Радийочытальня #17 - 2020 05 17, Нестор Жылич
Еп. 17

Радийочытальня #17 - 2020 05 17, Нестор Жылич

Опис епізоду

Odcinek poświęcono życiu i twórczości łemkowskiego poety Nestora Żylicza, znanego też jako Lubomyr Kamiański. W audycji przypomniano jego biografię, trudne dzieciństwo i pracę nauczyciela, a także odczytano kilka jego wierszy oraz zaprezentowano pieśni związane z Łemkowszczyzną.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Пиша пез книжок єст як тіло пез душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котры собі чловек сам доберат
Добриден Витаме вшыткых слухачів радия і запрашаме на <unk> одтинок авдициі Радийочытальня
Днеска будеме споминати жытя і творчіст лемківского поеты Нестора Жылича послухайме першого
патріотичного верша під наголовком Нашы горы Не сторжыли ч нашы горы ци
вы Лемкы вы Русины О тым подумали як гы легко нерозважно свій
край сте лишали Выдумали же Вас чекат фортуна во щасти што там
наша Лемковина камінь і пропасти Як Русины задумали лишыти Карпаты то природа
вся зачала жалібно плакати В плачу сосны і смерекы плакала ялина і
ґу земли ся схылила червена калина а высокы міцны букы грозно зашуміли
Вы забили што пра діти свято заповіли Гор не дати боронити свою
Лемковину До остатньой каплі кырви як мати дітину Од хыж рідных пішли
Лемкы по світі блукати І лем товды за Бескідом гірко заплакали І
я плачу оплакую Святу Лемковину лотры врагы замінили в велику руіну потоптали
поругали лице оплювали Рускы церкви повалили і порабували де колиси буйне жытя
такє красне было Там волк виє кричат соли Бадиля ся вкрыло Заливат
ся серце кровю з великого жалю же мя доля одлучыла од рідного
краю Дуга серце мі розрыват проту цінну перлу Лечу думком я в
Бескіды лечу на говерлю О Карпаты нашы горы нашы милы квіты Ци
захоче вас хто другій так як я любити Чытала Ганця Шмайда По
порциі поезиі запрашеме на співанку Лемко Яси Лемко ансамблю Пісні і Танця
Кычера лем по є лем по Креницим ся роди самы што я
ся напи што Ясона будил вороми соны Карпаты бескыды баз місом зобы
В <unk> році мес были солис приму слово одто выґоняли раца підславси
то до версила Неє дво Лемка з борба ми пустила на спороли
од водны до дону Ци ся істы вернул та коли дод Лем
по яси лем позой Крениці пинся напил буден писапи Зоньовой криниці Нестор
Жулич знаний тіж під літературным псевдонімом Любомир Камяньскій вродил ся <unk> мая
<unk> рока в Камянній на Лемковині Коли мал лем <unk> рокы вмерла
му мама Няньо оженил ся другій раз а нестор в віку девятьох
років мусіл іти на службу до Крениці Хоц мал тяжкє дітинство повело
ся му скінчыти основну школу в Камянні мушыньску ґімназию і учытельску семінарию
в Самборі Тепер послухайме верша Нестора Жылича скєруваного до нашых сусідів Нестор
Жылеч сусідови Ты повідаш што Нижденна бідна Лемковина Она в мене найбогатша
на світі краіна Ты повідаш што Бескіды незначна частина А в мене
все они будут найбільша теренена Ты повідаш што в Карпатах туман залігає
А я раджу што в них сонце найяснійше сяє Ты повідаш што
Русины Бидло а не люде Прешем пане по твойому николи не буде
чытала Павлена Смеречняк Послухайме пісні Лемковино Лемковино в выконаню Гору Шурбака котрый
был оснуваний в <unk> році В своій творчости вказує вельокультурові з Польщы
В його репертуарі нашли ся тіж лемківскы творы Слова пісні написал Михал
Сандович світок зо світок з крыслерского лісы Молокресові Коскрыстерского лісы Молоґресові Під
конец тридцетых років ХХ столітя Нестор Жылич зачал учытелювати на Лемковині За
влады Пілсудского трафил зо своі лівицьовы погляды до вязниці а потім до
войска Послухайме верша під наголовком Лемківскій материчы матери Ани описати ани розказати
Кілько вытерпіла лемківска я мати Як ме Лемковину руску полишыли Тебе наша
мати обухом прибили Ты заморочена і зохнувшы спину Жебрала што дати дочці
альбо сыну По чужых дорогах тинохы ранила Выпрошеным хлібом діточок кормила Ясныма
очами тиі охрівала Іх молоде серце добрий дух вливала Пішком шла степами
спала під забором Зносила знущаня з плачом і покором В темны люты
ночы діти колысала З красной молодиці бабусьом ся стала Голову покрыло сивизны
пороша сешты Люба мамо прекрасна хороша Хоц ся і высікы косонькы дівочы
Ненаглядна мамо ти полна урочы Што ты перенесла словом не розкажеш Напевно
в чужыні умохыну ляжеш Чытал яковтутко В <unk> р нестора арештували представникы
украіньской поліциі котры спілпрацували з гітлерівскыма Німцями тзв січовикы В Вязниці в
Новым Санчы Тримали го два рокы В <unk> році повело ся му
втечы зеленію фронту до Галечыны Жылич в чысленных своіх творах представлят образ
знищеной зневоленой Лемковины За котром барз му ся сна Нестыжереч моя люба
Моя люба Лемковину моя ясна зоре Ци вас іщы я увиджу Моі
милы горы Ци ти мати як бывало лестиш в злотой чашы Як
коли гуляли в горах мы і дід нашы Ци так само квытнут
квіты плуга над річками Крают сіма кольорами стерат ся кобрами Ци так
само свіжний воздух ароматом пянут а вода джерелена ліком сім здоровля хранит
Серед моря океана тяв і зель пахучых Народили ся і росли В
уборах дремучых Там бы наша славна зміна Хлопці і дівчата Квіткы рвали
вінкы плели весели лем чата Моя люба Лемковину кыта лісами Хотіл бы
я там спочыти в Поляні з квітами Ой ты добрі спраді дами
было бы лезяти А не по чужым краі нам марно пропадати чытала
Кавдиядичко Тепер запрашаме на співанку ансамблю Серенча О ри мой оре Ори
мой оре ґа ой ґапа Дорос Дорозо Асо за сопо созба По
войні през долгы рокы аж до <unk> Нестор Жылич был учытельом Вмер
в <unk> році в одяным коло Львова Мал <unk> років Патріотична лірика
жылича то понад <unk> вершы котры в більшости остали в рукописах Зобраны
они сут в двох рукописных збірках Карпатскы думкы і карпатскы сміховинкы Написал
тіж оперту на автобіоґрафічных основах поему За Русь волю і правду Оповіст
з лемківского жытя Гайниця нарис Никыфор Дровняк і вельо стати пронімецку окупацию
на Лемковині Послухайме іщы єдного верша зо збіркы Карпатскы думкы Листоржілиць докар
Токаль горювате гнути каркы токаль Лемкаме орати як воламе токаль Докаль чужу
нима на одрі полоти Докаль боронити Ляхів однімоти Докаль страшну кривду двихати
будеме Коли в Лемковину свою заспернеме Проштовкуйте докаль нам в світі блукати
І Карпат Бескід своіх не видати Всі народы світа в ХХ столітю
на волю свободі лем Лемків на смітів Чытала Своі творы Нестор Жулич
опубликувал лем в маленькій части Печатал выключно в лемкосоюзівскых выданях в Америці
головні зо взгляду на його погляды Не печатали його творів ани на
Украіні ани на лемківскій сторінці в Польщы Лемківскы справы все были му
близкы Послухайме верша о Лемківскій Республиці Фльоринка Як Австрия ся розпала Габсбурґы
пропали вільно народы зітхнули Каіданы опали Ухры Чехы і Полякы склали свою
владу А Русины До фльоринкы скликали на раду То народне было віче
з цілой верховины і выбрало Руску Раду уряд Лемковины Світла радіст звеселила
Бескіды Карпаты уж николи ся не вернут талергофскы каты повстал нарід што
го врахы прирекли до смерти Встал заволюй свободу Хоц бідний обдертий повстал
нарід што віками під ярмом гнул шыю мы свобідны мы руснакы ідме
під Росию Громом Бескєд облетіла радіст превелика Ци чуєте добры люде своя
республика Ярослав Качмарчык Хыляк громосяк з Крениці закликуют за чест встати родимой
землиці край знищений кругом всяди могылы і гробы Всяди смуток всяди нужда
голод бруд хоробы краі віками знедолений розорвал кайданы Як же было не
радити Свобода нас стане В нашы хыжы загостила воля вымрияна Не дивуйте
ся што в Лемків лиця заплаканы і з радости вшыткы вины ворогам
прощали в згоді мирі з сусідами жыти наміряли та коротко сонце хріло
Світило в Карпатах Не гостила долго воля в лемківскых загадах Лехійоны пілсудского
край поневолили гірше ярмо як австрийскє на Лемків вложыли Никому было помочы
за Лемками стати і панове Руску Раду шмарили за краты і жандармы
задусили лемківску державу і вывели патріотів на судову лаву Все ж Фльоринка
не захыне в памяти народа Ци то скорша Циль пізнійше блисне нам
свобода чытала Моніка Тылявска То уж вшытко што сме зрыхтували на гнеска
Барз дякуєме вшыткым котры анґажували ся в творіня радийочытальні і вам дорогы
слухаче Проґрам зрыхтувала Олена Дуць і Варвара Дуць Запрашаме на наступны одтинкы
на закінчыня пісня Лемкы слова Іван Русенко Музика Петро Мурянка співат Мирко
Дзюбина Мы бідны уж дііда прадіі да То духом хоц будме богати
І чести не дай мез до птары не зломит нам бій чести
не дай мез до птагати а віры не зломит нам темны так
варят не легемкы то треба ґусонцю нам ііти Бо сонце і для
нас за свійтит не будме все вколо по темкы бо сонце і
для нас за свій не будме все вколо потемкы Ми слабы як
гача до пугу га то одружно ся берме до дііла І буде
в нас до раз міци гіла лем треба з помоци друг другу
і буде в нас до раз міцци гіла лем треба з помоци
друг другу Нас мало то єдну громага ду всі Ходме і смо
трма до кого ди трима оцями сокого Хто з нами в раз
іде хто замисоко Хто з нами в раз іде хто за Мы
мягкы так гварят як лигы нагаритуйме ся вситкы на груду Пламени наукы
труду і стузат внед наса роди пламены наукы труду і сту затвнед
наша роди