57 - На добраніч #57 - 27 IX 2014 - У 77 державы - Ваньо і його здрадлива сестра Ганця ч. 2
•
Опис епізоду
57 - На добраніч #57 - 27 IX 2014 - У 77 державы - Ваньо і його здрадлива сестра Ганця ч. 2
Автоматычна транскрипция
Добрий вечер діточкє Мам надію же уж ждете на другу част байочкы Ланю його здрадлива сестра Ганця Напевно сте цікавы што ся дале буде діяло Запрашам Вас сердечні Ваню пішол до ліса взріл медведицю з маленькыма медведиками вытягнул стрільбу і хоче стріляти Але медведиця говарит Не забияй ня Я знам што тобі треба Молока для твойой сестры Але єй так направду не молока треба А твойой кырви Бер кілько хочеш принюс Ваньо молоко до хыж Ганця ся напила і здорова цілый тыжден Ваньо дале ходит по лісах Ганця з розбійником зас думают як позбыти ся ланя розбійник говарит ганцю зроб ся зас голо Тепер повідж же ты мусиш зісти мяса з дикой свині яка жыє медже двома горами а тоты горы што <unk> годин збияют ся І іти гын барз небезпечні Вань гын пропаде Ваньо приходит дохыж а Ганця зас хвора брате я хворо Знило мі ся же якы зім мясо з дикой свині яка жыє медже тыма двома горами то выздоровію Ганцю Я тобі принесу тото мясо Іде ланьо іде страшныма лісами На його дорозі стоіт мала хыжка а ней выходит баба Доды ідеш сынку Ідуме же тоты дві горы по мясо з дикой свині бо моя сестра гора Ід сынку Але перше мене послухай Як будеш мати в руках мале пацятко што поприз свині буде лежати то тримай го за писк жебы оно не квычало бо стара свиня тя забє А вшытко мусиш робити барз скоро бо тоты горы все бют ся зо собом Рівно што <unk> годин они зачынают збивати ся Як будеш вертал зайд до мене Приходит ланьо а стара свиня опікує ся маленькыма Взял мале пацятко за пишок і втікат Вылетіл спомедже гір а они як раз зачали ся бити приходит він до той бабы а она заберат тото пацятко і ріже йому другє своє дає му коня і скоряну торбу Тепер бесідує придеш дохыж А тебе розбійник буде ся звідувал яком смертьом хочеш згынути За дванадцетьох розбійників котрых ти стратил А ти йому повіш жебы тя порубал і вложыл до той торбы І най кін тя несе де хоче Іван сіл на коня і вернул ся дохыж не сеганці пацятко Але ганці уж пацятка не треба Она добесідувала ся з розбійником же як тым разом Ваньо приде а він іде бо грушка квытне то розбійник го порубат і Ланьо уж дома Розбійник говарит Яком смертьом хочеш згынути за нас двадцетьох братів Парубайня А кускы моі влож до той торбы полож на мого коня і най він несе ня де хоче Розбійник порубал ланя на кусочкы Сестра взяла праве ребро і вышмарила Вшытко інче поклали до торбы і положыли єй на коня а його пустили в світ Кін прилетіл до бабы Баба стігат з коня торбу і вытігат з ней косты мясо Але коли зачала іх складати Вказало ся же неє правого ребра зарізала тото пацятко котре він принюс і приложыла ребро з пацятка до тіла поляла ціле тіло ланя ожывляючом водом і ланьо ожыл Мамко бесідує Я барз долго спал За спал бы сынку на все Бо твоя сестра єдно ребро твоє спалила А тепер вертай ся до хыж Будеш розбійника ся звідувал Тепер ты яком смертьом він хоче згынути Іван іде догыж Гружка квитне розбійник бесідує Ваньо іде домів Не може быти Прецін ты порубал го а я його ребро спалила Іде Приходит Ваня до хыж і звідує ся розбійника Яком смертьом хочеш згынути Таком хочу як і ты порубай ня на кавальчыкы і полож до той торбы і на того коня і най він не сеня де хоче Ланьо так зробил як розбійник хтіл Але він коли го порубал вышмарил і спалил на порох Товды порох вложыл до торбы і положыл на коня най го несе де хоче пак ланьо зобрал ся попращал ся зо сестром і пішол вандрувати Сестрі лишыл два погары єден погар На Слезы за ним а другій на Слезы за розбійником Іде ланьо лісами крутыма горами Нашол листок і свистат в тот листок Коли приложыл листок до ґамбы і запищал пришли до него звірята заяц лишка волк медвідь і лев Звідуют ся го они Што ти хочеш любий наш ґаздо Я хочу жебы сте зо мном ходили І так они ходили по лісах разом з ланьом барз долго ходили раз застала іх ніч Ланьо розпалил оген В лісі під ялицьом його звірина ляхла вколо нього Сам сідит і пече солонинку з дерева кричыт баба Пече пан солонинку Може даст мі половинку а я печу жабку то дам пану лапку Ланьо говарит хто там так ойкат Яга баба з прутом та зліз на долину Я не злізу бо ся бою жебе не зідят твоі звірята Не бій ся не зідят тя позапинай іх на тот прудик тотовды злізу Іван взял прутик і припял своі звірята Баба втовды вдарила ланя в пишчок жабком і Іван замінил ся в дерево сама впекла собі солонину і зіла На другій ден заміненого в дерево нашли іншы звірята і заяц і лыжка і волк і медвід і лев Каждий говарит То нашы братя а медвід бесідує заяцю лет По оздоровляючу воду полетіл заяц летит летит видит гада котрий несе ожывляючу воду Приступил до того гада заяц і з силом бере од нього тоту воду принюс заяц ожывляючу воду до ліса де были вшыткы його братя дає медведьови Медвідь каждому цяпнул на головку воды вшыткы звірята і ланьо ожыли Подякували своім братям і дале ідут през ліс Застала іх ніч в лісі Наклали огня собі і баба з дерева зас кричыт коли взріла желаньо пече солонины Пече пан солонитку додаст мі половинку А я печу жабку то дам йому лапку Ваню говарит бабо з прудом зліз на долину Я не злізу бо ся бою Позавязуй на тот пруд своі звірята Ланьо завязал прутик якій дала му баба але не завязал лем звірят але землю попри них а бабу кликал жебы злазила І так звірята полягали собі Баба злізла на долину а ланьо гыварит Звірята моі Берте ся за бабу звірята досягнули бабу і розорвали на кускы І так ланьо дале вандрувал по лісах Раз приходит він в єдно місто зо своіма звірятами А то місто барз смутне звідує ся в корчмі люди Чого у вас такє смутне місто В нашым місті є така єдна велика яма а в тій ямі жыє смок з дванадцетьома головами В кажду добу треба му дати єдного мешканця зізди Бо інакше воды не пустит Тепер пришла черга на царску дівку Цар мусит дати свою дівку За <unk> годин будут єй вести Ланьо разом зо своіма звірятами обступил яму Ждут Іде циган од царя і везет дівку до ямы для смока Ланьо зімал ділку од цигана а циган стоіт збоку і чудує ся Выбила <unk> година смок з голодніл Підносит голову але не видит ничого Підносит другу Не видит ничого третю ничого ничого Так попідносил вшыткы <unk> голов а Ваню кричыт Звірята моі берте ся за смока звірята досягнули го Ланьо шабльом повтинал головы втял дванадцет голов языків смока і сховал іх до кышены царска дівка барз ся втішыла же остала жыва і желаньо полюбил єй і так му бесідує ланю я Тя люблю хоц до нас мі няньо даст тобі царство Ваньо одповідат Як я не приду за рік можеш ся оддати Царска дівка барз ся засмутила але што ма робити коли Ланьо так рішыл пішол він зо своіма звірятами далеко а циган што стоял збоку підышол до забытого смока і зас одтял языкы забрал царску дівку і везе єй дохыж по дорозі гварит до царской дівкы Як не повіш што то яза был смока То тепер Тя забю Царска дівка заплакала але обіцяла же так буде бесідувала няньови як циган Гоче А Ваньо зас пішол вандрувати ходил по лісах ловил дичыну і так жыл зо своіма звірятами По році приходит він зас в тото місто заходит до корчмы і звідує ся люди Минул рік як я был в вас коли ваше місто было барз смутне А тепер такє веселе Так бо цар свою дівку оддає за того цигана што забыл смока Ваньо іде до дівкы Она го пізнала і бесідує Я мушу оддати ся за цигана бо няню такє слово йому дал же хто смока забє то му царство оддаст А циган Мене застрашыл Казал повісти же то він забыл смока Ланьо на тото говарит Но я приду до Тебе на весіля зо своіма звірятами впуст нас Добрі бесідує царска дівка Приходит ланьо до своіх приятелів звірів і вшыткых кличе на весілья Пришли Весільникы страшыли ся што такы страшны звірята входят А царска дівка вшыткых хостит а найвеце ланя Цар чудує ся што його дівка гостит якысого пана і його звірята А циган тіж смотрит але барз злий аж му ся зубы світят бесідує він до царя няню смотри ся моя молодиця уж познала ся з якым сипаном а Ваньом і його звірята дале гуляют Медвідь бесідує Цигане То ты забыл смока Я забыл Довет того Циган вытягнул з кишені зрізаны языкы а ланьом вытіхат Кінцилкы тых языків вшытко тото видит цар а дівка бесідує Смотне няню Хто забыл смока Ланьо перший оддял языкы а циган за ним Цар взріл же то Іван ма правду а циган іх Окламал роззлостил ся і дал наказ звірятам забити го Медвід досягнул за ногу цигана а іншы звірята розорвали го на кускы Товды Ланьо міг повінчати ся з царском дівком Пак стал царьом бо старий цар Дал йому ціле своє царство Товды Іван бесідує своій жені Іду я вандрувати верну за рік а як не верну то можеш ся оддати Молодиця плаче не хоче го пустити Але Ланьо зобрал ся і іде одвідити свою сестру Іде Ланьо іде і думат Цікаве кілько слез наплакала в погар Моя сестра за мном Кєд вельо то дарую єй жытя Але як наплакала іх за розбійником то єй страчу Приходит він до сестры смотрит в погарі де слезы за розбійником полно а за ним ани єдной слези неє Подумал собі Што з тобом робити Чытя забити чы ні Ні не страчу беру до себе і взял Ваню сестру до себе Привюз єй догыж По році жена барз ся втішыла І так жыли они вельо років в щестю а сестра была іх служком Але єдного разу коли стелила постіл Ланьови Сестра положыла під тоту постіль ножы Ланя в ночы положыл ся до постели а вден уж не стал молодий цар Він мертвий Перевернули го смотрят а під ним ножы Засмутили ся барз його звірята плачут Наш ґаздах вмер Летит заяз глядати ожывляючой воды принюс віны воду дає медведьови медвід полял водом молодого царя і він ожыл Лит Ланю Жено моя і звірята моі Я барз долго спал Ей Ланю Твоя сестра файно Тобі постелила на клала під тебе ножы жебы ти не жыл на тым світі Ваньо подумал То Я сестро тобі дарувал жытя і тебе взял до себе а ты хотіла с мене забити І я тепер Тебе забю І казал своім слугам розорвати сестру Так ланьо зачал тепер спокійні жыти зо свойом женом і царствувати в своій державі І нагнеска то уж вшытко моі дорогы Байочка кус страшна але мам надію же вам ся подабала Дякую Вам сердечні за увагу Добраніч чытала Моніка Тлявска
