Odcinek poświęcono łemkowskim bajkom, czyli krótkim, często żartobliwym utworom z morałem. W audycji czytane są m.in. opowieść o starym dziadzie i wdowie oraz bajka „Ptak, ryba, rak“, a całość podkreśla wagę zgody i współdziałania.
Автоматычна транскрипция
Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Тыша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Добриден Витаме сердечні вшыткых слухачів нашого радия Запрашаме до выслуханя авдициі радийочытальня
Днеска будеме чытату лемківскы байкы Байкы то короткы найчастійше вершуваны творы Часто
сут они жартівливы але все переказуют през свій зміст даяку науку морал
Героями байок можут быти люде але тіж звірята рослины предметы а навет
ріжныракы явиска Серед Лемків маме трьох выдатных байкописателів Івана Русенку Миколая Буряка
і Петра Мурянку Запрашана до выслуханя першый з байок авторства Миколая Буряка
Єй героями як раз будут люде Миколай Буряк пригода старого дзяда Ходил
дзяд по Лемковині старий небогатий зарослений неголений з севий бородатий лахы на
нім обірваны кыйом ся підперал тай так собі доцідила жебранину зберал Дайте
люде кусок хліба боя дзяд худобний І одрано нич єм неіл усєм
барз холодний Вандруючый дзяд потрафил до села камянкы тай впросил ся ночувати
До старой храбанкы А грабанка бідна вдова сама в хыжы была І
золотом дзяда напец спати полошыла А як дзядиско розсліл ся зачал ся
чухати В його лахах худобинька Не дала му спати Як почула то
храбанка то ся змилувала Вкрыла дзяда зеленином а білизну здяла І так
собі подумала Як лахы выпрати Же найліпше в пец злошыти і выпарувати
Хыт ся впече і не буде веце докучати А дя диско потім
буде щыро дякувати Стисла лагы до купочкы бухла в пец горячій І
од іскры ся спалили сорочка і ґлячы А дзяд сой на пецу
лежал в адамовым струю По храбанці дал до праня всю одежу свою
Баба рано ся збудила попіл слах і взділа Што я тепер дам
Дзядови Што буду робила Вбрала дзяда до старого капата поділкы пропол дзяд
а вмісто нього ходила дзядівка Чытал яколтутко По порциі бурякового гумору запрашеме
на співанку о Дунаю ансамблю Дуляровы братя пові смива подіс правду циятя
беце ром найду побісмива подіс правду ция тя бецером ляйду думаю в
толпі зимля бода бага юля <unk>эбі зимля бода бага або Ой дівци
носа гримак риково тебе зідлям пакре ой дівци носа рима криково тебе
зідлямпаю думаю Дя в того під зимля бо ба краю дяка в
того під зимля бо дала кра і огляду Да так зіля ятиса
ма білом фарбом ляписама меда зіля яґти сам білом фарбом маписама думнаю
на юнаю яка пізына богай на дівцино квіт гоя ковизе буде смо
я ой дівци до квіт голизе ци буде смо далю наю Яка
то мі зима бода ма край на край Яка тобі сына бо
ба ґрама юна ґрай Своі байкы мают хыбаль вшытко нациі світа Писателі
през тоту літератску форму вказуют болячкы і ґанчы свого народу Хыба найгірша
наша лемківска слабіст то брак згоды На тот клопіт прібувал звернути увагу
уж сам Іван Русенко якій слушні зауважыл же незгода лем ослаблят наш
нарід Послухайме байку Птах Рыба Ірак Іван Русенко Птах рыба Ірак Было
так Птах рыба Ірак взяли ся візяхнути по пути І всі троє
ся запряхли і тяхли Нетяжко было на возі і на рівній дорозі
А воза з місця не рушыли бо не согласны были Рак зад
тягнул рыба в воду А птах привик уж з молоду Летіти ся
там де хмари Вці троє ся помучыли а віз там де был
оставили Ід нас так же каждій своє Не можеме разом іти зам
з ходи добрій волі Не мусиме ся сварити чытала Нихоля Гайсак де
некотры люде чуют ся ліпшы од інчых Не єст то добра примета
бо каждий чловек ма так позитивы як і ґанчы Запрашама до выслуханя
байкы авторства Петра Мурянкы о барз залюбленым в собі ядлівци Петро Гулянка
Ятловец і Команичка Росла в Поли Команичка Така трава невеличка Хто єй
не зна то в Карпатах Хто не косит што не пасе Преці
вшытко аж ся трясе На тій смаком пребохатым Вітер віял і засіял
Серед поля кущ ця вівця Гурт люл кущык понад траву бо натура
ци фактура Конец кінцьом Ріст му дала над травичком Гелсом в поли
комоничком Ял ядловец промавляти Кєд уж выріс вспял ся в хору Ял
травичку повчувати Як ты роснеш суй маш корін видиш траво Марна траво
Не так долго потырвало А я шумлю і як шумлю Я уж
війт над тым валалом А травичка команичка Так я вівцю з душом
хварит Сме не хоцкій дакій госен бо мій листок все одросне Хоц
мя скубут цапы стары середущы і підросткы Но з Тебе яка корыст
же лем шумиш же лем колеш а поза тым видиш брате Я
там смотрю на ялиці на карпатскій красавиці Они такы тухы міцны здає
ся безсмертны вічны а кєд нима буря торхне не раз шумний вершок
зорве Чытал яковтутку Байкы асоциюют ся з дітьми хоц сут скєруваны до
вшыткых чытателів без взгляду на вік Запрашаме на музичну перерву в котрій
вчуєме співанку дітячого ансамблю Кочерка плотик успіцобі купу риґлаку роцна серем од
воды а то бутик до плотик ус Селем вотин штират собі буринвак
росапы зелем од поды а колотиґ на будику співат собі купуры рувакы
разнапа селем новоды Маклодий Ґнар дей Кужіва собі культуры лаґы рочато се
лем одгоды Акотиґна потику сміват собі культуры кулакы рочата Се лем одгоды
тиґ на будин успіват собі куринґу ваку розелем тот воды а котиґ
на бу кучмі отзобіку лаґу Роцката Селетроба Не каждий звертат увагу на
тото што думают інчы люде Послухайме байку о сові котра нич собі
не робила з уваг інчых птахів Петро Мурянка зовай сонце Соба по
ночы гукала спати не давала сусідам Ніч єдну ніч другу все хуху
тай хуху гукало все тото як біда Сорокы зозулі звыбили кєд чули
хупого тупого гуканя Не спали ластівкы шпак дрозд перепількы Без сну ся
мучыла іканя Матіці синиці і драбы астрябы Не годны тіж были заснути
Вороблі і плишкы під беріг під стріжку Втурили головы та чути Дотынал
уж совій Шпец співак в соловій Омерза двінути лем знає Молиґал юсоків
Не гукай дай спокій Просили і з поля ісхаю Ущаплі боцаны вороны
гавраны і крукы з найбільшом пасийом На гонор ся кляли на чест
присіхали Же сову роздзьоблют як жмія Был тіж голос орла Ясову розорву
і гыд єй по скалах розсію Та штож серед ночы лем совама
очы Зо вшыткых із орла ся сміє Зас ден коли прийде І
сонце кєд зыде Уж совы не видно не чути Як хрущык хоховак
Під кріков ся схылат Найдальший зашыє ся кутик О честніст не стоіт
цітлости ся боіт Найбільшый єй ворог то сонце Што ж мож і
так жыти лем знати мус конче же другы тиж зіют на світі
чытала Наталия Пелегач Тепер іщы послухайме співанкы о сові котра орґанізувала весіля
Співат Аґнєшка Коробчак ансамбль Весна Короле Зуба весіля справляла А зуля сестра
рады подавала Заяц прилітує велькыма дарами З ґасоми ґрупами з ґасоми крупами
примійте заяца до свого палаца А коґуцку рочку бо з єту дармо
лондили а ґатурска чачком лима лозиле Баран муку меле Уцямірку бере Комар
воду носит быхакіст то міси А сера хусочка Кліб до пеза саджа
Хусак на нюс сичыт кліб до пеца лічыт Чыджем мамотывы Бо смі
хліб помилил А медвід бастує Делекотры сут міцны лем в ґамбі Дуже
бесідуют а мало роблят Каждий хыба знат такых люди Іван Русенко Синиця
Синиця мала птиця Мизерота і голота Цілому світу розголосила Што буде море
палила Од тисяча літ нич не чул світ О такым чуді Як
почули такє диво то в тот момент прилетіли вшыткы звіры і пернаты
На тот пожар позерати І всі видры і всі чаплі Як лем
могли з сибом хапли Таніры ножы в ідельці Наварены на селетці І
над морьом такій стиск Шум крик халас фиґ і писк Вшыткы пруд
вшыткы ждут а на морі нич не хорит ани диму тіж не
видно Аж синиці было стыдно Ісиниця дурна птиця не зробила з моря
пекла тай зо стидом Без гонору одкаль пришла назад втекла чытала Кравдиядичко
Хоц найбарже знаныма лемківскыма байкописателями сут Русенко Буряк і Мурянка котры написали
неєдну байку то сут і інчы творці якы змірили ся з тым
літературным жанром Послухайме смутной байкы авторства Семона Мадзеляна котре єст алеґорийом до
переселіня якє окалічыло Лемків Семон Мадзелян Свербоузка Росла собі Свербоузка серед ліса
мала хоц в березі над Парийом а біды не знала Єй коріня
ся ввертіли до купы каміня Никому не заваджала была сой ґаздыня Нераз
в майо як заквитла вкрыла ся ружами Приітали пчолы чмелі кілыма рыями
Ай нектар як ся хтіло барз барз долго жыти то лем треба
было три раз покуснаще вжыти То зас зимом як довкола было всяди
біло червеніцкых свербоусок для птахів старчыло Сверболусті пасувало было ідолиця Прикрашала тоту
дебрів як чуху кытиця Нихто не знал як ту вросла тота чут
порода Ци єй чары засіяли ци матір природа Ниґда на то не
жуграла же є часом наще Лем все квитла каждой яры штораз чудні
красше Лем раз ішол тади ґазда з мотиком на плечах А же
не был добрым ґаздом не знал ся на річах Вял выкопал свербоузку
і всад єй всадил А як земльом уж присыпал так си до
ней радит Тумаш рости дика ружо Де я тобі кажу Піділіют тя
загноют тя і людям покажу Як ся робит здичкы щыпку шляхетной породы
Будеш мала добру землю під достатком воды А яблоны Як яблоны Обрекли
сусіду Же є дика же ма колькы а на листку гниду Сохне
сохне сферболуска на ноч і выгоды Она тужыт своім серцьом до гірской
природы чытала Ганця Михаловска запрошену на чергову музычну перерву Я паробил Ґорличан
Не мам жены лемівс Я паробил Ґорличан Не мам жены лемів Ей
на што міє нашто младажена Кєд є мам зо собом до спрапія
Ей нашто міє нашто младажена Є дялом зо собом до справліня Жей
треба то і то ци то бетор Чей треба то і то
ци то бер Ей нашы є нашы мода жена Кє діамам зо
собом достраплія ґей на што міє на што молада жена Кє діамам
зо собом дострапліє Джей треба войчошкій на єй зграбний ожечей треба Пойчошій
на єй зґрапний ожеч ей на што ві на што лавляз <unk>
Кє діамон зо собом до страплія Ейра што міна што молада желя
Кє діамон зо собом до страплія Я паробот Ґорлицян уж мам женуєвс
Я паробо Ґорлицян уж мам жену Ей добра мі добра млада жена
уж не мам уж не мам Ястраплія Ей добра мі добра мода
жена тужнева в Ястрапи Знаным і ціненым русиньскым байкописательом єст Осиф Кудзей
лавреат вельох літературных нагорід Пише в пряшівскым вариянті русиньского языка Творит не
лем байкы Послухайме остатнього твору якій зрыхтували сме на днешній одтинок байка
Силацкы речы Авторства Осифа Кудзея Осиф Кудзей Силацкы речы На поляні під
кычером де трава велика Острил заяц раз з вечера своі пазурикы Голосно
си поспівує бойову співанку Звірина котра го чує біжыт на полянку І
вшыткы ся му чудуют Што робиш небого На медведя ся рыхтую повіл
заяц строго Уж му свічка догоріла Дошкрабам потвору а потім з того
бурмила цілком зодру скору Гультво якысы створіня медведьовы речы о заяця на
мірінях жебы встигнул втечы Зато плюгов його кровы уж му оддзвонило Ричучы
ґузаяцьови выбрал ся бурмило Ци правдила то бесіда же ся ня не
боіш Зправды з звірятам повідал же ся на ня строіш Выкоктал силач
великій ледво слова тоты Я ле лем чыщу пазурикы і сплітам глупоты
Так розпадат ся річ сміла на маленькы дробкы а заміст смілого діла
остают лем бобкы Чытала Варвара Дуць І то уж вшытко што прирыхтували
сме на гнескы Заогочаме вшыткых незалежні од віку до чытаня байок Сут
то творы якы подабают ся хыбаль каждому особливі близкы най нам будут
нашы русиньскы байкы нияк найгірше од інчых поздоравляме і запрашаме на наступны
одтинкы радийочытальні Проґрам зрыхтували Олена Дуць і Варвара Дуць На закінчыня співанка
сплатні Співы нашого роду для будусом <unk>a
