Радийочытальня #16 - 2020 05 09, Володислав Грабан
Еп. 16

Радийочытальня #16 - 2020 05 09, Володислав Грабан

•

Опис епізоду

Odcinek programu „Radiodczytalnia“ prezentuje teksty Włodysława Hrabana, lemkowskiego twórcy związanego z Łemkowszczyzną i opisanym w materiale powrotem do rodzinnych stron. W centrum są motywy czytania, dzieciństwa, pamięci, domu rodzinnego i zachowania lemkowskiej tożsamości.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Кыша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Добрыден дорогы слухачы радийо ЛЕМ Ф Витаме в проґрамі радийодчытальня і запрашаме
до выслуханя текстів Володислава Грабана представителя сучасных лемківскых творців на початок Выслухайме
співанкы на слова Володислава Грабана під наголовком Лемко Не пооднесє ґловы як
кажды Лемко бетшыл в земя Усміхня ся як бы до себе і
пові розколовысаным крокєм презваны чменя єйо в са Не поднесє головы як
кажды Лемко Бенде патрил в земя усміхне ся як бы до сєвя
і повіже розсколысаным крокєм през зланы єнчменя і овса во в сіску
знайде осе куюнцом двоньом по гладі Дзятек Ґловин і ранкєм наново оберолям
Іран кєм на ново обейде роля Іран кєм на ново овейде роля
Біслонцу спойжецтва Бислонцу спойжецтва Біслонцу спойзет тва сотварце Бес сонцу спойжет в
тваш отверце Без сонцу спойжет в тваш отвертє без слонцу спойжет твас
отверт Володислав Грабан вродил ся <unk> мая <unk> рока в Костомотах коло
Вроцлавія де в рамах акциі Вісла в <unk> р остали выселены його
родиче Враз з родичами повело ся му вернути на рідну Лемковину де
жыє доднес По мамі родом Щурной Капоняню з Ґладышова В своіх творах
часто споминат дітинство і родичів котры міцно дбали о захороніня лемківской достоменности
Волотисла рабан Мам Днас колысали сме реків колысаню осены і зим надходячых
зосвы тралы полонен кольорами встаючого дня отуляли ним влячых головы На мягкым
волосі вашы рукы крылами птахів трепотали Вы не могли нам дати жвеньку
більше нич сині очы барвінків тишыну ватр выгашеных і тавры полаче лемківскы
чытала Ганця Швайда Тепер послухайме співанкы котра тіж приводит на памят дітийство
і родины По закінчыню основной школы Володислав Грабан выіхал на Шлеск де
кінчыл технікум і піднял роботу Повороті з чужыны оселил ся в Креници
де заанґажувал ся в культурну громадску і реліґійну діяльніст Володислав Грабан бертам
до вас Што свам повім няню хыжу м поставил Мам сына і
дівкы але нашой хыжы неє там де смеречкы порожне місце над хутянком
деревяный міст і пструхы в сонцю блищат Поховали вас няньо на горбку
як на престолі далеко Петрового няня Йому тіж было ланьо Але не
пожыл Тыльо тых хыж розобрали же села праві неє в старій школі
коровы тримают В церкві костел зробили Выіхал єм одталь і вертам зо
свічком і слезами чытала Павлина Смеречняк запрашаме на музычну перерву а в
ній пісня о повороті Іду до вас на слова з поемы Терен
Квитне і музыку Петра Мурянкы співат Сузанна іду осиі скувата сы З
єдного тридний Досевы рідну До двора Зынає До дрідных орунів до сел
рідного до дворы Вартос варто <unk> найни никы не а тим никого
не еликны зно Ніжник ні дорокну Тема повороту до рідной хыжы часто
являт ся в грабановых творах Послухайме іщы єдного на тот раз короткого
фраґменту Велийных ремінісценций Володислав Грабан Велийны ремінісценциі Поворот Серед темной ночы ясніли
світла далекой і близкой забудовы То приближали то оддаляли ся од шырокой
і простой дорогы Замкнений в бляшаній шоферці ватажной автомашыны малий хлопец смотрювал
ся в миготливе світло ночы Тулял ся домами але цікавіст што за
вікнами не давала му снути Авто буркотало в єднаковым ритмі і пожерало
ясно освічену стужку дорогы лекло за собом накрыту брезентом причепу Миняли долгы
нічны годины Змучений хлопец знул Рано до теплой шоферкы машыны засвітили перше
проміня сонця Гуркот мотора старувал ся штораз голоснійший меньше ритмічний а за
вікнами показували ся штораз частійше высокы горы Дорога ввила ся помедже лісами
то заспадала в глубоку долину переходила над спіненом водом гірскых потоків Хлопец
рухливо позерал в глубину рікы дивил ся на білы грилы поспішной воды
іхали штораз вільнійше і штораз высше При каменистых дорогах вырастали невеликы хыжы
з невеликыма віконцями Такы інчы як знал з дітинства без сліду червеной
цеглы Хлопцю здавало ся же авто заіхало в дивну байкову краіну Высокы
берегы спинали ся над высокы стріхы хыжок накрытых соломом або деревяныма ґонтами
з якых парувала до ранного сонця біла пара А може то скаменів
што ледво вырастали над стріхы ішол дым Зелена трава і зелене кряча
малювало ся сочысто на тлі синіх лісів і блакітного неба Мама повладила
голову хлопця і повіла Уж сме дома На подвірю што замыкало ся
в квадратну площу помедже старом і новом хыжом стоял мужчына і ледво
што затримало ся авто вхопил хлопця на своі рукы і міцно притулил
до себе Тато закричал хлопец юж сме дома Отворили ся шырокы дварі
сіны Там зносили свій добиток люде якы повернули з далекого выгнаня з
землі обіцяной з землі котрой не змогли приняти зо свою чытала Варвара
Дуць Запрашаме на чергову музичну перерву в котрій вызвучыт ансамбль Лемко Тавер
іду до Лека там я вас мосіл моі зо се вас мжали
Што мы ста сладала што мисла дала што мы ма сот співала
алия сот зала Выбонь своі выбон си своі своі амызвана Назва Наладу
Жеґі сяло мамі Та што м записала та што єм выдала Як
не мене мачу мацу а мене мацу ти сові тримала зо не
маю тратила тепа бокателя по зеленых пай гаю зелены хлопче майте монар
тідже мойте майте монар тідчымо <unk> Володислав Грабан был орґанізатором першых по
выгнаню лемківскых маланок в Креници і концертів ансамблю Лемковина Был спілініциятором Першых
Лемківскых Ватр котры орґанізувал головні з Ярославом і Петром Трохановскыма Великій вклад
внюс тіж в діяльніст Музею Лемківской Культуры в Зындрановій анґажуючу ся в
орґанізацию свят од Русаль до Яна але тіж през основаня і ведіня
часописа зындранівского Музею Загорода В рамах выдавництва наша Загорода вышли публикациі Теодора
Кузяка Семана Мадзеляна і Володимира Барны Вроцлавскій дует Весна опрацовує музыку на
вершы грабана Послухайме єдного з його вершів в аранжациі власні сме За
дні прадавны О за rort<unk>io<unk> з волі і свят <unk>лі Дзятого ві
ойцуф нашых до конця дни До закончыня ти сьон свя Аж выдале
снас як офярест кого зльонт розжуцаньонт послід народов свята гості На же
за весцены Сонсєді зневажают насырувнує он до поґан пост пульства Облекесна Вань
Не запомнелі сме о тобі не зламали сме приказань і як давній
зносіме святынє посеруд зеленых друг в нашым жытю Небынтявя Боза переслядувана Церкєв
наша Заксий струй рамєнны назначого она атір нєм стоі на роздрозу жытя
Без мота Безло Бо за Чему нас допустіле Запомняле правды наше гробы
вшотку ты За дні прада в них насельоным Грабан заініциювал тіж першы
лемківскы творчы осены Як творец і поета Володислав Грабан заістніл найперше в
польскым літературным Середовиску Кінцьомдесятых років ХХ столітя зачал спілпрацувати з украіньскым тыжденником
Наше Слово де публикувал своі вершы але тіж фотоґрафіі і дописы Выдал
штыри авторскы збіркы поезиі Переводил на лемківскій язык творы інчых авторів медже
інчыма вершы Антонича За свою творчіст остал нагородженый Нагородом Міністра Культуры і
Мистецтва В своіх творах все вводил природничы мотивы Зарвно в поезиі як
і прозі Мож найти рефлексиі о взаімній симбіозі чловека і природы або
єй експлюатуваню през люди На білых верхах Лемковины де пізній вечер снігом
спал Маленькє світло старовины Морозний вітер творит налота чаша місячанка Веде за
собом волчий слід Дукатом стрелит ся стеженка мрій приґнаных Лемківців Село в
долин затачене Там похылений стоял крест Неє там рідных неє над Там
ся лем тыкат дівче Світы книжками стадів водят Та як ды тому
літ В річках лозины твар холодят стрічают лем лоботы кві А коли
вернеш гев на рідне убочы запреш штукы зіль Є уж при тобі
все подібне Закличе крылом Кырдет гір Найдеш світелко з старовины Двікнеш топтану
дівчас на стежках дільной Лемковины сонцеш Тепер пришол час на співанку Послухайме
красной пісні Ой верше мій верше мі Творы Володислава Грабана переполнены сут
ріжныма емоциями Чути в них захопліня і жаль дуже в них болю
але і радости Послухайме короткой прозаторской формы Владислав Храбам хыжа хыжа з
высоком сомяном стріхом над яком што ральодими в комин то і хыжа
Хлопец обрітувал єй довкола каждого дня выходил на высокій піт што звали
го бантом і зазерал як сонце пущат своі золоты стрільы через порозсыганы
дощкы щыту Было там дуже місця для духів якы здавало ся вызерают
з закліквы і комена а найбарже вечером коли сонце зачервеніло над маґуром
і затягло чорну завісу ночы В тот час в теплій середині хыжы
світила лямпа тріскали вет розпеленны дровна а по гыжы розносил ся запах
вечері В тот час было приємно і безпечно Хлопец не знал же
хыжу дідів дарувала тотови його тета яка выіхала а радше втекла до
Канады же тот долгій час розлукы з татом то час коли він
мусіл єй пильнувати перед злодеями і шабровниками якы хотіли засісти місце родинне
Нестал ся карпатскій Бескєд то його гніздо правічна дідизна Лемків Але в
хыжы коли рідна вшытко мож напознати єй стары і нерівны стіны горбату
одмытя підлогу і вшытко што єй внутрі оповідало про минуле в хыжы
родиме ся і вмераме Чытал яковтутко Лемкы в творах грабана часто порівнуваны
сут до птахів розперхненых по цілым світі Молодиства Фрабан до выхнаных Лемкы
як птахы розохнаны Не вернут до своіх міст не найдут пісні котра
веде зелену опруч гір А ту верх каждий кличе Отвертым крылом ліса
Несе ся пісня прадідня Дзвонит серце по допаді скал Медже сходами небо
ведут Ідеш до горы за кроком крок Ту на тых верхах нич
не треба Ту отверат рукы Лемків Бог Вы не вернете до той
земли та в пісковниці <unk> літ будете птахытенний І мраком крыє вас
там світ Ту в хорах на вшыткых верхах чоло высоко держыт чест
Сонце огріват серце скорше І з ночы стає новый ден Чытала правдиядичко
Грабан пише по лемківскы польскы і украіньскы Але незалежні од того котрий
з тых языків хоснує в його творах геройом найчастійше явит ся Лемковина
Послухайме остатньой уж співанкы ансамблю Вецна Слова Володислав Грабан Співат Аґнєшка Коробчак
ансамбль Весна лотил ся агале співают зарє відают поклин відрают бастереє грают
Чудо чудо повідают Чудо чудо повідают Нас кільку люди тота Як бы
нас не было в дептані в дептані в морозне може сніґу в
ґужыстом Дєдіна Лемкове розпроше аніяк птакі Ахащы тутиля же моґом присоньсть тися
знакєм крижа буде ліме зярнко на чвору посруд смуґі лясу росні іщы
хлеб на кєселицю Песрудил ся аботил ся Англи співают зарє відают поклин
віддают пастриє грают ч до чудо повідают Чуд чудо повидают Руснєнio сноу
пєнчме не знайдете сіным стоґун неба іде віґіля іде віґіля даруйме сові
ґар з чепла як вікамі прийде Єзус Іде віґіля Іде віґіля даруйме
совіґа з чепла як перед віками прийде Єзус он так невєле потребує
То уж вшытко што зрыхтували сме для вас нагнеска Дякуєме за увагу
Великы подякуваня для учеників і абсольвентів Основной Школы в Ґладышові за заанґажуваня
в творіня проґраму На пращаня співанка іду домів клюбу демоль І з
карого даска мой <unk>