Бай байкы і оповіданкы Лемків як лепняне сонце доміха і мали під редакцийом Юрка Стариньского і Анны Рыдзанич дикач Давно тому селі Ксєнжа на Лемковині В старій хыжы під лісом мешкал барз дивний чловек Нихто в селі не знал одкаль пришол як ся называл ани кілько має років Не было тіж такого чловека што бы з ним даколи бесідувал прото призывали го дикачом Слава Ісусу Христу Поздравляли го люде коли стрічали дорозі дикача Але він все одвертало голову в другу сторону А може він не чує Або не зна нашого языка і звычаів розправляли цікавы селяны а дикач далі приходил дорогом зо спущеном головом так як бы хтіл жебы нихто не звертал на него увагы Певно має коншахты зо злыма силами Повідали некотры подикача нихто в церкви николи не виділ вшытко коло него было барз таємниче Доступу до загороды пильнувал дивний величезний пес і высокій пвіт Тото псиско то бестія су волка шептали в селі Пан бесідує з ним якысым віпчым языком Пару люди виділо як пес ставал пред тыкачом на задніх лапах і як чловек ходил по подвірци Виділи тіж же до Рускоміна зачынат выходити все вечером не перше як по заході сонця а з розваляючой ся хыжы чути якыса мырычаня неподібне ани до співу ани чловечой бесіды Там стрічают ся з силы нечысты Повідали тихо люде зо страху же приходячы до дикача чаровниці і чаровникы можут шумарити на них даякє заклятя Єдного зимового вечера выбрала ся кавалерка кус до бетярувати по селі а ту не знатя одкаль іде невізда облечена по містецкы просто дорогом в страну ліса Ходме за ньом рекли цікавы хлопці і по тихы Скрадаючы ся дішли до остатньой хыжы в селі Певну ідеотыкача шепнул єден з хлопців і за хвилю вказало ся же мало рацию Невіста скрутила на стежку ведучу до таємничой хыжы О выгляді одбывало ся світло лямпы як бы ґазда на ню ждал Отворила фіртку О Здивены хлопчыска попрытыкали ґамбы руками жебы ся не выдати Дотля дикачова фіртка была все заперта Незнайома підышла по скриплячым сні до хыжы Затримала ся при купі рівно поскладаного дерева і на хвилю одвернула ся ґу віртці як бы хтіла справдити ци дахто єй не підзерат О Мало другій раз вырвало ся бецярам В світлі місяця взеріла заміст твары голий череп В єдній хвили фиґура зачала розснути аж під саму стріху Пристрашеном хлопчыском мало не одняло мову Зорвали ся втікати кілько сил в ногых жебы хоц долетити до першой хыжы в селі По недолгым часі єден хлопец шмар каменьом выгляд дикачовой хыжы Брр выщырило зубиска величезне бсиско а бетяр втікал лем ся залем курило раптом на дорозі станула му труна З єдной страны камениста Убіч з другой річкы Не было якій оминути Хлопец не хтячы вертати ґуды качови труну перескочыл занедолго тяжко захворіл І гымер То свою труну взріло Повідали зо страгом селі ліпше дикачови сходити з дорогы Не послухал той рады слуга Циґан Дикій дикачу кричал за стріченым на дорозі дивным чловеком котрий зас ани словом ся не одозвал ночы Кєд Слугы спал в стодолі забудил страшечний крик Кра Кра Шраз бызше было чути преймуюче краканя тисячы птахів подібных до ворон з велькыма дзюбами і крылами добывало ся до студолы во імя отця і сына Великым страху на колінах зачал ся молити бы його кликаня о ратунок нихто в селі не чул Над раном ґаздовы нашли циґаны Напіл мертвого дикач Дикач Вырвало ся з блідой ґамбы Ґаздова закликали його мостя котрому пред смертьом оповіл о стрічы з дыкачом То друга смерт в селі Шептали перестрашены не на жарты селяны Од той поры нихто не зачыпля Ан на одважыл ся посмотрити в страну дикачовой загороды Єдного разу в місцевій корчмі появило ся штырьох хлопів позбераных на чорно Дикычовы гости Жыде А дай нам мяса з дикой свині зажадале На жаль не мам шановны панове А може скоштували бы сте баранены Звідує ся корчмар Ліпше дай стрільбу тай заполюєме Зареготали ся Корчмар послушні сполнил жаданя єден з них На вал пал стрелил през выгляд в сторону ліса Штоси закрумчало Аружже ся подыка розказали здивленому корчмарьови На місци оказало ся же в кряках лежал застріляний Дик Корчмар зо слугом принесли уполювану в дивний спосіб свиню справили і впечену подали дикачовым гостям по тым трафунку в корчмі на люди в селі впал іщы векший страх Бо мужчынам в чорных убранях якоси не понагляло ся вертати там одколь пришли Ой жебы і дикача взяли зо собом думали люде Другого разу дикачовы гості пришли до корчмы шмарили таляра і голосно закликали корчмарію фляшку палюнкы лем на єдній нові а потім другу і третю аж корчмар стратил раху за кажду платили таляра Кєд собі пішли жыд зазріл до шуфляды де складал пінязі А то Брако му слів по шуфляді не нашол ани єдного таляра дост было чародійскій практик В селі Хворіли люде здигала худоба коровы не давали молока а і на поли не барз ся родило Єдного року град понищыл засіяне зерно а другого окропна суша выпалила вшытко до голой землі Потигы каждий прагнул жебы чаровник вынюс ся зо села Боячы ся же за справом чарів нещестя впаде на його родину нихто не мал тіж одвагы на голос того выповісти Аж вкінци де си пред великодньом селяне спільні урядили Ходме до нашого Єґомостя Ним зышло сонце в квітну неділю коли дикач іщы спал священных з прислужениками і селянами процесийом выбрали ся під ліс За дорогом люди обітувал яксий непокій Коли дотерли на місце дикачову хыжу обнимали велькы поломены огні О господи ратуйте ґазду розказал священник Але нихто ся ан не рушыл То преціж чловек кричал на порожню єґомост і раптом сам полетіл в страну Овоня Отче стійте то зла сила Просили люде але священник уж был при самій хыжы Налі З поломены вылетіл вельорний кіль а на ним сам дикач Рознесло ся докола зівіря выщырило зубы Стануло дуба і в секунді нашло ся при священнику Буде безрадник призерали ся як чаровник порыват є востя Тримаючы го пред собом на чорным румаку знал глубоко вліз В переляженых громадах пала на коліна і зачала ся молити Решткы дикачовой хыжы доідал ове Слава Боґу юж по вшыткым Ходме до церкви гнеска квітна неділя почули знайомий голос Духто ци што Пристрашены подвертали головы Пред нима стоял іх єґомоз Кус пелехатий од шарпаныны здикачом з крестом на грудях але жывий Давал єм до поцюпаня мій крест і зла сила ня пошмарила Повюл своім парохіянам Над горами засвітило сонце ставал краз квітньовий ден Другого дня зачынал ся велькій тыжден Люде пішли справдити ци припадком не вернул дыкач Врадуваны не могли звірити же на місци загороды чаровника выросла крас зелена трава як бы николи нихто гын не мешкал
