188 - На добраніч #188 - 20 VII 2012 - Миколай Буряк - поезия.
•
Опис епізоду
188 - На добраніч #188 - 20 VII 2012 - Миколай Буряк - поезия.
Автоматычна транскрипция
Добрий вечер витам вас сердечні моі дорогы Но і як пятниця то очывидно слуховиско а нич інчого як то Часом ся трафлят в інчы дни Но і мнеска слухайте Буде кус поезиі бо поезиі як на разі было мало в нашым в нашых слуховисках Так же внеска запрашам буде поезия а на першый ряды іде Миколай Буряк Два приятелі Были собі приятелі Савка і Микыта Пандрували сой по селах опишыс піл світа Любили ся так як братя добрі ся ім жыло Аж як пришли до заваткы щестя іх лишыло Сторожова сука на них зачала брехати Оба ся єй пристрашыли мусіли втікати як уж втекли дости далеко сіли одпочыти такой зараз ся зачали на суці сварити кричыт Савка на Микыту Ты дзяд і голота Як нас сука доганяла то ся Дітхла плота Ні направда бо не дітхла закричал Микыта Ты Дзяд сліпий то с не виділ кади сука літат Ци ся дідхла ци не Дідхла добрі не виділи а же были обох перты морды сой побыли Скінчыла ся так Іх дружба винна тому сука Же ся звада не оплачат Для впертых наука Бо і гнеска такых маме што ся сперечают і никому ани на грош правды не признают Най сой возмут з того приклад яка то глупота Побыли ся на собаці же ся дід хлапута бідний і богатий байка Ходил бідний пожебраню милостиню просил вшытку свою жебранину в старій торбі носил І чудувал ся богачам же в них дост вшыткого іщы більше хотят мати бы ім мало того Іраз вступил до богача жебы одпочіти Нарікал на свою долю же му тяжко жыти І так гварил до богача Нич не хочу мати лем жебы м мал з чого жыти не мусіл же брати Пристав торбу Гварит богач на сыплю ті злота будеш мати з чого жыти до кінця жывота Але тыж умову таку треба выконати Ты потримаш свою торбу я буду сипати Ісо Што до торбы впаде то най буде твоє а все што вылятит з торбы то най буде моє Всипал богач уж піль торбы Лем з тым было іти бо на жытя уж зарчыло было о чым жыти Але бідний іщі просит Паны лем даруйте Моя торба дост велика лем мі не жалуйте Іщі богач му досыпал нич му не жалувал Такой праві полну торбу злота му дарувал та іщы жмін кудолоште Дальше підак просил Най уж буде полна торба якій буду носил Всыпал богач полно злота торба не втримала Данци сламе ся пірвало злото высыпало Зібрал богач своє злото заміст до схованя а бідному лишыл торбу і дальше жебраня Гірша кара гумореска В давных часах Лемкы во горах улці выпасали Для тых обец на полянах кошары ставляли Бо то давно по тых горах волкы ґрасували приходили аж до Кошар уті пожырали Раз Югаса при кошарах овец пильнували серед ночы де желіза волка поімали Привели го перед бачу жебы го судити яком смертю мас дігати бо не може жыти Єдны гварят же найліпше як го повісиме другы кажут добрі буде як го затопиме Аж нарешті гварит бача мало му судите Гірша кара йому буде як го ожените А тепер запрашам на коротку перерву по котрій вертаме дальше з поезийом Миколая Буряка займе угадай тепер удама тата лем фарвал церадены дама тего ден посуха Давно під гором в болоті жаба замешкала же мешканя мала підле інчого глядала Нашла она аж на голові крячокій мочыво і на весну там перешла Добрі ся єй жыло Аж як пришло тепле літо спекы і послугы В мучы высхла вода по дній лазят мухы О болы Молит ся жаба Не хочу выгоды лем затопты цілу гору най не бракне воды І горячу єй молитву богы выслухали І жебы не нарекала таку раду дали Ты Квакушко зыйд під гору назад до болота про тебе то пити люди не приде охота І медже людми сут такы што о себе тыбают Але як буде з другыма о то не питают Клеветник і Змия Байка Як уж клеветник і Змия долго ся нажыли разом ішли уж до пекла і так ся вадили котре старше в пеклі буде і за якы гріхы котре більше буде мати пекельной потіхы тоту зваду почул шатан Стал звыю судити Бо она могла чловека лем зблизка вкусити І за тото ти не можеш в пеклі старшу устати треба было і подальшы люди покусати Клеветника тиж осудил так як належало Його язык кусал дальше як змиінежалы Зато йому дал похвалу таку потіху же зостане в пеклі старшым бо ма більше гріху і за тото му засудил пекельлю заплату же навікы уж нарікат на долю прокляту Форнель правдива істория Было давно За санациі в пана на Фольварку служыл Адам за форналя од свиту до змерку Але пан был дуже скупий платил йому мало і той плацы што заробил за все бракувало Малы діти го обсіли тяжко было жыти і не было інчой рады лем в пана служыти Служыл він так ціле жытя за малу заплату Не раз голод му заглядал в його бідну хату аж го біда раз скусила гріха пополнит же вкрал в пана мірку жыта жебы з дітьми жыти А же Адам был побожний тоты гріх му докучал повіл його на сповіды жебы го не одпучыл Каждий вечер ксондз і грабя разом ся гостили Адамову Крадиш Жыта Оба засудили аж закликал пан Адама до свого палацу Ты злодію мя окрадаш хоц тій добрі плачу Вкрал єс в мене мірку жыта Я ті не дгарую І так зато як злоді я тебе потрактую Клякнул Адам на коліна просит выбачіня Але пан гонично слухат лем пише звільніня і написал на звільніню Прошу уважати і злодія до роботы ниґде не приняти Ходил Адам за роботу всяди по сусідах ниґде його не приняли Не міг выйти з біды Далем пришол то наперед збіліня чытали і уж потім як судя з хыжы выгоняли Гет обышол околицу роботы не нашол бо гонни де не приняли Зато назад пришол Пане Грабю будте добры назад мя приняти і не дайте мі бідному з дітьми пропатати Принял грабя зас Адама назад до роботы бо был певний же уж красти не буде охоты Робил Адам і прібувал біду одогнати Лем николи уж нагоду гріхы сповідати Чловек ізмея Змия пришла до чловека і ся жалувала же одколи в світі жыє лем ворогів мала Дальше жытя хочут ружно з каждым пережыти Зато пришло мі не весі скору замінити Так то правда говарит чловек ты скоро змінила Але своє враже серце дальше залишыло Тебе люде нема видят о тым знаєш сама же намовил змей до гріху Єву і Адама А ты хочеш дружно жыти То фальшыва мова бо покаль до того дійде зосхнет єй голова Кура і брилянт байка За стодолол собі кура смітя розгрібала і в тім смітю як то кура пожывы глядала Нич не нашла лем дорогє зерно брилянтове Было оно там страчене і ладне як нове Кура його не оцінила хоц было выбране і охотно бы го дала за зерно ярчане Так даколи і для люди злы часы настают же за малий кусок хліба золото оддают пчола і мухы байка Збунтували ся дві мухы же ім тяжко жыти зато они задумали в чужий край летіти Бо то люде сут не добры з хыж нас выханяют а на столах перед ним вшытко закрывают А полукы завсе на нас сіти закладают до тых сіти влітуєме і на спожы рают Попросили они пчолы з нима полетіти же далеко в чужым краю буде ліпше жыти Нато пчола одповіла Одлітуйте самы я ту зберам мед солодкій не полечу з вами І ту мене всі шануют бо для них працую і николи надаремно часу не марную А вы лем час марнуєте людям докучате легкє жытя провадите бо інче не знате буд щестлива вам дорога лем знайте же і там паукы на нас чекают і рады будут вам
