Радийочытальня #13 - 2020 04 18, Анна Гальчак
Еп. 13

Радийочытальня #13 - 2020 04 18, Анна Гальчак

•

Опис епізоду

Odcinek 13 audycji „Radyjoczytalnia“ poświęcono poetce Annie Głachak, znanej uczniom języka łemkowskiego i miłośnikom literatury rusińskiej. W programie przybliżono jej biografię, trudne dzieciństwo oraz wybrane wiersze o naturze, miłości i codziennym życiu.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечым То чытат книжкы жыє два разы
Радийочытальня Тиша без книжок єст як тіло без душы Думам то чытам
чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам довера Добрыден
Витаме в радийочытальни радийо Лем фм Днеска Будеме бесідувати о Анні Гальчак
Поетці добрі знані ученикам лемківского языка але тіж вшыткым любителям русиньской літературы
Вродила ся Анна Гальчак <unk> квітня <unk> рока в Меджлябірцях з родовым
назвиском Анна Густяк тяжкє мале дітинство Понеже в <unk> році жытя вмер
і отец маючы лем <unk> рокы Мати скоро другій раз ся оддала
а Ганцю выслала на науку до оддаленых о <unk> кілометрів од Меджелабірет
Батовян Власні ту бануючы за рідныма сторонами рідном культуром зачала складати на
взір народных пісень своі вершы барз тепло оцінила тотописаня єй учытелька І
так зачала ся пригода з літературом Анна Гальчак деха верба Над річком
лаборат деха верба стоіт Конаря ся клонят смочыти ся боіт а уж
іх смочыла а уж ся купают Котры листкы жолты на воді плавают
Ґуріці лаборец загоджу плакати А зо свербом тихом мало пошептати Та в
єй голодочку тілосойс влажыти по лісній тишыні покоів набити Велика преміна в
природі настала Моріка лаборец на берег выляла Не годен познати де верба
стояла выєй быстра вода і з коріньом взяла Хтоси бы так повіл
Вет ся нич не стало Одраз буря пришла конаря ламало А котрий
стром старий выверхло коріня Брудна вода ішла брала і каміня і так
як зажывым хоче ся плакати Несуджено было в вербонці стояти Несуджено было
нене ту тішыти Мусіла голову в ріці потопити Хто себы так повіл
што ся такє стало Ци там коло рікы іншых стромів мало Але
тот прамало може зрозуміти Же чловек сой може і стром облюбити Не
мусит то бити яблона з плодами Не мусит то бити чересня з
квітами Але проста дика тиха верба в поли Як ся тис оч
стратит серце Тя заболит чытала Наталия Полегач Послухайме тепер пісні Горы нашы
ансамблю Сі кропка Так самости споры Та само жосе споры Де піду
вет Добре ся нора бороноць кєкрасне девча добре Прекрасне девча ла добра
дістено Горі наш ни гори нашлавны Де сте ся поди часи догли
Де сте ся поди лем моі часы до По матурі робила як
секретарка в урядах і фабрыках оддала ся в <unk> році і зачала
выховувати своі діти Серед єй творів находит ся любовна лірика писана на
народну маніру Анна Хальчак вірна любов мусіла голпка жаль великый мати Не
ішла з другыма заранця дзябати Мусіла голпка барз міцно любити Кєд уж
ани воду на мадя купити З голбиці приклаз мож на собі брати
Зосна так як она вірно любувати Хто зна так як холупка за
другым зяліти Тот мусіл так праві Як она любити Холубко холубко тяжко
твоі зяли Кєдти ани очка сухы не зостали Аж по саму землю
головку кунила долгій часнила водичку не пила Холби ця біла жывота ся
здала З любовы холку легко смерала Не будеш голко понад садлі тати
Буде метя з честю вірно споминати Чытала Магда Боля Хоцкій більшіст з
нас Зна головні вершы Анны Гальчак о красі природы не бракує тіж
такых о штоденным жытю І о любов Послухайме верша всяди очы Анна
Гальчак всяди очы Одмала знам же ти така Же маш всяди очы
І так другу єм цілювал не было помочы Ціювал єм дівча інче
Серед тмавой ночы Та лем зато же м присабил же маш всяди
очы Але нашто ся мі крыти Поза яркы сади Ти уж така
вшытко видиш і маш очы всяди Чытал яков тутко Тепер запрашаме на
пісню сплатні Співы нашого роду співат Наталия Бочневич лаской То чыно мою
но ци жены свят Анна Гальчак то поетка котра знала достеречы красу
рідной природы Анна Гальчак краса поля Тисяч квітів в рідным поли Раз
розквитло серед делем оком шмариш полна світа Тисяч кольорів ся мінит моіх
очі Драз красы Я позберам тоты хлопці Она сама аж ся просит
моі рукы Ой як мило посмотрити середукы Ой як добрі ся то
красом солодити Мож ся так як доперене положыти Мож сой на поле
груде заспівати Най почуют аж во дворі Нянько мати Чытала Коли на
небі явит ся дуга каждий ся розвеселят Дуга своіма кольорами захоплят і
дає надію на ліпший час Анна Гальчак дуга Хопкала єм по бороздах
сіла єм на меджу А уж ся так як принцеса медже квітьом
виджу Пташкы собі там в конарю співают радісно Одраз чую Мому серцю
тісно в грудях тісно Дуга як тот пантлик чыста Воду пєс потока
Охопила край карпатскій од бока до бока Кому Кому за тот образ
треба дякувати Не знам кому таго треба серцю заховати чытала Варвара Дуць
Тепер запрашаме на музичну перерву а в ній терочка співанці ой на
горі квіток Лелийовий раз ациі В антолоґіі діточой поезиі Петро Трохановскій написал
о ліриці Анні Гальчак же єст легіцька як вітерец як квіточкы Як
метеликы о котрых пише Послухайме Анна Гальчак скупе сонце Забыло сонечко з
рана выходити Уж нам так не хоче Як в літі світити А
коло полудня кєд дакус загріє Скупо поза стромы на люди ся сміє
Та де тота сила То де тота жара што в літі насхріла
Де же ся сховала Посмутніли люде пташкы не співают перед северным вітром
в скришу ся ховают Аж в віри як сонце зазнам зачне гріти
зачнеме ся вєдно на землі тісити чытала Наталия Полегач Тепер просиме на
співанку ансамблю Дуляровы братьо Дунаю побіц нева побіц правду циятя беце ром
найду Бобі сме два полні правду ция тя беце ром має году
маю Ой дівци носа римах Римково Тебе зілля пакме ой дівци носа
Рима криково Тебе зіллям пакрею ґрумляю наю яка опінзивна Багаю товси бага
Люба Не так зіляя ти сама білом фарбом написама не пазіля ти
сам білом фарбом написамаю на лем як Твіт комо яколиже ци буде
смо я ой дівци мо квіт домо якови земля думаю Яка то
і зима майна Природа в вершах Анны Гальчак ожыват і наберат чловечых
примет Анна Гальчак осін в лісі катулятця листок Дале штораз дале мішат
ся з там тема Што уж воны сувай ся в тыж Што
сепеску то уж на остаток Серце вдерку вернестку шум і шурхіт днес
ся Здарелом пращаня Оі на іх в лісі Не до зрахуваня рациту
была Софія Рудковска Анна Гальчак Квіток в вікні На выконце Выіз <unk>onta
в клясілыт Квіт малювал ма Вчас Фал Білы білы Каляле мы дал
ецитувал Матин Лютковскій На початку свойой творчой дорогы Анна Гальчок писала головні
в русиньскым але кус і в словацкым языку Єй вершы были переводжены
і печатаны в украіньскым языку Але найважнійший для ней все был материньскій
русиньскій язык По революциі в <unk> році єй творы были публикуваны в
русиньскых выданях Народны новинкы Русин Русиньскій народный календар і в збірці Муза
спід Карпат Анна Хальчак рідне слово Люблю Тебе рідне слово бо то
моя сила Мене мати рідным словом перше ослобила Вчыла м я світ
познавати посылала в школу жебы м і там розвивала свою рідну мову
можыє і такі в світі што своє захладит задобче го во сумліню
а чужого глядат Такій чловек ся сам собом не може хордіти ліпше
было ся такому на світ не вродити Ліпше было про такого німому
остати Як языком своі слова перекручувати Рідне слово помож насло ся тримати
Бы сме славний одказ предків могли дотримати Не дайме ся легко важні
свого одгварити Бо будеме як мандракы по світі будити Треба на памяту
мати В рідным слові сила Наша мама нам ту силу в дарунок
прибила А як бы єй тяжко было кєд бы ся дізнала Же
єй досконала жертва малу ціну мала Люблю Тебе рідне слово от моя
пиха од колискы погріб самий душа тобом дихат чытала Кравдиядичко В вершы
ниґда не забуду з якого єм роду Анна Гальчок вертат думками до
свого дітинства Анна Гальчак ниґда не забуду з якого єм роду Все
напоминала ня моя мамочка жебы м не забыла же я русиночка А
няню доповіл же ся часом стават же дахто народніст свою запродават Тяжко
як дітина могла м похопити Же хтоска народніст може потупити Што є
моє святе раз на всего люблю ниґде ся го не вздам ниґда
не загублю Як бы м на ярмаку народніст продала то бы м
ся на істо під землю сховала Під землю сховала перед світом скрыла
Як жебы то я Русиночка была Не бій ся мамочко Не бій
ся мій няню На свою народніст не допущу Гану Одколи сте знесли
Одколи сте знесли мі колиску споду то знам же походжу з русиньского
роду Колиска парадна шумно цифрувана до ній не вкладала Моя люба мамо
З русиньском співанком мене успавала кєдня водне в ночы в ній колисала
Мі наша співанка барз вельо повіла і я своі діти співати навчыло
Бабину співанку вшыткы внуци знают ай ся перед каждым і з тым
выхваляют Не каждому знесли колыску ісподу жебы він не забыл з якого
є роду чытала Олена Дуць Остатні рокы свого жытя Анна Гальчак была
хвора Вломила руку і через тото не могла уж веце писати Пережыла
рокы в Бардиівскым Дому Опікы над Старыма людми Вмерла <unk> липця <unk>
рока Творчіст поеткы можеме познавати завдякы Петрови Трохановскому Своі знаня операме о
лемківскій календар з <unk> р Антолоґію діточой поезиі Мамко Кубмі книжку і
часопис для діти і молодежы Лемківска ластівочка То вшытко на днес Проґрам
зрыхтували Олена Дуць і Варвара Дуць Дякуєме вшыткым котры анґажуют ся в
творіня авдициі і уж тепер запрашаме на наступны одтинкы радийочытальні Наконец послухайме
ансамблю Надія То лем на тебе так позерам прасіла своє жытя Смо
тові думам ти моя весна будуш мането Прістан І навірю в світ
і навірю в світ з байкы твердо слою на землі Лем собом
мило лем з тобом хочу знаш прийти праз ціле жытя Ти моя
ты моя мали ти моя любиме на говсе ге моя ти мояти
моя любиме на говсе то абрисон твоі суста Твою душу прі снам
будеш на мене без ціле жытя Наймиленьша єдна знайме вам моя і
знайме вам моя што любу вам типу лем з тобом мила лем
з тобом мила вцу Пейти брацю ты моя наледюти моя любує мене
ти моя ти моя кіль моя госа моя ти моя кіль моя
мадик лютовыма ты моя ти моякі ты моя любо імена все ге
ге ти моя ти моя далекы ти мояна все мояти моя мадиків
ти моя любуй мене говса е мояти моя дати кільти моя любуй
мене навса