Odcinek poświęcono poetce Stefanii Trochanowskiej i prezentacji wybranych utworów z literatury rusińskiej. W audycji czytane są jej wiersze o miłości do rodzinnych gór, tęsknocie za domem oraz doświadczeniu utraty i rozproszenia.
Автоматычна транскрипция
Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Тиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котры собі чловек сам добера
Добрыден Сердечні витаме вшыткых слухачів нашого радия і запрошаме на <unk> одтинок
авдициі радийочытальня Головном цілю нашого проґраму єст пропаґуваня текстів русиньской літературы Гнеска
будеме бесідувати о поетці Стефаніі Трохановскій і запрезентуєме єй выбраны творы На
початок послухайме бодай найбарже знаного твору Стефаніі Трохановской лем не бо над
нами наше в котрым потуплят поділы якы фурт творят ся медже нами
Лемками Стефанія Трохановска Лем небо над нами наше Лем небо над нами
наше Што нам го предкы в спадку лишыли Забрала нам вода потічкы
лесы нам бы шуміли Лем небо над нами наше а мыт направду
люда іщы ся кус подіме і неба над нами не буде чытала
Павлина Смерачняк Стефанія Трохановска вродила ся <unk> червця <unk> р на Чужыні
в Мірошевіцах недалеко Любіна Єй родиче Любомира і Йосиф Бортняк мали єй
лем єдну По закінчыню основной школы вчыла ся в рільничым техніку в
Новым містечку Прото же родиче мали надію же Стефанія перейме по них
ґаздівку Запрашаме до выслуханя верша в котрым найдеме науку о тым же
не оплачат выхыляти ся перед шором Стефанія Чыхановска Лізды і яйце Яйце
з лізда выпало выглядало короны нязде ся просто не помашол а яйце
зілевороне рецитувала Софія Рутковска В році Стефанія Бортняк оддала ся за знаного
уж втовды в лемківскым середовиску діяча Ярослава Трохановского По шумным весілью на
котрым бавило ся <unk> осіб поіхала з мужом до Білянкы коло Ґорлиц
де Маестро Трохановскій оселил ся рік скорше з цілю орґанізуваня лемківского культурного
жытя на Лемковині Послухайме верша прополненого тугом за рідныма горами Стефаня Трохановска
рад бым Рад бы м під Липу прити до свого села мешкати
бо хыжа рідна ся розлетіла рад бым в потічку ся мыти Почути
што гора бы мі поліла Як нашу церков кінь мы розтягли на
штырі світа стороны Як поля нашы здичали марно А нас мали зожерты
вороны Рад бы м Хоц бы під липу прити тін моіх предків
видіти штобы повісти горі над селом бороти ся значыт жыти Запрашаме на
музичну перерву в котрій вчуєме пісню Горы нашы співат ансамбль Лемковина сель
Асе Любов до рідной землі Стефанія Трохановска часто выражат в короткых але
як же глубокых формах Тоту любов отримала в спадковині од діда з
маминой стороны Димитрия Кані Шолтыса рібок єдного з найкрасшых сел на Лемковині
Послухайме іщы єдного верша выражаючого тото чутя Стефанія Трохановска Дорога домів найкороче
Мателе най мыша дітина або найкарше над мойом вітчыжном Земна єдна на
світі єдино Раці ту Вам Мартин Людкоскій Стефанія Трохановска перший раз приігала
в горы як вісемнадцетлітня дівчына То была як перша любов споминат тамто
захопліня Тото што м взріла переросло моє выображыня То было як в
байці Але повыселенчий краєвид барз гнобил поетку Дала тому выраз в вельох
своіх творах Послухайме двох такых вершів Стефанія Трохановска Барвінок Зерця мойой хыжы
выріс барвінок З жалю великого запустил коріня Ту де пет стоял де
гріла ся родина Розпала ся хыжа згоріла надія Туга в серци сідит
коляча як шпиля чытала Ольґа Пелехач Стефанія Трохановска лем розшмарены люде од
сходу по захід без ниякой причыны Серце остало в горах душа пішла
до Скансену лем чуга остала як довід вины чытала Моніка Тилявска Нищуючы
села і хыжы глубоко запали в памят Стефаніі Послухайме верша Старий Зыґар
Стефаня Трохановска Старий Зыґар Старий Зыґар затримал ся там де го напис
не змістили О минул дрід кольчастий не мусіл ся мучыти Остал дома
тужыти чытала Йолянта Урам Пришол час на чергову музычну перерву Запрошаме до
выслуханя пісні тепер на Лемковині Слова Іван Русенко Музика Петро Мурянка Сольо
Сузанар смут в корпо Ниґде не дзвонит в церквах Не видно то
аномра Лемківской на чут высі іди Заты глипи сні середы Бідне Ламку
высаляны В жолтни <unk> рока Трохановскы основали ансамбль Пісня і Танця Лемковины
І так през вшыткы дальшы рокы Стефанія звязала ся з нелегком реальністю
ансамблю Початково пробы проходили в хыжы Стефаніі і Ярослава в Білянці Бракувало
пінязі і місця на інструменты ци облечыня Жебы мати грошы занимали ся
ґаздівком і вырабляньом деревяных танірів з вырізбленыма орнаментами і малюнками Стефанія Трохановска
Совіст Піше вертали до гір Бо серце мале в людях Не камєн
з ничым єдным бунциком надіям і святыма іконами чытала Оля Смеречняк Початком
осемдесятых років Стефанія і Ярослав Трохановскы Враз з приятелями заанґажуваныма в орґанізуваня
культурного жытя Лемків головні Володиславом Грабаном і Петром Трохановскым задумали орґанізувати Лемківскы
Ватры Ватры мали припоминати Лемкам зо західньой Польщы о рідных сторонах Хоронити
перед асиміляцийом споминат Стефанія Трохановска Лемківскы діяче заанґажували ся в затриманя поступуючого
вынародовліня Стефанія Трохановска втоплены Нихто ся не звідувал Хотят іти за меджу
А можу остати Забрали зо собом видок гір і остали навікы втоплены
в краєвид коминів чытала Моніка Тилявска При помочу літературных творів Стефанія Трохановска
заохочат Лемків до поворотів з чужыны Стефанія Трохановска Пропали Пропали забрали На
пілвозалітній доробок переложыли На ваґон з худобом Думали вертати же на них
земля прадідна не старчыт лем споминати чытала Меляня Пелехыч Тепер послухайме співанкы
Василь котра тіж порушат тему асиміляциі Лемків ага Василь ціле жытя мышов
Лем в Баниці раз місяций со на Ярмарк в Крениці твердий то
был Лемко Вшыткы о ним знали Хлопы переписелі капелюхы знимали Жыл собі
спокійний в своім рідным краю і был того певний же жыє як
враю Наскє бортакы тото памятают жол на цілым світі насе порожают і
жебы ся хтіли нашого новчыти але ты бортакы не хоцут радити Европейска
Унія меншыны попера дале поза чужы мерця фурт розера Треба нам зачати
своє шанувати бо зараз не буде южо чым співа афіраз ся притрафило
нещестя в родині ба ци поіхал на погріб в Любіні Вшыткы си
думали же там кус посідит і цілу почерзі родину одвидит Але скоро
вернул і з той подорожы ниґдам не піду повілбера Боже Зачкє бурдакы
тото памятают же на цілым світі наше поважают і жебы ся діли
нош горочыти але бы бордакы не гочут рапити Европейска Унія меншыны попера
дале поза чуже мыця фурт роззера Треба нам зачати своє шанувати бо
зараз не буде уж о чым співати васут повю же він ся
злі дідіє праві каждый Лемко з Заходу дуріє Нова Модра тепер вшыткых
преонацат і насы молоды бар ся там полячат стары тіж ся ганьблят
посуму радити Василь не міг того нияк зрозуміти Най бурякы товды памятают
же на циім світі нас ся поважают І жебы ся хтіли нашого
новчыти але кыбор такы не хочут радити Европейска Унія меншыны попера дале
поза чужы менця фурт Роззера Треба нам зачати своє шанувати бо зараз
не буде і жытскій Батиі Нашы бурякы тото памятают ся на цілым
світ і насе поважают І жебы ся хтіли нашого новчыти але кыбор
такы еко цурди Европейска Унія меншыны попера далеко чужыме ся фурт розера
Треба нам зачати своготи бо зараз не будужы тіж співати Басівы такы
товто памятают што на цілым світі на свого І жебы ся хтіли
нашого але ґертати еко циґрадити Европейска Унія меншыны же попера паля коза
чужы ся буд розела треба нам зачати свою шанувати бо зараз не
буде уж высліваті О тым же Стефанія ма талянт до писаня вершів
переконал єй Єжых Расимович поета котрий глядаючы інспіраций вельо раз одвічал Трохановскых
Як повіла сама Стефанія поезия є оддзеркаліньом того што грат в душы
што чловек в собі носит В єй творах чути дуже болю і
памяти о найбарже траґічных моментах нашой істориі Послухайме Стефанія Трохановска Наказ Іщы
сонце зо гору не зашло Іщы оген горіл під бльогом Худоба на
выгоні ся пасла пришол наказ Берте зо собом мериндів Образы святы зо
стіны Берте спомины і ідте на піскы і на рівнины Чыто Кыприян
Рутковскій Стефанія Трохановска Были люде Были люде были горы Были лісы Были
просторы Пішли люде плакали горы Пропали лісы остали просторы чтала Наталия Пулагачів
Стефанія Трохановска дуже місця в своіх творах посвячат на заохочыня Лемків до
поворотів в горы Стефанія Трохановска Як гнескы памятом Як гнескы памятом тяжко
мі было іти Груди біли роздерол Там де сонце за стодолу ся
говат а не за кычеру Як гнескы памятам присяг єм вернути до
того сонця в Карпатах де моя земля свята рецитувал Кыприн Рудковскій Стефана
Трохановска сутний ден ішли сме того сутного дня в незнане по части
з добитком зо серцом на двоє розорваным Ішли сме на хвилю на
пару тыжни місяци А коли серце ся кус загоіло остали сме на
все дураци чытала Павлина Смеречняк Стефанія Трохановска ма вельо талянтів Попри Лемковині
выховала четверо талянтливых музычні і плястичні діти На жаль брако єй часу
на розвиваня наступной зо своіх пасий малюваня Час нашого проґраму є ограничений
помалы зближаме ся до кінця заохочаме до чытаня поезиі авторкы і вытіганя
лекций з єй полных змісту вершів Доєнного стола До денного стола сядеме
вшыткы ліп свяченый і надію положме на вім пристералі Зіднайме ся разом
попропадеме Видичаві Чытала Віктория Телявска То уж вшытко што зрыхтували сме на
гнеска При шыкуваню днешньой авдициі спомагали сме ся передо вшыткым статьом Анны
Рыджанич Метеликы на вербовых галузках опубликуваном в Лемківскым Річнику <unk> рока Запрашаме
на наступны одтинкы радийо чытальні Маестрові Стефаніі Трохановскій Желаме дуже здоровля і
самых радістных хвиль На закінчыня заспіват ансамбль Лемковина сативы
