41 - На добраніч #41 - 31 V 2014 - Мамко куп мі книжку - Іван Головчак
•
Опис епізоду
41 - На добраніч #41 - 31 V 2014 - Мамко куп мі книжку - Іван Головчак
Автоматычна транскрипция
Добрий вечер діточкы Запрашам Вас на проґрам на добраніч а днес К зазриме до антолоґіі дітячой поезиі Мамко Кубмі книжку Автором днешніх вершів буде Іван Головчак Запрашам Што я за Лемко Што я за Лемко Што ж я за чловечок пішол єм за море позбыл ся словечок позбыл ся Словечок та рідного краю Внукы уж по свому ани кус не знают знают по анґлийскы тішат ся німецком слово рідне гмерат шкверчком під припецком А колиси матір вчыла нас ним жыти поважати люди в серци край носити люди я поважам А як тебе слово жытя тобом крутит як тот верр половом Горы нашы горы стоят як підпоры Все ся так здавало жебы небо впало Але горы снают небо підперают берут го на плечы А кєд прийде вечер небо на них дрімат місяц свічку тримат Світит му до дідня Земльо моя рідна яка ты высочынь Вік не сходиш з очы ластівкы На ленійках дротів електрычных нибы чорны ноты Ластівята посідали і над польом серепцьом обогрітым літу на пращаня Теплу пісню написали осіннє листя Дмухнул вітр і на землю густо шмарил кольоровых мотыльків і сконарів Полетіли сой мотылі по вершыні нибы іскры з тріском сіли на долині а в мороку а в тым ряві тоты роі медже крячками гріют потім стогнями Дмухнул вітер Подул сильно і мотиліл як глусяток купат сонце умочылі літня нічка Звіздувате небо місяц взял на рогы і смерекы тіні постелили в ногы Легло полез спати срібром ся накрыло та в убочы ватра дымит ся кадилом А при огни нічка хлопця лиже псятко де си скрипит фура Сіно чекат татка місяц нюрнул в хмарку срібро почорніло льюг на возі хлопчык сіно захропіло Гавкнул Псик край хлопця нічка ся збудила і в стодолі запах сіна залишыла усміх Од усміху Друга робит ся промінно В грудях як на гушлях радіст грат родинно На полянах роснут квіткы кольорово В синім небі вечер квит немалиново Дзюрчат так потокы як фортепіяно В темносині ночы видно не берано Од усміху того жытя все свіжіє Зато так на світі мило ся нам жыє осторожніст Іду лісом по стежці Там мурянкы густо лазят хоц бы на них мі не стати біль мія коле серце вражат они без боязни лізут а про мені землю пражат Я не стану на них може хтоси нам я тиж уважат Іду стежком камін на камены з боку вівсик як тот ліс зелений Дале росли і ярчык ядеристий мого краю хлібчык променистий деси в Вільгах мі зозуля закукала років іщы дост нарахувала ой кукачко Як бы то так было нераз бы м заспівал Земли мило Нераз бы м ворогами нибы женці поцілувал воду во студенці Не раз бы м до серця з ярцьом жытом так пригорнул наше гірскє літо но а тобі сіра зозулечко всебы м садил дубы і смеречкы жебы си в лісі на них сой кукала добрым людям рокы рахувала осіня калина Стоіт розблечена полна уж печалі Зняли люде оген з ней коралі пограбали в купу поруділе листя засмучена не находит собі місця вітер часто гнеєй остро на ню дыгат Такалина гордо стоіт хоц сой вздигат приховала літа теплу силу в груды Жебы весном квітьом зас тішыти люди Нагнеска то уж вшытко Дякую вам моі малы слухачы А тепер ідте уж до Пустели Добраніч чытала Моніка Тлявска
