Радийочытальня #29 - 2020 08 22, Горы
Еп. 29

Радийочытальня #29 - 2020 08 22, Горы

•

Опис епізоду

Odcinek poświęcono górom, zwłaszcza Karpatom i Łemkowszczyźnie, pokazując je jako ważny element tożsamości i wspomnień Łemków. W programie pojawiają się pieśni, krótkie czytanki, wiersze i opowiadanie o górze Ferdej oraz innych miejscach związanych z wędrówkami i pamięcią o ojczyźnie.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпша забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагнійшы мильшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
Радийо чытальня Пиша без книжок єст як тіло без душы Думам то
чытам чытам то єм Книжкы сут товариством котры собі чловек сам добера
Добри ден Витаме вшыткых слухачів і сердечні просиме на проґрам радийочытальня в
котрым будеме бесідувати о горах Горы асоциюют нам ся з отчызном Лемковином
утраченым райом за якым тужыме і фурт споминаме І хоц декотрым з
нас повело ся в горы вернути то дуже справ выглядат тепер інакше
як перед выгнаньом На початок послухайме пісню Горы нашы котра єст в
свого родах гымном співаным в часі важных подій Славный ансамбль Пісні і
Танця Лемковина з Білянкы найчастійше том власні пісньом зачынал своі концерты Для
днекотрых люди горы то лем різба терену Але для нас карпатскых руснаків
сут маґічным місцьом отчызном Послухайме короткой чытанкы з букварьо а я знам
а з буку Петро Мурянка Горі Карпаты Ту гора і там гора
За тым гором гора і за тамтом гора ту близко Зелены та
Лесині А там на краі горизонту сивы праві білы Горі Карпаты то
Лемковина чытала Юлия Копіяц Мы Лемкы Русины так улюбили сме своі горы
же співаме о них барз часто Послухайме єдной з вельох співанок о
нашых дорогых горах Як мысте спіл Так само сест Та само чосе
спори демі ослон сноцю слов сночы Добы ся на дора вороноцькє кося
прекрасне девчана добре єстно прекрасне девыма добра дієстено Гори нашы милы гори
нашы славны Де сте ся води лем моі часы доли де сте
ся боди лем моі чосы до Горы сут маґічны і могучы Кєд
ся на них смотрит здалека здає ся же сігают до самого неба
Послухайме верша Івана Головчака котрий навет по выселіню на далеку Украіну не
забыл видоку высокых тугы гір Іван Головчак Горе нашы горы Горы нашы
горы Стоят як підпоры Все ся так здавало жебы небо впало Але
горы знают небо підперают Берут го на плечы Кєд прийде вечер небо
на ней тримат Місяц свічку тримат Світит му додіня Земльо моя рідна
Яка ты высочын Вік не сходиш з оч Чытала Жытелі каждого села
на Лемковині мают свою улюблену гору В Вапенным найбарже знаный єст верх
Фырдей ославленый в лемківскій літературі през Івана Жылема Тепер гора тота находит
ся на граници маґурского Нацийонального Парку і єст великом туристичном атракцийом Понеже
на єй вершку находит ся видокова вежа Вартат ся там выбрати Може
заохотит Вас до того оповіданя Івана Жолема Ой верше мій верше Ой
верше мій верше з циклю Оповіданя старого Лемка уйка Демка Записал Уаньо
желем з села Вапенне Як бы вам дахто оповідал же фырдей не
єст найвысша гора в світі то не вірте йому бо він бреше
або вас циґанит Бо Найвыса гора в світі то фырдей тот што
находит ся медже вапенным або днарком коло самого розділя І не смійте
ся бо вшыткы знают же то правда Ани Бішка моя баба як
я был іщы маленькій то мі завсе повідала же з нього видно
аж піл світа Вы може зас тому не вірите то я сам
переконал ся же то тіж правда Як я уж кус підріс і
мал деси коло вісем років то мы з фецком Бодаком і Ланьом
Шопом вылізли аж на самий верх Фырдея бо все нас барз кортило
видіти од тамаль аж піл світа Мы пішли коло Лазєнок в якых
купали ся в болоті котре гарді звало ся Боровина хворы люде што
приізджали до Вапинного з Ґорлиц Біча Ясла Змигорода і інчых міст а
по двох трьох тыжнях одізджали до мів уж здоровы А дальше при
самым фирдеі была студня з якой текла вода для тых лазєнок хоц
вода в ній заносила з гнилыма яйцми але хлорым барз помагала а
такой воды ниґде більше не было Кус высше на фирдеі были ґаздівскы
поля засаджены комперіями і засіяны ярцьом а іщы дальше То уж росли
самы крякы Березина Ліщына і тернина в якых пасла ся худоба Мы
драпали ся дальше Помедже Ядловец і до обрі засапаны нарешті вылізли сме
на самий вершок Фырдея О Як ту барз высоко повідат найстарший з
нас Фецко Мы розсмотрили ся і переконали ся же з Фирдея видно
барз далеко на пілніч од нас де си там в долині лежала
Боднарка а поза гором направо Фолюш Дальше за гором Пагорина і інчы
польскы села А іщы дальше За сивым туманом деси аж там на
краю світа стояло великє місто Ясло в якым небіжка моя баба была
вза свого жытя аж два раз Збоку тіж далеко в долині тягнуло
ся розділя А дальше лепинкы і аж до Біча де міг уйко
Онуфер возил тисаний камін на будову хыж Наліво шырокій зелені долині як
в гнізді до самой церкви притуляла ся мацина Єй перерізала дорога што
ішла дальше на захід перез Мацинкы і Санкову до Ґорлиц Ґорлиці То
было такє велич місто в якым была желізна колей А моя мама
каждий віторок продавала яйця і масло і купувала мі файны білы букы
кукєвкы а на полудне од нас в глубокій ярузі і над річком
лежало наше рідне село вапенне Звершыны Фырдея його соломяны стріхы і сады
коло хыж юскы клаптикы поля были іщы меньшы але файнійшы О якє
красне наше село выкрикнул зас тот самий фецко і правіт ціле окружене
лісом Ту вапенник там мациньскій ліс з того боку Фырдей а там
зас гора верх На тым версі было кілька кошар кади пастухы заганяли
на ніч худобу яку ціле літо пасли на горах Попід мациньскым лісом
діставали нафтову ропу і там стояло дуже нафтовых шыбів Мы хлопчыска часто
ходили там і смотрили як дістают тоту чорну мазуту і знали сме
же тоты шыбы сут барз высокы але одталь свидея і они были
маленькы і стояли деси там глубоко в долині Поза верхом было село
Пригонина Але нам єй не было видно за гором лем сме виділи
другу гору Корнуту Тіж поросло темным лісом За ньом были села Бортне
Святкола і інчы а з другого бока Абстружне Ропиця і Маластів Але
тоты села лежали в долинах медже хребетами гір і нам видно было
лем верхы тых гір Они выступали єден поза другого так як бы
цікаво приглядали ся на нас І чым дальше од нас тым барже
синіли ся іх верхы і лісы што іх покрывали а іщы дальше
і тоты горы і тоты лісы розплывали ся в прозорній синяві што
овісіла медже земльом і небом і лем ору горды мешканці карпатскых верхів
спокійно кружыли в ній чатуючы здобич Мы долго стояли як зачаруваны і
не могли сме насмотрити ся на тоту вшытку красоту І коли сме
сходили внес то нам здавало ся же мы направду виділи аж піл
світа А пак потім доля розметала нас по ріжных краях Виділ єм
ріжны землі і моря безконечны степы і высокы горы великы міста і
маленькы села Але николи уж нияка гора не здавала ся мі така
высока як тот фырдай в Карпатах бо з жадной не было видно
аж піл світа прекрасну Лемковину Агнескы Як часом припомну собі тоту гору
в Карпатах то одраз Зачынам співати стару лемківску співанку Ой верше мій
верше мій зелений верше уж мі так не буде як мі было
перше чытала Барвара Дуць По выселінях Лемків Фурдей позерал за своіма людми
аж на чужыну Послухайме верша Івана Желема до котрого музыку скомпонувал Петро
Мурянка співат сам композитор уж ся мі ныслит ріннот потулку і гусиноні
ґєвдо уж ся мінеснят высокы Над хызом мойом циірутливы уж ся мі
не гыснят камінны урйска і гірскы злену уж ся мі не снят
далекы і близкы карпатскы замряны ноты уж ся мі несыфырди задыра до
хмары высоку вершыну і смутно як отец засгыну позера Самном а шту
в Украі іду уж ся мі не снит щестливу годину рідний край
што змідалы богу позы мі не слит моє Лемковины бу спати уж
прогоню не можу уж ся мі незлит моя Лемковіно успати уж продю
Горы не дают о собі забыты навет Лемкам прожываючым оддавна на чужыні
Час од часу появляют ся во споминах а навет снах Послухайме фраґменты
оповіданя авторства Семана Мадзеляна де головном героіньом буде часто описувана през творців
з Білцаревы Зелярка Семан Мадзелян Быча Покута Фраґмент Кілько то уж раз
Снила ся мі тота гора од <unk> р то не памятам Але
знам же веце раз як прожытых років на чужыні Звычайна гора як
поздолжна окропечна копа сіна Літом зелена осеньом і зимом кус поруділа з
великыма плахтами білых полян З єй товды лысого вершка потепер вшыткы поляны
засаджены лісом добрі видно было далеко на сході мурувану церков в ізбах
а на полудни синів Долгій гырбет Криницкой Яворины На заході зас як
на долони видно было Новый Санч і далеко кус на полудньовый захід
блищали контуры скалистых татрів На пілночы під самым єй порогом дримало старенне
місточко Ґрибів з його непропорцийного величавым рынком костелом і зараз в його
сусідстві як бы в його тіны Красувала ся трибанна церковця східнього обряду
видно было одталь дуже так лемківскых як і ляцкых сіл розположеных по
долинах і горах того мальовничого реґіону Може Зато полюбил єм тоту гору
же уж в дітинстві наш учытель Михайло Хуцалюк водил нас ту на
сам вершок на прохульку і справляли сме ту незабыты хаівкы А може
зато же як єм уж підріс то возил єм одталь тяжкє букове
дерево А може прото же пас єм ту коровы і збахнул вшыткы
таємниці той чудовой горы Знал єм же в Чорным Лісі єст царство
малин і Черниц але грыбату не найдеш Зато в дубовій долині по
дощах зберай іх кілько занесеш Знал єм де мают своі норы лисы
борсукы знал єм в котрых дуплях водят ся жолны пугачы ловіркы ци
інчы лісовы мешканці Я знал адже о дикых пчолах высоко в очку
старой ялиці гасил єм спраху в крыштальным джерелі на бычій покуті Што
повідали стары люде же хто єй буде часто пил мусит одыйти на
чужыну Но і так ся стало Остал ся Лем сон чытала Моніка
Тылявска образ рідных гір гостит в серцях каждого гірняка Послухайме як прагнул
го захоронити Іван Головчак Іван Головчак Сун на світі такы горе Сум
на світі такы лісы надякыма сім просторі златом кульом тоты горы та
Поляны то парабабці Лемковины тоты лісын то праґі верховен гейве горы зелену
рукы Вілісочкы бородат беру серцьом вазна рука бі ся з вами любуват
Долго буду Вас змусит Співаночка вам співат Докля сонце о чем світит
буду горе вас скогат прогнузавса на стежечках Босы одчувате трапе Жебы незбля
восердачку Мій образ Ваш ласкавый лецитувала Софія Рутковска Народы якы ниґда не
жули в горах не розуміют кілько они можут значути Запрашаме на співанку
сплатны співы нашого роду моій гори мой милой двери сте закрили милой
двери Ойме собі нивы горі прорувати позерати То собі буде ці позерати
то сменязы взяли Жебисмеси горі даны Жебис Меси Реруваті даны Віґори Карпаты
нихто не знає Што для нас вартате нихто не знає для назвар
тоты Лемкы выхованы в горах не могли привыкнути до низинного краєвиду Ниґде
в світі не найде ся другой такой землі богатой в прикрасну природу
і чудовы видокы Янко Шкідпан Де Бестія під Бескіда Де тепер піду
Де хыжу сой найду на зиму уж так як ярів під ялицьом
не сяду уж так як літом під буком не буду Де тепер
піду де Ци приймем я дахто до себе Ци меліздом я окаже
Де тепер піду Ци на чужыну даґда Кєд Лемковину лишу Хмору напевно
поздраджу Де вістя піду Бескіде На плечах тя певно не двигну А
так бым прагну при собі тямати Вічно галубити кохати чытала Віктория Теравска
Горы сут німыма свідками істориі Красні вказал тото Петро Мурянка в діалоґуваным
оповіданю Бесіда Петро Мурянка Бесіда Вершкы Гір зеленый вінец лемківского Бескіду Чудовый
край Над хорами синє розміряне небо Шущыт лозина над прудком каменицьом а
там на протилежных краічках Малого Світа дві сусідкы горы Чершля з Яворином
Бесіду свою ведут і повідат Яворина до сусідкы Што нового чути Ты
там ліпше видиш як там долины Проходят тисячы років єдна хвиля і
гірмит в одповіди чершля Спокійно як завсеньо здорово Вітер лем пофульґувал до
тебы полетіл Зас проходят тисячы років єдна хвиля А тепер звідує Яворина
Тепер виджу там долину дрібных рущын на двох ногах Люде Так люде
проходят тисячы років єдна хвиля Но тепер звідує Яворина Вічу більше Хрущів
люди Ідут ґумі підходят гет Та і на тебе ідут не чуєш
Чую але добрі мі як завсе Спокійны видно створіня Перешли зас тисячы
років єдна хвиля Но і як ти там звідує Яворина Цілком добрі
одповідат Чершля Привикла м до тых люди Весело мі з нима А
тепер світує Яворина по тисячах років єдній хвили Штоси дивне проходили нераз
війны хоріла земля Але тепер цілком нето Нашых приятели нашых добрых люди
женут іншы люде Бют хорозят Не чуєш плачу Чую повідат Яворина Проходят
рокы єдна хвиля Як ты там свідує Яворина Ой барзлі нияк не
привикну Жди і вернут добры часы А тепер спий Бабусю то сме
ся набесідували Спят горы снят о справедливости під синім Небом Під Ясным
Єдным для вшыткых небом Ждут Чытала Меляня Пелехач Горы загартували нас Лемків
уформували на люди твердых і робітных Безвантпліня повлияли тіж на язык словництво
Іван Головчак слова гір Як бесіду нашу таде сте почули Знайте добры
люде горы єй вродили Кажде наше слово право мациніти Оно єст вроджене
Лемків выселити Оно в світи людству доказати мусит Святу справедливист нихто не
задусит Оно буде жыти землю овесняти Каждий верх то отец а до
Лемка матір Нихто нам зо серця слова не вышмалит В них єст
оген душа такій што аж парит Слова землі нашой дорогы нам звукы
Они нам співали брали нас на рукы Розуміли в сайнах іх навет
коровы Тілько єс в тых словах ласкы та любовы Сут бесіды нашы
слова специфічны Они як документ холосят нам вічно Ше сме ся родили
вырастали в хорах Ше сме автохтоны як сосенкы в борах Нихто нам
нароком словец не сотворил Они древні звукы сивітскы як горы Чытал як
уж вшытко што сме на гнескы зрыхтували Памятайме же Горы Карпаты то
наша отчызна Приізджайме гев так часто як лем можеме одвиджайме села з
котрых сут нашы корані запальме свічку на гробах предків Так долго як
будеме памятати о нашій отчызні будеме тырвати як нарід на закінчыня пісня
ансамблю якій діє на чужыні але назву взял од найбарже популярной на
Лемковині назвы горы Співанка Горы моі горы аранжациі кычеры і