192 - На добраніч #192 - 24 VIII 2012 - Мамко, куп мі книжку - поезия
•
Опис епізоду
192 - На добраніч #192 - 24 VIII 2012 - Мамко, куп мі книжку - поезия
Автоматычна транскрипция
Добрий вечер Витам сердечні на слуховиску Гнеска тіж зазераме до антолоґіі дітячой поезиі Мамко Купмі книжку Так же запрашам сердечні гнеска о не буде проз лем власні Поезия А кого поезия то переконате ся В часі тырваня слуговиска так же запрашам Александер Духнович Я Русин Я Русин был єсм і буду Я родил ся Русином честний мій рід не за буду Остану його сыном Русин был мій отец мати руская вся родина Русины сестры і братя і шырока дружына я світ узріл під Бескідом Перший рускій воздух сал і кормил ся рускым хлібом русин мене колысал молодіст Посмотрий мій сына пшеничку на поли як прекрасно квытне дозрівот поволи Колосок Єй біжыт в гору як пруд просто горі голаву даржыт і плават радосно Де вітрыкы задуват він на тоту страну ляхунко ся кланят на лів на правы Але Як пристане кшеничка на поли колос главу зогне і уж є поволи бо уже ся валит зерном наполунений дармо ся не хвалит остане смиренний вдол голаву спустит вітер не здавит грубий корін пустит сміло ся поставит Так молодий двигат головку порожню а старий похылят Од розума важну Так молодий хлопец за вітрами спішыт А премудрий старец Халом ся не тішыт Мамко куп мі книжку Мамко мамко куп мі книжку тын ту папір і табличку бо я піду до школы вчыти ся поволи Повідают же во школі діти знают добру долю знают кразні співати чест кажы дому дати Я бы вшытко хотіл знати і честно ся справувати Куп мі мамо книженьку хоц лем таку маленьку шліпий і хромий стрітили ся шліпий з хромым Стали розмавляти Як способом собі в світі можно помагати Скоро враз ся домовили взял шліпий без нога за схроми му показувал каде єст дорога Сого очы того ногы разом ся складают так то бідны собі в нужди мудро помагают Послідня моя піснь ой дітята соколяка змагайте ся на крылята бо я уж сокоус старий уж мі корова поламали з кубли врагы зо всіх сторон выставляли мя на сором розбивали як колоковы Старий сокол Был соколом для родины співал пісні соковины учыл так і вас співати по сукольому літати Змыслию о горной жызны Жыйте благо для отчызны а чужыне ся стережте Она не принесе щестя А тепер запрашам на коротку музичну перерву і пак веретаме дальше до поезиі по шыбі сльоза тача Останій па шаляний ещы свій Заляний ещы свій літо Ліс лем штом Камин касмутку капин Касмутку капин касмутку І перша осеній по сиві і Тес слеза полици капля воды теча Сулена Суленна затумананы очы в шыбі Затам том Бездоня Смутку Бездоня Смутку Бездоня Смутку Бездоня Смутку Бездоня Смутку без доня смутку першы Солена поле циы тече еводы капля поли дзи капля воды тече Солена Соленна затуумане очы По шыві За тамтом Бездоня Смутку Бездоня Смутку Бездоня Смутку Бездоня смут ку Безлоня Смутку безлоня Смутку І перше солена полеты тае воды капля І перше солена полеты тача воды каплян І перше солены Александер Павлович я русочка дівочка Карпат Бескід мій отец мати Маковиця руского няня матері Я руска дівиця Я русочка дівочка руска моя мати в колисті мя вчыла по рускы співати люляйнятко мати мі співала І з маминой груды пісні з молоком є зсала Рускы братя сестриті Рачте послухати пісні Руской Матери буду Вам співати уч ся моє дітя Діточкы так як квіточкы Роснут розквитают або школі все поволи розум розвивают Каждий чловек од дітинства Должен ся учыти працувати честно жыти злого ся храните Вы діточкы як пчолочкы школу нащы вляйте пчолы меду Вы мудрости во школі глядайте Пчолы назберают меду мают з чого жыти В школи зас мудрости чести научат ся діти Там во школі розумови отворят ся очы Мудрий чловек за все в світі зна собі помочы мудрого чловека всяды в учтивости мают А глупого неукого сяды высмівают качка Прилетіла качка до нашого краю она мусит быти аж там од Дунаю Маковиця мила і ся полюбила на он давно сіла там ся в сала шыла качка од Дунаю Ей гет од Дунаю Дуная і Тыси Воды Коломутны Тамошні жытелі тіж сут дуже смутны маковицкой воды вкусны гробны плоды меренкы плавают сулжыкы і мают Ей То качка мудра Ей гет качка мудра уж дунайскы воды для качкы не былы І ся маковицкы барже полюбили Дрібненькы рыбонькы остивных мягонькы Легко іх імати ости мож ґылтати Ей рыбкы с он давы добры вкус здравы Замерзла сирота боса Пілнагє голодне дітятко по хыжах гев Там ходило У добрых люды з плачом біднятко хліба Оддажы просилю Вітер зо снігом задуват очы кыват ся Ліза біднятко клича ратуйте Ніт помочы Захыне ту сиротятко О Боже Боже што уж почати Деже ся ту повернути Ци дале іти Ци ся вартати Приходит ту загынути Соночко зашло барз ся зацимило стежачку сміхом задуло дітятко сні худило стратило ся і заснул Як в колысочці Спит немовлятко вітры пісню співают Аном смерты Спит сиротятко Сироты так похыбают Не буде людям уж докучати уж нема більше старосты Як ся жывыти де ночувати Сироты Дух вовічности Вороны рано стали кракаты Сирота уже не жыє людкове ідут Ідте глядати бо сніг сироту прикрыє люде з дорогы там посмотріли до ворониска крявчали Што се лежачы сі двузбачыли Прошли сироту познали в сіху Без душы лежыт дітятко очатками зашмурены невинны милы як ангелятко ручкы на грудях зложены Як уж Немоху з місця ся внутри небощынятко плакало великы слязы уж замерзнены на личках му лем остали Усточка як бы речы жадали Бог не забуде вам люде Вы сиротоньку не опущаль З неба заплата вам буде Од днес Я буду одпочыват мене ангелы призвали Більше не буду Вам докучати мамкы ґу собі мя взяли Піснь пастуха Вітер свище летят тучы блискат дудне в хмарах хучыт гырмит громом за громом тріскат пастух свою думку пискат пискат собі думаючы Пералетяты горомы тучы повідают стары люде по злой хвили добра буде
