На добраніч #157 - 18 III 2017 Подкарпатскы народны казкы О праобку якій принюс сонце зо шкляной горы ч. 6
Еп. 157

На добраніч #157 - 18 III 2017 Подкарпатскы народны казкы О праобку якій принюс сонце зо шкляной горы ч. 6

•

Опис епізоду

Odcinek „Na dobranoc“ to czytana bajka z podkarpackich ludowych opowieści o parobku, który wędruje po słońce ze Szklanej Góry. W pokazanym fragmencie bohater po drodze spotyka zaczarowaną gruszę, kwiat i źródełko, rozpoznaje w nich podstępy czarownic i idzie dalej w stronę góry, a dalszy ciąg zapowiedziano w kolejnym odcinku.

Автоматычна транскрипция

о Добрый вечер діточкы Витовас барз сердечні в проґрамі на добра ніч
і запрашам вас на наступный одтинок байкы під наголовком О паробку якій
принюс сонце зо Шкляной Горы з книжкы Подкарпатскы Народны Казкы Catu<unk> выданя
Подкарпатского Общества Наук з <unk> рока Ішол він ішол і нараз видит
груша ся на дорогу перегилила і єдна грушка жолтіє свіє ся до
негорда груша подумал паробок але кєд она в чужій загородці выросла мі
єй не треба Як лем тото подумал в грушках пала з дерева
і просто перед його ногы насеред дорогы полетіла І так тя не
піднесу І одтрутил єй шабльом на бік груша на тото засвистала зарыдала
і водом ся розляла Посмотр яка то гроша была зачудувал ся паробок
і зараз здогадал ся же то была єдна з босорок Ішол він
дальше і тепер іщы барзже на себе уважал Іде через поле через
зелену луку і видит при стежці росте прекрасний квіточок похылят ся і
сміє до него Станул паробок бо барз пребарз йому тот квіточок ся
сподабал і подумал собі го зорвати і занести королівскій дівці котра в
королівскым замку за ним тужыла Але лем як собі тоту дівчыну припомнул
то пришла му тіж на думку мала Мышка і його кін што
го на третім мості лишыл І припомнула му ся тіж грушка котру
кєд шабльом розтял то зарыдала і водом ся розляла Недовіряючы пізріл на
квіточка і повіл Дармо ся смієш до мене не звык єм квітків
з чужой загорідкы рвати Але коли перейти коло квітках тіл він свою
головку похылил і дорогу му загородил Не люблю я такых квітків котры
ся погынают і дорогу мі заставляют Повіл паробок і шабльом одсунул квітка
з дорогы зарыдал квіток впал на стежку і в порох ся розсыпал
Посмотр же якій то квіток был Зачудувал ся але і втішыл же
зо штырьох бо сорок уж лем дві остали І лем дві ма
перемочы Кєд ішол так собі дальше через горы через долины то штораз
барже приближал ся до шкляной горы а од золотого сонечка было штораз
теплійше Чым дале ішол тым барже ставал ся змучаний і задышаний Нараз
станул на вершку єдной полонины і повіл Мушу зойти кус з дорогы
поглядам крыничанькы і напю ся воды бо од прагніня ся за душу
Але не мусіл він з дорогы сходити бо на вершку полонены під
деревом крыниця плынула Што то за креницяш то на вершку полонены є
в ней так вельо воды подумал паробок чысті ся вода з джерельця
аж засміяла ся до него чекай чекай аж я свою шаблю од
босорацкой кырвы в воді замочу Замочыл шаблю води але не міг єй
гмыти ани воды ся напити Джерельце застихло зарыдало Вода закыпіла і дымом
ся розышла Посмотр што то была за крениченька засміял ся паробок і
весело пішол в дальшу дорогу уж про змучыня і прагніня забыл і
ани воду напити ся не хтіл А што было дале Того дознати
ся в доступным одтинку Нахнеска то уж вшытко Дякую Вам барз сердечні
за увагу Добраніч чытала Моніка Тилявска кры