Радийочытальня #26 - 2020 08 01, Владимір Хыляк
Еп. 26

Радийочытальня #26 - 2020 08 01, Владимір Хыляк

Опис епізоду

Odcinek poświęcono twórczości Włodzimira Chyliaka, przedstawianego jako ważny lemkowski pisarz, publicysta, działacz społeczny i duchowny związany z Łemkowszczyzną. W audycji pojawia się też fragment jego powieści „Szybienicznyj werch“, opisujący jesienną scenę w Słotwinach podczas święta i odpustu.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Пиша пес книжок єст як тілопез душы Думам то чытам
чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доверат добры
ден Витаме вшыткых слухачів і симпатиків нашого радия Запрашаме до выслуханя ХХ
одтинка радийочытальні На тот раз будеме бесідувати о творчости класика лемківской літературы
выдатні лемківскій особливости писменника фельєтоністы публицисты соспільного діяча пропаґатора Лемковины і священника
Владимира Хыляка Єст він безсперечно найвыдатнійшым лемківскым творцьом другой половины XX столітя
найздібнійшым нашым прозаіком Владимир Хыляк стисло звязаний был з Лемковином котрий посвятил
цілий свій талянт і емоцийне заанґажуваня одталь ся выводил і ту прожывал
Як єден з першых зачал хоснувати званя Лемко Часто власні так ся
підписувал під своіма творами тым самым вказувал стремліня до креуваня автономічной лемківской
культуры Послухайме фраґменту найбарже знаной хыляковой повісти Шыбеничний верх котру написал в
<unk> році Тота повіст в своій фабулі односит ся до подій з
перелому <unk> і <unk> років ХХ ст стацийонуваня на Лемковині в Ізбах
од осени <unk> р до яры <unk> р одділів барской конфедерациі Владимир
Хыляк Шыбеничний верх Фраґмент Такой погідной і теплой осены як была в
<unk> році Не так зас скоро діждут ся люде На темно блакітным
небі ани єдной хмаркы Ани найлегший вітерец не остуджал промены ясного сонця
Оно правда Не пригрівало уж так як в петрівці але простомирным і
лагідным теплом обнимало земличку як бы друга в році весна настала Горділи
ся зеленым замаєны верхы густыма листочками вкрывали ся дерева Птахам неспішні іщы
было летіти за далекє море Веселым цвірканьом чырликаньом Перекликували ся взаімні аж
і спізнены овадя і мушкы шумным летом і в безконечным жуграню любували
ся жытьом І гурма люди што серед натолпу выходили зо солотвиньской церкви
здавала ся ріком пчів яка по долгым зимовым сні вылетіла на вільний
простір і тепле сонечко Днес праздник покровы До того кєрмеш в Солотвинах
зато і служба Божа так ся продолжыла За зле не возме нихто
ожывлений гук народа попри церкви Ту стары ґаздове вытают посторонны гости і
просят іх до своіх хыж на хліб і сіль Видно нерідко і
такого посторонного што го двох місцевых ґаздів тягне за рукавы од чугы
<unk> в свою сторону другій в свою Мусит гіст торжественно обіцяти єдному
кумови же го одвідит предвечырньом і другому што по вечырни Ані товды
не штука і без рукавів остати Там стрійны парібци в вызываючы натягнены
на уха капелюхах опоясаны шырокыма ременями з блищачым в спряшкы і кільчата
з добліньом В самозахопліню позерают по собі і коли не предост уж
Налюбуют ся тым легкым занятьом товды зачынают вести медже собом ожывлену бесіду
Прислухаш ся ім зміркуєш іх розмилуване лице пізріня звернене в єдну сторону
Ех Там в кісным колічку дівчата Чудовий солотвиньскій квіт позберане до білых
ґрантухів гафтуваных запасок червеных ґорсетів квітчастых кабатів в жолтых черевіках на высокых
запятках Просто волоса жебы переплетена ріжнокольоровыма басамунками полова коса одбывала ся од
округліцького личка Они перешептували ся зо своіх думок замыслів якы в часі
долгого богослужыня шукали в іх молодечых головках Але ци правдивы тоты звіруваня
хто то може знати Речы молоды дівчата не хят штоправда самы выявити
таємниці свого сердечка але барз задоволены коли одгаднете тоту тайну Де ся
затрясли нашы мамы же так долго мусиме на них ждати повіла высока
чорнобрівка озераючы ся доокола Тобі не о маму ходит Афіо втрутила невеличка
красотка на перший позір найкрасша медже дівчатми Ти знаш што они не
дітина не стратят ся а о тото жебы позераючы за мамом зіркнути
на свого Матвія Вшыткы дівчата бухнули душеным пілголосным сміхом Афія запонурила ся
Яка з Тебе свиня Фесьо рекла напіл з гнівом напіл з насмішком
Ледво ты высло молоко під стріляш очами там де не все ся
годит Коли бы м могла зазріти до твойого серця кєд бы м
одгадла хто ся там загніздил де ся заруменіла але старала ся рівнодушні
втримати своі думкы Коли пересвідчыш што окремняня є іщы дахто інчий то
беру на ся яко лебо кару аж і хоцбы танцувати днес ся
не судило А кєд мі не доведеш та ти за кару Матвія
одобіл А Думам нетяжко мі буде таку пакіст зробити при тым прудко
одвернула ся на пальцях вдарила запятками і перехылила кокєтливу голову Як бы
хтіла вказати своій товаришці же стати юбити неходяком суперницьом Пристаю на тото
одповіла весело Гафійка Я ся о Матвія не бою бо він бідачыско
пропадат за мном як уця за пахнячым сіном Вартало бы спрібувати а
пак буде видно перебыла фенця прибераючы вызываючу поставу Не перебивай гнівно шмарила
Афія Ту о Тебе ходит а вас дівчата беру на свідків нашого
спору слухаме в доєден голос пристали дівчата Ци выділи в церкви того
шумного парібка з червеным ременьом в чузі перевязаній на єдну страну што
стоял недалеко од Крилоса Виділи виділи хто одкале він певно не зо
сусіднього села довідували ся дівчата А ти фенця виділа єс го продолжуючы
рекла Афія в єй сторону Ні я го не виділа несміло одповіла
фенця яка не знала іщы одгризати а ту аж ся просит затаіти
Не виділа с Як же єс не виділа кєд ти раз по
раз одвертала ся до Крилоса Та коли єм ся уж і одвертала
та лем по то жебы дякову ноту піднімати і підтягнути Така дітиняча
одповід розсмішыла вшыткы дівчата Чом же маш таіти фенцьо повіла Феврося і
найблизша товаришка Таж то нияка уйма кєд ся нам подабат гардий хлопец
Але ж я го не виділа та він ся мі і не
подабат гнівно одповіла фенця Як же знаш же ся ты не подабат
кєдис го не виділа Але ся здрадила засміяли ся дівчата Фенця жалувала
в душы свойой неувагы Розгубліня надавало єй урокливому личку іщы більшой красы
Єдно уж знаме але о другым може іщы не вшыткы знате Преці
тот паробок так ся засмотрил в церкви на фенцю што навірую хтіл
іти до святого Причастя Шмарила наперекір Афія Тация дакому бороню смотрити на
ня одтяла ся Феся Кєд ся призерал тот паробок то видно ліпший
розум має і очы в голові як твій матві або твій семан
твій февронцю гнадко такє несподіваны выявліня дівочых уподобань До решты уж перевершыло
терпеливіст дівчат і они не звертаючы увагы на хлопців голосно зачали докіряти
фесі Але фесю уж штоси інче порушыло она поблідла Коли попри бесіді
одвертала ся до каждой з стоваришок взріла недалеко того незнаного парібка як
спершы ся на камінне церковне огороджыня зо зложеныма на грудьох руками безустанні
взерал ся в ню Она одчула як єй сердечко мило затрепотало як
єй розлюблят зір його ласкавий Чытала Олена Дуць Владимір Хыляк в повісти
Шыбаничый верх прикликує історичны назвиска маршалків барской конфедерациі Але історичны подіі сут
лем фоном до вказаня реальной культуры Лемків Хыляк вказує історию з перспектывы
малого народу якій мусит змагати ся зо свойом дольом все з позициі
слабшого Послухайме іщы єдного фраґменту той вызначной повісти вшыткых котры не чытали
шыбеничного верху заохочаме до одвіджаня бібліотекы Руской Бурсы і про чытаня повісти
в цілости Володимир Хыляк шыбеничний верх урылкы Не спала стара Мати Яцка
той ночы Горячка фесі збільшыла ся Она кричала зрывала ся з постелі
і хтіла летіти надвір долго натрудила ся старенька при ній ниж єй
не втишыла Товды такой при постелі хворой сама затримала Та не минуло
ани два отченашы коли обудило єю дурканя до двері Обережні підышло до
вікєнця Єво про Бога пущай нас скоро познала она голос брата Андрия
та одраз отворила Йолам рукы заломила при слабым близку світича взріла што
Андрий з Курнацкым внесли на руках до хыжы єй єдинака Яцка блідого
як полотно і омлілого Аж товды як мати занесла ся плачом отворил
яцко очы І такой дораз іх запер Але с мій принюс потіху
брате Цит сестро може не є так злі як ся ти видит
втишал єй Андрий дакус меньше плачу а веце помочы Товды вшытко буде
добрі Дай воду і чыстий кавальчык полотна Курнацкій незважаючы увагы на плач
матеры здонял з помочом Андрия Одіня Зяцка обмили кров з його рукы
жебы розпознати рану Куля перешла цілком через руку повіл курнацкій Щестя же
самым тілом Кіст не нарушена Неє небезпекы кров лем зышла зато і
омліл Не плач матір Твій сын не лем буде жыл а даст
Бог оне долга буде здоріл як кремін Обвязавши яцкову руку нараджали ся
што дальше робити Єднако нещестя в тым што він не припамяти а
туго глядати будут продолжал Курнацкій Треба го скрыти Де Як такого слабого
застарал ся Андрий Не мате Андрию даякых знаємых в сусіднім селі на
якых сперти бы ся мож і якых бы конфедераты не підозрівали звідал
Курнацкій Хвалити Бога мам так запрігайте без одвліканя нич не свитат жебы
нам псы на пяти не наступили Нич Андрий пішол по коня курнацкій
розповіл єл єй вшытко што стало ся той знаной нам уж ночы
Як яцкове пораніня стало ся перешкодом жебы вырвати сметану з рук конфедератів
І вшытко зробил він з любови до того дівчата розсуджала Єла Та
вшытко може быти даремне бо она смертельні хвора А кєд бы іщы
довідала ся о своім відци што діє ся з ним тату уж
лем повісти Амін Зато стережте ся жебы тепер о ничым ся не
довідала радил Курнацкій а враз з дньом мож священника з єлейом просити
Мамо одозвал ся ранений слабым голосом Як з сфесьом Дбай о себе
сыну а і як Божа воля одповіла старенька через слезы На ю
хоц раз виджу просил Яцко Піднесли го Долго взерал ся він молчачы
в лице дівчаты Не будеш мала на ня жаль люба промовил же
єм тя не встеріл щестя Вшыткыма способами єм прибувал жебы тя оддати
Богу під опіку Бо моі силы слабы Гей бы чула його слова
отворила Феся очы видит ся познала го бо смутна усмішка заграла на
єй устах усмішка котра вязала іх серця попращай ся Яцку милом і
з матірю Рюк Андрий кєд вошол до хыжы Вшытко готове Час в
дорогу і мі час о свою голову подбати А ци думати мі
о о о о о освободжыню Івана сметаны завісил голос курнатскій Пробачте
люде што я своім явліньом серед вас принял сєм Вам смуток Мам
надію же будеме ся іщы видіти в ліпшых часах Іщы ніч была
на дворі як з обыстя старой Євы выіхал віз выполнений ґонтами Нихто
не сподівал ся што на споді воза прикрытий коритом лежал яц Кобриян
Андрий Ванько завзято поганял коня Єва остала хыжы сама Мала в памяти
недавну осторогу курнатского Зато скорідко замела хыжу затерла сліды кырви скрыла добрі
скырвавлену одежу Жебы нихто ся не додумал што притрафило ся Яцкови Же
был дома Коли на розказ хыжевского конфедераты вошли до хыжы застали там
отця Йоана котрий способил фесю гейбы до вічной дорогы Бліде лице молодого
дівчата лежачого на постелі в руці котрого притримувала свічу старенька Єва казала
розуміти вагу хвилі І хоц кортило конфедератів перетрясти хыжу за Яцком єднако
змушены были вести ся стримано Аж коли священник скінчыл чын Єлео Помазаня
товды они звідали Єву осина Яцко іщы ся не вернул з Біча
пояснювала Єва Він пришол іщы вчера в вечер одповіли конфедераты Але не
знат ся де ся подіват Боже мій Боже ачий нич злого ся
му не стало Не знаме што ся з ним стало одповіл старший
конфедерат Зато ме і пришли глядати ци ся ту не скрыл Они
оглядали цілу хыжу і очывидні ничого не нашли На щестя не было
медже нима никого зо солотвиньской выправы бо ачий і в хворым дівчаты
познали бы фесю што шмарило бы підозріня на голову Старовинкы Аж тепер
надышол і час заплакати над своім положыньом Хто нашол бы ся в
такым Быти каждой минуты неспокійным о жытя наймильшой душы сина єдинака цілой
надіі і потіхы старости Тот лем годен зрозуміти густы слезы на жолтым
поморщеным лици матеры пішла бы за сыном обходила бы го на постеле
Болізны зо старунком якій лем материньска любов годна нести Не побояла бы
ся цілом свойом немічністю боронити го перед ворогом Таяцко просил остати ту
опікувати ся фесьом Чытала Варвара Дуць Часы перебываня конфедератів на Лемковині были
для околичных селян барз тяжкы Конфедераты часто знущали ся над людми выкорыстували
іх і насиляли Заберали людям худобу і ідло Послухайме рекрутской вязанкы співанок
з часів І світовой войны Юсом <unk> цвільнят руси Писми писани цисаря
Пина цисаря дару фами Як на тій долгій посідок войну не самами
не плата Ґрупана Цисаря за борячка Лифанша Ясне го то Ліфа загас
годи двіша война буде мамя та ірка Не хоче пустити ведженя та
ірка не хоче пустити Ради роз ірош то боя соты наробизый молодезы
броня утратила Владимир Хыляк вродил ся <unk> липця <unk> рока в селі
Верхом Лавека на Лемковині де його отец Італий был парохом Мати Владимира
Єврозина была дівком пароха з Верхомли отця Івана Париловича і домітелі Чырняньской
Владимір мал трьох братів якы тіж были священниками на Лемковині а і
сестры выдали ся за священників якы дуж пастирювали на Лемковині Мати вмерла
му як мал лем два рокы Народну школу і шыст пляс ґімназиі
скінчыл Владимір Хыляк в Новым Санчы Матуру робил в Пряшові пак студиювал
Теолоґію в Перемышль В своіх творах Хыляк часто навязує до шкільных років
Послухайме фраґменту оповіданя Смерт і жена од Бога Смерт і жена од
Бога <unk> година выбила на зыґарях вшыткых пештаньскых веж свист машыны прошыбнул
повітря штурман спер ся на своім колесі шыфа подала ся горі Дунайом
Дивне почутя опанувало мном коли перший раз пустил єм ся в дорогу
з шыфом одвернул єм очы од амфітеатральні розміщеной буды і од поблискуючого
златом даху цисарской палаты котрий розсвітлений червеным проміньом заходячого сонця осліплял мя
Опер єм ся о поруча покладу Смотрил безмыслі на синіфалі Дунаю Ніт
не безмыслі то лем смутне занятя хлуп така А я підсвідомо думал
Пришло мі на мысель дивне шкільне заданя в котрым професор казал порівнати
чловече жытя з ріком Як то тяжко приходило мі товды найти такє
порівнаня а як же легко днес Од тече жытя якы ріка Гей
бы і тот Дунай в границях природных або вытыченых силом людскых рук
то скоро то повільні то бурливо то спокійні Чым ближе джерела молодости
тым ріка быстрійша вода яснійша до чыста так як в ясны дни
молодости Чым ниже течыню ріка повільнійша вода каламутнійша видимий образ дозрілого мужчыны
з безконечныма старунками ци мрачной невеселой старосты Якісе прихнобліня мі опанувало посмотрил
єм попри собі На покладі бавили ся діти Щестливы діти Они не
предчувают што неодолга прийде ся ім бороти зо сфалюваном стихійом жытя Коли
то нераз тяжко зыбыхнут гейбы тота шыфа котрой машына ся задигує жебы
перебороти міцне течыня Дунаю І я мимовільні припомнул сой ясны дни мойого
дітиньства по котрым слідувало уж меньше безклопітне жытя І моі думкы сперли
ся в єдным конкретным місци Пришол мі на мысель старий учытель першой
реальной клясы в Новым місті звал ся грабанюк был лысий і щербатий
Тоты два тілесны недостаткы видимо чынили го старым В своій трудній професиі
мал він неєдну нагоду торгати сой з головы волося і розгризати тверды
оріхы Был педаґогом особливого роду нияк не тримал ся інструкций наложеных учытелям
товдышньом властю а был сам для себе інструкцийом і сумлінным выполнительом той
же Зачынал свою науку молитвом і розґом Розґом і молитвом кінчыл лекциі
Зрозуміле што мы діти меньше перенимали ся тым жебы мати хосен з
лекций почтивого дідуся як тым жебы даякым небудь способом выкрутити ся втечы
од його кары ци як він сам повідал од його відцівского благословліня
Пришол мі на мысель і єден товариш з котрым мы сідили в
тій самій лавці Під лавком крім <unk> же грали в карты в
так званого дурака Не знам барже траґікомічной ситуациі понад тоту коли учытель
приімал нас на тій розрывці Поту єден з другым розказал строго дідусь
Клад ся ту не на моіх колинах бо так лем люблячий отец
свою дітину карат а на кресло як найгірший негідник Я невинуватий він
мене нахварил оправдувал єм ся вказуючы на мого партнера Ніт він перебыл
мій товариш забезпечаючо зімавшый ся за нижню част тіла котра неминучо перезначена
была на дознаня болю Чом він звідал учытель Він він він він
винуватий бо Циґанул мя в картах а я по даремници остал дураком
Выпалил торжествуючо же нашол для себе оправданя Не смійте ся діти не
рахуют за гріх саме зле діло але невыкарене його сполніня Ток потягнул
дідусь обернувшы ся ґумі Так не знал єм же Ты Штефан такій
урвіш молчал єм розуміючы свою провину Но ти Роман будеш даколи священником
бо терпеливый єст на всякы кривды і нераз дураком останеш А ти
Штефан Будеш або купцьом або адукатом ты завчашу вчыш ся выкорыстувати добродушніст
люди та наразі клад ся на кресло А ти роман приложыш му
пят розок Против такого наказу не было рекурсу Роман вычыслил мі докладні
пят розок та дякувати му были они так легкы же чул єм
іх як вкушыня комарів А тепер клад ся ты Роман аж Штефан
вынагородит тобі повіл учытель Такій рід взаімного караня ся винуватых вызначал він
коли был в гуморі Я послухал без найменшого сопротивліня і послухал ліпше
як треба было ведений якійсом незнаном злобом Не жалувал єм рукы і
з цілом силом вымірял удары так што Роман при чыслі пят на
голос заплакал Ти нечестний повіл по школі Домя Чом зачудувал єм Я
тебе щадил а ты Тот докір застидал мі по уха Я зрозуміл
же поступил єм негарді нечестно і щыро зо слезами просил єм прощыня
в мого приятеля Запрашаме на музичну перерву в котрій заспівают дуляровы братя
спів місяцку звец радорама бо спаня нема Присол листок завтрарукованя Отворнима мила
огєлецку <unk>eov кайня дбанец ілы роцкы Моя афраірицку <unk>a<unk>ero лівом рукуют я
мусу іти з родичом медже з братом і сосестром ся розлучыти Проме
ся манко не старайте Бендылінами зітляйте Я бам звіли листок лет напису
добрі ся маі А по році не ламязка мала ся мі выдава
Жебы за многом іщы тот другій рік долго цекала Яхою ци не
лазами знала дань про мене была усу та мо залог лют рокы
молод су тота моя брап Перед высвячыньом якє Володимір Хыляк принял в
<unk> році з рук бортнянина перемышского владыкы Томополяньского оженил ся з Анґеліном
дівком Петра Дуркота пароха ісб Першом парохійом хыляка были долины Колошымбарку По
смерти Свекра в <unk> році перенюс ся до ізб де дуж пастирювал
до <unk> р Пак трафил до Бортного Послухайме урывка оповіданя мій блаженной
памяти дяк в котрым молодий священник з симпатийом описує впертого дяка Єфрема
Владимір Хыльот Мій блаженной памяти дяк Коли виділ єм го першый раз
ішло му під пядесятку Был барже нич худий зо стоячым і сігаючым
уховнірьом з узісіма рукавами зо стегненыма тісно попри пястуку на три ґудзикы
Оний крій капоты не мал ниякого врізу а ішол рівно з раменами
і замаркуваний был двома мосяжныма ґудзами велькости старого сакеньского таляра Шырокы ногалкы
зо сірого грубого сукно ховали ся в холявах ялівцьовых боконців шытых не
барз шыковні але заєдно до чыста вымощеных дехтьом жебы запяткы были підкуты
на піл цаля грубом підкілком і жебы ремінны уха од голенищ поверхных
лежали О тото все дбал понеже парадувал ся тым подібні як і
тым жебы з єдной кішыні клапоты вызерал кінчык синього густчатка а з
другой цибушок файкы Вайбик з чорного сукна запятий густо нашытыма шкляныма ґуздичками
сігал аж по долгу його шыю котра в отроє перевязана была волняным
вкратку взористым пустчатом голову Вкрывал він так в ліці як і в
зимі єдном і том самом шапком подібном до напілрозрізаного арбуза оберненого овальным
кінцьом горі зо шырококутным кашкєтиком обшытым долом лісячом скільком ухотой шапкы хоснуваны
вчас сильных морозів Вывернены были в Добрій Час Горі і завязаны торочками
на зосылку Кєд причыниме ґутому і должезну палицю самородну стернистого кряча остро
оковану з котром він ани в крилосі ся не розставал будеме мати
образ його зовнішнього чловека Та понеже оддіня чловека іщы не чынит Треба
нам призріти ся його лицю Было оно выголене чысто гладко за вынятком
підбородкам на котрым він на цілый ріст бороду запустил Здає ся зато
жебы його апашка Не псыла ся од щытины волося мало сіре і
тонькє низко підстріжене а зачысане в тот спосіб што вкрывало оно половину
чела а спонад ух высували ся в сторону його тонького дзюбатого носа
два кучері очы мал сивы але жывы уста тонькы але так зложены
же кєд єм го першый раз вздріл здавало ся мі гей бы
штоси цитал фізийономія його твари не проявляла ни інтеліґенциі ни тупоты ни
быстрости ни ограничености а была така яка биват в обычного чловека чытал
Кыприян Рутковскій Окрем священничой послугы отец Хыляк діял соспільні вюл едукацийну діяльніст
Два рокы по обнятю парафіі в Бортным літератско дебютувал оповіданьом печатаным во
Львові під наголовком Польскій патріот Публикувал повісти оповіданя спомины етноґрафічны ескізы фелієтоны
байкы Хуморискы і інчы в вельох ґалицкых ґазетах і часописах Писал під
ріжныма псевдонімами єронім анонім Вань Неля Лемко Лемко Семко Нікі Запрашаме до
выслуханя чергового фраґменту хыляковой творчости Владимир Хыляк Остатні з роду Оповіданя з
галицко руского жытя Громада якых мало Новелісты зачынают переважні своі повісти представляючы
перелестны приметы і особливости якыма природа обдарила тоту або інчу околицю Старайт
ся зачудувати Тебе видом той горы котра єст для тебе уж нестерпна
або той кривой ялиці на котру дозєс ся насмотрил Я не хочу
іх наслідувати Вірю моім очам котры вшытко постерігают лем в реальным виді
Добрі знам же хліб єст хлібом а Камінна гора як романтичні бы
не выглядала має ялову землю Тыма то очами спостеріг єм на обшыри
Галицкой Руси село котре занимат особливе місце медже вшыткыма селами нашой храненой
богом отчызны Кєд бы само собом не было вынятковом автономічном єдиницьом то
не мож было бы назвати го селом Село Чорторыі так ся оно
зове складат ся зо <unk>надцетьох хыж сім по праві сім по лівій
стороні гірского потока пінячого ся ірвучого котрий впадат в велику долину з
Гір царуючых над селом Жытелі Чорторый не называли ся як бы сме
ся сподівали чорторыйскыма властителями тых <unk> хыж Были два хлопскы роды славны
стары Гардошы і Бридошы Гардошы жыли по праві бридошы по лівій страні
потока Але подля іх были так розділены же нивы гардошів прилігали по
обох сторонах ґуны вам бридошів і наопак Має гыбу тот хто думат
же такє положыня могло родити медже жытелями Чорторий незгоду а іх спілзвучны
назвиска заколот Каждий чорторыєц окрем родового імена мал прозвиско На дане му
або з причыны його особливых примет і привычок або завдякы якисым його
пригодам Прокопа Бритоша звано смішным про його інтеліґентны жарты Федор Гардош называл
ся Федором з гнізда прото же на липі в тіни котрой стояла
його хыжа гніздили ся вороны тым кабридоша звано деревяным бо він был
нерухавый А Юрия Гардоша од часу весіля його сестры котра оставила рідне
обыстя і перенесла ся до ґаздівства мужа забываючы попращати ся з братом
Называли Юрком Нецілуваным Такы прозвиска не лем помагали ім ся одріжняти але
гардошы і брудошы гордили ся нима бо мали ся подля власных переконань
за ліпшых од простых хлопів мали ся за шляхту Были медже хлопами
тым чым князі Чорторуйскы медже аристокрацийом чытала Олена Дуць Векшіст свого жытя
бо аж <unk> два рокы Владимір Хыляк прожыл в Бортным Гел розпочал
свою літературну діяльніст і гев такой были написаны вшыткы його творы Послухайме
короткого фраґменту оповіданя під наголовком Вперты стары Владимир Хыляк Вперты стары Бесідуют
вперты як дітины Хто тото прислівя выдумал тот мусіл добрі присмотрити ся
як розвиват ся жытя тых невинных істок або быти може діти з
іх дітинячыма претенсиями не лем оприкрыли ся але дожерли му і допекли
дожывого в такій ступени што выведаний з терпеливости тоты ангельскы тушычкы поставил
в найблизшым сусідстві з чортом А штобы його імя в лихій час
не споминати Я котрий мам чест і щестя называти ся де факто
відцьом не так як денекотры по новому выхованы люде што відцівство зовут
нечестю або нещестом Не чудую ся тому присліві Прецін неєден раз маленькій
Ланцю або маленька Анця захотіли штобы няньо або мама скоро дали ім
бо ждати не мож як напримір нам старым тоту звізду яка з
надійом для поетычных сердец світит на небі Або тот місяц якій пізном
пором цікавый зазерат во выгляды вшыткых комнат і знає веце родинных тайны
як Гершко Циґлер І вы значыт многострадательны вітцьови молодого руского поколіня силуєте
ся вшыткыма доказами ума філософіі і фізикы Упевнити Вашого хлопця в тым
што його желаня достати місяц з неба до рук є чудне нереальне
і небезпечне Бо на місяци мож си пальці спечы перерахували сте ся
гірко сте ся перерахували як вшыткы теоретичны наукы в педаґоґіі Ваша дітина
кричыт все Я місяц неба хочу Я з місяцьом хочу ся побавити
І терпеливіст руского відця хоц бы на якій і міцні ретязы привязана
о чым ясно свідчыт руска істория старшых і новійшых часів наконец ся
урыват В місце розумных доказів з головы щыро сыпле він з долоны
інчы Тверды чутливы доказы для ожезніня ся нерозумній дітині Ци то помогло
Богатий в досвідчыня мам сомнівы Вперта дітина яка подала ся на свого
впертого руского відця з плачом принимат чутливы докоры але і так кричыт
своє Найте міняню місяц з неба І отец лишаючы дальшы доказы плюне
на землю махне руком і з резиґнацийом повіст Богня скарал впертом дітином
Што порадиш так мі суджене Ксимет потішыл Бихал Турчын спорівнений задля свого
віруваня в фатум з рускыма то вшытко чыста правда Покликую ся на
світоцтво вшыткых відців і прото думам же правильным є прислівя впертый як
дітина А до того руска дітина чытала Олена Дуці В <unk> році
стан здоровля Владимира Хыляка зачал ся погіршати В <unk> році остал перенесений
на парохію до села Литина коло Дрогобича де остал аж до смерти
Вмер передвчасні <unk> липця <unk> рока дожываючу лем <unk> років Владимир Хыляк
лишыл по собі понад <unk> літературных творів повісти оповідань споминів етноґрафічных ескізів
фелієтонів байок гуморесок і сатиричных дрібничок На закінчыня послухайме урывка твору Фалаток
людского жытя Володимир Хыляк фалаток людского жытя На вершынах галицкого Бескіду пасе
ся отара овец Кілько іх є Я не порахувал Чысло іх знат
напевно ліпше як отче наш сам пастух а докладнійше його покарбувана палиця
Адже то на ній вырізаны сут переріжны знакы єдно і двораменны кристикы
звіздоподібны знамена писмо тото і для найварже вченого єгиптолоґа незрозуміле Лем неписменний
овчар Може го одчытати Поєдны нарізы означают чысло дійных овец крестикы кіс
двораменны крестикы ягнята а звізды яловы яркы і ягничкы о загальне чысло
стада і не звідуй о вчаря бо отримаш одповід про котру вшыткы
математикы вдарят ся в чело кулаком Мам овец десят десятків і три
десяткы і половину десятка і троє кіз єден десяток без двох ярок
пілтора десятка і єдну а ягнят было бы полных три десяткы Як
бы єдно не здохло друге ногу не вломило а третьому до жерты
паця хвіст не одгрызло Очывидно здохлий Хромий і куций баранок входит до
загального чысла як математичны дробы неокрисленого значыня про котры сам овчар понятя
не має Выже десятка ани єден справедливий овчар рахувати не зна По
што народны школы Знам по што Лем знам тіж што в тых
школах ани єден іщы на совістного овчаря ся не вывчыл Такій то
овчар старіл своє стадо Уці пасли ся спокійні він підпер бороду на
своій сяжені палици на котрій як повіджено была выкарбувана ціла його проста
і двійна бухгалтерия В його ногах дримал пес з тых білых долгосерстых
овщарскых псів так ціненых на Лемковині Дримал прото же нич ліпшого до
роботы не мал Та допасло ся в єдній купі ниякій лупіжник не
підползал і ниякій чужый чловек квалифікуваний в поліцийно ненадійній рубриці названьом Злодій
не підходил Стоіт мій овчар опер ся о туву палицю так што
ногы з на прямом палиці творят кут на <unk> градусів і думат
Очы Напевно не о трьох Імператорскым Союзі Він лем зо слуху міг
знати што сут на світі цисарі Він знат што єст Бог в
небі сонце в горі люда на земли він сам його уці і
фестарка О чым думал Кєд бы го о тото звідати не одповіст
задоваляючо Быти може він з самого рана роззерал ся дбачо по стаді
котре довірено його опіці Ци не бракує дакотрой єдиниці Обізрівшы вшытко він
думал Сорокатий баран не барз підпорядковуючый ся бреханю пса і мойому свистови
єст Чорна ягничка в білых пончохах і тота єст Вымазана ярка єст
рудна циганка єст мазуратий цап і тот єст вшыткы сут О тым
думал він од сходу сонця а пак міг честно одповісти О ничым
єм не думал Чудным буде то для каждого же розумном душом обділена
істота в вільных хвилях ничым своіх думок не занимат Але правда така
што так єст Єдиным што може заняти нашого овчаря єст тото што
промін сонця освітлил тот кривый бук значыт іщы година до полудня Коли
опре ся світло о тоту русохату ялицю што наліво буде полудне пора
жебы уців кошару на доіня загнати Овчера знают докладні не гірше як
астрономы Коли сонце стає в Меріянді На Юрия тін охоплює в полудне
острый верх на Русаля сонце операт ся о чортівскы скалы На святого
Йоана тін козе в полудне не дуже векшый од єй хвоста на
ілию сонце освітлят в самополудне стару ялицю што стоіт на самым верху
Маґуры На першу пречысту Верхы дзямерскых лісів купают ся в полудне в
тіны на другу пречысту Сонце цілує лице старой Макрины Так названой горы
А на Покровы О чарьови вшытко єдно Коли полудне понеже він овец
полудне не доіт а лем раз на ден вечером до Кошары на
ніч ліх ся вертат Стоіт так овчар і о ни чым не
думат а пес в ногах його дримат часом лем ухами застріже або
хвостом махне Жебы пред докучныма мухами ся оборонити мир в природі Боже
як чудово на Рускій землици сотворил єс світ здає ся прото жебы
твій рускій чловек здалека од земельных суєт од політикы дипльомациі і выборів
і вшелеякой суєдной нисенитниці возвеличал ся в величественній природі твоій чытала Барвара
Дуць Треба припомнути же Владимир Хыляк был найбарже оціненым в старорускых кругах
ґалицкой інтеліґенциі писательом в другій половині ХХ столітя Своі творы писал згідні
з принципами своіх часів в язычю Єднак бодай в діалоґах вводил жыву
лемківску бесіду В рамках сериі Бібліотека Лемківской Клясикы Наше Стоваришыня Руска Бурса
в Ґорлицях перепечатало штыры томы творів Хыляка котры можна придбати для себе
Заохочаме до чытаня повісти і оповідань клясика лемківской літературы Владимира Хыляка До
стрічы в наступных одтинках На закінчыня послухайме твору Посій же ся посій
сплатні пісні співанкы Петра Мурянкы співат Сузана вечырній рокы руснокы варду земличку
земличкы Едрів барзы боді Зывы Да коле розп стишы нП Ним <unk>
носит в надержы від ним вечерні розі чыку тварды то земличы лем
барзы бы земличкы єндрів барз любосхого