На добраніч #136 - 10 IX 2016 Плянета байок На байковій плянеті ч. 5
Еп. 136

На добраніч #136 - 10 IX 2016 Плянета байок На байковій плянеті ч. 5

•

Опис епізоду

To piąta część opowieści „Planeta bajok“ z audycji „Na dobranoc“, odcinek 136 z 10 września 2016 roku. Marta i Romek trafiają na bajkową planetę pozbawioną kolorów, a potem wraz z hrabią Zielonym ruszają do drzewa wyobraźni na wyspie na jeziorze bez dna, by szukać Opiekuna.

Автоматычна транскрипция

Добрий вечер Вытам вас барз сердечні в проґрамі на добра ніч Мам
надію же вшыткы діти ждут уж на наступний Од тинок байкы під
наголовком Плянета байок Сут сте цікавы што діяло ся дальше Я парс
Зато послухайте Розділ <unk> НА БАНЕТІ Плянета Байок была докладні така як
виділи ю іщы недавно през телескоп УЙК астронома сіра бура і понура
зато тисяч раз більша як ю было видно з земли Ґраф дон
Зеленомі што небуд зачал рыхтувати ракєту дольондуваня Вказувал дітям чергу влучаня ґудзычків
жебы безпечні выльондувати Тоты знаня могли ся ім нео долга придати Коли
ракєта станула на поверхности байковой плянеты ґраф усміхнул ся до діти Сут
сме на місци дорогы можеме высідати але памятайте же тепер вшытко буде
уж в вашых руках Коли зышли на землю вколо них зобрало ся
одраз вельо чудачных постаті Краснолюдків ґномів за кутых зброі рыцарів дам двору
ворожок ельфів звірят птахів ґрифів єднорожців драконів і тым подібных байковых постаті
То што найбарже єднак зачудувало Марту і Ромка то кольоры а властиві
іх брак вшыткы постаті были сіры Навет червена шапочка мала сіру хусточку
а на додаток крутили ся якоси так без ниякой ціли видите То
єден з ефектів того же вкраджений остал Елемент одозвал ся ґраф дон
Зелены што небуд котрий станул попри Марті і Ромку Діти смотрили з
заінтересуваньом на ґрафа його тонькы ножкы зачали тратити зелений кольор і робили
ся дочыста сіры Сіріст вандрувала по тіли ґрафа з долины до горы
Путеводитель діти видячы тоту зміну зачал бесідувати барз скоро Не мате часу
Ідте до дерева уявы дерево росне на высбі Озера без дна о
гын Ґраф вказал руком перед себе а тота была уж цілком сіра
На озері є остров Там стрітите Опікуна На озері є остров На
Озері Остров Є Остров Озері Є іє опі кун ґраф замолк был
дочыста сірий Як дотерти на остров ґрафе звідала Марта Ґрафе Потряснула ним
але ґраф дочыста не реаґувал смотрил на ню блудныма очыма і зачал
ходити допереду і ззаду в колічко Чысто без сенсу без ціли подібні
як інчы сіры постаті То на нич повіл Ромко Втратил кольор а
з кольором розум Тепер вшытко залежыт од нас Самы мусиме собі порадити
Брат і сестра взяли ся за рукы і пішли в кєрунку котрий
вказал ім ґраф Закля стратил свідоміст Час на плянеті байок летіл якоси
інакше прото тяжко ім было окрислити чы ішли долго ци коротко Вкінци
станули над берегом озера без дна вода в озері была гладка як
поверхніст дзеркала Не мутил єй навет легкій вітерок Была тиша а над
водом была хмула При березі стояла лутка так як бы ждала на
Марту і Ромка Сідаме і май за єдно весло а я за
друге повіл Ромко Вьослуваня ішло ім на початку кусне здарні але по
якысым часі набрали в праві утка дост скоро порушала ся допереду Болят
ня уж урукы Як долго будеме іщы весувати звідала ся червана з
высылку Марта Ледві выповіла тоты слова гмла уступила Як бы єй хтоси
зачарувал а іх очам вказало ся величезне не уявляючо величезне дерево котре
вырастало з острова на середині озера Коріня сплетене і повыяне як величезны
ґады покрывали цілий остров грубий пін як вежовец Спинал ся в гору
по чым розгалузял ся на конары грубы голузя голузочкы і голузятка творячы
величезну корону Голзя покрыты были зеленыма листками аж де некотрых стерчали звяніли
похары квітів Лутка прибыла до берега Діти выскочыли на остров і зачали
вдрапувати ся на коріня величезного дерева Спочатку ішли осторожні Єднак за хвилю
зорієнтували ся же коріня не сут тверды як в інчых деревах а
мягкы як надутий балон Марта перша зачала буяти ся на великым коріню
а тот угынал ся під ньом як трамполіна Але файна забава закликала
Посмотр Ромко одбыла ся міцно і пошыбувала высоко Впала на другій корін
а тот одбыл єю як пилку до пінґ понґа і Марта пошыбувала
так высоко же праві доткнула найнизшых голузок дерева Ромко пішол в єй
слід і тіж зачал скакати а вкінци обоє одбыли ся так міцно
же выльондували на єдным з конарів щы Николи Не виділ єм так
величезного дерева є хыба векше од найвекшых вежовців во Варшаві ствердыл ромко
Марта сходила ся з ним посмотр гев є якыса тіра повіла Перешли
конаром шырокым на пару метрів до той діры На жаль Марта поткнула
ся о якысий выстаючий конар і дала нура просто в чорну пропаст
діры Ромко хтіл ю зімати але не столял і впал разом зо
сестром І на тым гнеска кінчыме што было дальше дознати ся за
тыжден А тепер дякую Вам барз сердечні за увагу Ліхайте уж до
постели Дякую Добраніч чытала Моніка Тылявска