185 - На добраніч #185 - 6 IV 2012 - Баі байкы і оповіданкы Лемків
•
Опис епізоду
185 - На добраніч #185 - 6 IV 2012 - Баі байкы і оповіданкы Лемків
Автоматычна транскрипция
Добрий вечер Запрашам сердечні на слуховиско Егнеска дашто для діти на Добраніч баі байкы і оповіданкы Лемків як липняне сонце до Міха і Мали під редакцийом Юрка Стариньского і Анны Рыдзанич Біда і розкош Єдному вітцю пришло самому выховувати двох сынів Ґаздуючы доробил ся цілком гардого маєтку Коли хлопчыска доросли і поженили ся самы зачали ґаздувати Але пришол час же старому вітцю смерт задуркала до двері Лежачый в постели прикликал своіх сынів Дорохы моі діти зачал слабым голосом того моя остатня година на тій земли Прото хотіл бы м вам штоси дати братя зо смутком посмотрили по собі Мам для вас дві затканы фляшкы то вашы долі біда і розкош Дві сестры Єдна без другой не може ся обыти Бо хто в жытю не познал біды не буде цінил розкошы Зас хто лем розкошує Не знат што то біда В страных жытьом очах казал ся родительскій непокій Лем прошу не отверайте іх здолял іщы повісти ним забрала го смерт Єднак братя были цікавы што єст в середині ледво вітця поховали поотберали подаруваны фляшкы Старший достал розкош Молодшому припала біда Минуло пару років Старшому брату барз добрі ся ґаздує да молодший бідує аж од роботы згорбил ся голодвоє Бідат чыско Іде раз през братове поле і видит як чудесной уроды ділуча з чужых кіпок зносит на братову луку сіно Здивлений пристанул і ся єй звідує Што ты за єдно робітницьо Красна же так ся стараш для мойого брата Я твого брата Доля зовут мене Розкош А моя доля де Твоя доля недоля бідом ся называт А де ж она В тебе в хыжы лежыт на запецку нияк ся не хы рушыти Відак як лем тото почул погнал домі Станул при запецку і чує як хтоси ойчыт Хто там То я твоя біда засвітилу лямпу призрил ся близше і аж го заткало На своім запецку взріл стару поморщену бабу неінчого ратунку лем втече Подумал взял жадну і діти заладувал свій скромний добыток на фурманку і одігали Не минули двох загорід Смотрят обіда сіти на возі Ци я Тя дома на запецку не лишыл зайойчал Ні так ся біды не позбуду Спер коня высадил діти з воза і повідат Сходне Бого бо коньови тяжко підору Йой та не мам силы заскрипіла біда Я Тя понесу повіл ґазда і отворил фляшку Хоп розказал а біда в єдній секунді нашла ся в середині Поп лем на то ждал Вытягнул з кышены корок і заткал фляшку потім навернул фурманку всадил на ню діти же мі дал літ до рук і казал іхати домін зас сам пішол за село позбыти ся біды Закопал єй під старым дубом в місци де крижуют ся дорогы Од того часу зачало ся му вести як в раю Єдного разу пришол до него старший брат Вогостину смотрит і не може стерпіти же біда чысску так добрі ся поводит Брате як ся тобі удало одмінити долю звідує Як тот му вшытко щырі оповіл допіро не мал спокою Бідний має быти богатым подумал Джекає Я ти верну бідискы Пішол на край села і одкопал фляшку ледво єй одоткал Біда выскочыла скыку Ту єс мій братчыку Добріже см мя высвободил Тепер уж тя не лишу будут твоя навікы і скочыла му на хырбет Хватила ся його карку як кліщ серст і мусіл бідачыско з ньом домів вернути І так старшому брату за непослуг відця біда ся трафила а молодший Выдякы спритности жыл до смерти з розкошом Тепер хвильочка перервы і зас вертам з байочком сти фальцы О сонечным цари Моі дорогы діточкы Тото што видите на небі То не єст сонце як бы ся вам могло здавати але великій златий палац В тым палаци жыє лем єдна особа сонечний цар А зато же його палац і він сам так міцно світят золотом і горячыма сонечныма праменами нихто на світі не сміє на них позерати жебы не ошліб Хоца кажде рано Шпацирувал си по небі і виділ дуже барз дуже люди часом чул ся барз самітний Было му смутні же дома не мат з кым побесідувати На щестя уж оддавна мал приятеля великого златого птага Егелія К ньому ся каждий вечер вертал жебы му оповісти што в шырокым світі виділ і чул Раз коли сонечный цар барз ся понаглял забыл заперты гелійову клітку Коли одышол Золотий птах виділ же клітка є отворена і вышол з ней гет Наперед блудити по замку потім ся выбрал дале Зато же цілий жывот пережыл в клітці Не знал літати і зачал Падати з неба на землю Дармо ся метал дармо кричал лем бадал бадал дале аж пал до загороды короля Нарциза Нарцис был хыбаль найпышнійшым і найдурнійшым корольом якого коли не буд носила земля Сам себе барз любил і сам о собі думал же є тым найкрасшым створіньом на земли Я гаршы як само сонце Повідал о собі А тых што думали інакше казал заперт до арешту Коли королівскы слугове прилетіли до нарциза жебы му повісти што за чудо присіло на найвысшым дереві в його загороді скоро там полетіл і приказал жебы тото злате чудо зімали і заперли до кліткы Скоро тіж зрозуміл же чогоси такого не мат ниякій король шыроко далеко Тепер єм налем найгардійший але найбарже інтересуючий Выхвалял ся всяди і іщы барже надувал одпихы Слове з премтуряныма очами вхопили выстрашеного пта Гелия котрий так ся жарил же коло нього скоро ошліпли Заперли го до великой Волієры в Загороді А нарцис казал коло нього поставити варту жебы ся до його маєтку нихто не приближыл Своім дворянам позволил лем здалека обзерати з зачудуваньом чудесного птаха нихто ани не думал приближыти ся ґу Гелійови бо і так ся на нього не дало позерати зблизка такій жар выдавал Незвыклий птах был выставлений як цирку Коли сонечный цар виділ Што ся стало як негідні загодят ся люде з його вірным приятельом розхынівал і постановил же надутого короля нар ци запокарат Прирыхтувал собі огньову стрілу Чыю пішля на нарцизовий замок але сподівані взріл в королівскій загороді найгарше дівчы на землі з красным і ясным волосом долгым аж по пояс Та і собі подумал же коли блискавицьом знищыт замок заб єй тоту красавицю а того не хтіл Она не винна чого бы мала быти покарана як інчы Роздумувал і постановил же зыйде на землю Освободит свого вірного приятеля і вшытко буде зас в порядку Не знал лем чом цілый ден думал о дівчатку з долгым волосом Коли настала ніч сонечный цар загорнений до чорного плаща зышол з неба Дорогом котру він лем знал дішол ґу свому приятельови Якє было його здивіня коли в волери нашол Тото гарде дівча Про котре Не покарал пишнього нарцизаі про котре цілый ден думал Но напий ся і дашто зідж бо ту зыгнеш з голоду і тніня Пригваряла му красавлиця хтячы на кормити птаха Але золотий птах Выстрашений і смутний не хтіл нич істи Зо звішеном головом сідил тихо на конари зеленого крыяка іронил златы сызы котры зараз ся переміняли в малы златы кулькы Несподівані взрів свого пана і радісні заспівал найгардшу співанку яку знал А то так на голос што аж ся дівча выстрашыло же го почуют вшыткы в замку Ох якє то крас Аж зытхнула собі красавиця і ся і привитіло же хтоси приходит обік Хто там скричала перестрашена і уж хтіла закликати поміч коли одозвал ся сонечний цар Тот золотий птах є мій повідат Рано мі втюк з кліткы і заблудил аж ту Будеш така ласкава і вернеш мію Дівча посмутніло і повітат Барз бы м рада вельможний пане Алеміиі отец Король Нарцис бы мі того ниґда не перебачыл Кем того лем він має ключ до кліткы Знам же ваш пташок є ту барз нещестливый хоц жарит як звізды на небі Є барз гардий правда Є притакнул сонечний цар аби з свого плаща світил до темной ночы яснійше як сонце в полудни Но здавало ся жыдівча не виділо того жару Чом не міг поняти сонечный цар Нараз на замковій Башти Выпила пілніч То уж дільо годин Мушу іти зараз буде зміняти ся варта потім бы м ся уж до замку не дістал так же бы ня нихто не виділ Настрашыло ся дівча і хтіло одвіти Перед тым іщы обернула ґу гостьовы і повідат Коли хцете паны пред тоту заран інакше пташок зогены з голоду і жалю Обернуло ся уж єй не было Переду шепнул Сонечный цар розлучыл ся зо злотым птахом і тіж пішол в свою страну Єм богач єм богач выкликувал нарцис коли рано слугове пришли повісти золотий птах знюс через ніч злоты яєчка Тепер єм найгордійший найпопулярнійший і найбогатший король на світі Тоты яєчка сут малы але відю же на другій раз мій пташок знесе більше і веце і розкал Скоро мі принесте призерало скоро скоро мушу ся видіти Дарас єм такій щестливий же певно буду і гардійший як дотепер То бортак подумал си сонечный цар коли рано на тото вшытко позерал з неба Але де є дівча ниґде го не видно де ся могло сховати Подумал і післал за ньом сонечны прамена жебы зазели до каждого выгляде в замку ци ся дате не скривлят Але по королівній з ясным долгым волосом не было ани сліду всяди сте зазерали Звідувал ся недовіряючы сонечний цар А може ся мі вночы тота королівна лем приснила Зазерали сме всяди лем до той темной коморы з тяжкыма завісами на выглядах сме ся не дістали Признали ся на конец бо тоты завісы были такы густы же через них ся ниякє промено не могло прибыти Но што ж зытхнул цар коли тота королівна ся мі не привиділа вечер зас буду видіти Цілый ден Коли шпацирувал по небі барз ся му должыло Ани не розуміл же през цілый ден про ню думам а і она думала про нього Схована в темній коморі з тяжкыма завісами роздумувала о таємничым незнайомым Лем настала ніч і сонечного царя вымінил на небі його брат цар місяц сонечный володар зас закрутил ся до свого чорного плаща і пішол одвідити свого златого приятеля Был при ним перший і нашол го такого нещестливого же го хтіл освободити Несподівано почул слабый одголос кроків Може то вартовникы подумал і сховал ся до Гущавы Якє было його здивіня коли заміст вартовників взріл королівну з долгым златым волосом Хтіл ся і зараз вказати Але дівча наш потыло ся о великій камін іх пало на землю Товды вшытко зрозуміл Зато могла Позерати ся на його твар і не закрыла собі очы перед великым жаром бо є напіл шлепа Не видит так добрі як інчы люде але видит дост добрі жебы розпознати златого Гелія і його сонечного царя І прото ся ховат цілыма днями перед людми жебы набыти на очах свому надутому відцю котрий бы не стерпіл позераня на свою недосконалу дівкы А при тым єст така гарда сонечному царю Хто знат чому затрепотало ся серце як дикє А коли іщы взріл як мило дівча пригварят ся його приятельови в клітці застыдал ся нід Днес з ньом не можу бесідувати ани ся з ньом стрітити Тепер ніт глядал бы м перед ньом дурні Обернул ся і вернул назад до свого замку на небі Є там дахто Звідала ся королівна му ся і здавало же штоси чує Дивна як бы там дахто был подумала собі і зараз тоту думку одогынала од себе Та через ґєньовых вартовників нихто ся бы ту не дістал І ся тото повело лем зато же знат таємний прехід зо замку на загороду А може то был незнаний чужынец Ні то напевно не він ніт Він бы ся праці одозвал Смутні собі зитхнула коли ону спомну Но но покрутил головом місячний цар котрый вшытко виділ з высокы Мій брат ся залюбил ани Борак ани о тым не знат усміхнул ся і продолжувал свій шпацир по нові На другій ден рано сонечный цар стал барз смутний Трапило го же вечером не о свободу свого златого птаха але ся сховал і втюк перед тым коханым дівчатом зо златым волосом ніт Днес того так не лишу Днес мушу вшытко направити Ох Цунечный цар не знал што ся з ним діє Його настрій мінял ся як слотавый ден Кус было хмарно по тым на даякій час ся розяснину і заскусну Люде ся чудували што ся робит і они были з того нервовы Нерухливы многым ся в тот ден хоц што розбило або попсуло Але і на королівскым замку короля Нарциза не было інакше а найбарже омерзлым зо вшыткых был сам Нарцис Як раз товды стало ся штоси чого них то зо смертельників ся не сподівал і жебы ся никому ани не приснило Королівна захотіла поділити ся свойом радістьом зо своім відцьом з котрым ся уж давно не стрічал Покрисила она тарас в Загороді а слугом приказала зрыхтувати горячу чекуляду котром го погостит і же разом побесідуют Слугове принесли горячу чекуляду і королівна хтіла єй сама подати свому вітю Але же слабо виділа Кус чокуляды напало просто на вітю руку Король Нарцис аж скричал і загнал ся на дівку Веце як біль Розгнівал го пакт же на попеченій руці зробил ся му міхыр і він не буде такій досконалий і гардий Іде гет одняти несдаро хтіла єс ня забити За тото заслужыла єс зына кару Варта за прийти ю до арешту і таксній нич Шліпаня єдна кричал шалений злост нар Короліну словавідця пар з заполіду Але не сперала ся коли воякы веліют арешту лем в долици текла велика горіячасы за котра пекла гірше як веляна горячы чокло Стійте одозвал ся нараз мітний розхвиніваный голос Короліна одразу познала хто то такій сонечный цар котрий через хмары виділ вшытко што ся стало на земли Не міг ся уж долше призерати як ображают невинне дівчатко і зробил такє што іщын ник коли жы в жывоті зышол з неба на землю медже люди і своім жаром Так іх осліпил же слугове і дворяне мусіли втеч жебы ме пошліпли На тарасі зістал лем пишний нарци з його дівкы Взял єс собі што є моє Засмутил єс мого злотого птаха котрий тепер ронит злоты сизы ображаш своіх підданых А тепер уж і власну дівку Уж ся на тото не можу призерати Зато єм постановил же Тя покарам закричал сонечний цар Зачал міцно жарити своім теплом палети красного нарциза котрий Йойкаус з болю і просил сонечного цара о милосердя През танюж нараз закричала з усизами в очах дівка короля Єс міцнійший і розумнійший як будкотрий чловек на земли Коли тепер забєш слабого і без помічного будеш неучтивий і злий як він Ци того не видиш Юж єс го дос покарал Тепер воз свого приятеля і верни ся на небо бо там твоє місце Я буду жыти ту Хтіла іщы дашто повісти але плач єй не дам Не плакала про пишного няня але про сонечного царя бо сы освідомила же коли тепер одыйде Веце ліж не слід Сонечний цар ся того не сподівал Обернул ся і хтіл одыти коли нараз Мусит тото зробити мусит і повісти што мат на душы коли аж і мала бы го высміяти Позберал вшыткы своі силы приступил ґуні і одважыл ся Нахылил ся ґуні і поцілувал юролівны нич веце не потребувало Од радости розсвітили ся єй смутны очы так же сонетный цар виділ в них тото вшытко што сам ґуні чул В тым часі златий птах гелій освободил ся з кліткы а колизию свого пана і королівну розплакал ся а пак заспівал Але тепер уж не зо жалю але з радости Пізнійше коли ся дворяне і служба вернули до нарцизового замку королівны уж там не было Вділи лем попеченого і зміхыраны здеформуваного чловека котрый повідал о собі же єст найгардійшым на світі А коли іщы зачал твердити же його дівку забрал сонечний цар подумали собі же од той болясти цілком ошаліл А коли свого короля Нарциза ниґде не могли найти по часів ібрали собі нового короля Што ся Стало зо Старым Корольом нихто не знал лем місячок на небі ся потаємні усміхал Бо він знал вшытку але никому нич не стратил А сонечный цар Тот кажде рано зачынал свій шпацер по небі жебы на вечер міг змордуваний але щестливий бернути домів до свого златого замку і розповісти своій красній жені з долгым ясным волосом што нове в світі і што ся де стало Добраніч
