На добраніч #116 - 16 IV 2016 Наречени
Еп. 116

На добраніч #116 - 16 IV 2016 Наречени

•

Опис епізоду

To odcinek wieczornej audycji z bajką Hansa Christiana Andersena o bąku i piłce, które prowadzą rozmowę o swoim rzekomym zaręczeniu i własnej wyjątkowości. Opowieść pokazuje, jak ich losy się zmieniają, a wraz z upływem czasu gaśnie dawny blask i rodzi się rozczarowanie.

Автоматычна транскрипция

Добрий вечер діточкы витам вас барз сердечні в проґрамі на добра ніч
Внеска мам для вас байку на основі басні Ганса Християна Андерсена під
наголовком Наречены Запрашам Вас барз сердечні Чачко што ся обертат і бучыт
і пилка лежали серед інчых забавок на тій самій поличці і повіло
чачко до пилкы Може останеме наріченыма бо прицін сут сме на тій
самій поличці Але пилка котра была вшыта зо скоры і горда як
найгордійша панна Не хтіла му одповісти Наступного дня пришол властитель тых вшыткых
забавок Малий хлопец і помалювал чачко на золотий і чарований кольор а
на середині вбив цвяка Выглядало то барзарді особливо коли чачко крутило ся
Бо смотте на мене закликал до пилкы Што тепер повісте ци не
хочете тепер остати мойом нареченом Барз ся до себе надаєме вы скачете
а я гулям нихто не міг бы быти щастливший як мы двоє
Так думате одповіла пилка Не знате гыбаль же мі няньо і мама
были скоряныма черевіками і же мам в тілі корок Так але я
єм з магоньового дерева одповіло чачко А зробил ня сам бургомайстер котрий
ма власну токарню і справило му тото вельку приємніст Ци можу вам
в тото вірити звідала ся пилка Жебы м николи бича не достал
кєд то неправда повіло чачко ци на те бесідувати в своій справі
одповіла пилка Але я хоц то не можу ся сходити єм праві
же заручена з єдном зозульом Коли лем лечу в повітря зозуля высулат
головку з гнізда і звідує ся Хочеш Хочеш В дусі давно уж
єм повіла так адже сут то уж праві же в половині заручыны
Але прирікам Вам же николи вас не забуду Велику мі тото корыст
принесе повілочочко а пак уж зо собом не бесідували Наступного дня забрали
пилку з поличкы Чачко взріло як полетіла в гору як птах аж
сникнула мучысто з очів За каждым разом повертала по скоку але ледво
доткнула земли зрывала ся наново ци то з тухы ци зато же
мала в тілі корок За девятым єднакы разом пилка зникнула до чыста
і уж не повернула Хлопчиско глядал і глядал але пилкы як не
было так не было Га Я знам де она є востхнуло чачко
є в гнізді зозулі і напевно повінчали ся Чым долже чачко роздумувало
над тым тым векшу тугу чуло за пилком Власні зато же єй
не міг взяти за жену росла його любов Але найчудачнійше в тым
вшыткым было тото же пилка выбрала когозы інчого Чачко крутило ся фурт
вколо себе і вырычало Але фурт думало при тым о пивці котра
в його думках ставала ся штораз краснійша Так минуло вельо років і
любов чачка стала ся старом любовю Чачко не было молоде Але ото
єдного дня остало ціле позолочене николи іщы не выглядало так прекрасні Был
тераз правдивым золотым чачком што ся обертат і бучыт і гулял аж
фурчало Так тото мі ся подабат Але наглі підскочыл За высоко і
зникнул глядали і глядали навет в пилниці Але чачка як не было
так не было Де він єчко находило ся в відрі на смітя
де лежали ріжного рода одпадкы капуста смітя а тіж мох і ґруз
котры впали зренне на даху То до пірогариде місце для мене закликало
обурене чачко гел ціле моє золото дочыста зыйде і в якій голоті
мушу дотримувати товариства Пізрил бы тым з неохотом на капусту котра лежала
заблизко него і на яксий чудачний округлий предмет котрий выглядал як старе
ябко Але не было то ябко была то стара пилка котра перележала
вельо років в ринній надазі і дочыста розмокла од воды О завдякы
Богу на решті хтоси з кым можна побесідувати повіла пилка призераючы ся
по золочаному чачку Я властиві то єм зо скоры і остала єм
ушыта руками деликатной дівиці а в тілі мам корок але Того уж
хыба тера споміне видно мала єм замір повінчати ся з єдном зозульом
але на жаль впала єм до Рынны на Дасі де перележала єм
пят років і дочысто розмокла єм од воды Вар тото долгій час
для молодой панны Але чачко не одповіло Споминал він свою давну облюбеницю
а ім долше ся прислухувал тым яснійше было для него жы то
власні она І наглі пришла служка жебы опорожнити відро зо смітями Ей
же закликала то што наше золоте чачко Чачко повернуло зас до ізбы
і дале было окружане великыма гонорами Але о пилці нихто веце нич
не чул О старій своій любови чачко веце не бесідувало Навет так
горяча любов мусит переминути коли облюблена перележала пят років вырынні і розмокла
од воды ба не познає ся єй уж коли ся ю стрітит
припадком в відрі на смітя І на тым гнеска кінчыме мам надію
же байочка ся вам подабала А тепер ліхайте уж до постели Добра
ніч чытала Моніка Тилявска