29 - На добраніч #29 - 8 IІІ 2014 - Марія Горбаль - Юльчык
•
Опис епізоду
29 - На добраніч #29 - 8 IІІ 2014 - Марія Горбаль - Юльчык
Автоматычна транскрипция
Добрий вечер діточка Запрашам очывидно барз сердечні на проґрам на добранічнеска для вас оповіданя якє переслала нам знана уж вам пані Мария Горбаль А гнеска оповіданя під наголовком Юльчык Послухайте Юльчык <unk>літнє хлопчыско барз любил сусіднього Михалка они мали тілько самороків і зато ся разом бавили ділили ся немудрыма самозробуленыма забалками навет спали разом Бывало так же Михалок просил няня няню я піду спати з Юльчыком до його гыжы Но ід дозвалят няньо а наступного разу одворотні Юльчык іде спати до Михалка родиче сусіды навет тішыли ся з такой великой приязни своіх діти Зрештом не было в тым нич злого На весну Михалок захворіл барз кашлял мучыла го велика горячка Не врятували дітины і Михалик Гымер Минуло літо Настала осін ґаздове пообрабляли ся в поли позберали позвозили зерно до своіх комор жены труты лен ґаздове орют поле на зиму Пішол і няньоюльчыка на своє поле З самого рана бо осінні дни короткы Взял зо собом малого бо одколи в сусіда стала ся така страшна біда то його хлопчыска як бы підмінили З никым ся не бавил лем сам і сам І зато няньом не спущат з нього очів Поле было далеко од села зо три кільометры Але малым сельскым дітям така дорога не страшна Бывало же по пару разів в ден они літали гын і назад гореняньо ниву Юльчык летит за плугом то в єден конец поля то в другій Сонце піднесло ся уж в самополудне пішли няньо з Юльчыком до потічка пополуднювати Пустили коня жебы напил ся воды і попас ся а самы лягли одпочати Ты Юльцю уж на год зо мном бесідує няньо до синочка Я сам буду орати ти єс ся змучыл ся гел попри ботічка бал ся лем ниґдане от год бо в лісі волкы Ты знаш про тото Добрі няню бесідує грачній Юльчык і пішол спокійні няньо до свойой роботы а дітина лишыла ся на тым місци де полуднювали До самого вечера орал бо хотіл докінчыти а уж зачало ся темрява няньо вернул ся по Юльчыка дітины не было Зачал кричати кликати нихто ся не одозвал Лем тенний ліс муром стоял перед його очыма і лем узкій срібрний гірскій потічок одбиял холодом од блиску місяця полетіл на другє сусідскє поле Юольцю Йольцю Кричыт в розпуці Але в одповіди лем німа холодна темрява Діти напевно пішла догыж блиснула думка Але дома хлопчыска не было Де Юльчык зблідла мати і розпачливий крик розорвал холодну осінню ніч над волівцем Ціле село Стырвогом ждало рана жебы іти глядати в лісі малого Але гляданя дітины першого дня не повело ся і на другій ден нихто в селі ничого не робил вшыткы хто лем міг ішли до ліса Лем священник не ішол глядати Юльчыка він як почул же пропала дітина впал на коліна і щыро молил ся Господ одверний од мойой клятвы господ не дай пропаст невинній душы Господы охорон невиннятко од хыжых звірів Господи лем твоя милосердніст може нас вратувати А в неділю священник заповіл вшыткым жебы зышли ся в церкви на службу Божу За тото жебы найти дітину Як николи в церкви было полно люди а в повітрі дало ся чути тырвогу і напятя як николи вшыткы спільні молили ся кликали пропоміч А по службі Божій вірны скоругвами а за нима священник Хористы вшыткы парохіяне рушыли до ліса По дорозі цілый час співали богородичні пісні Перед лісом затримали ся Священник зас зо вшыткыма зачал ся молити і втовды наказал іти до горы выліз вздолж юрского потічка бо лем там він мал надію найти хоцбы якісы сліды Одколи дітина стратила ся минул уж тыжден а была то пізна голодна осінь Ліс был густий і неприсутний гев не лем Николи не было чловека але в такы крякы навет великій звір не міг ся пробыти Але люде вперто ішли за священником бо він мал міцну віру Были такы котры ім уж сил і віры бракувало Але коли посмотрили на Юльчыкову маму то зас дерли ся на гору Вышли на невеличку гірску поляну Она была так высоко же рівнала ся як раз з сонцем што заходило А оно заляло єй своіма остатніма заходячыма промінями нахло вшыткы остолпили од того што взріли при потічку якій блищал вшыткыма барвами червеного осіннього сонця бавил ся камінями веселий гюльчык Од того што пережывали през цілый тыжден од того што взеріли стояли як бы зачаруваны Каждий розуміл што ся гев діє До хлопчыска підышол священник Што ты робиш гев юльчыку звідал ся лагідні бавлю ся А чого ти ся гев бавиш Юльчыку Я Михалком ся бавлю З якым Михалком З моім сусідом ви што мого Михалка не знате вы його хоронили Так Юльцю Михало Кгымер Ні не Михало Книгмер Вы його похороне але він не вмер він жывий він гев зо мном Вы його не видите Голодле Підеме догыж до мамы До няня голод маленькій Ні Не піду я дохыж бесідує дітина Я не лишу Михалка А што ты Істи будеш Мі Михалок ідло приносит тепле молочко і я не голодний Я сплю з Михалком під великом теплом перином так як дома Мігал Добрі Я никда не піду Священник взял дітину на рукы і понес до занімілого няня На другу неділю священник одправил подячний Молебен тіж за здоровля Юльчыка То не леґенда то правдива жытьова істория яку розповіла Колишня жытелька свіжовой руской Анна Щерба Тота подія стала ся в <unk> році в сусіднім селі Ловівци одкальородом єй няньов якій был навет близкым родичом того ґазды про якого синочка было тото оповіданя Нагнеска то уж вшытко Дякую Вам барз красні Зато тото же сте выслухали думам же істория была барз інтересуюча А тепер ідте уж лежати до постели Спийте добрі діточкы добра ніч чытала Моніка Тылявска
