66 - На добраніч #66 - 6 XII 2014 - Мамко куп мі книжку
•
Опис епізоду
66 - На добраніч #66 - 6 XII 2014 - Мамко куп мі книжку
Автоматычна транскрипция
Добрий вечер діточкы витам барз сердечні в проґрамі на добра ніч і запрашам гнеска на дітячу поезию котру находиме в антолоґіі дітячой поезиі Мамко куп мі книжку Запрашам Вас барз сердечні Миколай Кочыш рано Іщы зоря не рознесла сиву цмоту над полями Сон ся іщы не розышол в твоіх очах розоспаных а уж старшы понагляют Кєд ся стрітят та здравкают добрерано ден щестливий жебы были свіжы жывы Жебы были знахідливы При роботі терпеливы Кєд ся зыйдут та сой жычат сухой стежкы хвилі красной в добрым здравлю без клопотів Поводжыня при роботі Ніч уж втіче ден настає Місяц блідна Сонце стає біліє ся од востока Звізды гаснут рано свитат сон ся обатурил в оку радіст скрыта рано витат Матері прикудили Ци уж не дост тонькой прияджы мамо мила Выпряла єс таку нитку жебы с ньом уж опасла вшыткы рана недоспаны і вечеры пресіджены моладіст свою закуділю і дівоцтво прескочене Ци уж недост тонькой прияджы Мамо моя сприяла єс на веретено вшыткы біды в час воєнный кєд ти думка провадила реґіменты незнаємы в котрых отец машырувал по далекых чужых землях Ци уж не дост тонькоі ниткы мамо мила Хтіла єс нам з ней выткати добру долю долю злату жебы радіст мы лем знали на дорозі з тонькой пряджы котру для нас ты выткала Єдост мамо тонькой Пряджы впряла єс уж до тых ниток ясны зорі зденця серця ведут Они твоі діти лем по рівных честных путях де ся цінит своє добро а і чуже звергшат щестя Уж за нехай мамо куділь Най одпочнут твоі рукы При роботі натраплены та погласкай нима діти жадны твоіх милых словец і дітхніня тых долони што іх жытя бытя вчыли одлож мамо стару Куділь Часы великых бід перешли Не пряд уж на веретено своі долгы тихы ночы в тоты рокы што остали познай дакус і радости коло діти одхованых одложыме разом куділь котрой ниткы в нас уж жыют еодор Докля лемківскє дівчатко І Я мала Марися бо мам лем сім рочків барз люблю ся вчыти і когам мамочку люблю тиж братичка і цілу родину чорного котика і ляльку тетину Ниґда ся не встидам по свому радити вшыткым ту присіхам дале так робити Бо мене так мама на выгнаню вчыли Тепер знам уж сама же добрі робили Остатні дни літа Уж минуло тепле літо вшыткы втіхы уж за нами осін члапкат барз сердито лісы вкрыла кольорами Травы зіля понищыла каждий кутик мусит зайти Горбкы лазы высушыла зеленого не мож найти Вшытко з дня на ден смутніє змінят свою чудну красу а сунечко скупо гріє і заходит барз завчасу Смуток лем ся з лісів просит Літом миле уж за нами уж діточых ніт голосів В парках і над озерами Тоты што там учащали днеска міцно задуманы бо уж влавкы посідали і створюют новы пляны будут там сой здобывати новы знаня і правила тяжкы чысла рахувати і ци земля ся змінила Лем най вчат ся як належыт Як на світі треба жыти Най на серце то ім лежыт треба ся і свого вчыти свойой істориі мови не забудме научати не навчат ту чужы школы лем о своі треба дбати Вовірка в лісі в Старым буку Вовірка сой жыла Мала там свій домик котрий барз любила Был він выгідиніцкій і Теплий на зиму хоч і невеличкій дост выстарчыл проню Носила там вшытко мох сіно і листкы жебы мягко было про єй малы діткы А коли оріжкы і буков пристала то з великом втіхом она працувала обізріла каждий орішок Лісковий го укладала в буку до коморы Зносила іх до дня зносила воднину жебы было надост про цілу родину Потім покликала своі милы діти бо так о них дбала як нихто на світі навчыла іх істи о ріжкы і буков ходити скакати з як найліпшом штуком Як діти підросли на прохульку брала жебы як выроснут знали своі права вшытко вказувала вчыла і робила і так своі діти в жытя впровадила Найкрасша в світі Моя отчызна в Карпатах то пречудна краіна як царівна в шатах імя єй Лемковина Она найкрасша в світі мила серцю мому Мушу о ній снити Думати по свому І нагнеска то уж вшытко моі малы діточкы барз красні Вам дякую за увагу Лігайте уж до постели бо уж темно на дворі і час спати Добраніч чытала Моніка Тылявска
