112 - На добраніч #112 - 19 IIІ 2016 - З краіны басні - байка
Еп. 112

112 - На добраніч #112 - 19 IIІ 2016 - З краіны басні - байка

Опис епізоду

Odcinek „Na dobranoc“ nr 112 to bajka „Z krainy baśni“, oparta na utworze Henryka Sienkiewicza, w której wróżki obdarowują śpiącą księżniczkę różnymi darami. Finał podkreśla, że uroda, bogactwo i inne zewnętrzne cechy przemijają, a dobroć jest najważniejszą i najbardziej trwałą cechą człowieka.

Автоматычна транскрипция

Добрий вечер діточкы Витам вас барз сердечні в проґрамі на добра ніч і запрашам на байку на основі басні Генерика Сєнкєвича під наголовком З краіны басні байка За горами за морями в далекій Краіні Чарів при колысті малой княгыні зобрали ся добры ворожкы зо свойом королевом І коли окружыли княгыню і смотрили на єй спяче личко королева повіла Най кажда з вас даст єй якысий цінний дар подля своіх можности і охоты На тото перша ворожка котра похылила ся над спячом дітином повіла Я даю ти чар красоты і силом свойом причыню ся до того же хто пізрит на твоє лице подумат же взріл найкрасший ярній квіток Я повіла друга дам ти прозрачны і глубокы очы як вода Я дам ти шмытку постат молодой пальмы озвала ся третя А я повіла четверта дам ти великій золотий скарб котрий дотепер вкрывал ся глубоко глубоко в земли Королева задумала ся през хвильку а пак звернула ся до ворожок і так ім повіла Краса чловека і квітів вяне Прекрасны очы гаснут разом з молодістю а і в молодости часто закрывают ся сильзами Вітер ламле пальмы і похылят шмыткы постаті Тот хто не розділят золота медже людми тот выкликує іх ненавист до себе а хто го розділит тому остане порожня скрыня Зато вашы дары сут нетырвалы А што є такого тырвалого в чловеку І чым ты ю обдариш о королево наша звідували ворожкы Я дам єй добро сонце є прекрасне і ясне Але коли не огрівало бы земли было бы лем мертво світячом брилом добро серця Є тым чым тепло сонця Оно дає жытя Краса без доброты є як квіт без запаху або як храм без Божества Очы можут подивляти такій храм але душа не найде в ним спокою Богатство без добра є лем самолюбством навет любов без добра є лем огньом котрий палит і нищыт Знайте же вашы дары мыняют а добро тырват Є оно як джерело з котрого чым веце воды вычерплеш тым веце ти єй наплыне Адже добро то єдиний невычерпаний скарб Тото повівшы королева ворожок похылила ся над спячом дітином і коли доткнула руками єй серця повіла буд добром І на тым гнеска кінчыме І памятайте же добро то найважнійша примета чловека Дякую Вам барз сердечні за увагу Лігайте уж до постели добраніч чытала Моніка Тылявска