Odcinek poświęcono chlebowi i jego znaczeniu w codziennym życiu, modlitwie oraz dawnej kulturze rolniczej. Prowadzący czyta teksty i wiersze o chlebie, ziemi i pracy na roli, pokazując szacunek, jakim ten motyw był otaczany.
Автоматычна транскрипция
Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня пиша пез книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Добрыден Витам в <unk> одтинку радийочутальні днеска будеме чытати тексты звязаны з
хлібом і вшыткым што ся до него односит Хліб іме пару рази
денні А і так николи нам не омерзне Векшіст з нас старат
ся жебы ся не змарнувал не впал на землю не был вышмарений
до смітника жебы пред розпочатьом накрислити на ним знак креста О хліб
штоденні просиме Бога В молитві Отче наш выповідаме прошыня Хліб наш насушний
дай нам днес Дослівне розумліня слова Хліб то лем єдна з вельох
можливых інтерпретаций Для християн хліб то дуже веце як лем ідло Добрі
розуміли тото нашы предкы трактуючы хліб з надзвычайном честю і повагом В
теперішніх часах мало хто самодільні пече хліб Невельо люди сіє жне ци
меле зерно Давнійше каждий жывил ся тым што повело му ся вытворити
позыскати зато свою землю жывительку ся кохало і шанувало Послухайме верша поеткы
з Бортного Меляніі Собин Мелянія Собин земльо моя Земльо моя Сторінко моя
тиха Кольорами розмаєний мій луже Неєдна нас до Ленка была лиха Може
зато Тебе люблю так дуже Земльо тверда ты щедра і богата Лем
Тя треба любити так як маму Треба знати вымавляти заклятя Як до
того што є в байці сезаму Ты Як поезия полна красной природы
Пак неш квітьом і молоком протікаш Нихто не зна што крыєш іщы
в собі якы скарбы там од віків замикаш Деж тя за буду
земльом мого дітиньства тым я грудмы выкормила своіма тумя купала в тых
водах твоіх быстрых найдорожша моя мати Лемкыня чытала Павлина Смерачняк Хліб товаришыл
людям при розпочынаню найважнійшых ґаздівскых робіт Послухайме як Лемкы хоснували хліб при
яруваню і яком пошаном дарили землю верш сон рецитує його автор Петро
Мурянка пісню ой верше мі верше співат ансамбль Лемковина з Білянкы Сним
ся миді до той ночы ішол ґлубочый Ярватий выдлята лінилы тугы быти
поступуючы тягли горі выгоном віз а за ним лу зозвана Дідо очами
небо мірял безгуньку обзиял яйце вкышений на хліб свіжо впечений позерал світ
Весном натхнений розспівал ся заселенів пригорщами ґылтал тепле проміня Жытя насіня А
смужка під бічу Здавало ся сама кличе Отже ле ґазду ґумі так
єм тя давно не виділа ждала єм тужыла землице зиткнул тідо Я
знам што мя клициш рідна найкраса найдорожша понад другы Лух до смугы
за пятий лишыл взял яйце до жмені з іменом Господа ял карку
чухати быдлятам штоб ся не робили болякы од ярма штоб ся сейкы
не душыли дармо рушыл Яйце прикрыл з тыбом а на ню лібусь
аркісяний зложыл гей сте єл гей рушыл гей Росний мій хлібе Як
ліз як ліз мі пахний хлібе Не піду другій раз за море
Тебе смузко моя буду орал Тебе полов сіял з тобом буду плакал
з дубом сміял Не піду за море другій раз гей сте іл
гей ружыл враз складом гей Веч землице што м як потурнак невірний
світами пішол Тебе лісил рідна Я думал што тым бідний і голий
як лазар Світ мя заманил талярами Коли мі вітер в очы загнал
тугу і слесу нагнал лену гірку Як моря вода Я знал уж
што м Тя продал Марно Не найду Другой такой де бы мі
потік черкал ліс суміл камін чеберкал рідном бесідом де оци не зверну
де не піду там кінт твоіх вертів іде моім слідом небом захмареным
тягне спомины токат проклинат гей сейкы гей моі з кладом гей Не
зато м дотя вернул земле што м з кырвю выплювал груди не
зато Лем зато што м Тя любил то болю любил Пребач мами
Нерозумной дітины руину пребач наткний моє поколіня што птах кохало твоі верхы
што птак ядя кохало купу каміня Гей сте іл гей ружыл гей
І погнал тідо сейкы з пладом з душом наципігал Туман очы розмареных
моіх вслід за дідом Стелил з мужку бліл Аж крыл мороком што
го николи звитанок не двимат замер в днешньости замінил в купу каміня
дідове поколіня Коли чловек добрі обходит ся зо свойом земльом і дбат
о ню то она навет як єст бідна потрафит ся одвдячыти Послухайме
верша Павла Стефановского під наголовком Земля Павел Стефановскій Земля Нич не дам
до горця Верни ся сину Мал вшытко і душу брудну Свого не
мал і слабый был Вернул впал на коліна поцілувал глину і камінь
і воду в студенці під буком Дзют ся стал Встал Подвійний потрійний
а коло него уж стояли ряды свіжы молоды приняла хорід на свята
Отылила памят вічно Остала на земли в молодых ґрантовых рядах чытала Магда
Боля Не вшыткы ґаздове дбают о свою землю В музычній перерві запрашаме
на співанку Чыєш што полечко не оране співат анічка Чыєш тот полиш
коннецора не Чуєш што палечком не зарадне То мало мило вызанедбали тому
ого мило вызане дбан то мало мило вызанедбали тому ого мило выза
недбангель ора не о радне але маму Ора не оране але мавы
б сяму колечко пола мамо бы ся муколеч копола мавы б сямуле
копова мало бы ся муколечко бола мавы Лем быра ава колечкот мама
рамках паж ти котадзовяла дзьо ж дія тадзоя чом ж дітана тадзовя
дзьо штійя діт ся з вама бодай на праві Як тих ся
спамало дай на прави нау ся мій милій господарі нау ця мі
милій господари нау вся мілівій господари знал вся мі мивій господари Нітя
чорный очытда і о А ми сячена очка патдапаю што на тетми
по позирай што наня такми по позираів што на темин во позирай
што нанятер зираів што на єд такми позираю Што накли позера што
на няклизво позерає што на нятали вызера Юна нят такли выпозерає што
на няцакли возиля і што на нянтаклизму позерає што на няцами Лемкы
хоц на планній земли все ґаздували добрі Послухайме як о роботі в
поли писал Якол Дудр Якол Дудра добрій ґазда а я Лемко старий
Лемко і жена Лемкыня Был я давно добрій Ґазда і жена Ґаздыня
Як наступил час весняний поорал я всяди жебы дахто не повідал же
Лемкы то дзяды Вшытко поле якє я мал засіял засадил жебы м
выжывил родину та панів і зядів Орал я і на кычері На
самым вершочку і засіял Чыстым лілсом За все в каждым рочку Поорал
ягарді плытко ридічко засіял Як ся на то призріл заяц та ся
аж розсміял Прото він аж такій выріс жабі аж по очы Без
гною штучных налозів і боской помочы Та і жена домя хварит не
нарід же грицю Бой засів ся ти вернул і на кєсе лицю
За тот Олес Ясой купил новы ногавиці а поза тым на сім
пятниць было кєселиці Сі раз жена кєселиці і віса наварила і все
густа і варзсмачна ся і выдарила і самы сме пару разы смачні
ся наіли а при кінци і сусіда зменьом погостили Сусід хварет слуха
іхрицю такой кєселиці не нашол бы с і зо свічком в цілой
Америці чытал Михал Родко Як зерна уж дозріли треба было іх зожати
Послухайме пісню о жнивах пустеня мамочко співат ансамбль Шаришан Устеня на жнива
бустеня май люде не гварят най люде не хварят гей земєвка а
я піду з мигы Будеме рапити а я піду смигы будеме рапити
Я будо рапати я буду грабати гей не будеме сем на світа
не пусти мяпе з мілентым на звіро жебы жебы з нима гейтым
на рото жебы з мимо гей майтем Жнива асоциют ся з барз
тяжком роботом вчас спекы в котру анґажувала ся ціла громада В селі
был то барз важний час якій тырвал дост долго і вымагал великого
высылку ґаздів Послухайме як тото выглядало колиси на Лемковині Івари Хыра Шнива
На Высокій Горі Ґазда жытко косил при остріню коси голос ся розносил
голос ся розносил помедже горами вшытко ся складало ліхтыма палками Ґастиня за
ґаздом вжытко підперала рівничковы снопы сомом вяза Під вечер гардічко жниво поскладали
Так малы снопы в стіжкон всихали Хоц ся наробили але ся тішыли
Же тальдуже жытка презденна косили Бо на Лемковині косами косили І вшытку
роботу на час покосили Вечером спочали в слівковым садочку в слівковым садочку
нормалым хырбочку в бітічкым ярочку лжабы сой кумкали дівчата і хлопці весело
співали бо на Лемковині хоц тяжко робили але тамты люде все весели
били чытала Павлина Дзямба При Жнивах найтяжше робили женці Запрашаме на співанку
ішли Женці жытожати котра єст результатом реконструкцийного проєкту Міцне Зіля Цілю того
проєкту было одтворіня можливі як найвірнійшого стану лемківской музыкы з періоду коли
фольклор розвивал ся спонтанічні без сценічной обробкы і аранжациі лежы же то
рате дай да деслерпадріч О дешлер пан монадричны за ним занчарік Мозаним
занча О ефше пане Штерпаноч Ох Степане Штефаноч правозвен Заночку ва заночку
А тебе маю брат я тебе маю брате коле в тебна матей
коле в темна матері люде а на мантері родиан де матробе на
Як выглядат дорога од зерана до готового хліба припомне нам чытанка для
учеників основной школы котру нашли сме в буквари а я знам аз
буку Прочытают єй ученикы основной школы імени Александры Віслоцкой в Ґладышові Клавдия
Дичко і Яков Тутко Ученикы тоты міцно заанґажували ся в творіня радийо
чутальні За што барз дякуєме Послухайме як родит ся хліб Етро Мурян
<unk> як родит ся хліб Мірків Уйко працує в пекарні Зато Мірко
ходит все по хліб до пекарни Найстарший пекат любит з мірком бесідувати
жартувати А знаш мірку як ся родит хліб Хліб ся не родит
лем ся пече пече ся на остатку але найперше треба го зробити
А з чого з мукы А одкале бере ся мука во склепу
В склепі роблят муку Ні Продаю А де роблят Во млині А
як ся тота робота зова Меліня Во млині мелют муку мелют муку
Праці муку на треба молоти Мелют зерно Одкале бере ся зерно З
землі Так одраз зо землі белют землю до млины Ні найперше зерна
молотят Зас єс попутал мирку Хыба снопы молотят і вытрясают ся з
них за ремка або комбайн одраз скосит і молотит но так так
А одкале ся бере зелено нам поли колосы жыта пшениці ярцю рясы
вілса Самы роснут так то правда Роснут самы але Але не знате
о што мя дале звідати Знам знам І я знам же треба
зерна сіяти А де сіяти На поле На якым На оранем само
сяре Ай ні Треба поле заорати поборонити посіяти зерно Само выросне але
треба го косити вязати возити молотити но дост уж дост бо хліб
выстил Берго до рук поцюпай спожывай смачні і памятай В тяжкым труді
родит ся хліб чытали правдиядичко Якол Тутко Тепер запрошаме на музычну переерву
а в ній пісня Не ме лем не ме лем в аранжациі
ансамблю Кычера з Лігниці Лемкы все шанували хліб Не змінило ся тото
дотепер іщы гнеска несмотрячы на поступ і вшыткы зміны велика част люди
зачынат крыіня нового хліба од поставліня на ним множом знаку креста Більшіст
з нас тримат красний звык цілуваня хліба котрий впал на землю Послухайме
остатнього верша якій зрыхтували сме наднес Іван Головчак Хліб Тріщат дирла летят
іскры летят в комен з шумом тріском Іщы в фелька оген гасне
Штоси пахне так прекрасні Я посмотріл през віконце Мама впец уж кладит
сонце Як то было хыжы ясно як на слушний впюк ся красні
чытала Наталия Полахач І то уж вшытко што прирыхтували сме в тым
одтинку Памятайме жебы хлібови далі оддавати належну пошану Кєд шануєме хліб то
не лем ціниме роботу ґаздів млинарів пекарів і продавців але тіж оддаєме
чест створительови завдякы котрому маме вшытко в тым тот хліб насушний Дякуєме
вшыткым слухачам і особам котры чытали тексты Запрашаме на наступны одтинкы радийочытальні
Проґрам зрыхтували Олена Дуць і Варвара Дуць Наконец послухайме співанку гей посію
пшеницю До той не буд зіною Я ся бурньо гей ся бурньо
Яцу лома гейс моі чорні оці Незума гей незую
