89 - На добраніч #89 - 13 VI 2015 - Г. Х. Андерсен, Ангел
•
Опис епізоду
89 - На добраніч #89 - 13 VI 2015 - Г. Х. Андерсен, Ангел
Автоматычна транскрипция
свого ге о Видам вас барз сердечні в проґрамі На добра ніч Днеска мам для вас скус смутну байку але прекрасну Послухайте байочкы на основі басні Ханса Християна Андерсена під наголовком Ангел запрашам Коли на земли вмерат невинне дітятко З неба сступує ангел і деликатні берего врамена уносит понад землю і летит над вшыткыма наймильшыма дітині місцями жебы могла она іщы раз ся з нима попращати Пак летят разом высоко в небо аж до пана Бога котрий притулят душычку дітины до серця і принимат до свойого королівства Власні тото оповідал ангел дітині котру заберал зо земли Перелітували тихо над огородом в котрым росли улюблены през малюга квіты Ангел звідал ся го Ци хтіл бы скотрисий з квітків забрати зо собом до неба І дітина вказала гломлену рожу бесідуючы Возме тоту бідну рожычку най оджыє в небі наново Назберали пак іщы вельо квітків тых прикрасных з огороду як і тых маленькых польных Коли летіли над містом спостерегли на середині єдной з уличок полно смітя ґрузу ґавґанів Серед того балаґану лежала перевернена доничка з сухым квітком Ангел піднюс ю і повіл Послухай оповім тоту історию той нещестливой Рослинкы На тій уличці в Певниці єдной з хыж мешкал калекій хлопчык Николи не вышол він зо свойой пилниці хоц коли часом чул ся ліпше выходил він до маленького выглядика котре властиві было лем малом діром в стіні жебы попозерати на зовню Бесідувал товды же был на прогульці О лісі луках і інчых чудесах природы чул лем в оповіданях Адже коли лем сідал при выгляді Уявлял собі як то є одпочнути під зеленым деревом і слухати співусідячых на нем птахів Єдного дня хлопчыско з сусідства принюс му в пукнаній доничці польний квіток вырываний з корінями і всаджений былеяк Ох якє то было щестя для бідного хворого хлопця барз дбал о рослинку старал ся абы могла як найчастійше выгрівати ся на сонци і підлівал ю з великом троском І квіток прекрасні ся розвивал Квитнул і пахнял як знал найкрасше жебы лем його опікунови было мило і приємні Коли хлопец вмер квіток вышмарено разом з інчыма річами по хворій дітині А одкаль тото вшытко знаш е звідала ся дітина Ангела Бо то я был єм тым каліком одповіл ангел І тепер власні вернул єм по мій улюблений укоханий квіток Коли ангел разом з душом дітины прилетіли до Бога тот взял душычку в обнятя і одраз появили ся в ній два ясны крыла Притулил тіж принесены квіты жебы заквитли вічном красом але до ґамці піднюс Лем <unk> Сухій Поли квіток котрий был сутю Жытя хворого хлопця І квіток зачал разом з ангелами співати пречудову пісен котра з Вучыт як нияка інча земска пісня власні зато же співают ю чысты душы вмерлых діти і полли квіток шмарены як смітя на улицю І на гнеска то уж вшытко дорогы діточкы Мам надію же байочка ся вам потобала кус смутна але прекрасна Дякую Вам барз сердечні за увагу чытала Моніка Тилявска еліду
