Радийочытальня #1 - 2021 01 22, Іван Русенко
Еп. 01

Радийочытальня #1 - 2021 01 22, Іван Русенко

•

Опис епізоду

To pierwszy odcinek cyklu „Радийочытальня“, poświęcony pamięci Iwana Rusenki i twórczości łemkowskiej, z wyraźnym akcentem na czytanie jako ważne i rozwijające doświadczenie. W audycji uczniowie ze szkoły w Gładyszowie czytają wybrane wiersze i inne teksty Rusenki, a całość przeplata muzyczna przerwa z piosenką opartą na jego słowach.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радию чутальны Пиша пес книжок єст як і лопез душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Добриден дорогы радию слухачы Запрашаме на першый одтинок нашой радийочытальні Проґрам ма
на ціли презентуваня творів лемківской літературы і думам же заохотит Вас до
єй чытаня <unk> січня минула <unk> річниця народин Івана Русенка Зато перший
одтинок з циклю радийочытальня посвятиме власті памяти того великого учытеля Лемковины Іван
Русенко тыден з найвыдатнійшых і найбарже знаных серед Лемків творців Як уж
єм споминала вродил ся <unk> січня <unk> р в селі Коростенка інакше
Красна в коростяньскым повіті Был учытельом выхованком сандецкой бурсы Як літерат і
рысовник дебютувал в <unk> році на странах першого печатаного по лемківскы часопису
то єст ґазеты для Народа під наголовком Лемко Писал вершы байкы оповіданя
і драмы Запрашаме до выслуханя выбраных русинковых творів чытаных през учеників з
Основной школы імени Александры Віслоцкой в Ґладышові На початок вшыткым хыбаль знана
русинкова Лемковина Іван Русенько Лемковины каменисты путы і потокы рвучы вересовы дебры
і лисы дремучы Кычеры высокы поляны зелены пропастны ростокы зрубы пороснены а
школы маленькы хыжы деревяны діточкы босенькы люде застараны Темно в хыжы Смутно
смотрят і кони на стінах Колопеса бранчат мухы хусы куры в сінях
Кус дерева за стодолом на купі чатина Біда смотрит через выгляд ото
Лемковина Я родил ся твоім сыном Доля моя бідна Та люблю Тя
Лемковино Моя мати рідна І хоц земля наша бідна доля нас завидна
Не забудут моі очы Тихых гірскых ночы Ани серце не забуде Покаль
жыти буде Бо цим годан позабити Нашу гірску красу І смеречкы і
поляны де ся уці пасут І черниці і яферы ягоды малены Веро
Боже не забуду ни для Лемковины Шумят лісы Крают пісні Гей за
давны вікы Аличкы ся кланяют смерекам столітным Кмары плынут понад хоры Тихонько
як руси Понад хоры понад лісы Іскарпатской Руси Од Тячова Ужгорода през
гуменне пряшів Плынут ґу нам милы хмаркы звісточком од нашых Ідут дале
ґущавниці през татряньскы турні През шляхтову Білводу гей гет аж ґу о
стурні Аліс шумит пісню співат І слухают хмары О волі О прошлой
славі і о часах старых Там в розтоці видно село Далеко пред
нами малы гышкы стару школу і під бляхом корчму Сонце сіло за
кычеру і вітер уж стихат Пліс спокійний пред вечером і легко оддыхат
Роса падат місяц зышол тишыня на селі Лем здалека чути граня циганьской
капелі Я Вас люблю як і своіх цихане Романе Вас холодных і
обдертых і споневераных Не мате свойой отчызны ниґда непризнаны Лем любите нашы
горы відуєте з нами І бідны сте выхудакы несемлі мес роду Як
я люблю Ваше храня і вашу свободу Чытал яковтутко Тепер запрашаме на
музичну перерву в котрій а як же бы інакше пісня опрацувана през
Петра Трохановского до слів Івана Русенкы заспівана през Мірка Дзюбину Лемкы мыбідны
уж дііда прадіі да то духом хоц будме богати І чести не
дай мез до птари не зломит нам бій чести не дай мез
до птага ти а віри не зломит нам бій Митем Ни так
варят не легемк треба ґусонцю нам ііти Бо сонце і для нас
за свійдит не будме все вколо по темкы бо сонце і для
нас за свій не будме все вколо потемкы Мы слабы як гача
до пугу га то одружно ся берме до дііла І буде в
нас до раз міци гіла лем треба з помоци друг другу і
буде в нас до раз міци гіла лем треба з помоци друг
другу Нас мало то єдну громаду всі Ходме і смо тра дима
оцями сокого Хто з нами в раз іде хто замисоко Хто з
нами в раз іде хто за Мы мягкы так гварят як лигы
нагаритуйме ся вситкы на груду Пламени наукы труду і стузат внед наса
роди пламены наукы труду і сту затвнед наша роди Пропорциі патріотичной творчости
запрошаме на дакус леґший верш пані Войцєхова Іван Рушенко пані Войцегова Наша
пані Войцегова Бава Мудра і богата і ваба Шынна але Псяті Пюгата
На худобни шхори смотрит на бідаків все сядує Бо піня зем ма
як смітя преціма склеп і гандлює Уж не схылит ся повідат Боі
дусит в брюсі сало На двох креслах завсе сідат бо єдного і
за мало Істи бодай што не може лем макаром з днинным сосом
кармендалі з мармелядом а наомред крутит носом три раз в року забє
паця має шынку солонину Сама смажыт сой як коклеты люде зідят в
студенину Всі хварят проше пані бо кус з паньска єст прибрана І
на поле уж не ходит і спит долго аж до рана Має
хыжу крыту бляхом Окрем кухні три покоі Вєм спати іде зо страхом
Бо чогоси все ся боіт Хоцни в дверях по три замкы Гостры
псы сут на ланцухах Як лем дахто діткне клямкы Войцегова дораз слухат
Ци ся злодій не добият Ци не ламре в скрипі крати Єй
бо єст там дост вшыткого было бы што на віс брати Войцегова
то рустачка бо до церкви часом ходит Але наша Руска Доля цілком
єй нич не обходит Маст гроша на лякєркы на кредесин маркізеты але
не майцегова два золоты на ґазету Ці і дахто завидує дайте покій
шкода труду Бо хто мазат усте тіло душу планну має худу Не
треба єй зазростити то і преця не зашкодит Хто хто єй нихце
богатити то най до ней уж не ходит чытала Таря по легаті
Русенко не был обычным творцьом Был предовшыткым місийонаром будительом котрий вказувал ґанчы
свойого народа і дорогу котром повинны іти Лемкы Іван Русенко треба нам
наукы Хоц маме кріпкы рукы хоц маме добре здравя Без школы без
наукы мудрійшы нас задавят Бо хоц голову маме і мозок в тій
голові то ми не понимаме Што о нас дахто повіст Бо хоц
і очы маме як сонце світит Лем вшыткого як другы не можеме
видіти Мы лем гора чуєме бо серце маме в груды Лем того
горя нив то николи чути не буде Хто нам другом хто врахом
Мы каждому вірили На мотузку нас веле свойой не мали мы ціли
І мы все біды холы Отмаме кріпкы рукы Бо ніт в нас
свойой школы І свойой нід наукы Чытала Павлина Смеречник Іван Русенко учте
ся Руснакы учте ся учте Руснакы як інчы сят ся народы будем
і мы мате своіх учены даколе та і нам треба буде дакого
делеґата штобы пошанували люде нашого брата Шабы сме ся не крыли другым
людям за плече лем наперед ся пхале як де треба што рече
чытала Аня Дзяба Русинковы пересланя доднес не стратили на актуальности Треба бы
ся нам было над тым задумати а уж особливі ученикам Іван Русенко
треба нам школы Ваньо Березина наш Лемко повідат што світ то єст
школа А учытель біда Я зас на то повім Березино друже же
той бідной школы маме уж за дуже Преця тота біда Долший час
нас учыт І свойом науком мало не замучыт Хоц нас долго вчыла
Все сме самы такы Як і предвіками руснакы бідакы чытала правдиядичко Велику
част русинковой творчости занимают повыселенчы вершы прополнены тугом за рідным крайом Запрашам
до выслуханя єдного з такых творів в выконаню бурсяной терочкы Кєд бесідуєме
о творчости Русенкы не спосіб поминути його байок Зато послухайте єдну з
них Такус фурт актуальным моролом Іван Гусенко Тах рыба і ля Было
так Тах рыба і рак Взяли ся відтяхнути по пути і всі
троє ся запряхли і тяхли Нетяжко было на возі і на рівній
дорозі А воза з місця не рушыли бо не согласны были Рад
затягнул рыбах воду а птах привик уст молоду Летіти все там де
хмарит Всі троє ся поомучыли а віз там де был оставили І
в нас так же каждій своє Не можеме разом іти зам сходит
добрі волі не мусиме ся спарити чытала Ніхоля Гайсак То уж конец
Нишньой радийочытальні горячо заохочаме до чытаня творів Русенкы але і інчых лемківскых
писателів Пробачте нам вшыткы ґанчы запрашаме на наступны одтинкы і уж тішыме
ся на стрічу Проґрам прирыхтувала учытелька лемківского языка Варвара Дуць а попровадила
Олена Дуць На конец пісня през де некотрых принимана за гымну Лемків
На Лемковині слова Іван Русенко Музика Ярослав Трохановскій співат ансамбль Пісні і
танця Лемковина Космєс