Радийочытальня #27 - 2020 08 08, Петро Мурянка
Еп. 27

Радийочытальня #27 - 2020 08 08, Петро Мурянка

•

Опис епізоду

Odcinek poświęcono twórczości Petra Murjanki, którego przedstawiono jako jednego z najważniejszych współczesnych autorów łemkowskich. Audycja zawierała recytacje jego wierszy i pieśni oraz krótki zarys biograficzny, pokazując jego związek z kulturą łemkowską.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня Пиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котре собі чловек сам доберат
дай Боже добрын Сердечні витаме вшыткых слухачів і запрашаме на VI одтинок
авдициі Радийочыта Днес мусиме ся зміряти з тяжком задачом запрезентуваня творів найвыдатнійшого
сучасного лемківского творці Петра Мурянкы Буде то проблем отілько же творчіст Петра
Мурянкы єст барз ріжнорідна і тяжко буде о ній оповісти в протягу
лем парудесятьох минут нашого проґраму Єднак постараме ся запрезентувати хоц маленьку окыршынку
з того што творит знаменитый Петро Мурянка На початок запрашаме на пісню
з першой части платні пісні і співанкы Петра Мурянкы буде то авторскій
твір інспіруваний творчістю Адама Маміцкєвича Співат сам Петро Мурянка Сторий урвіш трьох
сынів кройскырви Русинів предодвіря різблене за вызве Сам в поругах сой стане
духів отц помі гы словами ця тым одозве Кєд на брыкло матыры
насы дни і вечеры уж заєдно лем зимны і пістны Час до
світа ся брати і ти жен сой глядати Час і дохыж привести
невісту А де моі соковы Ту в обыстю віцьовил одпеленчат стерослы ужігы
Ту хотари прадідным вкраютым нашым рідны выруснату подобу Носи ли Прото знати
без мене же выбрати сойжены вымусите в поконі і роді жебы пакт
ся не несло в каждий куд повересло жебы м не чул ся
дома як злого ді Ты найстарший мій сыну персой пут в Лемковину
Тутернина хуцколе часвоя не видистрай але мі ся так стає землю найти
зо спокою Середущий мій сыну Ты ся пересівщыну де то рыса удават
ся Ід на шпиш сі на шариш там сой найдеш до пари
Смоглолицу руситку завлаты Наймолодший мій сын Ты ся вымер в краіну на
сусі підкарпатску чудову Де попілым вырла Син небо підперли Там Русинкы як
ремін дру Такі сітрішы рано вчас з том пішли То і своі
долядати писануй Куполудню скоду сополиків молоды Отця очы провели росавы Іде осіб
смутала узі Сніх задуява а урвішів як нема так нема старіутычы церкви
циґын тыкалі далеко не шынійте цялийте знаємы Такєт ден ся допали ни
оддалек одсален входит тохыж найменьший сыночок веду няню невісту Украінку сірчысту Буде
кому запертій вам очы Скороди на свитаню лем пробудил ся няньок в
двері туркат сы серед уж Як жыєте гыні татку веду слецну словацку
На вас покій на сон вас рядустий Ден не минул як летит
од заходу сын третій сын найстарший тот сын первородний Йоню Веду вам
ляску цифруваму як блязка проню в гробі вам пуды як удны Старий
урвіш трьох сынів кровіскы рви в Русині придублиця закличы Біриты будям што
лізві пліти Іду сон ся женити на іне твеня зловиты Хоц єм
стары звідти піду сам ся цинити на і не мі не ся
пленя цловы Петро Трохановскій вродил ся <unk> серпня <unk> р в Пархові
То отілько інтересуюче же як сам бесідує родиче Теодор і Александра Трохановскы
задумали го іщы в Білцереді на Лемковині І як бы на оне
не смотрити дотепер тримат ся погляду же хоц пришол на світ в
хыжы без выглядів і двери то і його выселили Бодай лем в
пріху матери Дітинство і школьны рокы перевіл на чужыні де ся вродил
пак выізджаючы до Вроцлавя і Варшавы жебы продолжати едукацию од наймолодшых років
проявляло ся його патріотичне заанґажуваня Завдякы родичам і ховані перед жычуливыма нашій
книжці Покохал творчіст учытеля Івана Русенка пак Будителя Александра Духновича вкінци коли
уж мал доступ до варшавскых бібліотек Турґєнєва Пушкійна Шевченка але заєдно направлял
ся Ґутым Першым Послухайме єдного з найбарже знаных версів Петра Мурянкы ХУманіТam
рецитує сам автор Гуманітес Бескіды мі Як доля горбати Як доля міцнійшых
скамянілий Воли дмя краса твоя в наймиты взята на експо світу выставлена
а нам Што ме єй вірно в серцях плекали без вікы несли
до рівных дни Списами заставлена Петро Трохановскій шыроко знаный під літературным меном
як Петро Мурянка то чловек обдаруваний вельома талянтами котрый так як ціле
своє жытя посвятил Лемковині В <unk> році вернул в рідны Горы Од
<unk> р осіл в Креници Запрашаме до выслуханя полного змісту верша Мурянчыско
Петро Мурянка Мурянческо Мурянка з Муряночком доріжком з стежечком серед свойого світа
діганяют жытя Помож сестричко помож братчыку само не двекну тоту іху Оту
на горбочку оту при ялици збудуєме гыжку Спокійно тихідко будеме сой жыти
Од червів хробаків рідний ліс хоронити Двигай ся гыжо миряй інжынірів Жебы
ся не сховзло мурянчыско Болят мя ручкы болят ножкы цілый ден ходилам
аж під тамту сосну Зато серце моє од радости мліє Бо уж
на вершечку вінчык зеленіє Спочывай сестричко спочывай братчыку Ліса шум несе сон
пора одпочынку Хру хру дика свиня хру хру іде зрило Цілу можду
аж по уха вштурила Ратицями молотила В іклах звістно тирмосила Цілым лісом
цілым світом обносила Гей гей сестричко гей гей братчыку сама не двихлю
тоту іхлу а ту на горбочку а ту при ялици збудуєме гышку
чытала Наталия Пелегач Петро Трохановскій такой од <unk> р значыт од самого
початку істнуваня ансамблю Лемковина основаного Ярославом Трохановскым был його членом Ансамбль Лемковина
в комуністичных часах был єдином хоц неформальном орґанізацийом яка плекала лемківску достоменніст
Старала ся о лемківскій русиньскій язык была покровом лемківской молодежы вчула єднала
і ховала обдертых з етнічной чести Лемків В <unk> році Петро Трохановскій
враз з Володиславом Ґрабаном і Ярославом Трохановскым рішыли під патронатом Лемковины зорґанізувати
Лемківску Ватру яка одбыла ся в Чарні До <unk> р іздили на
ню вшыткы котрым близка была серцю Лемковина При тій нагоді каждый рік
выдаваний был часопис Голос Ватры писаний по лемківскы Припомнийме собі як красні
в Лемковині співал Петро Трохановскій Ідо гладс бурымы фнул бы добра долкє
од богато Зелен Япондици голо Од безів на мусискы Од без подій
родом мило ви бусо Лус ся люблю не рік о нидло Ци
змі того ци лем не мож мило як без ты ций голю
сво Жыня і корди рос проби моі молоды Петро Трохановскій од долгых
років веде шыроку офіцийну і неофіцийну педаґоґічну діяльніст в котрій містит ся
медже інчыма вчыня языка істориі культуры реліґіі і ведіня театральных ґруп Вельо
його творів скєруваных єст до наймолодшых чытачів Послухайме байку о зарозумілым ядлівци
і скромній але горді команичці Петро Гулянка Ядловец і команичка Росла в
поли команичка Така трава невеличка Хто єй не зна то в Карпатах
Хто не косит што не пасе Преці вшытко аж ся трясе На
тій смаком пребохатым Вітер віял і засіял Серед поля кущ вівця Гульт
люл кущык понад траву бо натура ци фактура Конец кінцьом Ріст му
дала над травичком Гелсо в поли комоничком Ял ядловец промавляти Кєд уж
выріс вспял ся в хору Ял травичку повчувати Як ты роснеш звымаш
корін видиш траво Марна траво Не так долго потырвало А я шумлю
і як шумлю Я уж війт над тым валалом А травичка команичка
Так я вівцю з душом хварит Сме не хоцкій дакій госен бо
мій листок все одросне Хоц мя скубут цапы стары середущы і підросткы
Но з Тебе яка корыст же лем шумиш же лем колеш а
поза тым видиш брате Я там смотрю на ялиці на карпатскій красавиці
Они такы тухы міцны здає ся безсмертны вічны а кєд нима буря
торхне нераз шумний вершок зорв Чытал яковтутку Петро Мурянка на потребы педаґоґічной
діяльности написал вельо творів Опрацувал буквар до вчыня лемківского языка а я
знам аз буку на котрым чытаня і писаня вчыт ся уж чергове
поколіня молодых Лемчат Послухайме вершыка заміщеного в нашым буквари Петро Мурянка Хто
што єст Медведик іст медикка Аришкє заяцик капусту побегат до блиска коник
зєвакат конич і вісек смакуй псик обертат кіску Лем ся облизує ягнятка
кієлятка скубит команич кулоцкы на ціпціп Ляцят до псаницкы кроликы Марковы рымкаєт
аж трід молоко лебат мів мів дайте іщы А ви што ви
діти найбарже любите Знам знам вы лем ґуму жуєте завзято а мериндзю
в торбі заєдно лишате Пісні і співанкы опрацуваны през Петра Мурянку співат
вельох артистів Запрашаме до выслуханя пісні з другой части платні Пісні і
співанкы Петра Мурянкы выданой стараньом нашого Стоваришыня Руска Бурса Співат Сузана ижелосі
вечырній росірусно чыку тварды до земличку ендерів барзы бори чыкуварди до земличкы
і ендетрів барзы боко свого розпустишко норы внутрідным коле розпустиш монедным до
Кайо вечерні розі русну оке чыкуют барты того зомличко ангедрів барзы бы
косло бы земличкы нетрі барз любого Літературный дебют Петра Мурянкы мал місце
в <unk> році В <unk> році явила ся перша збірка його вершів
Сухый батиль А уж рік пізнійше друга Мурянчуско Окрем того выдал збіркы
як сокіл воду з каменя планетникы і до краю ненароджыня Петро Трохановскій
веде тіж шыроку редакторску діяльніст Од вельох років редаґує двомісячник бесіда Лемківскы
календари Річникы і інчы выданя Выріжнят ся тіж як тлумач На лемківскій
язык перевюл вельо клясикы медже інчыма творы Міцкєвіча словацкого Конопніцкой Послухайме як
по лемківскы звучыт Міцкєвічовий верш Дм Адам Міцкєвіч До м хец моіх
очы піду в очымліню Хец мого серця серце тіж послухат гет мі
з памяти того повеліня моя і твоя памят не послухат Як ся
тінь должыт кєдс подальша падат шырит ся барже чорнявы колесом так я
в чым дальшу далекіст ся задам все хрубшом смугом памят нашу несу
На каждым місци і о каждій добі Дем з тобом плакал де
м ся з тобом тішыл Є все і всяди буду уж при
тобі мо м всяди частку душы мойой лишыл Ци задумана в самітній
коморі Кєд пальцми арфы улюбленой дітнеш одраз сой спомнеш Адже о тій
порі Я му співала тоту саму пісню Краючы в шахы Кєд твій
король впаде до безвихідной до смертельной пасти подумаш собі так стояли ряды
Коли гры нашой час остатній настал Або на балю кєд втихне музыка
Пред новым таньом одітхнути ся диш Порожнє місце дізриш при кафлику подумаш
він же сідил зо мном одде чытал Павло Михаляк Мурянка компонує і
выконує пісні на слова русиньской поезиі Послухайме верша Івана Жолема Уж ся
мі носит ріннот поту І гусинані ґєл дож ся мінец нятого высокы
над хызом мойом циі ротливы уж ся мін гысіт камінны урска і
гірскы зелену уж ся мі не снят дале гекы і близкы карпатскы
замряны ноты уж ся мі несыфырди задыра до хмары высоку вершыну і
смутно як отец засгыну позера Самном а шту в Украі іду уж
ся мі не снит щестливу годину рідний край што змідалы богу бозы
уж ся мі неслит момковины успати Уж прогоню не можу уж ся
мі незлит моя Лемковіно успати уж продю Не спосіб вымінити вшыткых нагорід
якыма остал доцінений за свою діяльніст Петро Мурянка Єст то творец поважаний
в цілым русиньскым середовиску але доціняют го і інчы Чого доказом єст
перекладаня його творів до ріжных чужых языків медже інчыма німецкого французского англицкого
польского і кашубского Послухайме іщы хоц єдного верша Петра Мурянкы Як єм
был ходил до школы За тых комуністичных часі в підручниках істориі были
такы знимкы як на бранденбуржскій брамі Стоіт вояк польскій і рускій тримают
фону Повіды над Німеччыном Бранденбурґска Брымы В моім маленькым краю фан не
вішают на монументах В моім маленькым краю далеко деси там на Лемковині
До фан лем вітер а монументом горы Сині В моім маленькым краю
надіі не мают дивізиі та доцна подібні жыют і вмирают Окрем вершів
Петро Мурянка пише тіж прозу Послухайме короткого філософічного твору коли не мучыт
совіст Петро Мурянка коли не мучыт совіст Вырвал єм з землі колиси
вкрытий мохом великій камін Ани на моім поли не был ани никому
не заваджал а я го вырвал в молодечій пустоті і катульнул на
другє місце Одышол єм пару кроків якысы дивны думкы розколотили ся в
моій голові Може ліпше му было на старым місци там де лежал
де вріз в землю вернул єм ся взял обережно в рукы і
зложыл самі сінько так як єм го застал І здало ся мі
што было му добрі што пребачыл камін пішол єм в свою сторону
і мі добрі было і совіст ня не мучыла Чытала Варвара Дуць
Петро Трохановскій оженил ся з Анном з дому Палегач Мают четверо діти
ціла родина міцно анґажує ся в роботу на хосен Лемків І то
уж конец днешньой радийочутальні Заохочаме до зглубліня творчости Петра Мурянкы чытаня його
вершы прозы перекладів і редаґуваных ним выдавництв На закінчыня послухайме шковраночка уж
минуло як ділити зышол Дерча уж не кодит радіст світом уж не
є на ковраночку мили мист за ми чудний на волями чудовий стріч
Війтертеля конарик же не жолтили Це вам смутку ні мам креко дуго
душу єй Шковраночку милой ми єс ся ми ляшґу ді уж не
чутней над полями чудовей по сель ся клачку жебы мочы дорба серо
з терньом крача дозма до годов Жковраночку миле і не одберкай з
моі мрі Най ся дижду Красну Евесны вчую за свій спій шковраночку
милий місце нель берґайс Назя Ліду Красну Еве чую тастрий спіл