свого око няс е дві о Ты добрий вечер діточко Витам вас по невеликій перерві в проґрамі На Добраніч Мам надію жывам ся уж зоцло за нашым проґрамом І і іх неска як все байочка з книжкы як липняне сонце доміга і мали баібайкы і оповіданкы Лемків під редакцийом Юрка Стариньского і Анны Ридзанич а байочка під наголовком Як біда Костя страшыла Запрашам В маленькій курній хыжы без комина жыл собі старий бача Нихто уж не памятал як мал по правді на імено бо вшыткы радили о ним Костьо з хыжкы Костьо любил споминати давны часы а і люде радо слухали його оповіданок найбарже тых про страхы Ноле послухайте єдной з них Было то єдного разу коли был єм іщы молодым парібком і пас уці на кошарисках зачал свою оповіданку Косто Вечером уці як все зачали сходити ся до кошара Обышол єм кошар доокола жебы посмотрити дакотра не лишыла ся на дворі бо волкы мали бы добру вечерю Але вшыткы были уж на місци Підишол єм до колиды поправил солому на котрій єм спал постелил копрывяны мігы і приготовил ся до спаня Мал єм на думці выхварити одченаш але молитву приложыл єм на повечеры Підишол єм до ватриска З чорных огарів поблискувал малий блідий пломін Доложыл єм до огня дров і думал даш довечеряти З торбы вынял єм хліб і одламал кавалец Пак одрізал єм фалаток солонины наділ на паток і пюк Як зо солонины зачала цяпка ти омаста підставил єм хліб по преці гріх жебы даре Божый падал до попелу або на землю Заідам зятом солонином з хлібом аж ту нараз як бы сто перунів стрілило Штоси гримат гараче як бы каменями в глубокым лісі Зо страгу аж єм стер позерам в сторону темного ліса фльоринской ямы слухам і чую повільны тяжкы корокы по галузю патичу Раз раз раз І штораз ближе і ближе уж підходят до ватриска підходит і сідат коло огня Ой Повідам вам діти ж то был страх над страхами Виділ єм не мало але такого іщыніт Мал сім голов а на каждій єдно великє червене око на челі тіло оброснене як в медведя долгы рукы на пальцях великы пазуры на ногах кіньскы копыта а до того долга Воло ся те хвостиско Сідит тота потвора з другой стороны огня напротив мене Вынимат з торбы велику жабу надіват юна патик і пече як солонину Я Хоц єм дост смілий хлоп і малых страхів нич ся не бою Але того цмока правду повісти добрі єм ся выстрашыл Но пришло мі на мысель як стары люде повідали што треба робити в такым выпадку і голосно повідам всякоє диганіє да хвалит Господак лем ся порушыл повторил єм другій раз всякоє диганіє да хвалит Господа Цмок дале пече жабу і бормочы хвоє я хвоє В тот раз скричал єм третій раз всякоє диганіє дах хвалит Господа Як цмок не скочыт Як не выріже жабом в оген аж цілеватреско мі розстрепал Сам бухнул в глубину ліса з такым тріском і гаратом што здавало ся же ани єдна ялиця не остала стояти просто лем вшыткы до горы коріньом Аж єм стерп І цілком был єм мокрий Таба І підо мном тіж было мокро І на днеска то уж вшытко Дякую Вам барз сердечні за увагу Мам надію же байочка ся вам подабала хоц была кус страшна А тепер лігайте уж до постели Добраніч чытала Моніка Тылявскій неопло лютя Три крытя ге ге ри
