183 - На добраніч #183 - 2 III 2012 - Баі, байкы... - Дикач, И. Желем - Ой верше мій, верше
•
Опис епізоду
183 - На добраніч #183 - 2 III 2012 - Баі, байкы… - Дикач, И. Желем - Ой верше мій, верше
Автоматычна транскрипция
Бай байкы і оповіданкы Лемків як летняне сонце доміха і мали під редакцийом Юрка Стариньского і Анны Рыдзанич дикач Давно тому псель Ксєнжа На Лемковині в старій хыжы під лісом мешкал барз дивний чловек Нихто в селі не знал одкаль пришол як ся называл ани кілько має років Не было тіж такого чловека што бы з ним даколи бесідувал прото призывали го дикачом Слава Ісусу Христу Поздравляли го люде коли стрічали дорозі дикача Але він все одвертало голову в другу сторону А може він не чує Або не зна нашого языка і звычаів Розправляли цікавы селяны а дыкач далі приходил дорогом зо спущеном головом так як бы хтіл жебы нихто не звертал на него увагы Певно має коншахты зо злыма силами Повідали некотры подикача нихто в церкви николи не виділ Вшытко коло него было барз таємниче Доступу до загороды пильнувал дивний величезний пес і высокій плід Тото псиско то бестія з головолка шептали в селі Пан бесідує з ним якысым віпчым языком Пару люди виділо як пес ставал пред тыкачом на задніх лапах і як чловек ходил по подвірци Виділи тіж же дорускоміна зачынат выходити все вечером не перше як по заході сонця а з розваляючой ся хыжы чути якыса мырычаня неподібне ани до співу ани чловечой бесіды Там стрічают ся з силы нечысты повідали тихо люде зо страху же приходячы до дикача чаровниці і чаровникы можут шумарити на них даякє заклятя Єдного зимового вечера выбрала ся кавалерка Кус по бетярувати по селі А ту не знатя одкаль іде невіста облечена по містецкы просто дорогом в страну ліса Ходме за ньом рекли цікавы хлопці і по тихы Скрадаючы ся дішли до остатньой хыжы в селі Певно іде дотыкача шепнул єден з хлопців і за хвилю вказало ся же мало рацию Невіста скрутила на стежку ведучу до таємничой хыжы Выгляді одбывало ся світло лямпы як бы ґазда на ню ждал Отворила фіртку О Здивены хлопчыска попритыкали ґамбы руками жебы ся не выдати Дотля дикачова фіртка была все заперта Незнайома підышла по скриплячым сні до хыжы затримала ся при купі рівно поскладаного дерева і на хвилю одвернула ся ґу в вірдці як бы хтіла справдити ци дахто єй не підзерат О мало другій раз вырвало ся бытярам В світлі місяца взріла заміст твары голий череп В єдній хвили фиґура зачала розснути аж під саму стріху Пристрашеном хлопчыском мало не одняло мову Зорвали ся втікати кілько сел в ногах жебы хоц долетіти до першой хыжы в селі По недолгым часі єден хлопец шмар каменьом выгляд дикачовой хыжы Брр выщырило зубиска величезне псиско а бетяр втікал лем ся залем курило Раптом на дорозі станула му труна З єдной страны камениста Убіч з другой річкы Не было як єй оминути Хлопец не хтячы вывертати ґуды качови труну перескочыл занедолго тяжко захворіл і гымер То свою труну взрію Повідали зо страгом селі ліпше дикачови сходити з дорогы Не послухал той рады слуга Циґан Дикій дикачу кричал за стріченым на дорозі дивным чловеком котрий зас ани словом ся не одозвал ночы кєд слугы спал стодолі забудил страшечний крик Кра Кра Шраз бызше было чути преймуюче краканя Тисячы птахів подібных до горон з велькым дзюбами і крылами добывало ся до студолы Во імя отця і сына В великым страху на колінах зачал ся молити бы його кликаня о ратунок нихто в селі не чул Над раном ґаздовы нашли Циґаны Напіл мертвого дикач Дикач Вырвало ся з блідой ґамбы Ґаздова закликали його мостя котрому предсмертьом оповіл о стрічы з дыкачом То друга смерт в селі Шептали перестрашены не на жарты селяны Од той поры нихто не зачыпля Ан не одважыл ся посмотрити в страну дикачовой загороды Єдного разу в місцевій корчмі появило ся штырьох хлопів позбераных на чорно Дикычовы гости Жыде А дай нам мяса з дикой свині зажадали На жаль не мам шановны панове А може скоштували бы сте баранены Звідує ся корчмар Ліпше дай стрільбу тай заполюєме зареготали ся Корчмар послушні сполнил жаданя а єден з них на вал пал стрелил през выгляд в сторону ліса штоси закрумчал Аружже ся подыка розказали здивленому корчмарьови На місци оказало ся же в кряках лежал застріляний Дик Корчмар зо слугом принесли уполювану В дивний спосіб свиню справили і впечену подале дикачовым гостям по тым трафунку в корчмі на люди в селі впал іщы векший страх Бо мужчынам в чорных убранях якоси не понагляло ся вертати там одколи пришли Ой жебы і дикача взяли зо собом думали люде Другого разу дикачовы гості пришли до корчмы шмарили таляра і голосно закликали корчмарію Фляшку палюнкы лем на єдній нозі а потім другу і третю аж корчмар стратил рахубу за кажду платили таляра Кєд собі пішли Жыд зазріл до шуфляды де складал пінязі А то браку му слів по шуфляді не нашол ани єдного таляра Дост было чародійскій практик В селі Хворіли люде здигала худоба коровы не давали молока а і на поли не варс ся родило Єдного року град понищыл засіяне зерно а другого окропна суша выпалила вшытко до голой землі Потигы каждий прагнут жебы чаровник вынюс ся зо села Боячы ся же за справом чарів нещестя впаде на його родину нихто не мал тіж одвагы на голос того выповісти Аж вкінци деси пред великодньом селяне спіль урядили Ходме до нашого Єґомостя Ним зышло сонце в квітну неділю коли дикат іщы спал священных з прислужениками і селянами процесийом выбрали ся під ліс За дорогом люди обітувал якисий непокій Коли дотерли на місце дикачову хыжу обнимали велькы поломены огыня О господи ратуйте ґазду розказал священник але нихто ся ан не рушыл То преціж чловек кличал на порожню єґомост і раптом сам полетіл в страну Овоня Отче стійте то зла сила Проси люде але священник уж был при самій хыжы Налі З полумены влетіл велькій чорный кін а на ним сам дикач І га рознесло ся докола зівіря выщырило зубы стануло дуба і в секунді нашло ся при священнику Куде безрадні призерали ся як чаровник порыват і є востя Тримаючы го пред собом на чорным румаку гнал глубоко в ліс Перажена в громадах впала на коліна і зачала ся молити Решткы дикачовой хыжы доідал оген Слава Богу юж по вшыткым Ходме до церкви гнеска квітна Неділя почули знайомий голос Духто ци што Пристрашены подвертали головы Пред нима стоял іх єґомоз Кус пелехатий од шарпаныны здикачом з крестом на грудях але жывый Давал єм до поцюпаня мій крест і зласила ня пошмарила повю своім парохіянам Над горами засвітило сонце Ставал краз квітньовий ден Другого дня зачынал ся великій тыжден люде пішли справдити ци припадком не вернул дикач Врадуваны не могли звірити же на місци загороды чаровника выросла крас зелена трава як бы николи нихто гын не мешкал А тепер запрашам на коротку перерву а по перерві буде штоси для кус старшых того діла діла рад де я Іван же лем ой вершы мій верше З циклю Оповіданя старого Лемка Уйка Демка Записал Ованю Жылем з села Вапенн Як бы вам дахто повіл же Фыдрий не єст найвысша гора в світі То не вірте йому бо він бреше або Вас циґанит Бо найвысша гора в світі то фыдрей Тот што находит ся медже лапенным абоднарком біля самого розділя І не смійте ся бо вшытко знают же то правда А не біжка моя баба як я был іщы маленькій то мі завсе повідала же з нього видно аж пілсь війта Вы може зас тому не вірите То я сам переконал ся же то тіж правда Кєд Яюж кус підріс і мал досиково вісем років то мы з спецком Бодаком і Ваньом Шопом Веліци аж на самий верх Выдрея Бо все нас барз кортило увидіти од тамаль аж впілсвіта Мы пішли коло лазєнок в якых купали ся в болоті котре ладні зывало ся Боговина хворили на што приізджали до Вопенного з Ґор Ліча Ясла Змигорода і інчых міст а по двох трьох тыжнях одізджали Дому Уж здоровы А дальше при самым фетреі была студня з якой текла вода для тых лазєнок хоц вода в ній заносила згнилыма яйцями Але хлоп помагала а такой воды ниґде більше не было Кузвыша на хвидриі были ґаздівскы поля засабраны зімняками і засіяны ярицьом а іщы дальше то уж росли самы крякы Березына Ліщыны і тернина в якых пасла ся худоба Мы драпали ся дальше помедже Яловец і добры засапаны нарешті вылізли нас самы вершок фыдрея Оо Як ту барз высоко повідат найстарший з нас швецко Мы розсмотрили ся і переконали ся же свитрея видно барз далеко На пілніч од нас деси там в долині лежала буднарка а поза гором направо фолюш Дальше за гором Пагорина і інчы польскы села а іщы дальше за сивым туманом деси аж там на краю світа стояло великє місто Ясло в якым небіжка моя баба была за свого жытя аж два раз Збоку тіж далеко в долині тягнуло ся Розділя а дальше Лапинкы і аж до Бійча Дні Уйко Онуфар вози тесаний камін на будову хыж інчы польскы села На ліво шырокій зеленій долдыні як выгній зді до самой церкви притулила ся мацина єй перерізала дорога што ішла дальше на захід през мацинкы і Санкову до Ґорлиц Ґорлиці то было такє вели місто в якым была желізна колей а моя мама каждий віторок продавала яйця і масло і купувала мі файны білы булкы кукєвкы а на полудня од нас в глубокій ярузі над річком лежало Наше рідне село Лапен З баршыны Фыдрея і його соломяны стріхы і сады коло хыж і узкы клаптыкы поля были іщы меньшы Але файнійшы О якы крас нашы селы выкрикнул зас тот самый фецко І праві ціле окружене лісом ту вапенник там мациньскій ліс з того боку Выдрег а там Лаз гора верх На тым версі было кілька кошок кады пастухы заганяли на нь худобу яку ціле літо пасли на горах попід мациньскым лісом діставали нафтову ропу і там стояло дуже нафтовых шыбів Мы хлопчыска часто ходили там смотрити як дістают тоту чоруну мазуту і знали сме же тоты шыбы сут барз высокы Але одталь з фыдрея і они были маленькы і стояли деси там глубоко в долині Поза вергом было село Пригонина Але нам єй не было видно за гором лем сме виділи другу гору Кору Нуту тіж порослу темным лісом За ньом были села Борзна Святкова і інчы а з другого бока Абстружна Ропиця Маластів Але тоты села лежали в долинах медже Гребенями і Гір і нам видно было лем верх тых Гір Они выступали єден споза другого так як бы цікаво приглядали ся до нас і чым дальше од нас тым барже синіли ся іх верхы і лісы што іх покрывали А іщы дальше і тоты горы і тоты лісы розплывали ся в прозорій синяві што вісіла медже земльом і небом і лем орлы горды мешканці карпатскых вергів спокійно кружыли в ній чатуючы здобыч Мы долго стояли якы зачаруваны і не похли сме насерати ся на тоту вшытку красоту І коли сме сходили уж вниз то нам здавало ся же мы направду виділи аж піль світо А пак потім доля розметала нас по ріжных краях Виділ ріжны землі і моря безконечны степы і высокы горы великы міста і маленькы села Але николи уж нияка гора не здавала ся мі така высока як тот выдрий в Карпатах бо з жадной не было видно аж піл сю іта прекрасну Лемковину Агнескы Як часом згадам собі тоту гору в Карпатах то часом одразу зачынам співати стару лемківску співанку міс Дале не верше былж мік не былда ак мі было вперше уж мі буде уж міх не буде як мі было перше
