85 - На добраніч #85 - 9 V 2015 - Лемківска Ластівочка - Кому што суджене
•
Опис епізоду
85 - На добраніч #85 - 9 V 2015 - Лемківска Ластівочка - Кому што суджене
Автоматычна транскрипция
Добрый вечір діточкы витам вас барз сердечні в проґрамі на Добраніч Ігнеска байочка з циклю Русиньскы народны байкы котру записал Петро Лінтур а не лемківскій перевюл Петро Мурянка байка під наголовком Кому што суджене Запрашам Жыл єден ґазда был богатий бо щыро і тяжко робил лем же запарз ласий был на пінязі не рад был купити дашто жені ци дітьом складал таляр до таляря і ховал ґо до вербы Та в тым нашым сіфі Хоц як биват раз світит сонце а раз Запотемирило ся небо надышла страшенна буря з перунами блискавицями і пропало ґаздів твогача Згоріла до цна хыжа а в ній і жены і діти Грім вдарил і до вербы А велька вода пірвала єй і понесла хто зна де Остал без ничы Без ничого Агенда його поле по вітцях по дідах Але він лем обнял го блудныма очами і пустил ся в світ жебрати Люде хварили му Чловече чом же ти здоровий міцний нехромий нешліпий по жебрах ходиш А мал і я Та в єдным моменті перун стрілю бода взяла й што вышло з мойой роботы А вербу до котрой богач складал пінязі вода понесла на єдно поле Кєд описло ґазда того поля видячы величчезну колоду аж сплеснул руками Ох та подумал зо три фуры дров І такой пішол домів а они долга вернул з возом і челядю Взяли ся до різаня ріжут ріжут аж ту штоси згарадало Евнопіску каміня вода нанесла до Дудлы Смотрят а там полно злота срібра так і з дня на ден стал ся інчий богачым А тот кому стихія вшытко взяла далі ходил по селах жебраючы Раз припросил ся він на ніч до єдной хыжы Приняли го але тиж звідали Чом же ты не хроми не сліпій ходиш пожебраю а ліпше них гварити Мал єм богатство купу пінязы до дудловой вербы єм складал Пришла буря пішла верба з водом вшытко пропало І родину гарім мі побил Не мам нич Йой Думат сой доматар Тато певно його вербы зо златом срібром на мою рілю знесло І жаль ся му го зробило кєд ся уж спати поклали гварит дожены Треба му одсыпати даяку бірку талярів тато по правді його богатство І насыпали поніцьку тайстру лыскаючых пінязи і положыли ю на міст кади ся зо двора выходил А жебрак рано встал подякувал Красні за гостину і вышол та подумал сой же то мі вшыткы так цюкают же не хроми єс не сліпий як же то сліпому през міст перейти І заступил руком очы Перешол міст мацкаючы палицю Тайстра з пінязьмы остала на мості Ґаздаш слідил за ним пішол взял тайстру принюс до хыжы і гыварит Тумаш жено нашы пінязі жебрак не двигнул іх з моста А жебрак годы лудил світами по селах і містах але любил вертати там де го красні принимали Іде си о рік зас трафил до той хыжы Не сертте ся же я зас прошу ся до вас на ніч Та не сердиме ся маме до смісця маме хліб і до хліба І такой додає А не нашли вынич на мості кєд сте глоны од нас выходили Гало глоны Попрібувал єм по шліпому міст перейти Ніч єм не виділ але ничого єм не нашол Погостили ґаздове жебрака і зас думают дяд бек помочы Видумали в печы великій хліб і зложыти до него полну пінязи Так і зробили Рано передали хліб жебракови Берде будете мати іджыня на пару дни Взял жебрак хліб вклонил ся красні подякувал добрым людям і пішол сой Іде іде іде Стрітил каліку без сніг пожалувал го і подарувал му хліб Ву якій тяжкій говарит каліка Певны добрі невыпечене Але даруваному коньови до зубів не зазераю Боже вам заплат Зложыл хліб до тайстры і підпераючы ся руками повлюк ся за дорогу І жебрак непоспішаючы рушыл в свою страну Ґазда слідил за ним виділ як дарувал хліб каліці вернул домів і гварит дожены Знаш што Він подарувал хліб інчому жебракови Більше йому нич не даме Видно тото богатство не осуджене І нагнеска то уж вшытко Дякую Вам барз сердечні за увагы А тепер лігайте уж до постели Добра ніч чытала Моніка Тылявсколяй
