Добрий вечер діточкы витам Вас барз сердечні і запрашам на байочку як то все вечером в суботу А баячка під наголовком Золотий арбуз послухайте Давно давно тому в єдным селі на Лемковині мешкал бідний Юаньо його поля было маленькє і хыжка маленька В тій хыжці вшытко тіж маленькє Власні пришла яр бідак робил од рана до ночы на своім поли Змучений станул на хвилю жебы отерти пот з чела Товды взріл в падаючого боцана Ланьо лишыл роботу і полетіл до птаха Боцан мал головене крыло занял ся Ланьо боцаном занюс го як найпрудше дохыж і заложыл му о патрунок пак долго лічыл боцана Ділил з ним тісну ізбурмил давал пити ничого му не жалувал І врешті боцан рушыл крылами підскочыл пару раз і полетіл до неба Ланьови зробило ся кус смутно же уж нема о кого дбати взял лопату і граблі і пішол помалы на своє невеликє поля Робил і думал уж што робит його боцан Метал власні остатню жменю зерна коли над польом вказал ся вылічений през нехо боцан окружываня раз і другій аж вкінци шмарил му три зерна арбуза Поньо всадил песткы в землю По парох днях взріл же зерна зачали роснути ґазда подлевал іх окопувал смотрил як роснут Пак коли арбузы ся розросли вырвал буряны і спульхнул землю Коли пришла пора з бьорів арбузы прекрасні блищали ледво ледво донес іх дохыж такы были великы і тяжкы Одраз тіж запросил знаємых жебы пришли попрібувати такых смачных овочів Вшыткы сіли при столі Ланьо взял ніж і ледві зачал кроіти а на стіл зачали ся сыпати золоты монеты Гості смотрили зачудуваны а Ваньо скромні бесідує до знаємых Пробачте же мій арбуз є золотистий а не мясістий Але то вам хыбаль не зашкодит Берте грошы Так покроіл вшыткы арбузы Тоты тіж были выполнены грошами Три арбузы дали ґазді тілько грошів же никому уж пак нич не бракувало В малых хыжах вшыткого прибыло то і хыжы мусіли быти векшы Зараз за мечом сусідувал з ланьом богатый Яков Раз Яков пришол до ланя хоц скорше взагалі го не достерігал Не бесідувал єм з тобом през цілы рокы бо с был бідний але тепер в тебе ся змінило повіл Яков Люде бесідуют же маш барз веро золота Як ся то стало Іваньо оповіл вшытко про боцана Повело ся Ланьові то і міся мусит іщы барже повести Подумал собі богач пішол в поле смотрит по траві лазит боцан зачал го жадник підзерати Взріл же пополуденку боцан собі спит не перерываючы станя на єдній нозі Підкрал ся яков до спячого боцана зашмарил му полотно на голову і охлушеного птаха принюс догыж і удавал же про него дбат Был єс глорий вымавлял боцанови Нашу єм тя на луці принюс до себе уж ся ліпше чуєш бесідувал облудні Врешті выпустил боцана Але одвдяч мі ся Памятай припомнул Поцан полетіл вернул запередни і шмарил Якововы песткы арбуза Богач правій не одступувал зерна на крок а пак штораз барже роснучых арбузів Не спал наів лем ждал на тоту хвилю коли буде міг розкроіти арбуза Врешті надишла тота хвиля Вколо стола засіли лем найблизшы богача якоу вбил в арбуза специяльні заострений на тоту нагоду ніж Арбуз одраз розлетіл ся з тріском а з його середины вылетіл порох Од того порога вшыткы зачали кыхати кыхали штораз холоснійше і штораз частійше раз за разом без перервы Од того кыханя зачалати по вала а пак дах Яков його родна кыхали дале штораз холоснійше так же ціла хыжа попукала і завалила ся І было бы так до кінця світа кєд бы не ланьо Ланьо вытягнул вшыткых з заваленой хыжы і полял водом жебы сполокати порох Але і так жадний корысты богач кыхал штоденні по десят разів І нихто му не повіл на здоровля бо нихто не любил такого недоброго скупого чловека І нагнеска то уж вшытко мам надію же байочка ся вам подабала Дякую Ідте уж спати Добраніч
