На добраніч #158 - 25 III 2017 Подкарпатскы народны казкы О паробку якій принюс сонце зо шкляной горы ч. 7
Еп. 158

На добраніч #158 - 25 III 2017 Подкарпатскы народны казкы О паробку якій принюс сонце зо шкляной горы ч. 7

•

Опис епізоду

To odcinek programu „Na dobranoc“ z bajką z tomu „Podkarpackie ludowe bajki“, część 7 opowieści o parobku, który chce zdobyć złote słońce ze szklanej góry. W fragmencie bohater staje do walki z bosorką, a dzięki pomocy klaczy wydostaje się z jej paszczy; dalszy ciąg zapowiedziano na następny odcinek.

Автоматычна транскрипция

При і не дві о Добрый вечер дорогы діточкы витам вас в
проґрамі на добраніч і запрашам Вас на наступный одтинок байкы з книжкы
Подкарпатскы народны казкы част друга Байка під наробку якій принюс сонце зо
шкляной горы Кєд паробок так вандрувал то по <unk> ци <unk> днях
вступил на шырокє поле Ниґда вколо себе ани хорбочка не виділ лем
посередині того шырокого поля стояла блищача ясна гора што на єй верхы
золоте сонечко світило То є тота шкляна гора на котрій є золоте
сонечко подумал паробок і засмутил ся м як я вылізу на тоту
высоку высочазну гору Кєд она Дорогы нема ни каменя ни крячка котрых
мож было бы ся притримати лем вколо само гладкє шкло зо вшыткых
боків трапил ся Уж думал же возме серст з горовы свого коня
жебы му помогла але здогадал ся же іщы не сміє того робити
бо іщы він в нияку біду не попал лем охоту і духа
борбы втратил кєд так стоял і роздумувал як бы на тоту гору
вылізти і зняти з ней золоте сонечко нараз з зашляной горы Чорна
хмара вышла што од землі до неба сігат і просто на него
іде І товды паробок затямил же то не была хмара То была
баба босорка котра розложыла свою ґамбу і хоче го пожерти Єдна ворга
бабы босоркы по землі лізе друга попід хымары а язык по середині
І два зубы як желізны клы просто на паробка скєруваны Паробок лем
тілько мал часу жебы свою шаблю вбити медже зубы просто в язык
Зарыдала баба босолька так же навет золоте сонечко затрясло ся і сховало
за хмару а баба свого языка не могла вытягнути Але і паробок
впал в біду Не міг він свойой шаблі вытягнути і з помедже
бабы зубів і языка выйти Зачала баба в своій ґамбі языком меляти
паробка дусити і зубами колоти Бо Ігал мі брыдах мараты подумал паробок
але товды припомнул собі серст з хыровы свойого коня Єдном руком тримал
шаблю а другом ся гнул по серст і пустил єй за вітром
Полетіла серст і не минула ани хвилочка як надлетіла паробкова кобыла Кєд
взріла паробка медже бабиныма зубами скрикнула го м превяж скоро тоты ремін
до бабиного языка Паробок зімал ремін што му кобыла шмарила і завязал
язык босоркы аж товды повело ся му вырывати свою шаблю і выскочыти
з бабиной ґамбы А кобыла полетіла в хмары і потягла за ремін
а за ним бабу босорку облетіла з ньом шкляну гору вколо раз
пак другій раз А коли третій раз летіла баба босорка вывалила свій
язык і здохла на землю впала І нагнеска то уж вшытко Што
діяло ся дальше того дознате ся в наступным одтинку А тепер дігайте
уж до постели Добра ніч чытала го Моніка Тилявска ліґа рієґдай ну
крытя ге ген