Радийочытальня #15 - 2020 05 02, Александер Духнович
Еп. 15

Радийочытальня #15 - 2020 05 02, Александер Духнович

•

Опис епізоду

Odcinek „Радийочытальня #15“ poświęcono Aleksandrowi Duchnowiczowi, ruskiemu poecie, prozaikowi, dramaturgowi, historykowi, etnografowi, organizatorowi oświaty i duchownemu. Przypomniano jego życiorys, działalność w odrodzeniu narodowym Rusinów oraz utwory, w których podkreślał miłość do ojczyzny, pamięć o przodkach i wartość języka oraz książek.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы то чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Тиша без книжок єст як і лопез душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доверат
Добрыден Витаме вшыткых слухачів радийо і запрошаме на авдицию радийочытальня Днеска будеме
припоминати творчіст нашого русиньского Вудителя Александра Духновича поеты прозаіка драматурґа історика етноґрафа
і фольклористы орґанізатора народной освіты професийного педаґоґа і священника Александер Духнович вродил
ся <unk> квітня <unk> рока в Тополи коло гуменного на Східній Пряшівщыні
в родині священника Як споминал сам Александер няньо Василь Духнович і мати
Мария Ґерберова старали ся выховати сына в русиньскым духу По закінчыню сельской
школы освіту здобывал в Ужгородскій ґімназиі Академіі в Кошыцях і богословскій семінариі
в Ужгороді по чым одраз принял священство і был призначений до канцеляриі
пряшівской грекокатолицкой єпархіі Коли попал в конфлікт з консервативным єпископом Григорийом Тарковичом
остал высланий до Хмельови недалеко конечной та по близкой Біловежы В <unk>
році переведеного до мукачівской грекокатолицкой єпархіі Де <unk> років працувал в єпархіяльній
канцеляриі в Ужгороді По смерти єпископа Тарковича призначеного на Каноніка до Пряшова
де працувал решту жытя стаючы ся ведучом фиґуром русиньского нацийонального одроджыня Ціла
діяльніст Будителя його творчіст єст насякнена глубокым патріотизмом Духнович закликувал до того
жебы вчыти ся істориі рідного краю бо она выкликує в людях почутя
пошаны до предків любов до рідной землі і нацийональну гордіст Духнович нагварял
Любиріт свій не про то што він славний лем для того што
він твій Він великій патріота не боял ся на цілий голос закликати
Я Русин был єсм і буду Я родил ся Русином Честний мій
рід не забуду Остану його сыном Тоты слова глубоко запали в серця
вшыткых карпатскых Русинів Стали ся нацийональным гымном і до гнеска співают го
по вшыткы русиньскы май паст Русины сыхы пакы Духовіци Ухо Ліциі Зимарона
спис Ігор Бірса Рускы привынес Іва Звысло <unk> ґурциі Ярын бы створы
Літературны традициі культурно освітовы і педаґоґічны ідеі Духновича роззвинули його сучасникы і
наступны поколіня Юрий Вер Духнович Діточком в школі дал він книжку в
рукы Нам заповідал В світлі щезне тьма З книжыці всеме вчыли ся
азбукы Його хліб душы холод втишыл нам Він трудом своім двигнул нас
з порогу Він нарід будил лиш глубокій сон І поздравліня сланы в
новы рокы Уж ньом постарчат аж повіка з кон Поґін прадідний жебы
остал святым Вручанє дал нам свій завітний хым В чести гомали вірны
соколята Ярусин Співат неска вірний син Найвысше з богатств всіх єст добродітель
поважу і чуже Але своє чыти так вцілдухновит жытя світ видити І
так віриме Так співаме мы Не народжена така в світі сила Жебы
народу взяла пісню з уст Жебы вырвала з груды серцю миле Народолюбных
заказала туж Духновит з нами в щестю і недоли Мы з ним
Як прадід з ним был наш Як долго слово рускє гын в
тополи Як долго ґазда трудит ся на поли і квітне гірска в
ярный час Чытал Яковы В своій поетычній творчости Духнович часто оспівує власну
самотніст щыру любов марнацию земного жытя і жаль за жытьом До такых
вершів належыт послідня моя піснь Александер Духнович посліднє моє піснь Ой дітята
соколяты змагайте ся на крылята Бо я уже сокол старий уж мі
крыла поламали скубли врагы зо всіх сторон ставляли я на сором Розбивали
як колокол Но я остал старий сокол Был сокон для родины Співал
пісні сокольны учыл так і вас співати по сокольному ітати смыслю о
гордой жызні Жыйте благо для отчызны о чужыны ся стержте Оно не
принесе щестя Чытал Шома Боли Тепер запрашаме на музычну перерву в котрій
вызвучыт барвінок з камюнкы серед забіє а люва антацварка піати моде опібре
безме Вортислав єца треба пола тязорены преґатова преня заказо пародвора зада і
робота тязно собра мора Не р Духнович был щырым вірным сыном церкви
і хотіл жебы його любимий нарід был набожным а од християньской цивілізациі
ждал красшой будучности для Русинів Його вершы выражают здоровий страх Господні перед
сильным творцьом і надію на побіду через Бога Александер Духнович надія в
Богу І так брате мій коли нападе на тебе лиха біда не
одчытай то пропаде в Богу єст побіда чытала Аня Міхаловска Підліст і
зліст представлят ясныма словами якы здатны были повлияти на серця руснаків Александер
Духнович Клятва на богах рішыт лає камінне небо мече декотрий впаде на
землю рвадит му голову чытала магда Боля Александер Духнович з думком о
дітях зложыл книжочку чытальну для зачынаючых в котрій вершами записал ріжны молитвы
і моральны приказы для діти Єст тото доказом його відтівской любов до
діти і вказує як легко засівал він зерна побожности в невинных душах
малых учеників Александер Духнович Молитва перед науком Прийд о небесны царю і
даруй нам твою ласку Розум і мысель про світ а серце ласком
наполни чытала Павлина Филь В своіх азбучных вершах Будитель закликує до шануваня
роботы охоты до помаганя і глубокой пошаны родичів і старшых Неганьба працювати
землю порати копати єст ганьба встид лежати лем од другых вшытко ждати
Чытала мали доболя Александер Духнович Мамко куб мі книжку Мамко мамко куб
мі книжку тинту папір і табличку бо я піду до школу Вчыте
ся доволи Повітают шыф во школі діти знают добру волю Знают красні
співати чест каждому дати Я бы м вшытко хотіл знати і честно
ся справувати Куп мі мамо книжечку хот тим таку маленьку Чытала Юлия
Куперац найдітно чест сувати родиців отця і мати і старшого всеслухати Чест
каждому оддати чытала малю до боля Духновичовы слова погнескы сут актуальны Послухайме
аранжациі верша сліпий і хромий Співат ансамбль Весна Спіткали ся сліпы схромы
стали розмавляти як способом собі в світі мож напомага Стрітили ся сліпи
з Хромом стали розмавляти Як способом собі в світі можна помагати Скоро
враз ся домовили взял сліпий без нога А Хроми му показула аука
кади єст дорога Скоро враз ся то молили взял сліпы без нога
Ахромиму показувал каде єст дорога Сочы того ногы разом ся складают так
бідны сомбі в нужды мудро помагаю Сегочы того ногы разом ся згладают
Так то бідны сомбі в нужды мудро помагают Сегочы тоґонногы разом ся
ладают ту бідны собі в нужди мудро помагают Духнович лишыл по собі
дуже вершів сценічных творів есеів і історичных дописів Велика част з них
скєрувана єст до молодежы Александер Духнович Младіст Посмотрит місина пшеничку на поли
Як прекрасно квитне Дзріват поволи Колосок єй біжыт в хору як пруд
просто Горі хлаву дершыт і плават радосно Двітрык задуват Він на тоту
страну Ягоньско ся кланят на ліву на праву Але як пристане пшеничка
на поле Коло славу зохне і уж є поволи Бо уж ся
валит Зерном наполнений Дармо ся не хвалит Останте смуренний Долохлаву пустит вітер
го не здавит Рубий корінь пустит сміло ся поставит Так молодий двігат
пло порожню а старий похылят од розума важну Так молодий хлопец за
вітрами спішыт а премудрий старец лавом ся не тішыт Чытала теля полегач
Александер Духнович велику надію народа виділ в молодых Дбаючы о чыс тоту
мудріст і честніст вчыл молодых пошан для рідной землі культуры і істориі
Послухайме короткого фраґменту драмы Добродійніст горує над богатством Александер Духнович Добродійніст горує
над богатством Слезы течут чловекови кєд видит тілько честнот так вельо духовых
сил невинных простых діточок О якє то щестя для чловека школа Як
там дух серце і мысель посвітят ся Бо порівнайме школяря з інчым
невченым хлопцьом О яка медже нима ріжниця Гей бы медже голубом а
астрябом Шкільны діти старают ся працувати робити алінивы пецухы лем бігают літают
і вдячнійше по жебрах підут як роботу приймут Хто бы то подумал
перед десятьома роками же єдна дітина забавляюча ся через літо <unk> златых
може собі заробити Кому бы пришло на розум же за грибы ягоды
лишнакы черешні косычкы єдна дітина себе одіти і іщы гросшы зашпарувати годна
А при тым як доброго і щырого серця сут школяры Убогого жебрака
як вдячно як щыро як радісно споможут і щыром наремністю пожалуют О
Давно в нас того не чувано Давно діти бігали в селем іграли
ся каміньом метали поли пастухами были там сваволили грішыли кляли Єдно од
другого вчыло ся шкарадно бесідувати красти шкоду робити словом Давно діти росли
як бідлята як дикы люда а Бога мало познавали і прото выросли
як дерева і безчестны люде ся з них стали Гіршы од тых
про котрых праведний Бог світ потопом загладил А тепер Аж душа радує
ся кєд видит просвічену вчену дітину як она знає чести дати людям
як знає пожалувати худобного як відця матир честувати і спомагати словом Жыє
і росне Богу на славу людям на гідніст і собі на корыст
О Боже помож жебы наш нарід дізріл тото добро і не жалувал
маленькой оной платні за котру інчым вченым народам може ся зрівнати чытала
Варвара Дуці Слова Александра Духновича догнескы сут актуальны і треба іх часто
прикликувати жебы не забыти о тым што важне хто своє не любит
а за чужым прагне тот своє загубит чуже не осягне Мы не
маме нич свого окрем чести Одступити од ней значыт перестати быти чловеком
Любит свій не прото же він славний лем для того што він
твій Хто стидат ся за свій нарід тут сам себе ся стидат
Буд вірний своій вітчызні то твоя колиска О шануваню своіх корены написал
дуже творів Послухайме єдного з них Александер Духнович басня для тых што
стыдают ся свойой народности Запобігливий пес од натуры обдарений листливістю вынесений был
до защытів отримуючы при царскым левим дворі посаду першого придверника Приходячых з
челобитьом до царя облесні мырдаючых хвостом витал з глубокым поклоном кланяючы ся
і пращал Та коли появили ся на царскым дворі псы злістно на
них вырчал спостерігаючы тото іщы важнійший притверник медвід звідал свого товариша чом
так лає на свій рід а лестит ся до чужого Я тото
роблю одповіл почливий Цербер Цілком обоятно нітф в тым ниякой шпекуляциі так
обачні А мі ся видит прото так робиш бо стыдаючы ся власного
роду затаіти го прагнеш одповіл медвідь і підсміхуючы ся тотал Дай ся
братку як лем знаш але і так все відомым буде што ты
сучий сын чытала Олена Дуць Заохочаме до чытаня творів Будителя Александра Духновича
котрий оддал вшытко што мал свому народови І то уж вшытко што
зрыхтували сме на гнескы Дякуєме вшыткым чытаючым і слухаючым Запрашаме на наступны
одтинкы радийочытальні Проґрам зрыхтували Олена Дуць і Варвара Дуць На закінчыня пісня
до слів Александра Духновича Подкарпатскій русины Осталте глубокій сон