Радийочытальня #25 - 2020 07 25, Іван Головчак
Еп. 25

Радийочытальня #25 - 2020 07 25, Іван Головчак

•

Опис епізоду

Odcinek jest poświęcony Iwanowi Hołowczakowi, jednemu z najlepiej znanych łemkowskich twórców. Przedstawia jego biografię, w tym wojenne losy, wysiedlenie na Ukrainę i późniejsze życie w okolicach Iwano-Frankiwska, oraz przywołuje jego pamięć o rodzinie i Łemkowszczyźnie. Audycja przeplata opowieść z fragmentami poezji o górach, rodzinnej ziemi, pracy i codziennym życiu.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Пиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доверат
Дай Боже добры ден Витаме вшыткых слухачів радия лем фм і просиме
на проґрам присвячений Іванови Головчакови Єдному з найбарже знаных лемківскых творців Іван
Головчак вродил ся <unk> липця <unk> рока в славным містечку Теличы Был
первородным сыном Петра і Емілиі Основну школу скінчыл в рідным містечку Воєнний
час а пак выселіня на Украіну забрали му можливіст дальшой наукы Мал
тяжкє жытя Не лем зо взгляду на політычны обставины в <unk> році
жытя вмерла му мама а коли мал <unk> років вмер му і
няньо Послухайме як по роках поета споминат свого вітця Іван Головчак отец
Тату милий як приємно образ ясний тві видити Він як рано літа
злоте Што земличці тепло світит Очы твоі сивосині небом смотрят ся на
мене Доокола ліс і горы В небі сонце розпечене В руках блискат
ти сокыра Нибы в хмарах блискавиця Серце коле тебе з жалю Коли
клядаш смерт ялицям Ти не зрубал бы де равчат любиш жытя іх
селене Але мусиш єдно стяти бо убраня приношене Купиш для мяты одежу
внове рано ся облечу До вечера в острых крячках На фафронтя го
приречу Ти посмотриш косокриво і погрозиш кусльозином Ты нещастнеш за шаленьство бо
ти тіж был такым сином О як полно в твоім серци было
світу той любови сам не доіш скыпкы хліба шмариш пташкам у дуброві
Діти жена добры люде были тобі наймілійшы Тату рідний мій коханий ты
од сонця мі тепліші Ніт уж Тебе на тым світі Сгас як
свічка ти в роботі Але людскіст твого серця кліє нам проміньом злотым
Чытал яку тутко На Украіні головчок досвідчыл подібной долі як інчы Лемкы
З жытелями Тулича остал вывезений аж до Домбасу Як більшіст Лемків вертал
ґу граници але не повело му ся єй перейти Зато оселил ся
в селі Волчків під Іванофранківском В <unk> р скінчыл середню школу През
долгы рокы працювал як плястик в фабрыці святочных прикрасок в Іванофранківску Вельо
його творів прополнят дуга за Лемковином послухайме Іван Головича сут на світі
такы горе Сут на світі такы лісы надякама простолі златом куром Тоты
горы та Полян то парабабці Лемковины Тоты лісыяны то праґіды верховин Ейвы
горы Зелем лукы Вілісочкы бородат Бару серцьом вазна рука де ся з
вами любуват Долго буду вас змусит Співаночка ван співат Докля сонце о
чем світит Буду хора Васкогат Прогнузавса на стежечках Бо сы одчувате трапе
Жебы не збля вызальдачку Ні образ ваш ласкавий не цитувала Софія Рутковска
Образ гір Іван Головчак затримал в своім серци до кінця жытя Іван
Головчак горе на ся горе Горы нашы горы Стоят як підпоры Все
ся так здавало Жебы небо впало Але горы знают небо підперают Берут
го на плечы Кєд прийде вечер небо на ней тримат Місяц свічку
тримат Світит му додіня Земльо моя рідна яка ты высочын Вік не
сходиш з очытала Наталия Полагач Вельо маме пісні о красі і любов
до рідных гір Послухайме єдний з них Слова написал Петро Мурянка співат
і грат ансамбль Терочка сотвор <unk> суд москальского Головчак знал описати навет
штоденны роботы в такый спосіб же чытаючы його вершы перед очами видиме
Лемковину чуєме прикликаны запахы Послухайме верша о печыню насушного хліба Іван Головчак
Хліб Тріщат дирла летят іскры Летят в комен з шумом тріском Іщы
хвилька оген гасне Штоси пахне так прикрасні Я посмотрил през віконце Мама
впец уж кладит сонце Як то было в хыжы ясно як на
слушней в пюк ся красні чытала Наталия Полахач Кєд береме ся до
печыня хліба то потрібуєме муку Запрашаме на співанку Не ме лем не
ме лем ансамбль Кычера В своіх творах Іван Головчак одмалювал красу лемківской
природы Послухайме як описал літо і зиму Іван Головчак Лемківскы лепец в
Синім Не Баокані Купатя хысятко Сонце а над речком Старекані Просят просят
дойджу конче а наука трібны косы Начут ся як блескавыці косят лепец
лямкы босы хронят запагін ялиць а під зрубом кучерявым раєбо на потоць
клякло літкы там з Маґльове спрагло воду пєцитувала Софія Рутковска Іван Головцок
сніг вітриско Своі творы зачал Іван Головчак публикувати уж в <unk> р
Писал під своім назвиском але хоснувал тіж псевдонім Афтан Берестя Послухайме іщы
єдного верша На тот раз о любови дівчаты до хлопця Іван головчак
А мі милий А мі милий солоденькій Што си має од земличкы
Як притулит ся до мене ружом квитне біле личко А мі милей
мій яснінькій Што си має і од сонця Смутно мі без него
смутно як у хыжы без віконця А мій милий мій чорненькій штоси
має і од ночы як не виджу його долго аж до рана
несплят очы А мій милий мій коханий вшытко має од природы часом
хмарний часом ясний та все серцю милит родит чытала Павлина Фи По
дозгідній порциі поезиі запрашаме на співанку Слова народны соло Наталия Бочневич лаского
о То чы жально придале Окрем вершів Іван Головчак писал тіж прозу
В своіх оповіданях представлят реальне лемківскє жытя Послухайме тепер єдного з його
гумористичных оповідань Іван Головчак Таємниця гумореска Добриден кумо Доброго здоровля Тобі Варваро
Слухай ты чула Што Значыт ты не чула Так одпав вім тобі
єдну таємницю лем стань ме даде в бік Варвара взяла за локыт
єфроску і повела з дорогы за ріг хыжы Так от што Нахылила
ся єй до уха Харасим Русин волочыт ся з югаском Параскіном Єфровска
выболила очі як цибулі і ледво стромокла ся на слово Што вы
повідате То правда А хто Вам повідал Текля Тымкова Але заваруй Боже
жебы с дакому тото повідала Она тото тримат в таємниці Та што
ви Варваро Єфроска приложыла вказливый шарлец до ворг До я знам таємницю
за зубами тримати як язык Та ти єфроску така як я єм
тобі повіла тіж моя кума і надійна Тот час з уличкы насунула
ся Єфроскіна Братова і Варвара смыкнула до хыжы а Єфроска покрипкувала єй
навстріч Не сходила поінтересувала ся братова До склепу Што нового коло Тебе
Повім ти дашто мільцьо лем язык за зубами тримай бо то таємниця
Та ти што Мене не знош Так знай як і тоты парібкы
Херасим Русін до Югаскы уж ходит Ашляк бы го пальнул тіснула долон
Мыміля Іду єфроск бо не мам часу Побесідуєме собі як приду до
тебе в неділю А тото небі ся не повім никому На другій
ден Варвару споткала давна сусіда і яка тепер жыє на кінци села
при Ріці Дай тобі Боже Варваро здоровля Одповіла єй на понаглі і
з великым інтересом підышла до самого уха Ти чула Што так Александру
А очы аж заіскрыли єй якійсыма чортиками Йой галера бы то взяла
Варварочко та ціле село гучыт як бы на бурю зберало ся та
гадлиско лазыт до твойой хыжы а ти нибы з неба звалила ся
Барвара взяла ся за серце біла твар так і пополотніла што Кшантра
сама од страху затрясла ся Та скорше повідай што ся стало Херасим
Русін до твойой югаскы ходит так єс собі дівку выховала Ман застистала
ксанда Тфу на вашы головы Та не з мойом а з Параскіном
Лем не повідай того никому то єст таємниця Розумієш Так таємниця нашого
села А заран по родині по знайомых піде на другє Не знают
люде тримати язык за зубами покрутила головом варвара Та де там зморщыла
ніс Сандра і так кус задуманы розышли ся і таємниця тіж тале
Наталия Пелегач Оля Пелегач і Меля Пелегач Пришол час на чергову музычну
перерву Запрошаме на співанку ансамблю Серенча сплатні ой лем лем співанка під
наголовком А моя ґаздыня А моє Казыня Бого ся не бой Дал
вам сніданя Юрысали столу Лемкы Пекламі о цим кумабу комлиску і з
симі повіла незысей ци Ей не зім я вси Еміналі вина столиси
самы і ся пердосіны Не наріджену пали маш доєсти Яцілий де робил
не мам коли ся з ним потым уєдина мусіл антидати іщы тобі
мож парядретувати Даны даны Данна дана будеме спати моя люба зуско на
пецу горяцко а за пецу пуско ма песу горятс стає мало На
ногій постелі добрі ся спало А то жебы уже якы званя мало
і з чым не засновали ся рамстаном і з чым не заснува
на новым сталі а тым єй стана выстава людеі Головчаковы оповіданя полны
сут експресиі а вводжены діалоґы творят атмосферу автентизму і приближают минулий жыючий
уж лем во споминах світ Іван Головчак Побесідували собі Надвиг было горяче
як в пецу дуда трудили ся то на обойстю до Поли Аусифови
не хтіло ся навет пальцям неґде ткнути на своім господарстві Люб зато
по цілых днях в кінни з Лимаком Веліхлады альбо познаєме глазити за
даком новинком ци по просту поспелятчати ся з такым Приходит віня коси
до Юрка подає йому руку і повідат Слухаюлку чуєм же Ты як
правдивий філософ можеш повісти на бытякє питаня ци бо вповіл бы сек
ся почуват чловек по смерти Юрко выщырил очы як банькы коло кінця
борз робили му ся зморщко то што кус на сміса брало і
повідат Та нияк ся не почул вас Гмер і ферґ Чловек лем
товды члы і одчува так жыє в смерти хоц оген під ним
паль лежыт зрубаным деревом по кленезини Осиф покрутил голов од такой неполной
одповіди зас долька А ци мысліл же чымі одповід шак жы м
был задоволений О тым мож бы де што бы чловек жыл а
потім раз і по вшыткому Йой колеґо як хыш знати то повім
вій цілком так як оно єст Осип вытігнул пачку папіросу де в
заґувити Любкові пак сіл на камін і ґуєву слухат Новмя чловек запер
очы темно му та стихо в земли як в пивници Чує навит
як коріня дерем пєц сокы а почуват ся праві так як втуды
коли і тя іщы на світі не было гесу УСыфові з ґамбы
Як то ся не было на світі Ґєдниян был в мамий татовин
і добрі ся почувал Штоси ты Юлко зачынеш ся маєш не тото
Не може быти штобы чловек посмерти на ся не устал Ілько опустил
голову кус задумал ся по фулі лапнул осиф выпокоіні машрады друже Остає
ся люд да посмерти Напр мамы і татове остают ся в серцях
і памяти дитіны Атсиф останш ся же не єй тіту лишуєс і
чыжданы Шмы з серце і головы подых праціт своє тіж на лежуй
невыятний ха Смутным те босивы і страшт мі ся шефничым ся на
станш пишу світ пустотом і не останеш ся в світ де в
жытю не маш ани ґрама почутя а мамеш якысе почутя посмерти Пришышли
ся душы Осиф ішол до нього смутны як чорна ніч ішол до
діти до жены ішол до жытя може буде в осібным почутя як
той хто буде жыв і буде по смертю Члове вшыткы може як
захце Іван Головчак вмер в <unk> році дожываючы віку <unk> років Наконец
Приведеме іщы слова Петра Мурянкы котрий о головчаковых вершах пише так Все
коли зазрит нам в очы туга А зазерати буде О тым добрі
знаме зацне нам ся за головчаковыма вершами Затом Лемковином одмалюваном на його
кольоровій палітрі Оспіваном дньом што гасне і нічком што несе непокоі але
і сон спокійний і надію же річка што в кряках блудит розбудит
сонце до роботы І то вшытко што сме нагнеска зрыхтували Заохочаме до
чытаня лемківской літературы Кєд бы сте хтіли прочытати дашто до нашой авдициі
просиме о контакт Сердечні дякуєме вшыткым чытаючым Проґрам зрыхтували Олена Дуць і
Варвара Дуць До стрічы в наступным одтинку на закінчыня Толгаі то микає
ріяло писом то микає Ріанайлю кля