Радийочытальня #14 - 2020 04 29, Выселіня
Еп. 14

Радийочытальня #14 - 2020 04 29, Выселіня

Опис епізоду

Odcinek „Radyjoczytalnia #14“ poświęcony jest wysiedleniom Łemków i pokazuje je jako przymusową akcję przesiedleńczą prowadzoną po wojnie przez władze komunistyczne. W transkrypcji pojawiają się fragmenty opisujące kolejne etapy wyjazdów, dramat opuszczania rodzinnych miejsc oraz utratę domu i ojczyzny.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Кыша пес книжок єст як тілопез душы Думам то чытам
чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат Дай
Боже добры ден Витам сердечні вшыткых слухачів і запрашам на <unk> одтинок
авдициі Радийочытальня Тым разом перечытаме тексты звязаны з выселінями Пересиліня Лемків мож
поділити на три етапы В роках <unk> до Совітской Росиі выіхало около
<unk> тис жытелів Лемковины То был першый етап выселінь По высвободжыню Карпат
з під німецкой окупациі в роках <unk> Лемкы остали обняты наступном переселенчом
акцийом на тот раз о дуже векшым вымірі Польскы комуністичны власти мали
замір переформувати Польщу в єдну народну державу зато задумали позбыти ся вшыткых
меншын Власти перевидували добровільний выізд меншын зато введено барз насилену аґітацию Єднак
выселіня тото в великій мірі мало примусовый характер Чысленны были припадкы змушаня
до выізду теророром і застрашаньом Остаточні з териториі Лемковины остало выселеных около
<unk> процент жытелів а де некотры джерела бесідуют навет о <unk> процентах
Серед выселенців за кордоны был учытель Іван Русенко В своіх творах часто
споминат тот час Іван Русинко Переселіня Лемків І то не лем од
Коросно шли на восток Ешельоны То зо вшыткых стран іхали нашы Лемкы
автохтоны Ото цілой Лемковины горнул нарід ґу востоку Памятайме во <unk> року
Горнул на рід кустациям Кусанчови Ку Ґорлицям Куяслі і ку Ґрибову Кусаноку
Новосінцям Кузагірю Риманову Шли под воды долгым шнуром Везли статок і добиток
везли старців малы діти а дорослий нарід вшыток мушений был пішети Як
прибыли ку колеі розложыли ся в обозы Поскладали своє добро кус на
возі кус під возом і чекали терпеливо на плятформы і ваґоны бо
мусіли гет іхати нашы Лемкы автохтоны Так мусіли выіхати хоц ся звало
добровільно роб што хочеш але в селі залишыти ся невільно Бідний нарід
без опікы без проводу в тяжкы хвили Сам ся остал як сирота
Опікуны голишыли Комітеты допомогы поліция украіньска освітникы із Зас Сану і пророкы
з Перегіньска Тройґендери Фольксдойчери Абзбойтери Дельмончери Уганбери і Пехтери Всі нашы Украінеры
професоры і докторы директоры інспекторы повтікали з Лемковины і всі зникли як
камфора І Налесник і Дрималик тіж не ждали на Москалів лем хватили
што ся далі і на захід повтікали засголова пан Шандарук доктор Січка
із Фріштака і Штаб цілый зо Санока разом з нима дал Драпака
Втекли цілы ешельоны і о нарід свій не дбают Сідят собі за
кордоном добры часы споминают А як Лемкы мусят іти залишати землю хати
Нема сенсу без народу Самым панам оставати Од Крениці од Щавника до
посаня до Загіря З комітетів лем остали місцевы мужы довіря а в
коросні на воксалі паровозы загучали рушыл поізд а в вагонах музыканты марша
грали Гушли плачут бубен ріже Розограли ся гудакы Мілько Лешко Оба Білі
зо Штефаном зо Станчаком Мякшы люде заплакали Най міцнійшы посмутніли вшыткы знали
же край рідний Раз на все уж залишыли рідны хыжы і обыйстя
лісы лукы поля ланы і могилы своіх рідных што там были похованы
Стары липы коло церкви тоты грабы на цмонтери вірхы вербы коло рікы
ділы верхы і кычеры березникы высыпаны і порубы і потокы ціле наше
рідне село де мы жыли тількы рокы Як ешелон рушыл з місця
то нам вшытко в очах стало Але трудно трудно дармо уж пропало
все пропало А паровоз тяжко дише уж наберат кус розгону хоц за
собом тягне полных <unk> ваґонів А коросно уж за нами уж ідеме
через поля в імя отця варят люде Най ся діє Божа воля
Музиканты уж не грают І не плачут нашы люде Лем паровоз сильно
фукат Кола шуржат кола гудут А даколи моі Стевы стане поізд в
чыстым поли І никому не відомо коли рушыт з місця знову Так
оддале кому треба тоту пяту реку складку І машына гнет рушыла і
зас было все в порядку Русинко ціле жытя тужыл з завітчызном Послухайме
русинковой співанкы в аранжациі дуляровых братів мили все было Як єм бил
за выродо За пінязім купил без пінязи продал За пінязім купил без
пінязім продал Кєм был за ся обыл єм сибамо А ту коло
з бруца піта міто куца а ту коло спруча біда бідо ґучы
Памятам часу як єм і ю копасу ту лем докєрме сутырбу і
куля су Ту лем до кєрма сурму і кулешу Оод заходу сту
вітер з полудня Был там перед нового од січня до грудня Был
там перед нового од з сітня до грудня Остатнім етапом выселінь была
войскова операция Вісла Лемкы котры лишыли ся на териториі Польщы остали выселены
на обшыр так званых одзысканых земель То єст дново прилученых до Польщы
земель на заході і пілночы На тот раз выселіня было примусове без
права выбраня місця оселіня Критерийом кваліфікациі до выселіня было східнє віросповіданя Загальне
чысло Лемків переселене в рамах Акциі Вісла шацує ся на веце як
<unk> тис значыт коло <unk> процент Лемків якы жыли на Лемковині перед
войном Тот страшний час выселінь в вершы ниґда не забуду Описал Петро
Сабатович з села Долгє Його верш передчытат праправнучка Юстина Михаляк Єст то
єдно зо свідецтв того же Акция Вісла не вынародовила нас цілковито Петро
Сабатович ниґда не забуду ниґда не забуду той смутной годины як мы
выходили з нашой Лемковины бо мы выходили не по своій воли зато
мене зато так сердечко болит Як мы выходили сонечко сходило Але уж
нам ясно оно не світило бо нас не повинні зо сел выселили
І зато помилку велику зробили де перше орали і збоже сіяли А
тепер там крякы ріжне звырастали Горы нашы горы і лісы зелены Чом
ви так стоіте тепер засмучены Од того ме часу такы засмучены як
ту нашы люде зостали выселены люди выселили хыжы розобрали уж нашы селечка
на пусто зостали Пришол я з заходу село одвидіти як оно выглядат
трудно повірити там де были хыжы там росне коприла де перше орали
росне деревина Іду я през село не виджу никого плаче моє серце
з жалю великого Нема тых стежочок каде мы ходили Нема тых студенок
де ме воду пили Ой верше наш верше наш зелений верше уж
ту так не буде як ту было перше Лемковино наша Я Тя
не забуду Кажду Тя годину споминати буду Чытала Істина Михалек Выселіня вписало
ся на все в свідоміст тых котры го пережыли зубли дны св
То звони дзвони з мы Як ту буденчы насы Моденко горы нашы
горы выва не забудем поґля жытя наше вспоминати вы По выгнаню Лемків
горы остали пусты Стефанія Трохановска Белелюде Белелюде Белегоры Белелісы Белепросторы Пішли люде
плыкали горы Пропали лісы остали просторы Наталия Пулагач Головном цілю акциі Вісла
была асиміляция вынародовліня Лемків Русинів Офіцийні мала ся причынити до ліквідациі украіньской
повстанчой арміі Тот арґумент не был ничым обґрунтуваний Понеже Лемкы не были
прихыльны бандам УПА О політычні ціли акциі свідчыт тіж рішыня о выселіню
Лемків з так зв Шляхтівской Руси аж в <unk> році коли украіньска
повстанча армія перешла до істориі Скорше власти забыли о тым найдалі высуненым
на захід купіку Лемковины Штри села Явіркы Шляхтова біла вода і чорна
вода положены в новотарскым повіті выселены были аж в <unk> році Стефанія
Трохановска барвінок Серце мойой хыжы выріс барвінок З жалю великого запустил коріня
Ту де пет стоял де гріла ся родина Розпала ся хыжа згоріла
надія туга в серци сідит коляча як шпиля чытала Ольґа Пелехач Тепер
послухайме співанкы з вплетеныма до нь фраґментами споминів особы котра пережыла выселіня
Так рівно за ся застановляли як можна было так цеглы выбрати землі
Жебы така рівна ука была Ани сліду тец была ани там де
было сут Ходіла Но рівна лука як стіл то мене застановля як
можна было так вырівляти Выто Моє імя Ян Івонзику Цьомбо омоты моя
до кузин Чокмаря братів двох єдна сестра Анна дівчына дітина перпадут років
Адряк <unk> листупат в Ґол заступныт наступны тыка для дітаря што роближе
сонця і хоцкій Южны варя такі як колиси то іщы мі ся
зварят приполити крила якывам ся кус быже Глядам того чого вшытко пізнам
же єм ближе З каждым новым добідуют ся Ром гронза часте візы
пому примочыти моі учытелі <unk> років русиньскій малі оміц оцьо обур онцьоци
торі не знотно што ходит оходит добы ріж Спочатку высиляли сельва Наоколо
десь там на сході десь там то Але ту в нас буд
спокій нип же не пант ничого в конесних тотам зайба не виділ
нихто Але по тому якышто ся зближало зближало і кажут буде выганя
За сотвером фері куцамика ны міцно роками пильнували пали о то што
бынехто николи гев не водил бесідували невільно забияли мордували фальшували сильно історию
і памят акім было пильно думали же поставля табличку замктуте і буде
залаплене Думали же люде котры ся запере шытко тошто мают дірожене бо
обчы краю самы выздихаю Слово Русины вертают одрастают як дерева мают сильнійшы
коріня як думала єдна з другом єна червена свиня стахыльна ви зараз
позначыл што ходит імено мам поді были так само молоды як раз
в моі ді діти Конеч на то село де вродили ся і
жыти мали надію до кінця як іх о дідо і як дід
дідів вітця война была дідові і думали же не може нияк пити
як пар ся помилили пришло і зараз рити на безкусоро всів Руси
дали ся заскочыти о Цыґаниты звязати Прибило ях чекати будеме памятати Звід
ся на сина і надівку змати будеме памятати підсына і Нодівку з
мати будеме памятати будеме памятати і Нові <unk> ріж <unk> рано до
села вошло войско Лемковину выселено Червена Влазлюдова на котру так туждало тыльо
люди тыльо домах показала свій рий дала дві годины Старитета описали Ґольгофу
родины тыльо што запамятали молодой дівчыны очы головне звертатони тото в ночы
мали лем панадцет років коли на тото смотріли Не дам рады повторити
што люде робили бракує мі силы Анґіі серцями косы єдны варювали дру
волосы тисячія люде плакали голосы легонесло по гора по долинах і по
лісах то ехо буде чуроків тисяч Моі люде кричат то моі люде
кричат як при собі сказали воі крича і пасли собі надвір притягли
хусточку з кошені і заткали квакали як мала летити на николи не
по чем Побрали то болкы дітяле на рукы рішыли поля хыжы за
собом робиі духы стары і молоды хворы здоровы і сильны видлячы з
ваґона і в болоці як свині цілыма тижнями гнали деси перед себе
очі крайовчы люде і незнаный дерев явожно лаґє переслухіваня так побили доливого
дідаваня же николи уж не одыскали они своіх сил Тілько років тепер
махтоли малы віномо і малери і брата і три сестры тяжко подумати
як одпрес мусіли нести мати вмерли і зараз по приізді на захід
Жыли бы кус долше певно як бы іх гнати не пони жати
казати цікати зо свого тисячы молох люди вид на лем зда для
чого што кір мушат буде дана лем буду мист рогу А войка
маме брат взяли вечына мі оціны той так з привліцморовых вал такых
номіцникля ся якы в дотягли до того слова возу і якы тым
на західніх Погнали цілый нарід ґыжольови місци батів Карабы мали єй головы
Лем о так думаче ходило ім о землю в Запертых орах нарід
мал таємницю неєдну утримал єдну кров собі од найстаршых часів Велика Рус
Русины чыста кров білой расы зберам тов доку і аналізую нашы коріня
історию і робит ся цікаві што розважам голоды зильнішы і праві Певны
же мали тото з тосло што ім ходило і ходити далі Кепляня
тырват война славя іх зорів Тота война тыр долі Война тыр долі
Война Тыр доліт мо ей вото нашу Руз як Люде забыли хто
они мы то автохтоны з Карпа мінят ся варта а без краю
тисяч років остоіме як варта Віборониме свого Голова до горы брат Нема
ниякого другого народа як Мы мы як мы як мы Нема ниякого
другого народа як Мы Мы як мы як мы мы Нема нема
м не бракує Лемковины я уважам же я бым дуже краще жытя
переджал горах же Од Лемкы роджены на заході хос інчы хоц дуже
з них бесідує по лемківскы іх бесідат зєст Німця інципці Оні уж
не мают той любові до гір і до землі як мали нашы
діди і родице лем поверховны Лемк нібы вчены Мают школу але каждый
маніпулює ним як хоче і ту єст проблем зато сут поділены Най
ся чуют кым хочут але тоты пред тоту прадіківску бесіду повинни утримати
так як мурале свою ґвар Лемкы ся свойой ріднити гандлят Встид Ами
Лемкы не маме ся чого ганьбити в Стида Лемкы были правдивыма патріотами
Як бы нас Гір не выєднали по цілым світі не роздзогнали Лемкы
бы ся в горах утримал Бо люж свойой підчызнины не мамеж розпрода
нашым прадідівском земльом нами Лемками зарядила Польска Людова в <unk> синівроци і
нихто не мал права ся вісвати і ся спротивити Акция Вісла розпочата
остала <unk> квітня <unk> р о <unk> <unk> годині рано До заселіня
выбраных остало <unk> повітів з ольштыньского вроцлавского щеціньского ґданьского і познаньского воєвідства
Стефаня Трохановска рад бы рад бы м під липу прити до свого
села мешкати бо хыжа рідна ся розлетіла рад бым в потічку ся
вмыти Почути што гора бы мі поліла Як нашу церков кінь мы
розтягли на штырі світа стороны Як поля нашы здичали марно А нас
мали зожерты вороны Рад бы м Хоц бы під липу крыти тін
моіх предків видіти штобы повісти горі над селом бороти ся значыт жыти
Послухайме співанкы о тым як тяжко жыло ся Лемкам на чужыні як
тяжко было привыкнути Як памя за на По выселінях на Лемковину зачали
приізджати новы оселенці веце як <unk> сел было праві чысто вылюдненых Дуже
перестало істнувати Стефанія Трохановска пропали Пропали забрали на пілвоза тисячлітній доробок переложыли
На ваґон з худобом Думали вертати же на них земля прадідна не
старчыт лем споминати чытала Меляня Пелагач Пісня котру почуєме о хвилю оповідат
о повыселенчым часі А тепер смутну в корпото Ниґде незвонит в церквах
Не видно то ношого во Лемківско єначу то высі іди Затых липи
сні і серед Бідне Ламку высаляны По політычных перемінах в <unk> р
Лемкы рахували же власти потуплят акцию Вісла Выплатят одшкодуваня і позволят вернути
до вітчызны Єднак так ся не стало Несмотрячы на тото невелика част
Лемків вернула на Лемковину Стефаня Трохановска Старий Зиґар Старий Зиґар затримал ся
там де го навіс не змістили Оминул го дрід кольчасти не мусіл
ся мучыти остал дома ту жыти чытала Йолянта Урам Запрашаме до выслуханя
співанкы навязуючой до тамтых страшных выдаріньом Не видит же некого Серце моє
плаче серце моє плаче серце моє серце моє плаче гыльку циюш ся
не вернеш ногоы крыюш ся не вердеш циюш ся не вернеш ногоы
край горит Ленчте болююш ся не хвар боюш ся не верне докредиш
ся не фр бой ся не Крениц нашы горич Не мож Вас
запити не мож Вас забити Ни Вы дне в много ці мож
вас знай мож вас забити Нивы дивны Правдоподібні поворотів было бы дуже
веце лем же адміністрацийны власти піднимали діяня якы мали загамувати выізды в
горы Стефана Трохановска сутний ден Ішли сме того сутного дня в незнане
по части з добитком зо серцьом надвоє розорваным Ішли сме на хвилю
на пару тыжни місяци А коли серце ся кус загоіло остали сме
на все дураци чытала Павлина Смеречняк Охочы до повороту не мали можливости
одзысканя своіх хыж і землі Стефанія Трохановска Совіст Піше вертали до гір
Бы серце мале в людях Не камєн з ничым єдным бунциком надіям
і святыма іконами чытала Оля Смеречняк Тепер запрошаме на музичну перерву а
в ній Ігор Гербут Лемко в гыного крают ава зов Коли серцет
паросла не пила од дітячых моіх лист на Нову та высокого ци
польой віру дар любовы ци он польой дар люм бо По повороті
на Лемковину треба было одкупити своі маєткы і зачынати вшытко однова Осадникы
не были прихыльны вертаючым Лемкам зас насилили ся переслідуваня Мельнія собын поворот
Уж скінчыло ся чеканя безнадійне Уж вертаме ся до Тебе земле рідна
Оплакана недоступна в снах выснита Здичавіла одлогами долгы літа Задушены ти несеме
поздоровліня Овитай же серотино наше мила Мы злієме тебе потом як росицьом
Неєдного зачудуєш красавицьо Вшыткы силы ты оддаме як матери Отвориме на шыроко
тяжкы двері Зореме толочыска каменисты Вітер зерном заколыше кольосисты Хліб пахнячий нам
зародиш земле наша для жывины та што волі здоровой пашы Іщы двигнеш
ся заквитнеш зелен майом В полях птахы ти весело заспівают Товды серце
утруджене одпочыне ту впристане твоій тихій Лемковины чытал якол тутко лемк упертой
ды твоє земля двоі горіня вертай лемку упертой Двоі земля двоі горі
Бори нашы Красны горы Памятаме о вас в думках мам Бори нашы
великы горы Бо вертаме до вас кожний час Ояній даніяк повідали єст
земля як дуже том спомино мали видіти зо свойой книжы і свого
Вертай лем ґу вартай децуя змля Двоі коріня Алтай лемкуватай децуя змля
ори вашы Красны горы Памятаме о вас в думках мамес Бори нашы
великы горы Бобертаме то вас кождийний час Любаном вшыткым памятати ґарпатску землю
все одіджати Серти нашывіла до лем одґоль тай лемкы інветуя земля дворі
тор ям вертай лем ґуватай інветуя земля дворі тор В той Анд
в вартой Датво язым вои корения вертай лемку вердай яз двой коренку
вердай датяз ваи коренія Выселіня Лемків спричынили ся до скорой асиміляциі нашого
народа Захороніня лемківской достоменности жыючы в діаспорі єст барз тяжкє Єднак не
даєме ся і напротив вшыткым перешкодам догнеска зме знаме свою історию і
плекама рідну культуру Тепер то лем од нас залежыт як долго іщы
будеме І то уж конец днешньой авдициі Дякуєме вшыткым котры творят проґрам
радийочытаня Чытают дораджают підповідают і слухают На закінчыня співанка Сын Лемковины Малюю
тыма словами села на Лемкови і хыжы по розтіганы по гірскій долисті
деревянами кычкы соловяне в комори Великій Пец Глиня і Скриня де поже
ново ґорсыт пишыт В кутыку стоят босы діти І скрыня де поже
ново ґорсыт ишыт в кутыку стоят босу діти Я сын Лемковины внук
звідил Русины Лем не як банийци Йо сын Лемковины внукіл Русины ви
нея дбаніза Памятам гукы квітут си стравом і отавом памятам як хлопы
косили іх косом клепаном памятам як в загороді стоял При дорозі крест
камінний Трираменний поставен за успіх долю і вдяку Богу Поставений на жертву
йому за успіх долю і вдяку Богу Постав на жертву лю Лемковины
дідуси юві а не як паніта Ясину Лемковины ділси ювильґни як паніт
Памятам тоты загоны де было жыто і лем де росла пшениця ове
з пандуры і конопель а жінкы підберали в скошені хліб поверзло звязували
зерняний світ До запаскы постерні колосы зберали бодар Божы шамваль До запаскы
постерні колосы зберали бодар Божы шануватам як на великден лахті Паскнесы Памятам
як ішли на пішыль до святой церкви Памятам де при кінци села
стоял уж Жыда Шынк де неєден там през своє питя програл в
музька жытя а інчы на шыфі за воду плыл Од біды втечы
хотіл А інчы на шыві за возом плыл Од біды втечы хозів
Я сины Лемковины злю Дід Бурсы бил вигна не як паміты Я
сыны Лемковины Дід Вурсы ил вильґны як два ліцы Памятам добрі як
на столу для нас скомет світа Был товды теплый час сам початом
літа як пришли і выгнали діды узгір Абы на все проминуло золотий
час Лемків І хоцкій жыю де чужа земля Там де і я
там Лемковина іх хоцкіж жыю де чужа земля Там де і я
там Лемко вицкіж жыю де чужа земля тамія там