Радийочытальня #10 - 2020 03 28, Михал Нестерак
Еп. 10

Радийочытальня #10 - 2020 03 28, Михал Нестерак

•

Опис епізоду

Odcinek „Radyjoczytelnia #10“ jest poświęcony pamięci łemkowskiego literata Michała Nesteraka i opowiada o jego życiu na podstawie nielicznych zachowanych informacji, od dzieciństwa w Muszynce po naukę w Nowym Sączu i związane z wojną losy rodziny. W audycji przywołano też jego wiersze, zwłaszcza te o matce i cierpieniu w Talerhofie, pokazując tragiczny wymiar jego biografii.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Кыша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доверат
Най Боже добры ден вытом вас в <unk> одтинку проґраму радийочутальня Днешній
одтинок присвятили сме памяти талянтливого лемківского літерата Михала Нистерака якій прожыл лем
два рокы Не маме за вельо інформаций о тым поеті але постараме
ся поділити тым што повело ся нам найти Своі знаня операме головні
на інформациях найденых в лемківскых календарях і на стороні нашого радия Лем
фмихал Нестерак вродил ся <unk> марця <unk> рока в Мушынці лемківскым селі
недалеко Крениці як <unk> дітина Онуфрия і Мариі В <unk> році зачал
науку в ґімназиі в Новым Санчы В часі наукы мешкал в Сандецкій
Рускій Бурсі якій ся ховал і яка дала му патріотичне выхованя і
вшыткы відомости потрібны до народного духовного функцийонуваня Вчыл ся добрі і уж
од першой молодости проявлял спосібности і склонніст до поезиі Была то прекрасна
і чутлива душа одзываюча ся на вшытко прикрасне і добре Од першых
років ґімназиі зачал писати своі вершы в котрых давал вырожыня своім чутям
В <unk> році нестерак закінчыл ґімназию але не здолал стати матуры Осіню
жандармы вывезли до талергофуня Онуфрияне Стерака і двох його вченых сынів Володимира
і Михала Тяжкій то был час Тяжка руснакова доля Посі віже Лусі
вечырній о земличку ентрів барз любовічыкувары до земличкы ентрів барзы бо кос
прослидо смерекого розпустиш де полоси внутридным коле розпустиш дыка на вероти вечерні
розі русну оке чыкуют барты то зомличку ангедрів барзы богосло земличкы недрі
барз любос Мария Нестерак остала в хыжы самітна Вродила діти і вчас
войны лишыла ся сама Не пережыла того болю і вмерла в тоту
страшну болячу осінь <unk> рока Єй сын оддал і чест в єдным
з захороненых вершів Послухайте Михал Не Стерак для Тебе моя мати уж
тебе ні до моя мати Я правду тоту розумію Та Боже мій
я все не смію істинні гіркы віру дати Де не посмотрю в
каждий кутик та всяди мени мамо гласкаш хоц ниґде ниґде Тя не
чути Знам же не вмерла твоя ласка Коли єм тобі раз остатній
зо слезом варил выбач мамо Хоц жаль безмірний слово затмил Ти голубила
мя очами Товды то ледво чутий голос годен мі злому был пращати
Што нераз я твій сивий волос не знал належні шанувати Чытала правдиядичко
Послухайме і щыре крутску співанку з часів І світовой войны Юс єдом
респісла варто ся зві цисаря бана тій долгій послідок мамицкы на войну
не платали она цисаря за борячка Михал Нестерак в Талергофі пережыл тяжкы
мукы Виділ дуже зла Там в <unk> році написал поему Збішеніст Выслухайме
його фраґмент Шіст тыжнів в повітовій тюрмі Сідил єм злобнул скрываючы гнів
жаль і біль пекаючий Про душу під Розум дурний До Талергофу проклятого
трафил єм Ту і терплю мукы Все більше людскє створіня поняты не
єм в силі того о кєд бы снал о чорным круком Мучат
мя сонны привиджыня Як во дне ночы призрак смерти Од жытя чекат
жытя жертвы О што ся діє Ци не видиш Він шептом тихым
Дальше хварил Воєнний зобрал ся там суд Жандармы ведут зас сусідів штырьох
то кайдан іх І стоят просто ні мождут Без страху смотрят сусідів
очы і на звіданя єдным словом одповідают тупо обчы Горды на вшытко
уж готовы О мати рідна на улиці Жыды каміньом мечут них Полякы
кричат нагакс драйцами бєшат іх они ідут ту до мене Што же
він думам навічений ци в сні горяці може білий Так бесідує Переміна
обняла його в єдній хвилі Страшенний гірший врост лиця Ви руку падат
на коліна і благат небесного відця О ты природыстворителю Выслухай прошу той
молитвы Світа всемудрий правителю Ты його муках конец приклич Лежыт він гори
на соломі Врядці великій шепче штоси о своім селі в рідным домі
о діточках голых босых О як же його шерат О як марний
Блідний то уж конец Ти Боже моє жытя понес не чекай завер
він уж вмерат а я убійця Дальше горю Творче ти гугый нас
страданя Молитвы моі благаня Ты не хысиш мене Товды зорву Єст то
вам Завід себе сам Нечыстым силам в рукы дам Они поможут мі
помстити діяня підлых злых Ґерманів нещастну долю і кайданы Я уж не
су ся молити Я дух нечыстий серед духів на вшытко што попримі
глухій Оставай уж навікы друже виджу на дощі тебе не сут В
Мохылу під сосновый ліс Ты уж спокійний Тобі служат ангельскы чыны на
небесах А я страчений ріжний біс Ід гет Ничневгар Не бесідуй не
слухам не смо дже на мене сором пристрашеным я тіж піду царинкы
лухы зелены лісы мойой земличкы рідна краса уж я сам Ваме не
потішу уж очы на вас не попасу Як же далеко ты од
мене Сторінко рідна Милий краю Як ся заєдно втя зерают сни душы
мойой розжаленой Они так страшны ацкы мукы Як в серци камін свідомости
Што мене не минула уж розлука світчызном милом довічности Ци є на
світі другій дахто Так підвей Як кым Я єм остал Жебы в
ним боліст така росла Жебы так терпіл Як ледашто Вырадний блудний сын
народа Пращайте діти женолюбы Я більше жыти уж не хочу уж не
для мя єст свобода Передо мном безна темна губін Там моє місце
там іскочу Полечу Вічніст Дугій Край Перестал Самольк і щырик як в
серци камін свідомости што мене не минула уж розлука з вітчызном милом
довічности Ци є на світі другій дахто так підвий як кым Я
єм остал жебы в ним боліст така росла жебы так терпіл Як
ледашто Вырадний блудний син народа Пращайте діти жено люба Я більше жыти
уж не хочу уж не для мя єст свобода Передо мном бездна
темна губін Там моє місце Там і скочу Полечу Вічніст Дугів Край
Перестал замок і шырокым полісным сором круг заточыл якы барз строгым уж
выроком на потопліня осуджений і пішол як темраву ночы ку свойому місцю
свойой тены Перебач дорогий чытателю што не почуєш уж од мене слів
нещестникы його скаргы Адже не виден я ниперо Тому што вмерат незбагненым
Доповін тіл колем Він підний з розума зышол страдаючы іщы дни пару
незавидных пожыл і вірты вмираючы благал жебы му творец простил Нещестна жертва
спішености Талергоф <unk> рік Чытал Фомаболек Як відомо каторга Талергофу продолжала ся
для більшости вязнів аж до <unk> р але в серпни <unk> р
По році мучыня ся в лаґрі Михал Нестерак остал покликаний до австрийской
арміі Щестливі для него його лаґрового приятеля Симеона Пыжа приділено іх до
войсковой формациі в недалекым од рідной Лемковины Тарновій Вчас войскового перешколіня котре
тырвало два місяці встигнул здати матуру в сандецкій ґімназиі О товаришах недолі
писал так Михал Нестерак тот є приятель Тот є приятель щырий мій
Хто разом зо мном ту в неволе Знущаня терпит долюдны Мильший од
квітка што даколе Вітчызна моя красном весном Де плекат в раю під
небесным Телергоф <unk> чытала Наталия Полегач По першых фронтовых досвідчынях нестерак враз
з пижом были делеґуваны іти до Кляґенфурту з причыны войскового авансу і
высланя іх до офіцерской школы фм фм зато буде <unk> новер Од
делеґуваня до Кляґенфурту то зворотний пункт в біоґрамі обох приятелів Симеон Пиш
написал На другій ден рано мы пустили ся в дорогу Перешли высокє
пасмо гір і на тій самій желізнодорожній стациі де наша компанія была
выладувана з ваґонів мы сіли до потягу і поіхали до Кляґенфурту В
часі долгой дорогы выявили ся скрываны пижом пляны дезертерувати з войска а
нагода будучы ближе фронтовой лениі і самого італияньского ворога ґу тому найліпша
Нестерак не хотіл ся ґу тому приєднати Носил в собі тоту на
свій спосіб выідеалізувану думку вшытко інче так Але втечы з пляцу бою
Ніт Жебы дахто писал о ним епітет Русин заяц В Талергофі ходил
з піднесеном головом Минуло ся Мине ся і тото Товды в Талергофі
мал в собі дуже надіі Проминут багнет путамукы і з крайом моім
час розлукы Не волі минут дни выгнаня І памят лем останено Симеон
Пиш щестливі перешол Альпы беручы зо собом даякы записаны Михалом Нестераком в
стороны зо стишками котры потім были друкуваны в русиньскых выданях якы редаґувал
в Америці Нестерак был віщый оддаючы му свою творчіст Послухайме верша написаного
в чест святого Максима Михал Нестерак памяти отця Сандовича до тебе післал
кулю смертну підлий жаждучий кырвил враг Вязниці брудні і нестерпні ти Не
знаючы што то страх в спокою очы нюс высоко Вкрытий терньовым лінцьом
славы За підшептаным злым выроком Зрадником был єс для державы Ты молил
є ся щыро Богу За тых што скули кайданами Жытю постелил єс
дорогу лем честным словом і ділами тебе аґентом ворог звал І може
жменьку правды мал Адже любовит не ділил єднако для цілого світа ти
пожертвувал модіст силы Вітчызні нуждом оповиті чытала Ганця Шляйна Культ святого Максима
розповсядил ся по Лемковині од дня його смерти Послухайме іщы пісні написаной
в його чест ліс зраз В марци <unk> р Пыш перешол до
Італиянців а уж по войні дознал ся о доли свойого приятеля Михала
Нерака Як потім написал Він згынул на італияньскым фронті в серпни <unk>
того же рока Одышол маючый лем <unk> два рокы Послухайме іщы єдного
нестеракового верша з Талергофского часу Михал Нестерак пізрий пізрий Смотрле смотрле по
дорозі Кайданаре значат слід Та в свандпіліню та в тырвозі Проклинают цілый
світ Пізрий пізрий по дорозі Шпіонів вшыткых ведут там Жытя іх уж
на порозі Крачат до незнаных стран Смотле смотле там жандармы <unk> сковали
рук Востителів іх в казармы Ведут серед тяжкых мук Прізрі ле о
там за нима Кількоженьскых іде мар Як дзонками уж чорныма Отерают серпня
спар По вязницях по берлогах Місця дост для вшыткых нас тен і
в ночы по дорогах Несе ся кайданів брязк Чытал яколтутку Михал Нестерак
вмер барз молодо З той причыны такой кажда його біоґрафія споминат же
то барз здібний поета якій не встиг розвинути своіх крыл Своі вершы
якы творил по росийскы напевно писал уж в Талергофі А за реляцийом
Пыжа іщы може і будучы ученником ґімназиі Хоц молодий позерал на світ
барз дозріло В своій обшырній статіі о поеті писал Петро Трохановскій тлумач
його творчост на лемківскій язык такыма словами Чом оддал молоде жытя Чом
не дожыл нашых часів разом з гунянком разом з Русенком старшыма приятелями
зо Сандецкой Руской Бурсы Як дуже годен был створити як же высоко
піднести писане лемківскє слово І то уж конец нашой авдициі Дякуєме вшыткым
котры несмотрячы на тяжкы обставины заанґажували ся в творіня радийочытальні Поздравляме вшыткых
слухачів і запрашаме на наступны одтинкы наконец іщы єдна рекрутска пісня співат
ансамбль Барвіно <unk>atюнкы реґрути реґрути ласофу емы зна ци по