На добраніч #155 - 18 II 2017 Подкарпатскы народны казкы О паробку якій принюс сонце зо шкляной горы ч. 4
Еп. 155

На добраніч #155 - 18 II 2017 Подкарпатскы народны казкы О паробку якій принюс сонце зо шкляной горы ч. 4

•

Опис епізоду

To kolejny odcinek podkarpackiej bajki o najmłodszym synu biednego gazdy, który po pokonaniu dwudziestogłowego bosora rusza dalej z pomocą zaczarowanej klaczy. Bohater dostaje od niej kosmyk grzywy na wypadek wielkiej biedy i ma sam odnaleźć trzy wiedźmy, które ukradły słońce i przywiązały je na szklanej górze.

Автоматычна транскрипция

ті о Добрый вечір діточкы Витам вас барз сердечні в проґрамі на
добра ніч і запрашам на наступный одтинок байкы під О паробку якій
принюс сонце зо шкляной горы Запрашам Братя привитали ся обняли і поцілували
Бесідує втовды молодшы і старшому Остан гев при мості закля я зо
Шкляной Горы з золотым сонечком не верну сіл шугай на свого коня
і полетіл дальше Летіли они <unk> дни і <unk> ночы Аж увиділи
під собом величезну ріку При ріці стоял камінний міст Але бо сорака
з двадцетьома головами на ним не было Г маме щестя втішыл ся
Шугай Можеме перейти през міст бо сорак деси пішол гмм гмм якє
то щестя повіла шкапа Не мож на свойой роботы одкладати назаран не
мож наігати до чужой державы а за собом ворога лишати гы Пяты
Боіш ся і з босораком ся не хочеш быти завернеме і пойдеме
назад Я тебе і твоіх братів залезу до вашого няня Маш правду
повіло хлопчыско станьме і на босорака пождийме Я готовий ся з ним
бити і ся го не бою Але тот бы <unk> мадцет голов
Од огня на ногах не станеш а спраг ніня сгынеш Т не
боіш ся Мі ґаздом Гы звідала ся шкапа Єдно жытя єдна смерт
Чого мал бы м ся бояти повіл Фраір Гы но то кєд
ся не боіш я тобі поможу Повіла шкапа і полетіла долину на
міст Не мусіли долго ждати кєд надлетіл на чорным кони бо <unk>
з <unk>ріл чорний кін на мості паробка і його коня і одраз
ся затримал Звідал ся бо сорах з свого коня Чом ты і
конику єс стану Неє коня над добом і неє пана надом мном
Чорний кін потряс грылом і повіл Неє коня надо мном Але тота
шкапа што на ній тот паробок сідит то він твоіх братів повідил
Олемы не по обє крикнул Босарах з двадцетьома головами і поділ горячым
огньом на парубка Коли тот оген достал ся до землі травы ся
спалили рікы повысыхали а звірята з прахніня поздыгали Лем паробок наймолодший сын
бідного ґазды сідит собі спокійні на своім кони бо тото місце в
котрым стояла шкапа охен бо сорака оминял Під шкапом і трава была
зелена над ньом і небо і вороны жывы были Зыц коньо і
год были жеме ды крикнул босорак Хлопчыско не зліз з коня лем
зачал свойом арджавілом шабльом босорака бити як втял раз одлетіло девят голов
і лем три остали і великє море кырвы пустило ся з тых
холов паробковий кін аж по гырбет в кырви бродил втял він іщы
раз і одлетіли дві головы і остала уж лем єдна Але з
той єдной бо сорак подул такым огньом же кырваве море высхло а
хмары на небі почорніли Лем в тым місци де кін стоял трава
была зелена хмарка біла а з ней легкій дощык на паробка летіл
Выкупал ся паробок в холодным дощы і ожывил ся Махнул іщы раз
свойом шабльом і впала <unk> остатня голова босорака Як бы сорок впал
на землю земля ся затрясла і цілу кровзу землі до рікі переляла
Задул холодний вітер хмары наплынули на небо і голодний дощ спустили на
землю і кров босорака змили ріка наполнила ся і босоракове тіло понесла
повіла тепер Шкапа до наймолодшого сына бідного ґазды Я тебе принесла гел
Помогла єм ты побідити Босораків Але Дале піти з тобом не можу
Докля будут жыти босоркы Жаны тых босораків Три дівкы бабы босоркы котры
од мойого царя сонце вкрали і на шкляній горі привязали Дале мусиш
іти сам Жда натя тяжка дорога Бо соркы вдобы зроблят вшытко жебы
тя з дорогы звести обдурити і зо світа знести Ци ты мій
ґаздо не боіш ся Коли я з босороками до бою стану то
чом мал бы м ся тепер іх жен бояти повіл Кєд ти
ся не боіш Нам тобі кавальчок серсты з мойой грывы Кєд велика
біда Тя стрітит подуй в тоту серст і пуст єй з вітром
Она до мене прилетит і на поміч ня приведе Але памятай же
лем товды коли в велику біду попадеш бо я лем раз можу
ти помочы і нагнеска то уж вшытко што діяло ся дале того
дознате ся в наступным одтинку А тепер лігайте уж до постели Добраніч
чытала Моніка Тилявска Оі лютя три кры