Радийочытальня #20 - 2020 06 13, Іван Желем
Еп. 20

Радийочытальня #20 - 2020 06 13, Іван Желем

•

Опис епізоду

Odcinek „Radyjoczytelnia #20“ poświęcono łemkowskiemu poecie i pisarzowi Iwanowi Żelemowi: przypominane są jego losy od dzieciństwa w Wapiennym przez wojenne doświadczenia aż po życie i pracę we Lwowie. W audycji czytane są też jego wiersze o Łemkach, tęsknocie za Łemkowszczyzną i więzi z rodzinną ziemią.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийочытальня Тиша без книжок єст як тіло без душы Думам то чытам
чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам довера Добрыден
Сердечні витаме в <unk> одтинку проґраму Радийочытальня Днеска будеме припоминати творы знаменитого
лемківского поеты писателя єдного з найбарже знаных ґорлицкых бурсаків Івана Жылема Вродил
ся Іван Жылем <unk> черця <unk> рока в селі Вапенне недалеко Ґорлиц
В рідным селі скінчыл основну школу а пак в <unk> році остал
учеником ґорлицкой ґімназиі і рівночасно выхованком нашой ґорлицкой Руской Бурсы На жаль
по двох роках наукы выбухла ІІ світова война і молодий Ваньо мусіл
вернути до рідного села і помагати в ґаздуваню Неодолга єднак остал вывезений
на роботы до Німец Коли вернул в <unk> рне село вапенне переселяне
было на радяньску Украіну разом з рідныма трафил на далеку східню Украіну
одкале вертал як більшіст Лемків ґу граници але не повело му ся
вернути домів Оселил ся в Самборі де працювал і кінчыл середню школу
Пак скінчыл іщы ветеринарийны студиі по котрых разом з родином осіл во
Львові Вмер передвчасні <unk> вересня <unk> р в віку <unk> років Послухайме
першого верша Івана Желема якій зрыхтували сме на гнеска Буде то верш
о Лемках Євангем Лемкы Тисяч років зберали каміня на різку Убочы іли
компериі вівсяны Адзимку Дякували Богу і нияли про світ де ліпше бо
люде не зберают по поли каміня і не мриют про інче А
як пішли од свойого порога світ ліпше бо не зберают на поле
каміня і мают не одзымку а гліб імсит ся до рідной хыжы
дорога зас мриют рідны убіч каменисту Кымпериі Адзимку і тисяч років Бо
Лемкы цитала Наталия Полагач А тепер припомнеме як о Лемках писал Іван
Русенко Запрашаме до выслуханя пісні Лемкы сплатні пісні і співанкы Петра Мурянкы
I Мы бідны уж дііда праді да То духом хоц будме богати
І чести не дай мез до птары не зломит нам бій чести
не дай мез до птагати а віры не зломит нам темны так
варят не легемкы то треба ґусонцю нам ііти Бо сонце і для
нас за свійдит не будме все вколо по темкы бо сонце і
для нас за свій не будме все вколо потемкы Ми слабы як
гача до пугу га то одружно ся берме до дііла і буде
в нас догораз міци гіла лем треба спомоци друг другу і буде
в нас дораз міцци лем треба спомоци друг другу Нас мало то
єдну громаду всі Ходме і смо тра дис трима очами сокого Хто
з нами враз іде хто зами хто з нами враз іде хто
загкы та гварят як лигы нагаритуйме ся всыткы на груду Пламени наукы
труду і стузат внед наша роди пламени наукы труду істузат внед наша
роди Же лем зачал писати літературны творы іщы як ґорлицкій бурсак Чому
напевно сприяла атмосфера той патріотичной інституциі Але основным імпульсом для дозрілой поетично
творчости Желема была величезна туга за Лемковином Послухайме єден з такых вершів
Іван желем будний син Лем єдно мя болит лем єдно І душу
мі трапит заєдно За тобом мі краю розпука І туха што ниґда
не стихат Плечу на крылах полечу Я в тоту манливу далечу Як
стану на гірскій убочы То повім маш серце што хочеш Пак піду
зберати я всяди Дітинства свойого принады А рідна землиця мі рече Де
збудил шалений чловече За свою зневіру за здраду Долона земного припаду І
слезы каяня пролію І в крусі покутний зомлію Як скуплю уж свою
провину Проречут за схоры наш сыну І тоты мя слова пророчы До
сонця піднесут од ночы Чытал яко тутко Лемкы котры жыют поза простором
Лемковины міцно тужат за свойом земльом Послухайме як о тузі співат кычера
з Ліґниці Сосо Своі творы Іванжелем зачал публикувати в <unk> році Послухайме
верша під наголовком на його фраз Іван же лем най го фраз
уж мам дост вера Боже уж мам дост той бетяркы гандляркы смітяркы
і вшыткой бортатской господаркы бо уж мі од них хырбет спух і
скриплят коліна як стары колеса Товера повідам вам зас же мам того
дост і най го враз уж бы м з болячкы і млости
Выгріл згаруваны косты Уж бым сой люг на пецу і духом Під
теплым дідівскым кожухом Слухал бы м як худібка сой ситно румеґат за
стіном а з двору запахы оборы Як дакы перфумы бы м нюхал
і слухал як псы ся по ночы витают і сосний ся грают
з горами з вітрами над нами Лемками Кєд така трафила ся геца
же не мам уж хыжы ни пеца а оген домашній мій давно
уж згас і взял вшытко фраз І хоц в тым маленькым Парижу
Я кєрбців никому не лижу та сіджу Як заяц в тернині і
мышлю сой думку рогату же была хоц яка а хата і была
худоба даяка І вшытко в старого бортака взял фраз І не знам
і не мам надію де я ся на старіст подію Як не
мам при душы уж нич Лем остал ся іщы з худобы наш
старый зглабаний Пегас та ся дух хоц боком до нього най чулапат
на гордий пар нас і нас чытала Варвара Дуць Окрем вершів Іван
Жолем творил тіж прозу Його гуморезкы жарты і оповіданя полны сут натурального
гумору Послухайме бодай найбарже знаного оповіданя Івана Жолема о сварливій кумі котрій
сусідка секлета барз залізла за скору В ролю пракседы втілила ся редакторка
нашого радия Моніка Тылавска Серед Лемків знана тіж як настка Іван Желем
Груба Берта Но і юж юж кумо і фертик ани мою духу
не розбивайте бо так єм уж забанувала же м забанувала Бо тепер
уж каждий пес на мене гавкне Уж каждий же брак повіст же
пракседа нич не вартат Стратила м кумо свій гонір як золотий пінязь
до чест там стратила Забрала мі гохнеска секлета мій ворог смертельний документ
ні повідам же мі забрала іщы і публику з мене зробила цілий
мій рід выставила на стот ганьбу Уж тепер медже люди не выйду
ани сой очы на світ не вкажу най чешут языкы нам най
брешут смо ім ворогом нагваряют а я уж нич не одповім бо
уж нич не значу перед нима як не мам свого гонору Гойку
юж не значу То хоц вам вшытко оповім може мі легше буде
може дакус Більтуга на серци втихне Отом вышла коло полудня на двір
і чую як мояря бата кура летит перестрашена з секлетиной загороды на
свій подворец і котко даче Най Бог заварує ту єм не вытримала
і повідам гречні Та де чого поани не так ся збыткуєш над
боскым сотворіньом ци ти уж серце гет войом заросло Або она така
сама вжерта як єй ґаздыня Знищыла мі то маніюраців грядку промымерала під
носом секлета споза плота то она шельма Повідат так кумо До того
же м сой дрібна і прудка як мотовило тай голосистем такжем я
іщы нихто в селі не пересварил тарюл Но то што же м
не така куфа як ты што аж свята земличка ся під тобом
погынат затом сой легка і шварна як серна на поляні або як
шалена коза на припони А через гробне як старий медвід в берлозі
Так сме ся кумо дост долго перехваряли през тот плит Уж і
моя рябата ся втишыла і задоволено шпорче ся на пупі гною а
мы обі фурт своє Секлета од свойой стодівкы бы ледво часом выдусит
до мене даякє слово бо нате на язык тупа а я од
свого порога як з машын ґвераз сыплю і одразу подесят Оож ся
мі давно так файні не сварило як гнеска та єм сой одраз
подумала Чом то мярано так ліва долон свербіла Так ся мі кумо
файні сварило же м сы клеті не давала ани слова выхварити А
єй дівка текля як занюхала же ту не пет то втекла як
заметена до свого дмитра Бо треба вам знати же на секлету мам
в серци о крутну ід зато же взяла моі дівці Фра Іря
Бо єй зять Дмитро на смітю был іщы в мойой Параскы А
в мяс ниці секлета єж го перешварцувала до себе за приймака А
добрий был паробок не є што повідати а курат для мойой дівкы
оци правда Добрі ґанчувал на ногу але гы зато мал пят мурґів
поля а догнеска не баґателя А тераз тоты морґы як корова ґоном
змела пропали за єй текльом А я де найду зас другого такого
жениха До так ся мі повідам кумо так файн і зо секретом
сварило же навет єй старий фраз Гарасим як нас кустьок послухал то
лем голосно сплюнул в наш бік і забрал ся назад до хыж
І зараз єм єй так приперла же уж не знала што має
робити Лем міщы крикнула на остаток чы чарівниця Моглий я все знам
што одповісти А ты гру Баберта І виджу же секлеті дих заперло
бо іщы такого не чула А я в такы мудры параґрафы добрі
знам бо мій Петро в тамту войну был аж на італиянскым фронті
том я дуже навчыл такых вояцкых мельдунків же можу і реґіментом командувати
А Грубаберта то жебы сте кумо знали был такій канон якым Німец
стрілял на Француза аж до його першого міста О так То тепер
лем сой спокійно стою і чекам што ся зо секлетом стане а
она як звалена колода покотила ся за поріг стодолы Годом ты дала
кричу за ньом Готом ты повіла Жебы снала з кым собі зачынати
Бо я знам ся і на высокых ґєшефтах годам ты дала але
смотрю а тота ваґабунда зас выходит і несе пред собом гладженицю іщы
голоснійше Готам ти дала ага Жебы см я знала Ага готам ти
дала Але секлета сперла гладженицю на плит і як зачне ньом тріскотати
як зачне тріскотати што я ружу языком а она гладженицьом як вылен
терла трах шах чах трах шахчак што я слово а она трах
шах чах і так не дає чловекови слова прохварити аж мя штоси
штуркнуло в серци бо чую же то уж напевно як то повідают
Пришла криска на матиска Жене хыба легет пересварит Бо уж лем стою
перед ньом як дур на уця і не знам што дале робити
А ту Ісусіде тот гармідер почули Як ся позлітували регочут ся іщы
секлету підтуруют Но і баба но і воєвода Дай і секлет дай
і за нас най знає як вшыткым допікати і мусіла Як побитий
пес ховати ся дохыж а секлета хыба ліщы там Стоіт і торжествує
ано посмотте кумо ци іщы стоіт бо зо мном штоси ся уж
зле робит гет ся мі ногы заламуют Но а тепер то уж
ся мя нихто не буде боял уж мя вшыткы будут мати за
нич за нич кумо стратила м свій гонір як злотий піняс гет
єм го стратила стратила м кумо і юж і фертик По порциі
желемового гумору запрашаме на співанку кольпушовскых гудаків буду ся осарити лем такору
ходити Безетема гора бізима баба мі безеде Хей ріґо ріґо Сарґо Сарґоріґо
Гей гей гей Гей рі го ріґо Сарґо Сарґоріґо Гей гей гей
Гей рі горі Сар Горіґо Сар Горіґо гей гей гей гей ріґо
Ріґо Сар Горіґо Сарґоріґо Гей гей гей зубы тати сут Аленоцкій принесу
Аленоцкій з Севдиля Пиде гоци до раня Валенодскых седина Піде хоци до
раня Гейрі горіґо Сар Ґоріґо Сар Ґоріґо Гей гей гей гейрі горідом
Сар горіґо Сар горіл гей гей гей гейрі горі Сар горіго Сар
горі гей гей гей гей ріґо ріґо сарґо сарґо гейтей Гей ріґоріґо
сар горі Сарґоріґо гей гей гей гей рі горі го сар горі
сар горі то гей гей гей Гей рі горіґо сар горіґо Сар
го ріґо гей гей гей гей рі горі го сар горіґо Сар
ґоріґо гей гей гей Оповіданя Івана Жолема сігают глубоко до лемківскых реалиів
сміло і зо знаньом выкорыстуючы форму жывого монолоґу або діалоґу зо спілбесідником
котрий праві ся не одзыват або нияк ся не одзыват Запрашаме до
выслуханя фраґменту оповіданя Чарівниця чытат Оля Пелегач з Ґладышова а помагают єй
сестры Меля і Наталька Єванжелем Чарівниця Уряк Мене в селі вшыткы знают
А Вы кумо і Вислахо можете тіж тото потвердити же м ґазда
порядний на никого злого слова не повім і не занимам ся бабскыма
пльотками Але про Микытову Євку мушу Вам повісти же то вірутна чарівниця
Не чудуйте ся бо она як захоче то опілночы на коцюбі і
до вас прилетит І хвіст напевно тіж ма Лем го ховат під
форбанком О А вы што сой думали Чарівниця Я тіж вам не
остатній уж бортак і кус виджу што ся докола робит Ох но
най уж буде і по вашому же хвоста іщы не має Хоц
вы іх ін тіж не зазерали Але молоко чужой коровы забрати знає
Забере молоко од сусідскых коров до своіх і уж І того сусідка
нич не надоіт Авка має полны горці Зас не вірите то ся
звідайте кумагнатка што она на яр поробила його коровым же цілий місяц
не давали му молока ани по кварті лем аж Як сой уж
зо три тыжні попазли на траві і ку з них вышли єй
чары то зас появили молока А Євка І товды доіла цілый дійник
Бо вшытко кумово молоко пішло до ней Аж вас цікавит як она
тото робит О Она знає як тото зробити Чарівниця Приходит якоси на
яр до кума ґнатка і на пан біг просит пожычыти єй плахту
коничу І ґраз ім ся скінчыл свій повідат Ани мам уж ани
макуха ани отрубів помастите коровам січку як мі не положычыте хоц кус
то коровы мі барз трафлят молоко бо през цілу зиму мали покус
то конич то макух то трубы так же уж привыкли добрі істи
і зато покус ся доіли Пожычыте мі хоц плахту коничу то уж
є якоси пораджу бо уж внет худоба піде ся пасти а на
трафи коровы зас будут мати молоко А кумг натко Мал коничу іщы
тот бо він го так назгайнувал в зимі коровами як євка А
тримал лем покус для коня А же они сой сусіде то ся
над ньом змилувал Дал єй одразу обермок коничу до рук і казал
прити іщы раз з плахтом Євка носила тоту конич домів не докола
по стежці яком она завсе ходила до кумагнатка а просто через загороду
Хоц штоправда трава ся іщы на ній не зеленила А чого она
так носила гадите Не знате то я Вам повім того же она
чарівниця А так чары ліпше діют Чекайте чекайте іщы ся нич не
звідуйте бо як Вам вшытко оповім то ся аж зчудуєте Як Євка
приносила тоту конич до свого бойска то ся зараз вернула том самом
дорогом до оборі Кумагнатка І по дорозі штоси чарувала Іде пару кроків
а потім ся зогне і нибы підносит зо землі тот конич што
єй перше нибы дыпал А потім заскус іде і зас робит тото
само Але ви не вірте же то она стратила товды тот конич
то она го товды нароком шмарила на землю бо і треба было
зачарувати ним тоту дорогу жебы поній молоко од коровку магнатка перешло до
єй коров І для того она ішла з ним на просто а
не по стежті бо напросто чарами легше одобрати молоко як по стежті
А го Тепер уж видите же она не лем по той пожычала
коничу же лем ним можна зачарувати молоко А ви іщы не певни
же она чарівниця Ходит А коли ходит Вы кумо і выслаго Так
як моя стара В неділю самы пасете коровы жебы ті тиска хоц
раз на тыжден ся добрі выспали І лем выженете коровы на рін
і они лем там прудко дакус лизмут А уж сте дума бо
треба іти до церкви І як лем єґомось возмут бальсом Благословен богнаш
Абы юж побожно одповідати амі Або старати ся іщы в притворі поцілувати
іх в руку Як они лем заходят до церкви А Євка На
благословен Бог она іщы пасе коровы на файній траві даде на Меджы
або коло потока а потім попасат іх іщы на отаві або на
коничы А чого Бо мусит так бо така умова з чортом же
може іти до церкви але аж на іже героовины чытали Ольга Меляня
і Наталия Пелегач Кєд уж знаме як то з тыма лемківскыма босорками
бывало то послухайме о чарівниці котра тіж шмарила врокы Слова Семан Мадзелян
співат ансамбль Лемковина Соло Петро Трохановскій Ідо гладбу японим фул бы добра
долк і од бога долем може Япондици голо Од без лемків на
Лосис люди Од без подій про томові мило типосо Устя люблю не
рідно нидла Ци змі того жыло ся нож мило ні одбы з
тыжыти ций колосили Жынка виділ за ночы моілады Іван Желем знал Петра
Мурянку особисті Оба творці барз цінили єден другого послухайме верша до Петра
Мурянкы Іван Желем До Петра Мурянкы Не пукай Отвор двері в поезию
Шыроко днес і твор натхнену поезийка му Лемківску траґічну Зхір світ далекій
єй нас чытала Клавдия Дичко І то уж вшытко што зрыхтували сме
наднеска Дякуєме вшыткым заанґажуваным в творіня нашого проґраму І Вам дорогы слухаче
запрашаме на наступны одтинкы Проґрам зрыхтували Олена Дуць і Варвара Дуць На
конец Пісня О великій тузі переселенця за рідном земльом уж ся мі
не снит слова Іванжелем музыка Петро Трохановскій співат Петро Трохановскій Уж ся
мі ныслит ріннот поту І гусиноні кєвдо уж ся мінец нятого высокы
над хызом мойом циі ротливы уж ся мін гыснят камінны урвиска і
гірскы зелену уж ся мі не снят дале гекы і близкы карпатскы
замряны ноты уж ся мі несыфырди задыра до хмары высоку вершыну і
смутно як отец засгыного позера Самном а шту в Украі іду уж
ся мі не снит щестливу годину рідний край што змі давогу позы
уж ся мі не снит моє Лемковины бо спати уж прогоню не
можу уж ся мі незлит моя Лемковіны успати успродю