лапах і долгым огоні котры покрывала так як ціле його тіло світяча луско Аби скончыт села Ал великій страх Нихто не сміл підыйти до смока аж і выйти з хыжы Боял де ся нашуде жебы страшний ствір Не зышол до села Не попалил хыж не полю гудо Грызли ся села ни як будут дале жыт Аж нас сподівано трактом зу Санча пришол до нашого села якійси вандрівник Роззерат ся довкола А дужывой душы не видно Кінци дуркат до нашого вікна Яню ухылили Лемку з двери і повітают Заходте лем скоро Што ся ту стало звідує незнайомий Няганю взяли го за румку підпровадили до выгляды вказуючы на кычару повідают Маме в нас вельку біду Без цілу ніч стражні ду вітер спревертал вшыткы ялиці на кычери А коли рано люди повставали зріли на березі тото створіня Подорожник одсунул ся од выгляде і хвилю подумал і повідат до няня Я вам того смока выпроваджу з вашых гір Лем мате зробити так як Вам повім Заранным зыйде сонце ціле ваше село што до єдного од малых діти постарци має прити до лабівской церкви Ваш єґомост най одправлят службу Божу Коли скінчат На його повозмут краст і коругвы і вшыткы зберут ся під церков А далі будете видіти Подорожник спрібувал іщы хліба з маслом што му зрыхтували наш мама поопил молоком і вышол з хыжы Няньо зараз післали мя до сусідів Хоц барзі пся буєм але пишо єм вшытко хыжы в нашым лабівци Наступного дня як было іщы тамно пішли сме до церкви пришли жыткы Іщы николи лабівска церков не здавала ся мі так мало Отец дуловний одправили службу По службі ґаздове взяли ґраздю коругвы і вышли надвір Там ждал на них уж наш незнайомий Станте в процесию напереді священны потім Ґоздола з крестом і коругвами а далі решта села З молитвом і співом ціла про цеция пішла в страну Кончары де сідил смо Коли люде дішли під гору смок покірно підышол до процесиі Незнайомий повязал на його семох карках рытязы а друг гінці гопул рук Процесия завернуван се Напереді ішол якомусь далі хлоп з крестом і корогвами бабы з дітьми і інчы На кінци ішол наш чаєдничый незнайомий ведучы носемо рытязых см Тримаючы ся поминуло комата думал єм си што ся стане з тым смоком коли процесия зыйде до села Сходиме до села а тусовыма кінны і полозом заізджа до Арабія Знало його За роцьом підповідат Білко хоте за того смоко його одваз возму Люде кус бы бесідували і урадили же пан поможе ім побудувати нову мурувану дзерко в Лаво Рабя прездал му таку пропозицию і казал привязати сой смока до плячыны вшыткы барз пора тылякы слух пуствє сел Але ани ся не спостерагли коли сдемничий незнайомий котрого нихто гваций уж николи в селі не ви Кым был і одкан ся взял Курат в тым часі в нашым селі Не парст А што ся стало зо смоком Звідал ся пав Дідо нах пил заму іщы раз пикнул димом сфайкы очкай Стал і пішол до коморы Отворил вельку скриню вынял з єй звыток пачыстного денного полотна одмы Зачудуваным дітом казала ся пара красных скірных схоля мамы сул грубы світячой скоры припоминаючы мускы Коли єм уж парибчыл Хотил єм до грабского ліса возити дерево Часом приізджал і сам пан грабя Стадницкій Виділ же м робітний Єдного разу прикликал мя до себе зягнул закозла і вытяг пару скір такых самых як мал на своіх ногах Тремал мі до внескы і таколи подают то обі павли Чорны очы хлопчыка розжарили ся як углі Дрібна ручка поголадила полявы Та то правдила смо скоро Дідо посмотрил выхмат Пристало туты З за хмар вышол красний полний місяц Казали ся звізды Пора спати повіла мама Ци выхварили сте уж отчена Ні та годте подякуєме Господу за тот ден отче начали спільну молитву діти І стереж нас од вжыткого злого Амін закінчыл Павлик приложыл голову до мягкого заголовка і зах Хвилю тримал а пак заснул твердым сном разом з ним тримали горы і парудесятрічний ліс на Кычері Нагнеска то уж вшытко діточкы Спийте добрі Добра ніч чытала Моніка Тылявска
