21 - На добраніч #21 - 11 I 2014 - Антолоґія дітячой поезиі - Анна Гальчак
•
Опис епізоду
21 - На добраніч #21 - 11 I 2014 - Антолоґія дітячой поезиі - Анна Гальчак
Автоматычна транскрипция
Добрый вечер діточкы Видам Вас сердечні Мам надію же уж ждете на байочку Алеска кус римуванок значыт вершы вершы з дітячой Антолоґіі Мамко Куп мі книжку А гнеска буде то творчіст м Анны Гальчак запрашам рідне слово Люблю Тебе рідне слово бо ты моя сила мене мати рідным словом перша ословила вчыла м я світ познавати посылала в школу жебы м і там розвивала свою рідну мову Може Є такій в світі што своє захладит задобче го в осумліню а чужого глядат Такій чловек ся сам собом не може городити ліпше было ся такому на світ не вродити ліпше было про такого німому остати як языком своі слова перекручувати рідне слово помож ты нам свого ся тримати Бы сме славны одказ предків могли дотримати Не дайме ся легковажні свого одговарити бо будеме як вандракы по світі блудити Треба на памяти мати в рідным слові сила Наша мама нам ту силу в дарунок привела А як бы і тяжко было кєд бы ся дізнала же єй досконала жертва малу ціну мала Люблю Тебе рідне слово бо ты моя пиха од колискы погріб самий душа тобом дигат Лет хмарочок плыне мала хмарочка за ньом зас дальша сива Ци то на ден Погідний аци на літню зливу Позерам я вызерам ци не закрыют небо та як видно все далі плынути далі ім треба Скупе сонце Забыло сонечко зрана выходити уж нам так не гоче як в літі світити аж коло полудня Кєд дакус загріє скупо поза строми на люди ся сміє Та де тота села Та де тота жара што в літі нас горіла Де же ся сховала Посмутніли люде пташкы не співают Пред северным вітром в скрышу ся ховают Аж в ярі як сонце зазнам зачне гріти Зачнеме ся вєдно на земли тішыти Квіток в вікні На віконци выріс сінию краск віт а я в красі тій виджу цілый цілий світ Квіт малювал маляр в час коли я спал біло білым пендзльом кольоры му дал дуга хопкала єм по бороздах Сіла єм на меджу А уж ся так як принцеса медже квітьом виджу Пташкы собі там В конарю співают радісно одраз чую Мому серцю тісно в грудях тісно Дуга Як тот пантик чыста воду пє з потока охопила край карпатскій од бока до бока Кому Кому за тот образ Треба дякувати Не знам кому таго треба в серцю заховати Вірна любов Мусіла голубка жаль великій мати не ішла З другыма заранця дзьобати Мусіла голубка барз міцно любити кєд уж ани воду не мат як купити З голубиці приклад можно собі брати хто зна так як она вірно любувати Хто зна як голубка за другом жаліти тот мусял так праві як она любити Голубко голубко тяжкы твоі жалі Кєдти ани очка сухы не зостали Аж по саму землю головку клонила Долгій час не іла водичку не пила голубы цьобіла Жывотас ся здала З любови ґу голубку легко єс вмерала Не будеш голубко понад сад літати будеме тя з честю вічно споминати тиха верба над річком Лабовец Тиха верба стоіт конаря ся клонят Змочыти ся боіт а уж іх змочыла а уж ся купают котры листкы жолты по воді плавают ґу річці Лабовец заходжу плакати а зос вербом тихом мало пошептати та в єй холодочку тільо сой звлажыти во лісній тишыні покою набыти Велика переміна в природі настала бо ріка Лаборец на берег выляла Не годен познати де верба стояла бо єй быстра вода і з коріньом взяла Хтосибы так повіл Веть ся нич не стало одраз буря пришла конаря ламало а котрий стром старий вывер глокоріня брудна вода ішла брала і каміня Ні так як зажывым хоче ся плакати не суджено было в вербонці стояти Несуджено было мене ты тішыти Мусіла голову в ріці потопити Хтоси бы так повіл Што ся такє стало Ци там коло річкы інчых стромів мало Але тот прамало може зрозуміти же чловек сой може і стром облюбити Не мусит то быти яблона з плодами не мусит то быти черешня з квітами але проста дика тиха верба в поли Як ся тис оч стратит Серце тя заболит Нагнеска то уж вшытко моі малы діточкы было кус про природу Дякую же сте послухали А тепер ідте уж спати бо час на вас Добра ніч чытала Моніка Тылявска
