Odcinek 120 przedstawia baśń „Wanio i Margarytka“, opartą na motywach braci Grimm. Opowiada o biednym drwalu, jego żonie oraz dzieciach, które zostają wyprowadzone do lasu, a rodzeństwo próbuje odnaleźć drogę do domu, zostawiając za sobą kamyki.
Автоматычна транскрипция
Добрий вечер діточкы витам вас барз сердечні в проґрамі на добраніч і
гнеско запрашам вас на байочку під наголовком Ваньо і Марґаретка Є тото
байка на основі басні братів Ґрим Запрашам Недалеко Великого Ліса мешкал бідний
лісоруб зо свойом женом і дітьми хлопчиско мало на імено Ланьо а
дівчатко Маргаритка Были они барз бідны а грошы не старчало ім на
ідло Коли в державі зробило ся барз дорого не стати іх было
навет на хліб Вечером лісоруб не міг вснути зо страпліня о іх
судбу і повіл до жены Што з нами буде Не можеме дати
істи навет нашым дітям Знаш што мужу повіла його жена котра была
мачогом ланя і мархареткы Заран рано выведеме діти до найглубшого ліса розпалиме
там ватру даме ім по кабальчыку хліба а пак підеме до свойой
роботы Але не вернеме по них і лишыме іх самых в лісі
не найдут дорогы до хыж і так ся іх позбудеме Ні жено
повіл лісоруб не зроблю того не міг бы м лишыти моіх діти
з самых в лісній гущавині Преціны зіли бы іх дикы звірята Тыбортаку
повіла мачога Вшыткы четверо мреме з той біды Долго не давала му
спокою аж лісоруб вкінци ся сгодил Тымчасом діти не спали бо голод
зазерал в іх брішкы і вшытко чули Маргаритка розплакала ся гірыкіма сельзами
і повіла Нема уж для нас ратунку Тихше Маргаритко повіл спокійні Вань
Не трап ся Я нас вратую Коли лісоруб і марчога уж спали
Ланьо стал і потихы вышол з хыжы Розозріл ся вколо Місяц ясно
світил а білы каміня котры лежали перед хыжом світили як грошы Ланьоно
зберал іх полно докышены пак вернул до Маргариткы і повіл буд спокійна
кохана сестро Я нам поможу і положыл ся спати Над раном закля
Сонце вышло пришла ма чогай обудила діти Вставайте ідеме до ліся принести
дырвана Оген Дала тіж каждому кавальчык хліба і повіла То ваш полуденок
Не зідже вшыткого одраз по більше не достанете Марґаретка сховала хліб під
вартушок В часі дорогы Ланьо штохвилю затримувал ся і смотрил в сторону
хыжы Взріл тото його няньо і повіл Ланю чом фурт ся обзераш
на нашу хыжку Поспіш ся Смотрю на нашого білого котыка котрый стоіт
на дасі і хоче ся зо мном попращати А мачога на тото
То не твій котик бортаку То сонце світит над комином Але Ланьо
взагалі не смотрил на котика але штохвилю шмарял на землю білы каміня
Коли пришли уж до ліса Ланьо повіл Позберайте кус дырва я розпалю
оген жебы сме не змерзли Діти назберали дырва і не долга поломін
уж блищал Положте ся і одпочнийте повіла мачоха Мы підеме глубше бліз
назберати дырва Як скінчыме придеме по вас Ваньо і Марґаритка зробили як
ім казала остали при ватрі а коли настало полудне зіли своі кавальчыкы
хліба Были так змучены же вснули Обудили ся аж в середині ночы
Маргаритка зачала плакати Як тепер вернеме дохыж Почекай аж місяц зыйде Товды
найдеме дорогу І фактычні коли явил ся місяц Ланьо взял сестричку за
руку і пішли разом слідами камичків Ішли так цілу ніч а над
раном дотерли до хыж Коли мачога отворила ім двері крикнула Чом спали
ся так долго в лісі Думали сме же уж николи не вернете
Але няньо втішыл ся барз коли взріл своі діти Неодолга пак біда
зас задуркала до двері а діти зас в ночы вчули коли мачога
бесідувала до іх няня Вшытко зіджене Маме лем піл хліба Тепер мусиме
діти завести іщы глубше в ліс так жебы од табаль напевно не
вернули і накше нема для нас ратунку Няньо барз ся страпил Воліл
поділити ся хлібом з дітьми як ся іх позбыти Але же рана
хтіла того слухати і робила вшытко жебы ся сходил Як ся повіст
А треба і повісти бе І тепер лісоруб мусіл ся сходити з
женом І тым разом діти вшытко чули Ланьо зас стал жебы назберати
кус каміня але мачоха заперла двері і хлопчыско не могло выйти Єднак
потішал сестричку Не плач буд спокійна Бог нам поможе Самого рана мачого
обудила діти Дала ім по малым кавальчыку хліба і вшыткы пішли в
ліс Коли так ішли Ланьо покыршыл хліб і шмарил го за себе
Ланю чом фурт ся обзераш за себе звідал ся няньо Смотрю на
голубчыка котрый сідит на дасі хоче ся зо мном попращати То не
голуб бортаку повіла мачога То сонце світит над комином Хлопчыско штохвилю метал
на землю хліб Мачоха завела діти барз глубоко в ліс де нихто
николи іщы не бил і розпалила ватру Сідте собі гев спокійні можете
ся переспати коли будете змучены а ми підеме дале в ліс рубати
дерево Вечером по вас вернеме В полудни Маргаритка поділила ся з братчыком
своім кавальцьом хліба проте же він свій розшмарил по дорозі Пак обоє
вснули а вечером нихто по них не вернул Обудили ся аж в
ночы А Ваньо зас потішал сестричку бесідуючы Жду і спокійні коли явит
ся місяц будеме видіти де є розшмарений хліб котрий лишы лем на
дорозі і вернеме домів На жаль коли місяц ся появил не взріли
ниякого хліба бо тисячы лісных птахів зіло го перед вечером І так
найдеме дороху до хыж Бесідувал Ланю Не мал єднак правды Ішли цілу
ніч і цілый наступний ден од рана до вечера але не могли
выйти з ліса Были барз оголодны а доідла мали лем пару яхід
зорваных по дорозі Неодолга змучены положыли ся під деревом і вснули Над
раном пішли в дальшу вандрівку але не выходили з ліса лем ішли
іщы глубше в него Без помочы згынули бы неодолга Коли настало полудне
взріле прекрасного смішно білого пташка сідячого на голузи котрый співал так прекрасні
же затримали ся жебы го послухати Коли скінчыл співаня злетіл з голузы
і одлетіл Вадя і Маргаретка пішли за ним і дотерли до малой
прекрасной хыжкы Підишли ближе і взріли же хыжка тота збудувана єст хліба
і кіста А шыбы в выглядах сут з цукрю Войдме до него
повіл Ваньо і почастуйме ся Я зім кавальчык дахло аты поприбуй того
солодкого выгляду І вышол на дах і гломил собі його кавальчык А
Марґаретка злизала кавальчык шыбы Наглі з хыжкы дало ся чути голос Хто
гел кусат хто гел рупат хто підійдат мою хыжку діти скоро повіли
То вітер то вітер то вітер з неба І і іли дальше
не перенимаючы ся ничым Ваньох ломил собі іщы векший кабальчык даху а
Маргаретка злизала цілий выгляд На глі отворили ся двері і з хыжкы
вышла підпераюча ся на палици згорблена старушка Діти барз ся страшыли аж
шмарили на землю вшытко што тримали в руках Але старушка повіла лагідні
Ветам вас дорогы діточкы Хто вас гел припровадил войдте до середыны нич
ся вам не стане Зімала іх за рукы і впровадила до свойой
хыжкы Пак принесла ім полно ідла молока солодкости яблок і оріхів Коли
зіли запровадила іх до постели і діти положыли ся спати думаючы же
сут в небі Але старушка взагалі не была така мила і добра
была то зла чарівниця котра цільово свойом хыжом притіхала діти до себе
коли якысе заблудило в лісі одраз впадало в єй рукы а она
всаджала іх до пеца і зідала Чалівниці мают чаруваны очы і хоц
злі видят то завдякы доброму носовы розпознают коли зближат ся чловек Коли
чула же Ваню і Марґаретка сут близко засміяла ся злосливі ха сот
маі Ож мі не встрічу Скоро рано коли діти іщы спали чарівниця
посмотрила на них і повіла до себе То буде бальсмачний кусок зараз
тіж зімала ланя своіма руками і заперла го за кратом Міг він
ген собі кричати але нич му тото не помагало Пак пришла до
Марґареткы і повіла Скоро тилі не выдівча тиско принес водий зывар брату
дашто доброго сідит запертий Муш го добрі выкормити жебы м га могла
зісти зо сымаком Ха ха Марґретка розплакала ся гірко але не было
де глядати ратунку мусіла зробити тото што розказала єй чарівниця Старуха прирыхтувала
Ланьови найліпше ідло в часі коли маргаритка доставала самы решткы Штоденні рано
чарівниця приходила і казала ланьови выставляти палец през крату і провіряла чы
є він дост толстий Хлопчыско єднак в місце пальця выставлял кістку а
старуха котра не за добрі виділа думала же то палец і чудувала
ся же фурт він є такій худий По штырьох тыжнях чарівниця вкінци
стратила терпеливіст Не хтіла долше ждати Закликала до Мархариты Перенес ту воду
най ланя уж більше не іст заран го собі зыварю Сыльзы бідного
дівчатыска густо капали коли носила відра з водом Поміж нам добрі Боже
Коли зіли бы нас дикы звірята принаймні схынули бы сме разом Наступного
дня скоро рано Марґаретка мусіла розпалити оген і повісити над ним котел
з водом Найперше впечеме хліб побіла чарівниця Уж єм розпалила в пеци
Затягнула дівчатиско в сторону пеца з котрого ішол оген і казала войти
до середины жебы провірити ци є дост нагрітий Хтіла в ним заперти
марґаритку і впечыю собі Але дівчатко перезріло єй хытрый плян і повіла
Не знам як мам тото зробити як мам войти до пеца Бортак
знервувала ся старуха Прецін діра є велика навед я ментам могла войти
То бесідуючы похылила ся і вложыла голову до пеца товды марґаретка пхнула
єй так міцно же чарівниця впала до розгрітого пеца Дівчатко затиснуло двері
і засунуло рыґєль і втекло а старуга зачала голосно кричати А пак
Зробило ся тихо бо ся впекла Марґаритка полетіла до брата і закликала
Ланю Ланю сут сме вільны чарівниця не жыє Коли лем двері ся
отворили хлопчиско што прудше выскочыл з кліткы Щестливы скакали з радости і
обнимали ся Прото же уж нич ім не горозило Вернули до хыжы
чарівниці в єй ізбі нашли великы скрыні полны клейнотів Тоты каміня сут
гарщы як тоты перед нашом хыжом повіл Баньо і сховал іх полно
до кышены Я тиш штоси заберу дохыж повіла Маргаретка і наполнила фартушок
перлами Нестарчыт нам того повіл Ваню Мусима уж іти жебы выдостати ся
як найпрудше з того ліса І рушыли перед себе По парьох годинах
дотерли над велику ріку Не перейдеме през ню повіл Ваньо до сестры
Нема ани кладкы ани моста Нема тіж ниякой уткы побіла Маргаритка Смотр
там там плыне біла качка може коли ю попросиме то перевезе нас
на другій беріг закликала гей качко гей качушко Ту на березі стоят
діти Нема кладкы ани мостка перевез іх на своім гербеті Качка підплынула
а Ланьо всіл на єй гырбет і хтіл помочы сестрі Ні повіла
Маргаритка было бы єй тяжко Я почекам аж переплыш Я пізнійше Коли
діти нашли ся по другій стороні рікы подякували сердечній карці і втішыли
ся барз пребарз коли розпознали тоту част ліса Неодолга взріли здалека свою
хыжку Полетіли кілько з сел в ногах і шварили ся свойому няньови
на шыю Яньо был щестливий бо не было годины жебы не трапил
ся о судбу своіх діти мачого уж не жыла і він остал
сам дома Ваньо і Марґаритка вказали му принесены перлы і ріжного рода
скарбы і од той поры біда уж николи не зазріла до іх
хыжы І нагнеска то уж вшытко Дякую Вам барз сердечні за увагу
чытала Моніка Тылявска
