Радийочытальня #23 - 2020 07 11, Літо
Еп. 23

Радийочытальня #23 - 2020 07 11, Літо

•

Опис епізоду

Archiwalny odcinek „Радийочытальня #23“ poświęcono latu jako ulubionej porze roku, pokazując je przez poetyckie teksty i recytacje o porankach, naturze i wiejskim życiu. W audycji pojawiają się utwory różnych autorów oraz motyw czytania jako sposobu podróży i obcowania z książkami.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Кыша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
Добриден Сердечні витаме вшыткых слухачів і запрошаме на авдицию Радийочытальня В днешнім
одтинку будеме бесідувати о літі Влюбленій порі рока вельох люди Бо як
бесідує знана лемківска приповідка літо в село каждому весело На початок выслухайме
верша Петра Мурянкы під наголовком Літо в аранжациі ансамблю Весна над полями
Стой <unk> даля дай да дарай на толока заамплітуя за Лемкосы заапліту
я за ленкосы Бахнетерком <unk>earorДАмовсков найда Лемковина Моя днешня Як надіі поуна
тепла якнаді Дай дарай дарай дай дай рай дара тата най най
най най на аді Літо то єдна зо штырьох выріжненых стрефі уміркуваного
климату піры рока де некотры люде ждут літа як пчолы квіта Послухайме
короткого тексту Василя Хомика під наголовком Літнє рано котрый барз добрі оддає
радости літа Літнє рано За ружевю небо над поля Вышло сонц Агнеста
усміхнуло ся гора і розсіял злате проміня запрощале росы на квітах і
трабах Замаратіло серебілисто получене на крак стрепанува ся лестя на думаль перше
в промані з сойця паль на подвіря стрепал кривами кохут і закорекал
Збудила ся кура і закода Кали стала мати ся на ґанку і
свіжом водом і усміхнула ся Суніч Новый Дан двигнул над земльом свою
ясну завис чытала Софія Ротковска В світі рослин єст то час коли
пристают очы і насіня звірята зас выдают на світ нове поколіня і
рыхтуют го до самодільного жытя Послухайме опису літа в природі авторства Василя
Хомика Літо Літо шумит колося од свіжого вітру з трясаючий роси сріблисты
Схыляют ся квіты наполнены медом Під хмаром метеликів і пчів В небі
высоко орлы кружают і жайвір бє в дзвін Літо На зелену пасіку
выходят єлені мале єленятко лем видно з помедже трав Де си заяц
проскошыт деси лишка прошусне Ци медвід в малини почлапат зберіз Наливат ся
літо медом і соком червены ягоды ся хылят до ніг Ідеме до
ліса в гостину над водом і сонце нас витат з высокых небес
чытал Кыприян Рутковскій Літо то час коли можеме выбрати ся на ягоды
яфыры або грибы Послухайме співанкы ансамблю сім кропка отец меш то не
сме се моя ей хто не тебе е до Несет се за
жторе населе Ботево то до тебе сме ва то само Ей то
до тебе збера Літо то пора рока яка дала натхніня вельом поетам
Послухайме верша авторства Водислава Грабана Володислав Грабан Липец Евеліні і Артимови На
летовисках покошеных лук медодайны пчолы глядают штырьолисной коничынкы в убочы дыгат тяжко
липец Серед сосен дідо з косом на рамени находит своє дітинство Вакацийны
внукы з містецкого гнізда перхнули до діда як пташата і видят же
дідо не вельо ма силы І роботу робит помалы Хоц є векший
од пчолы Боіт ся хмары чорной котра краде сіно з кіпок і
отверат сусідскы стріхы Діти Берут в рукы кавалец з неба ділят як
арбуз соковитий липец І не повірят никому же для діда скорше не
было вакаций чытала Моніка Тилявска Поетычний образ липця мож видіти тіж в
вершу Івана Головчака Лемківскій липец Іван Головчак Лемківскій липец в Синім Не
баокані Купатя хысятко Сонце а над річком Старекані Просят просят дойджу конча
а наука дрібны косы Начут ся як блескавыці косят лепец лянкы босы
ронят запагіня лець а під зрубом кучерями раєбо на потоць Клякло літкын
тамльове Спрагло <unk>NE<unk>Ú <unk> рецитувала Софія Рудковска Літо то для ґаздів част
тяжкой роботы сінокосів і жнив Послухайме співанкы о вожыню скошеной травы кєд
давечку зберала на свого милого завывала поді ве траву мі загадати кільде
хочеш зата гієку мати А мі вели не кони Прискож а повзяты
пришолі по молочы абіга у крижа його внутрі слов серце отжа думал
Ямилых на колі на взяла Ґыпа волся слав йому його прачым жебы
познал свою краів Не думайте же то вшытко правда Боюж давны до
мазуха тра багала што м співала вшытком ся а ліс не мобіжте
не фай ні было По сінокосах приходит час на іщы тяжшу роботу
жнива Послухайме што притрафило ся Васильови і Ружы в часі жнивуваня Іванжелем
страж стражку страж То діяло ся на Лемковині барз давно мож же
іщы товды як люде не знали ани желізной колеі ани кампіны а
єздили лембыками або кіньми і світили в хыжай деревяныма трісками По лемківскых
селах іщы не было шкіл і праві ся нихто не знал ани
чытати ани писати В пудный ден рутеса не мали ся лем свойом
ґаздівком бо она давала ім хліб і одежу А в неділю ходили
до церкви о по тым котры одпочывали дома а котры в корчмі
Вшыткы были не так реліґійны як забобонны бо будучы неписменны не розуміли
ріжниці медже реліґійом а забобонами Єдным з найбільше пошыреных забобонів была віра
в страхы якыси посагробовы душы што приходили до люди і робили ім
ріжны пакости Лемківскы ґаздове іщы не поділили своі гірскы поля медже діти
попіл четверткой по кавалку як то было уж з нашых часів а
ґаздували іщы переважно на цілых чевертях Аже іх поля были каменисты і
рудко зарустали тернином то жебы іх обробити без ниякой механізациі лем єдном
обо двома парами волу і сейків Треба было добрі нагарувати ся од
самой яры до пізной осены і робити од рано до ночы а
часом і в ночы Найбільше гарунку люде мали в жнива і товды
барз часто приходило ся ім жадзерно і в ночы до місяця Більшы
ґаздови на такы ничны жнива кликали на поміч люди з села Переважно
ішли дівчата і молодшы жінкы тай парібкы вязати слапи і складати стіжкы
Дакы робота завсе была весела і нераз місячну літу ніч з даякого
браха над селом де был лон шыта обо пшениці долго было чути
веселый сміх а потім спів Штыри волы сейкы рогами ся чешут Выдай
мам цю дівча най люде не брешут Але были і такы што
лем самы выходили на ніч в поле і до загоду мся тішали
свою жыву Єдного разу жати серно при місяци пішол лем сам ґазда
Василь зо свойом ґаздиньом ружом они так добрали ся што обоє кус
шапали вили і обоє барз бояли ся страхів А парібкы якы в
тоты часы так само як і в нашы любили посміяти ся з
такых люди вышли собі в крякы на бері коло пілночы коли страх
найбільше косували ся лютьом часом шмарили з голи камін гын дежал Василь
і Ружа Коли Василь і Ружа почули як в жыті штоси жаселиштило
то як напал великій страх Але они нич по собі не подали
лем дальше жали та як потім зачало шелестети тіж в кряках і
то штораз більше то они перебудили ся іщы барже подумали што іх
страшыт страх обоє прудко зервали ся шмарили серпы і зачали втікати долину
до села Хлопці тіж побігли долину і Васильові і Рушы здавало ся
же то страх жене за нима Але Василь летіл скорше і уж
хотіла крикнути жебы він єй почекал дай з перестраху стала іщы і
заікати ся і крикнула Врасиль в расиль почекай Та Василь і не
думал гнал долину што мал силу і лем полядил в своій ґаздині
Кстий ся рузок стий кстиль Перестрашена і засапана ґаздыня ле ся на
такій біді своім ґаздом зрозуміла же нияк не втече од страха якій
тупотіл кєрпцям штораз близше поза ньом і же мусит знимтати собі рады
сам на сам В тій розпуці она брала остатньой одвагы обернула ся
назад розмошысто перекстила ся і тоном якій мал показати страхови же она
ся його нич не боіт голосно повіла Страж страшку страж як сцена
і миром мос сцена І зас перекстила ся і похнала долину зо
своім Васильом так она повторяла кілька раз як докли не нашла ся
на своій загороді же уж єй ждал і сам ґазда На другій
ден ружа таємничо шептала сусідці парасті шы на іх поле під лісом
тіж сяло страшыти Тота пригода внетро знесла ся по сели і з
того люды стали называти Василя Вросильом а сельскы свиточникы долго іщы дражнили
ружу словами Кстий ся рузок сти чытал яко тутко Запрашаме на співанку
о жнивах в выконаню Іванкы і Мартина Карашів Натали велі май любы
Матомашом зыркы дале не зырко Ой жывно жытво селене жыво авжметят молотине
Войовне совенйовне сове селеныйо амя тобі моя міля то іначе бо я
не дяле фелене яретя феле ния Матисена Ярма лейба Матисена Ярма лейпа
дому Сполечко На хлібы сно За селе зерна на хліба смо хлібо
смо Коли недовіряно заповідям погоды з телевізиі і інтернету можеме выворожыти одчытати
погоду з хмар Чым высшы сут хмары тым повітря єст сухше і
мало правдоподібным єст дощ Як мары ся знижают то хвиля радше ся
погіршыт Природа на ріжны способы підповідат мам яка буде хвиля Ангальчак Лет
малачок Унимала марочка за ньом зас Дал сосыва Ци то на ден
погідны а ци на літну зливу Позорам я за ци не закльют
небо та як видно все далі Плынуло ти да єм треба одцитувал
Мартин Лутковскы Пришол час на наступну співанку на тот раз дощ ансамблю
Надія Світ сосіній голодным вечер На дворі дослі зо рікали з му
<unk>o<unk>ena дали сме за фільно елька патрай ідме до ній так листую
зуйме што туж ігра до святы з жолты ломикы Моли ним ріж
Чую же щастя єст близко же кропля і насыма ды ной кождой
ґрупы На меноменшлиє на мене номе номерє даме номе ля мей ґрупы
Помолы зближаме ся до кінця проґраму Запрашаме на іщы єден верш Івана
Головчака літня нічко Іван Головчак літня нічка Звіздувате небо місяц взял на
рогы і смерекы тіні постелили в ногы Легло поле спати срібрям ся
накрыло Та в убочы ватра нимит ся кадилом А при огничка Хлопця
льзє псятко Деси скрипит фура сіно чекат татка Місяц нюпнул в хмарку
срібро почорніло Люг на возю хлопчык сіно захропіло Гавкнул псик край хлопця
нічка ся збудила і в студолі запах сіна залишіла чытала Наталия Пилагач
То вшытко што зрыхтували сме о літі Барз сердечні просиме о наступны
одтинкы радийочытальні На закінчыня послухайме пісні лемківской собітковой со за