Добрий вечер дорогы діточкы витам Вас сердечні в проґрамі На добра ніч Мам надію же сідите уж в своіх лужочках і ждете на байочку Запрашам днеска байка під наголовком Пес і волк принюс єден ґазда маленькє кудлате псяткы домів Было барз гарде мало барнясты кляпнены уха хвостит якарянчык і переваляло ся з бочка на бочок по подвірци як горитце на ставі Діти по цілых днях бавили ся з ним додавали му і мати соломку доказали му одганяти курятка од квітника то літали за ним по поли за жолтыма мотыльками А і ґазда го барз любил бо ставало на заді лапкы а перед нима витало ся з каждым гостьом Называли го вшыткы бурком Минял час Росли діти і пес пішли діти до школы Бурко сам ґаздівкы доглядал на яр і його сены навертал уці на поляні в літі брехал на вороблі жебы коноплін не выдзюбывали а в зимі возил лахы саночками до провубы І так ся вшыткы бурком дорабляли закля был молодий і здатний до вшыткого А як пришла старіст Зачал недовиджати Зачал недочувати не міг уж так задідме діганяти стеречы двора Зачали о ним вшыткы забывати Не гласкал го і ґазда не кликал го бурком лем час того копал під бокы же дармо іст ґаздівскій хліб Забыла о ним і ґаздыня бо нераз без вечеры спати лігал Сковычал долго під стодолом скорчений гло своє і ждал докля не выйде ґаздыня корову доіти о ним не спомне Але Дармо ж давне борак Недолго цілком выгнали зо двора Волочыл ся бідачыско од хыжы до хыжы змерзнений і голодний а часто заміст іджыня доставал дровном по хырбеті Як уж з голоду тратил притомніст і домерзал вышол на гірку над селом і завил жалісні аж горы ся му озывали Почул тот плач Волк під лісом прилетіл ґуркови і говарит Чом ти брате так голосиш жаль Што ся з тобом брате стало І оповіл пес му вшытко і зотхнул зо жальом Не смут ся брате я Ти поможу же ґазда Тя з пошаном назад до себе прийме Зроб так як выйде ґаздыня Дітину на саночках возити то ти ся крутко отвора і даш мі знак Я зхоплю єй дітину і буду з ньом в ліс втікати А ты лем мя дожен і одбер мі дітину Певне же тя зато до ґаздат до двору зас прийме Так і зробили Як настал гардий ден положыла ґаздыня в саночкы дітину і возила єй поподівірци а потім по дорозі Стрітила сусіду і зачала з ньом радити а самкы лишыла Бурко дал знак волкови знати а тоты хап дітину і з ньом в потіп Ґаздыня рыве волосы з головы позлітували ся люде плачут нарічут габурко за тым волчыском мжене аж ся курит догнал го і несе назад в зубах дітину Видят люде тото чудо і кывают головами а ґаздыня з той радости ціє як рідного брата а ґазда плаче з радости притулят пса гласкат го по серсти Од того часу Бурко жыл як в царстві і не забыл він той волчой доброты Запросил волка під стодолу нанюс му смаженого мяса надавал вшелеякого добра аж і палюнком почастувал наіл ся волк напил до сыта і іщы набрал до міга косты огрызків і пішол в лісы співаючы а бурко лишыл ся в ґазды дожывати Долго іщы жыл в добротій Пошані і все оповідал же як дахто дакому добро зробит траму ся одвдячыти Нагнеска то уж вшытко моі малы діточкы спите добрі Добра ніч чытала Моніка Тылявска
