Печатня #10 - Стефан Сухый Михалко Колысочка анекс
Еп. 10

Печатня #10 - Стефан Сухый Михалко Колысочка анекс

•

Опис епізоду

Odcinek programu „Pечатня“ poświęcono literaturze łemkowsko-rusyńskiej, a jego osią jest ballada „Mihalko“ przedstawiona i czytana w audycji. Rozmowa skupia się na tragicznym losie chłopca wychowywanego przez dziadka oraz na wartości języka, wiary i tradycji przekazywanych dzieciom.

Szeroko w dziedzinie lemkoznawstwa oraz w łemkowskiej i rusińskiej literaturze pojawiają się tysiące zapisanych historii. Wszelkie pieśni, wszystkie te litery zapisał niejaki Pryny Majuczy jako – jak to się mówi – kolejny „podwójny pryncypał“. Zgodnie z ustaloną tradycją mamy określony porządek zapisywania liter, głosek i wypowiedzi. Aby z tego początkowego chaosu powstał sens, sensowne świadectwo, treść czy dowód wiedzy, a niekiedy i odczuć samego autora, konieczny jest pewien ład. Kiedy już te teksty zostaną zapisane w odpowiedniej formie, żeby inni mogli je przeczytać, wtedy autor, przekonany o wartości swojego dzieła, może dostrzec w nich nowe znaczenia. Może też dzielić się tym, nad czym pracował, z innymi ludźmi – z tymi, którzy są ciekawi świata, którzy cenią sobie wiedzę.

Stąd między innymi inicjatywa „Programu Peczatnia“, który ma popularyzować łemkowsko-rusińską literaturę, książki, wydawnictwa i czasopisma. „Peczatnia“ jest przeznaczona dla ludzi oczytanych i obejmuje także słuchanie (np. w radiu), czytanie czy rozmaite formy komunikacji (lemfm).

Witam wszystkich słuchaczy w programie „Peczatnia“. Równo rok temu przygotowaliśmy audycję o roczniku „Ruskoj“ z 2013 roku, a dzisiaj będziemy rozmawiać o roczniku „Gruszko i Bursy“ 2014. To już dziesiąty numer, wyjątkowy. Opowiemy teraz o tym, co w nim się znajduje, jakie są tematy przewodnie, czemu został poświęcony i może na początek parę wspomnień. Rocznik „Gruszko i Bursy“ powstał w 2005 roku – wtedy ukazał się pierwszy numer, dość skromny, a dzisiejsze wydania są już znacznie obszerniejsze. Obecnie zawiera on artykuły naukowe, jest w nim dział recenzji, a redaktorka naczelna wyraźnie podkreśla, że czasopismo się rozwija, że popyt na nie rośnie i że poszerza się też grono osób piszących w łemkowskim języku.

Dzień dobry. Cieszy mnie, że zdołaliśmy opublikować już dziesiąty numer, bo to pokazuje, że jest taka potrzeba i że mamy zasoby, by go wydawać. Rozwinęliśmy się z założenia jako pismo naukowe i etniczne. Widać też wzrastające zainteresowanie publikowaniem w łemkowskim – autorzy coraz częściej piszą w naszym języku, choć na początku artykuły naukowe bywały głównie w języku polskim. Jest to widoczne w statystykach: na 225 tekstów aż 153 są w łemkowskim. Wyraźnie rośnie więc liczba autorów, którzy sięgają po łemkowski w dyskursie naukowym. W tworzenie rocznika angażują się również uznani specjaliści w dziedzinie łemkoznawstwa z Polski i z zagranicy – tacy jak prof. Magocsi, dr Horbal, dr Mazur, prof. Ziemba czy Stefan Dudra. Dzięki temu publikowane teksty są merytoryczne i reprezentatywne.

W każdym numerze zamieszczamy też rozmaite dokumenty – np. sprawozdania czy uchwały ważne dla społeczności łemkowskiej i rusińskiej. Od początku istnienia rocznika w 2005 roku staramy się wypełniać tę funkcję dokumentacyjną, by udostępniać ludziom źródła i archiwalia związane z łemkowską historią i kulturą. W najnowszym numerze jest m.in. artykuł o tym, jak łemkowscy przedstawiciele zasiadali w Komisji Wspólnej Rządu i Mniejszości Narodowych i Etnicznych, oraz o kontrowersjach towarzyszących tej reprezentacji.

Dalej przechodzimy do artykułów związanych z rocznicą Talerhofu, czyli obozu austro-węgierskiego, w którym internowano tysiące Rusinów i łemków w czasie I wojny światowej. W publikacji znalazły się teksty naukowe i wspomnienia pokazujące, jak traumatyczne wydarzenia z Talerhofu wpłynęły na kształtowanie łemkowskiej tożsamości. Omawiamy zapiski Teofila Kuryły „Dziennik Lemka z Talerhofu“ czy poezję Michała Nesteraka – wszystko to dowodzi, że Talerhof wzbudził wśród łemkowskiej inteligencji silne poczucie obowiązku dokumentowania przeżyć i przekazywania ich następnym pokoleniom. Przedstawiamy też artykuły o służbie łemków w armii cesarsko-królewskiej, o ruchu staroruskim czy rusofilskim i wpływie tych nurtów na życie łemkowskiej wspólnoty.

W kolejnych działach znalazły się szkice o działalności literackiej, np. o pisarstwie Petra Murianki i o tym, jak literatura pomaga w kształceniu młodszych pokoleń w języku łemkowskim. W dziale „Inspiracji“ publikujemy zaś wiersze i krótkie formy autorstwa studentów filologii łemkowskiej i innych początkujących twórców, pokazując, że łemkowski coraz częściej funkcjonuje w przestrzeni artystycznej.

Mamy tu również przekłady tekstów białoruskiego pisarza Sokrata Janowicza na język łemkowski – to ciekawe zderzenie dwóch bliskich sobie światów, z podobnymi doświadczeniami mniejszości i kolonizacji kulturowej. Janowicz słynie z pisania wyrazistych, czasem ironicznych i prowokacyjnych form („sokratki“), a przełożenie tego na łemkowski jest nie lada wyzwaniem.

Na końcu znajdziemy recenzje, sprawozdania i krótkie teksty przedstawiające realizację projektów związanych z ożywianiem łemkowskiego języka i kultury muzycznej. Są tam np. informacje o tworzeniu współczesnego słownika łemkowskiego i o dokumentowaniu tradycyjnych pieśni w ramach projektu „Micne zila“. Dzięki tej działalności dąży się do tego, aby łemkowski żył nie tylko w archiwach, lecz także na co dzień, w nowoczesnej formie, którą można przekazać młodemu pokoleniu.

Najnowszy rocznik „Ruskiej Bursy“ na rok 2014 jest zatem bogaty – obejmuje historię, język, literaturę, religię i szeroko pojętą kulturę łemkowską oraz rusińską. Omawiamy sprawy kluczowe dla tożsamości: od tragicznych wydarzeń Talerhofu po dzisiejsze próby rewitalizacji języka i pieśni. Z jednej strony jest to pismo naukowe, z drugiej – służy utrwalaniu pamięci i pielęgnowaniu łemkowskiego dziedzictwa.

Szeroko w dziedzinie lemkoznawstwa oraz w łemkowskiej i rusińskiej literaturze pojawiają się tysiące zapisanych historii. Wszelkie pieśni, wszystkie te litery zapisał niejaki Pryny Majuczy jako – jak to się mówi – kolejny „podwójny pryncypał“. Zgodnie z ustaloną tradycją mamy określony porządek zapisywania liter, głosek i wypowiedzi. Aby z tego początkowego chaosu powstał sens, sensowne świadectwo, treść czy dowód wiedzy, a niekiedy i odczuć samego autora, konieczny jest pewien ład. Kiedy już te teksty zostaną zapisane w odpowiedniej formie, żeby inni mogli je przeczytać, wtedy autor, przekonany o wartości swojego dzieła, może dostrzec w nich nowe znaczenia. Może też dzielić się tym, nad czym pracował, z innymi ludźmi – z tymi, którzy są ciekawi świata, którzy cenią sobie wiedzę.

Stąd między innymi inicjatywa „Programu Peczatnia“, który ma popularyzować łemkowsko-rusińską literaturę, książki, wydawnictwa i czasopisma. „Peczatnia“ jest przeznaczona dla ludzi oczytanych i obejmuje także słuchanie (np. w radiu), czytanie czy rozmaite formy komunikacji (lemfm).

Witam wszystkich słuchaczy w programie „Peczatnia“. Równo rok temu przygotowaliśmy audycję o roczniku „Ruskoj“ z 2013 roku, a dzisiaj będziemy rozmawiać o roczniku „Gruszko i Bursy“ 2014. To już dziesiąty numer, wyjątkowy. Opowiemy teraz o tym, co w nim się znajduje, jakie są tematy przewodnie, czemu został poświęcony i może na początek parę wspomnień. Rocznik „Gruszko i Bursy“ powstał w 2005 roku – wtedy ukazał się pierwszy numer, dość skromny, a dzisiejsze wydania są już znacznie obszerniejsze. Obecnie zawiera on artykuły naukowe, jest w nim dział recenzji, a redaktorka naczelna wyraźnie podkreśla, że czasopismo się rozwija, że popyt na nie rośnie i że poszerza się też grono osób piszących w łemkowskim języku.

Dzień dobry. Cieszy mnie, że zdołaliśmy opublikować już dziesiąty numer, bo to pokazuje, że jest taka potrzeba i że mamy zasoby, by go wydawać. Rozwinęliśmy się z założenia jako pismo naukowe i etniczne. Widać też wzrastające zainteresowanie publikowaniem w łemkowskim – autorzy coraz częściej piszą w naszym języku, choć na początku artykuły naukowe bywały głównie w języku polskim. Jest to widoczne w statystykach: na 225 tekstów aż 153 są w łemkowskim. Wyraźnie rośnie więc liczba autorów, którzy sięgają po łemkowski w dyskursie naukowym. W tworzenie rocznika angażują się również uznani specjaliści w dziedzinie łemkoznawstwa z Polski i z zagranicy – tacy jak prof. Magocsi, dr Horbal, dr Mazur, prof. Ziemba czy Stefan Dudra. Dzięki temu publikowane teksty są merytoryczne i reprezentatywne.

W każdym numerze zamieszczamy też rozmaite dokumenty – np. sprawozdania czy uchwały ważne dla społeczności łemkowskiej i rusińskiej. Od początku istnienia rocznika w 2005 roku staramy się wypełniać tę funkcję dokumentacyjną, by udostępniać ludziom źródła i archiwalia związane z łemkowską historią i kulturą. W najnowszym numerze jest m.in. artykuł o tym, jak łemkowscy przedstawiciele zasiadali w Komisji Wspólnej Rządu i Mniejszości Narodowych i Etnicznych, oraz o kontrowersjach towarzyszących tej reprezentacji.

Dalej przechodzimy do artykułów związanych z rocznicą Talerhofu, czyli obozu austro-węgierskiego, w którym internowano tysiące Rusinów i łemków w czasie I wojny światowej. W publikacji znalazły się teksty naukowe i wspomnienia pokazujące, jak traumatyczne wydarzenia z Talerhofu wpłynęły na kształtowanie łemkowskiej tożsamości. Omawiamy zapiski Teofila Kuryły „Dziennik Lemka z Talerhofu“ czy poezję Michała Nesteraka – wszystko to dowodzi, że Talerhof wzbudził wśród łemkowskiej inteligencji silne poczucie obowiązku dokumentowania przeżyć i przekazywania ich następnym pokoleniom. Przedstawiamy też artykuły o służbie łemków w armii cesarsko-królewskiej, o ruchu staroruskim czy rusofilskim i wpływie tych nurtów na życie łemkowskiej wspólnoty.

W kolejnych działach znalazły się szkice o działalności literackiej, np. o pisarstwie Petra Murianki i o tym, jak literatura pomaga w kształceniu młodszych pokoleń w języku łemkowskim. W dziale „Inspiracji“ publikujemy zaś wiersze i krótkie formy autorstwa studentów filologii łemkowskiej i innych początkujących twórców, pokazując, że łemkowski coraz częściej funkcjonuje w przestrzeni artystycznej.

Mamy tu również przekłady tekstów białoruskiego pisarza Sokrata Janowicza na język łemkowski – to ciekawe zderzenie dwóch bliskich sobie światów, z podobnymi doświadczeniami mniejszości i kolonizacji kulturowej. Janowicz słynie z pisania wyrazistych, czasem ironicznych i prowokacyjnych form („sokratki“), a przełożenie tego na łemkowski jest nie lada wyzwaniem.

Na końcu znajdziemy recenzje, sprawozdania i krótkie teksty przedstawiające realizację projektów związanych z ożywianiem łemkowskiego języka i kultury muzycznej. Są tam np. informacje o tworzeniu współczesnego słownika łemkowskiego i o dokumentowaniu tradycyjnych pieśni w ramach projektu „Micne zila“. Dzięki tej działalności dąży się do tego, aby łemkowski żył nie tylko w archiwach, lecz także na co dzień, w nowoczesnej formie, którą można przekazać młodemu pokoleniu.

Najnowszy rocznik „Ruskiej Bursy“ na rok 2014 jest zatem bogaty – obejmuje historię, język, literaturę, religię i szeroko pojętą kulturę łemkowską oraz rusińską. Omawiamy sprawy kluczowe dla tożsamości: od tragicznych wydarzeń Talerhofu po dzisiejsze próby rewitalizacji języka i pieśni. Z jednej strony jest to pismo naukowe, z drugiej – służy utrwalaniu pamięci i pielęgnowaniu łemkowskiego dziedzictwa.

Автоматычна транскрипция

Шторока в обшыри лемкознавства лемківской русиньской літературы зявляют ся тисячы записаных сторінь
хто си колиси вшыткы тоты буквы записал принимаючы як основу два принципыхто си колиси вшыткы тоты буквы записал принимаючы як основу два принципы
Усталений традицийом столітями порядок записуваня букв слів і речынь жебы з тогоУсталений традицийом столітями порядок записуваня букв слів і речынь жебы з того
початкового безпорядку зявила ся смысель сенс выповіди зміст доказ знаня а нерідкопочаткового безпорядку зявила ся смысель сенс выповіди зміст доказ знаня а нерідко
і емоциі і одчуваня самого автора А коли уж тоты рядкы суті емоциі і одчуваня самого автора А коли уж тоты рядкы сут
записаны в такій подобі жебы міг іх дахто зовнішні прочытати авторе переконанызаписаны в такій подобі жебы міг іх дахто зовнішні прочытати авторе переконаны
про вартістніст свойой дітины вказуют єй цілому світу жебы тот записаний папірпро вартістніст свойой дітины вказуют єй цілому світу жебы тот записаний папір
набрал новых значынь жебы поділити ся тым над чым автор долго робилнабрал новых значынь жебы поділити ся тым над чым автор долго робил
з дакым веце з тыма котры сут цікавы світа Голодны знаня зз дакым веце з тыма котры сут цікавы світа Голодны знаня з
тыма котры знают доцінити труд Проґрам Печатня має приближыти лемківску русиньску літературутыма котры знают доцінити труд Проґрам Печатня має приближыти лемківску русиньску літературу
книгы выдавництва і часописы Проґрам Печатня є перезначений для грамотных Проґрам чатнякнигы выдавництва і часописы Проґрам Печатня є перезначений для грамотных Проґрам чатня
то чытальня радия лем фм Мож бы дати колесанка бо можме датито чытальня радия лем фм Мож бы дати колесанка бо можме дати
баладу Міхалко інтересна Баляду Михалко написал русиньскій списатель Штефан Смолей з Меджламбаладу Міхалко інтересна Баляду Михалко написал русиньскій списатель Штефан Смолей з Меджлам
уж ім туто повіло Але то барз інтересна баляда я мож лемуж ім туто повіло Але то барз інтересна баляда я мож лем
тілько повісти кілько о тым треба мож на зачаток повісти і тотілько повісти кілько о тым треба мож на зачаток повісти і то
баляда є то смутный прибіг і то прибіг о Михалькови малим внуковебаляда є то смутный прибіг і то прибіг о Михалькови малим внукове
або сынове Родиців котрых стратил Є то траґічна баляда традичного русиньского світаабо сынове Родиців котрых стратил Є то траґічна баляда традичного русиньского світа
стратил своіх родиців так жебне му вмерли а то зато же впалстратил своіх родиців так жебне му вмерли а то зато же впал
на них віз із сіном а під тым возом з сіном вмерлина них віз із сіном а під тым возом з сіном вмерли
і нянько і мати того Михалка вмерли і го выховат сам дідоі нянько і мати того Михалка вмерли і го выховат сам дідо
Дідо Лесик запише Жыє в малым русиньскым селі Бідно выховато свого внукаДідо Лесик запише Жыє в малым русиньскым селі Бідно выховато свого внука
Михалка але барса люблят єден другого аж одразу приходит ку тому дідовиМихалка але барса люблят єден другого аж одразу приходит ку тому дідови
Лесикови яка з навщіва а тоту навщіву творит учітель з того селаЛесикови яка з навщіва а тоту навщіву творит учітель з того села
і млинарів А позата той балады є тота же тот богатий млинарсі млинарів А позата той балады є тота же тот богатий млинарс
хоц дізнал ся же тот дідо Лесик є барз худобний і хочехоц дізнал ся же тот дідо Лесик є барз худобний і хоче
си того Михалка од діда Лесика купити А ціля баладає о тымси того Михалка од діда Лесика купити А ціля баладає о тым
ци мож внука од діда хоц худобного купити А тот привик єци мож внука од діда хоц худобного купити А тот привик є
так прекрасні в віршах написаной І прочытаний паном Сісаком Пансисак має краснийтак прекрасні в віршах написаной І прочытаний паном Сісаком Пансисак має красний
глубокый голос а я вшыткых позувам выслухати си туту баляду котру смеглубокый голос а я вшыткых позувам выслухати си туту баляду котру сме
дали наконец бо є найдуша і з цілого того нашого оцидечка покійдали наконец бо є найдуша і з цілого того нашого оцидечка покій
колосанкы мают три минуты дві минуты так баляда має <unk> минут Алеколосанкы мают три минуты дві минуты так баляда має <unk> минут Але
є така інтересна же вшыткым явивали ани не стигли си подумати жє така інтересна же вшыткым явивали ани не стигли си подумати ж
<unk> минут як ту скоро перешло як то шумні є прочыта і<unk> минут як ту скоро перешло як то шумні є прочыта і
як шумні написана тота баладає Но такый вопрос ци мож внука продатияк шумні написана тота баладає Но такый вопрос ци мож внука продати
і хоц вырастат в худобных условіях А тот дідо Тілько тому богатомуі хоц вырастат в худобных условіях А тот дідо Тілько тому богатому
мленови котрий мленар не мал діти а хотіл си купити того дідвакамленови котрий мленар не мал діти а хотіл си купити того дідвака
то того Михалка од його діда А окрем інчых мудрых думок котрыто того Михалка од його діда А окрем інчых мудрых думок котры
там сут высловены написаны то дідо повіл же хоц ім худобний Алетам сут высловены написаны то дідо повіл же хоц ім худобний Але
я одоздавам свому внукови своє мено свій свій язык свою віру віруя одоздавам свому внукови своє мено свій свій язык свою віру віру
і в Бога віру в люди а зато зато не єм худобнийі в Бога віру в люди а зато зато не єм худобний
А тото прикрасти там тотой повіджыны же чыє наше мено тото штоА тото прикрасти там тотой повіджыны же чыє наше мено тото што
можеме одознати нашым дітьом чіє наш язык тото шкотре одоздаваєме нашым дітьомможеме одознати нашым дітьом чіє наш язык тото шкотре одоздаваєме нашым дітьом
ци тото нашы Русины нискат похопле же тото є тото постатне штоци тото нашы Русины нискат похопле же тото є тото постатне што
ш може воду здати нашым дітям наш язык і нашу культуру Аш може воду здати нашым дітям наш язык і нашу культуру А
так созда якє бы тото забывали нашы люде то є на нашетак созда якє бы тото забывали нашы люде то є на наше
найвекше богатство наш язык і наша істория Мы маме диспонуєме тыма цидечкаминайвекше богатство наш язык і наша істория Мы маме диспонуєме тыма цидечками
Коли бы нашым слухачам они ся любили так прошу глойти на ДоКоли бы нашым слухачам они ся любили так прошу глойти на До
склепу як тоташы бесідуют і собі можна замовити зложыти обєднати собі асклепу як тоташы бесідуют і собі можна замовити зложыти обєднати собі а
мы дошлеме Так вшыткых заохочаме жебы тото мати Штефан Смолей Михалко Вмы дошлеме Так вшыткых заохочаме жебы тото мати Штефан Смолей Михалко В
селі ягодівці люде ся скрывали сиділи в холодку і одпоцівали На дворіселі ягодівці люде ся скрывали сиділи в холодку і одпоцівали На дворі
під вербом Дідо Лесик сиділ сиділ на лавотці дримал в одпоцілал Йогопід вербом Дідо Лесик сиділ сиділ на лавотці дримал в одпоцілал Його
внук Михалко близко в траві лежал Дід Лесик заспал на лавці ажвнук Михалко близко в траві лежал Дід Лесик заспал на лавці аж
храпал його внук Михалко близко діда плякал Сиділ коло діда опертий охрапал його внук Михалко близко діда плякал Сиділ коло діда опертий о
лавку плякал споминал сий на нянька і мамку Недавно іх стратил яклавку плякал споминал сий на нянька і мамку Недавно іх стратил як
сіно возили обоє під возом сіна загынули Зостал жыти з дідом Дідосіно возили обоє під возом сіна загынули Зостал жыти з дідом Дідо
лем його мал был старий як сам знал о внука ся стараллем його мал был старий як сам знал о внука ся старал
Михалко остал перший Дідо ішол за ним Виділ горі драгов і тиМихалко остал перший Дідо ішол за ним Виділ горі драгов і ти
цуджіх панів Дідо собі думал Што будут хотіти ішли до іх дворуцуджіх панів Дідо собі думал Што будут хотіти ішли до іх двору
пішол іх стрітити Не знаме панове вышли аж до двору дідо іхпішол іх стрітити Не знаме панове вышли аж до двору дідо іх
поздравил аж схылев голову чекал што повідят што будут хотіти чом йогопоздравил аж схылев голову чекал што повідят што будут хотіти чом його
старого пришли навсівиті Обо ме панове діда поздравили і подале руку ажстарого пришли навсівиті Обо ме панове діда поздравили і подале руку аж
ся поклонили Дідо уж єдного з тых панів познал был сільскій уцітелься поклонили Дідо уж єдного з тых панів познал был сільскій уцітель
но другого не знал Діду ту пан млинар і з міста іно другого не знал Діду ту пан млинар і з міста і
з млина Михалка бы хотіл взяти сий за сына Правда кєд схочетез млина Михалка бы хотіл взяти сий за сына Правда кєд схочете
Михалка ся вждати Михалка бы хотіл за свого взяти Де мате МихалкаМихалка ся вждати Михалка бы хотіл за свого взяти Де мате Михалка
стал ся звідувати Я з Михалком хоцю побесідовати млинар опатерно зачал говоритистал ся звідувати Я з Михалком хоцю побесідовати млинар опатерно зачал говорити
діду пану Цітель мало вам наповіл цьом яку вам пришол што быдіду пану Цітель мало вам наповіл цьом яку вам пришол што бы
м од вас хотіл мы діти не маме не будеме мати Затом од вас хотіл мы діти не маме не будеме мати Зато
сме здумали сироту святи У нас буде щасний і ліпший жывот матисме здумали сироту святи У нас буде щасний і ліпший жывот мати
пане Дякую Вам за охоту Вашу же мате інтерес осироту нашу жепане Дякую Вам за охоту Вашу же мате інтерес осироту нашу же
сте аж ту пришли то не моя вина Михалка вам не дамсте аж ту пришли то не моя вина Михалка вам не дам
шкода Вам просити Я бы бы з Михалка старий не міг жытишкода Вам просити Я бы бы з Михалка старий не міг жыти
Михалко ся вернул з паном Уцітильом поздравил мленаря Сам пішол за дідомМихалко ся вернул з паном Уцітильом поздравил мленаря Сам пішол за дідом
радостний сміял ся і щастя аж горіл Свойому дідови з радостю говорилрадостний сміял ся і щастя аж горіл Свойому дідови з радостю говорил
Діду пусте мене до міста з тым паном у них можу бытиДіду пусте мене до міста з тым паном у них можу быти
великым ленарьом Был бы єм богатий міг бы м вшытко мати невеликым ленарьом Был бы єм богатий міг бы м вшытко мати не
мусил бы м босий по дразі бігати Вірте діду Вам бы быломусил бы м босий по дразі бігати Вірте діду Вам бы было
легше жыти бы сте не мусили так тяжко робити Дідо взял Михалкалегше жыти бы сте не мусили так тяжко робити Дідо взял Михалка
ґу собі притулил над його головом свою сиву схылил сльы з оцьґу собі притулил над його головом свою сиву схылил сльы з оць
цапкале жаль великій муціл трясучым голосом Михалкы выгварил Михалку сыну мій Ціцапкале жаль великій муціл трясучым голосом Михалкы выгварил Михалку сыну мій Ці
знаш што говориш Ты хоціш одыйти мене ту зохабиш пішол быс ззнаш што говориш Ты хоціш одыйти мене ту зохабиш пішол быс з
цюдзіма Хочеш в місті жыти Ты не будеш зо мнул За сельомцюдзіма Хочеш в місті жыти Ты не будеш зо мнул За сельом
смутити За камаратами Што тя так юбили за нашым хотарьом де смесмутити За камаратами Што тя так юбили за нашым хотарьом де сме
все ходили Дідо з жалю не міг долше говорити Цю ня невсе ходили Дідо з жалю не міг долше говорити Цю ня не
хочете з тым паном пустити Кіть і вам бы было діду легшехочете з тым паном пустити Кіть і вам бы было діду легше
жыти Я бы пішол діду На вас не забуду діду я зажыти Я бы пішол діду На вас не забуду діду я за
ваме домів часто прийду В думках діда было тяжко боювати і зваме домів часто прийду В думках діда было тяжко боювати і з
панами было тяжко ся рівняти лем знал же не може тото доволитипанами было тяжко ся рівняти лем знал же не може тото доволити
жебы міг Михалка уж на все стратити Не міг вытримати в грудяхжебы міг Михалка уж на все стратити Не міг вытримати в грудях
дусило оці заслизаны было од того вельо Зачал говорити пане не познамдусило оці заслизаны было од того вельо Зачал говорити пане не познам
вас же Степаном Відзю Мірност сте богатий Мати істо хыжу не такувас же Степаном Відзю Мірност сте богатий Мати істо хыжу не таку
як наша Михалка богатством бы сте обложыли Но йому наймільшы Бо увасяк наша Михалка богатством бы сте обложыли Но йому наймільшы Бо увас
хыбили Не дайде там домів якій бы ту стратил нашых добрых людихыбили Не дайде там домів якій бы ту стратил нашых добрых люди
своіх камаратів Я старий чоловік видити ту діда І з кым будусвоіх камаратів Я старий чоловік видити ту діда І з кым буду
жыти Коли век ся біда і на мене прийде Хто мі подастжыти Коли век ся біда і на мене прийде Хто мі подаст
з воды хто мене обыде Михалку уж тепер вшыткым мі помагат Яз воды хто мене обыде Михалку уж тепер вшыткым мі помагат Я
Михалка не дам Я не можу дати Шкода вам панове на ньогоМихалка не дам Я не можу дати Шкода вам панове на нього
чекати Минер діда слухал позорні слідувал А на такого хлопця давно собічекати Минер діда слухал позорні слідувал А на такого хлопця давно собі
думал жебы од маленька знал вшытко зробити был скромний знал його маєтокдумал жебы од маленька знал вшытко зробити был скромний знал його маєток
хранити Линар знова діда зачал нагваряти дідове пінязі зачал обіцяти Діда якхранити Линар знова діда зачал нагваряти дідове пінязі зачал обіцяти Діда як
бы ножом до груди ударил Ледва ся спамятал позерал на панів зачалбы ножом до груди ударил Ледва ся спамятал позерал на панів зачал
свойом силов голову крутити і з злістю сльозами зачал говорити Што высвойом силов голову крутити і з злістю сльозами зачал говорити Што вы
за чоловік Та вы коло мене такы споминате Видно же вы власныхза чоловік Та вы коло мене такы споминате Видно же вы власных
дітоцьок не мате І вы бы так свою дітину продали Хоц быдітоцьок не мате І вы бы так свою дітину продали Хоц бы
сте іх двадцет коло себе мали Повід сте вы самы кід стесте іх двадцет коло себе мали Повід сте вы самы кід сте
такій добрий оцінийте самы кід сте такій мудрий за тілько жебы стетакій добрий оцінийте самы кід сте такій мудрий за тілько жебы сте
свого сына дале Кєд бы сте такого як Михалка мале Як высвого сына дале Кєд бы сте такого як Михалка мале Як вы
на то пришли Не знами паноцку же вам дам ци продам своюна то пришли Не знами паноцку же вам дам ци продам свою
дітиночку Кє він чловік то слем дітина мать серце мат душу сындітиночку Кє він чловік то слем дітина мать серце мат душу сын
мойого сына Ці мож лем так взяти і одвести його Бо ужмойого сына Ці мож лем так взяти і одвести його Бо уж
не мат мамы і нянька свого Кід бы нашы горы На менене мат мамы і нянька свого Кід бы нашы горы На мене
кричали Старий діду де сте свого внука дале Ганьбил бы м сякричали Старий діду де сте свого внука дале Ганьбил бы м ся
вийти на цинтерку грубу Што бы м міг повести в соночкови свомувийти на цинтерку грубу Што бы м міг повести в соночкови свому
Пшем його Михалка од себе одшмарил продал за пінязі Цим на німПшем його Михалка од себе одшмарил продал за пінязі Цим на нім
заробил Кінь бы на ня кричал спід той чорной землі няньку штозаробил Кінь бы на ня кричал спід той чорной землі няньку што
сте з моім сыном поробили Не можу панове я тото зробити Безсте з моім сыном поробили Не можу панове я тото зробити Без
нього бы м не міг на тым світі жыти Зостане му понього бы м не міг на тым світі жыти Зостане му по
нас наше мено власне чувство чоловіка Якє то прекрасне кєд чловік чуєнас наше мено власне чувство чоловіка Якє то прекрасне кєд чловік чує
сам себе самого же є чоловіком же неє никого Хто бы йогосам себе самого же є чоловіком же неє никого Хто бы його
чустло хотіл овлядати Што мат найдорожше хотіл бы му взяти Зостане мучустло хотіл овлядати Што мат найдорожше хотіл бы му взяти Зостане му
по нас і наша бесіда наша віра в Бога Од нашого дідапо нас і наша бесіда наша віра в Бога Од нашого діда
і нашых прадідів котры з ньом жыли тримали за свою єй хоронилиі нашых прадідів котры з ньом жыли тримали за свою єй хоронили
тото є богатство треба о нім знати як своє здоровя треба охранятитото є богатство треба о нім знати як своє здоровя треба охраняти
Михалко в тихости стоял роздумувал на панів на діда по раз попозералМихалко в тихости стоял роздумувал на панів на діда по раз попозерал
зачал говорити не зохаблю діда ту жыти самого Вельом ся науців прозачал говорити не зохаблю діда ту жыти самого Вельом ся науців про
жывот од нього Одпусте мі діду же єм вас образил Двашого серцяжывот од нього Одпусте мі діду же єм вас образил Двашого серця
острым мецьом вдарил же м стих вашы стары очі розплакати до вашогоострым мецьом вдарил же м стих вашы стары очі розплакати до вашого
серця жаль і страх нагнати Зостанут з вами дома вєдно жытий Хоцсерця жаль і страх нагнати Зостанут з вами дома вєдно жытий Хоц
вам дідку мій напомічний быти пришол ку дідови стал дідо стискати Дідовам дідку мій напомічний быти пришол ку дідови стал дідо стискати Дідо
його обнял зацял цілювати Стояли смотрили єден на другого не знали быйого обнял зацял цілювати Стояли смотрили єден на другого не знали бы
жыти єден без другого ты былеко І тебе сатикжыти єден без другого ты былеко І тебе сатик