Радийочытальня #31 - 2020 09 05, Школа
Еп. 31

Радийочытальня #31 - 2020 09 05, Школа

•

Опис епізоду

Odcinek poświęcono nauce i szkole: prowadzący rozmawiają o znaczeniu edukacji, systematyczności i odpowiedzialności od najmłodszych lat. W tle pojawiają się cytaty i fragmenty tekstów o wartości wiedzy, różnicy między uczonymi i nieuczonymi dziećmi oraz o dawnych, trudniejszych warunkach dostępu do nauki.

Автоматычна транскрипция

Чытаня то найліпше забава яку выдумали собі люде Чытаня то подорож котра
ниґда ся не кінчыт долга ба вічна подорож в часі котрой стаєме
ся лагіднійшы мельшы і барже чловечы То чытат книжкы жыє два разы
радийо чытаня пишопец книжок єст як ділопец душы Думам то чытам чытам
то єм Книжкы єст товариством котры собі чловек сам доверат Добрыден Витаме
вас нашы дорогы слухачы і сердечні просиме на IV одтинок авдициі Радийочытальня
в якым будеме бесідувати о вчыню і школі Знаня в жытю чловека
сут барз помічны Чым веце річы познаме тым барже інтересує нас світ
і його таємниці Вывчены люде найчастійше сут шануваны през інчых Вчути ся
треба уж од наймолодшых років В першій клясі а навет уж в
передшколю діти вчат ся систематичности і одповідальности Наймолодшы ученикы барз люблят ходити
до школы озерати своі книжкы і шкільны приборы Александер Духнович Мамко куп
мі книжку мамко мамко куп мі книжку тинту папір і табличку бо
я піду до школы вчыте ся доволи Повітают же во школі діти
знают добру волю Знают красні співати чест каждому дати Я бы м
вшытко хотіл знати і честно ся справувати Куп мі мамо книжечку хоц
ним таку маленьку чытала Юлия Копец Александер Духнович велику надію народа видит
в молодых Дбаючы о чыстоту мудріст і честніст чут молодых пошаны для
рідной землі культуры і істориі Послухайме короткого фраґменту драмы Добродійніст горує над
богатством Александер Духнович Добродійніст горує над богатством Слезы течут чловекови кєд видит
тілько чеснот так вельо духовых сил невинных простых діточок О якє то
щестя для чловека школа Як там дух серце і мысель посвітят ся
Бо порівнайме школяря з інчым невченым хлопцьом О яка медже нима ріжниця
Гей бы медже голубом а Астрябом Шкільны діти старают ся працувати робити
алінивы пецухы лем бігают літают і вдячнійше по жебрах підут як роботу
приймут То бы то подумал перед десятьома роками же єдна дітина забавляючы
ся через літо <unk> златых може собі заробити кому бы пришло на
розум же за грибы ягоды лишнакы черешні косычкы єдна дітина себе одіти
іщы грозшы зашпарувати годна А при тым як доброго і щырого серця
сут школяры Богого жебрака як вдячно як щыро як радісно споможут і
щыром наремністю пожалуют О Давно в нас того не чувано давно діти
бігали все лем іграли ся каміньом метали в поли пастухами были там
сваволили рішыли кляли Єдно од другого вчыло ся шкарадно бесідувати красти шкоду
робити словом Давно діти росли як бидлята як дикы люда а Бога
мало познавали і прото выросли як дерева і безщестны люде ся з
них стали Гірше од тых про котрых праведний Бог світ потопом загладил
А тепер Аж душа радує ся кєд видит просвічену вчену дітину як
она знає чести дати людям як знає пожалувати худобного як відця матір
честувати і вспомагати словом Жыє і росне Богу на славу людям на
гідніст і собі на корыст О Боже помож жебы наш нарід дізріл
тото добро і нажалувал маленькой оной платни за котру інчым вченым народам
може ся зрівнати Чытала Варвара Дуць Малы діточкы люблят ходити до школы
Коли приходит берацен барз ся радуют а разом з нима і родичы
Михал кыват глядіст в обищю Сталь сой кагут селят тваля і співат
Псик слухат змылыкат оком выжыват Коцуль двигнул фіст высоко мулькоты трепле кривисками
ґулькоты Ланцьо стоіт селят дваля Мількує Што з дітьми зася так базлядуют
голуп смотлит та ся сміє скомна Што Не знас же ся школа
зачынат рецитувал Мартин Нутковскій Не все был так добрий доступ до наукы
якнеска Діти тяжко працювали помагали своім родичам на ґаздівці Зато не вшыткы
ходили до школы Од наймолодшых років наганяны были до пашыня гуси або
худобы Послухайме як о пашыню коров співат кучерка роби Александер Павлович нагварят
Руснаків до того жебы посылали своі діти до шкіл Мудрых люди всяди
шануют а не вывченых глупых лем высмівают Уч ся моє дітя Діточкы
так як квіточкы роснут розквитают а во школі все поволи розум розвивают
Каждий чловек од дітинства должен ся учыти працувати честно жыти злого ся
хранити Вы діточкы як пчолочкы школу нащывляйте Пчолы меду вымудрости во школі
глядайте Пчолын назбера і дме Мают што хожыти В школи зас мудрости
чести научат ся діти Там во школі розумове отворят ся очы Мудрий
чловек за все в світі знасовій помочы Мудрого чловека всяди в учтивости
мают ах упого неукого всяди высмівают Чытала Віктория Тилявска О значыню наукы
в жытю чловека дуже писал учытель Іван Русенко Повинны сме ся вчуты
так як інчы народы Так жебы мати своіх вывченых представників якы будут
могли репрезентувати нас в світі і бороти ся о нашы право Іван
Русенко учте ся Руснакы учте ся учте Руснакы як інчы сертся народе
і ме мате своіх ученых деколи Та і нам треба буде дакого
делеґата Штобы пошанували люде нашого брата Щобы сме ся не крыли другым
людям за плече лем наперед ся пхали як де треба што рече
чытала Аня Дамба Люде котры ся не вчат легко дают ся ошукати
інчым а біда часто зазерат ім в очы Іван Русенко треба нам
наукы Хоц маме кріпкы рукы хоц маме добре здравя Без школы без
наукы мудрійшы нас задавят Бо хоц голову маме і мозоґ в тій
голові то ми не понимаме Што о нас дахто повіст Бо хоц
і очы маме як сонце світит Лем вшыткого як другы не можеме
видіти Мы лем гора чуєме бо серце маме вгруды Лем того горя
нихто николи чути не буде Хто нам другом хто врахом Мы каждому
вірили На мотузку нас веле свойой не мали мы ціли І мы
все біды холе Оцмаме кріпкы рукы Бо ніт в нас свойой школы
І свойой ніт наукы чытала Павлина Смерачняк Послухайме іщы єдного русинкового верша
в якым учытель нагварят нас до роботы над собом На тот раз
в музычній обробці уж радіхом хоц будме богати і чести не дай
мез до птари не зломит нам бій чести не дай мез до
птага ти а віры не зломит нам темны так варят не легемк
то треба ґу сонцю нам ііти Бо сонце і для нас за
свійтит не будме все вколо по темкы бо сонце і для нас
за свій не будме все вколо по те Мы слаби як гача
до пугу га то одружно ся берме до дііла і буде в
нас догора з міцци гіла лем треба з помоци друг другу і
буде в нас дораз міци лем треба з помоци друг другу Нас
мало то єдну громаду всі Ходме і смо тра дима очами сокого
Хто з нами в раз іде хто то за трьома очами соко
Хто з нами враз іде хто за Ни мягкы так гварят як
лигы нагаритуйме ся вситкы на груду пламени наукы труду і стузат внеднасароди
пламены наукы і стузат внеднасароди Вчыме ся ціле жытя Вшыткы досвідчыня люде
якых стрічаме можут влияти на наше розвития Іван Русенко треба нам школы
Ваньо Березина наш Лемко повідат што світ то єст школа А учытель
біда Я зас на то повім Березино друже же той бідной школы
маме уж за дуже Преця тота біда долший час нас учыт І
свойом науком мало не замучыт Хоц нас долго вчыла Все сме самы
такы Як і предвікаме руснакы бідакы чытала Кравдия Дечко чуме ся не
лем в школі Од наймолодшых років родичей дідове вчат нас языка нашой
культуры і традиций Послухайме співанкы дітячого ансамблю Бабина співаночка з Підкарпатя співати
співаным <unk> Бы сівати ся світу При роботі таю тасом Выдонаю до
наєдку тиха вода Но моя солюбила я молода Ци попы вецедякови тай
Боже Ци якому свиякови не най може Ци папыдякови тай Боже Ци
якому свыякови Недай може Пойне даня моя мамко за пияка Болепяку допину
вас пидякы айме на моя мамку за такого што ви мене вірно
любицийо Коли сме ся любували Егоя Хоцотка все дозбівали Мамко моя Коли
сме ся золювали еягоя сухы дубы розквітали Мамку моя Коли сме ся
любували Егоя Всокє думе розкритали маË поділе Ци тоді сы су Моґом
на сел опчерса на Школьны часы лишают ся в памяти на все
Першых учытелів ілюстрациі з букваря і першы книжкы запамятуєме до кінця жытя
і час од часу вертаме до них во споминах Смерт і жена
од Бога година выбила на зыґарях вшыткых пештаньскых веж свист машыны прошыбнул
повітря штурман спер ся на своім колесі шыфа подала ся горі Дунайом
Дивне почутя опанувало мном коли перший раз пустил єм ся в дорогу
з шыфом одвернул єм очы од амфітеатральні розміщеной буды і од поблискуючого
златом даху цисарской палаты котрий розсвітлений червеным проміньом заходячого сонця осліплял мя
Опер єм ся о поруча покладу Смотрил безмыслі на сині фалі Дунаю
Ніт не безмыслі то лем смутне занятя губ така А я підсвідомо
думал Пришло мі на мысель дивне шкільне заданя в котрым професор казал
порівнати чловече жытя з ріком Як то тяжко приходило мі товды найти
такє порівнаня А як же легко днес Од тече жытя якы ріка
Гей бы і тот Дунай в границях природных або вытыченых силом людскых
рук то скоро то повільні то бурливо то спокійні Чым ближе джерела
молодости тым ріка быстрійша вода яснійша до чыста так як в ясны
дни молодости Чым ниже течыню ріка повільнійша вода каламутнійша видимий образ дозрілого
мужчыны з безконечныма старунками ци мрачной невеселой старости Якісе прихнобліня мі опанувало
посмотрил єм попри собі На покладі бавили ся діти Щестливы діти Они
не предчувают што неодолга прийде ся ім бороти зо сфалюваном стихійом жытя
Коли то нераз тяжко зыбыхнут гейбы тота шыфа котрой машына ся задигує
жебы перебороти міцне терчыня Дунаю І я мимовільні припомнул сой ясны дни
мойого дітиньства по котрым слідувало уж меньше безклопітне жытя І моі думкы
сперли ся в єдным конкретным місци Пришол мі на мысель старий учытель
першой реальной клясы в Новым місті звал ся грабанюк Был лысий і
щербатий Тоты два тілесны недостаткы видимо чынили го старым В своій трудній
професиі мал він неєдну нагоду торгати сой з головы волося і розгризати
тверды оріхы Был педаґоґом особливого роду нияк не тримал ся інструкций наложеных
учытелям товдышньом властю а был сам для себе інструкцийом і сумлінным выполнительом
той же Зачынал свою науку молитвом і розґом Розґом і молитвом кінчыл
лекциі Зрозуміле што мы діти меньше перенимали ся тым жебы мати хосен
з лекций почтивого дідуся як тым жебы даякым небуд способом выкрутити ся
втечы од його кары ци як він сам повідал од його відцівского
благословліня Пришол мі на мысель і єден товариш з котрым мы сідили
в тій самій лавці Під лавком крім <unk> же грали в карты
в так званого дурака Не знам барже траґікомічной ситуациі понад тоту коли
учытель приімал нас на тій розрывці Одту єден з другым розказал строго
дідусь Клад ся ту не на моіх колинах бо так лем люблячий
отец свою дітину карат а на кресло як найгірший негідник Я невинуватий
він мене нахварил оправдувал єм ся вказуючы на мого партнера Ні він
перебыл мій товариш забезпечаючо зімавшы ся за нижню част тіла котра неминучо
перезначена была на дознаня болю Чом він звідал учытель Він він він
він винуватий бо Циґанул мя в картах а я по даремници остал
дураком Выпалил торжествуючо же нашол для себе оправданя Не смійте ся діти
не рахуют за гріх саме зле діло але невыкарене його сполніня Ток
потягнул дідусь обернувшы ся ґумі Так не знал єм же Ты Штефан
такій урвіш молчал єм розуміючы свою провину Но ты Роман будеш даколи
священником бо терпеливый єст на всякы кривды і нераз дураком останеш А
ти Штефан Будеш або купцьом або адукатом ты завчашу вчыш ся выкорыстувати
добродушніст люди та наразі клад ся на кресло А ти роман приложыш
му пят розок Против такого наказу не было рекурсу Роман вычыслил мі
докладні пят розок та дякувати му были они так легкы же чул
єм іх як вкушыня комарів А тепер клад ся ты Роман аж
Штефан вынагородит тобі повіл учытель Такій рід взаімного караня ся винуватых вызначал
він коли был в гуморі Я послухал без найменшого сопротивліня і послухал
ліпше як треба было ведений якійсом незнаном злобом Не жалувал єм рукы
і з цілом силом вымірял удары так што Роман при чыслі пят
на голос заплакал Ти нечестний повіл по школі Домя Чом зачудувал єм
Я тебе щадил а ты Тот докір застидал мі по уха Я
зрозуміл же поступил єм негарді нечестно і щыро зо слезами просил єм
прощыня в мого приятеля Помалы приближаме ся до кінця днешнього одтинка Нагваряме
вшыткых не лем діти до вчыня ся Послухайме остатнього верша якій зрыхтували
сме на гнеско Несторыпела Ой вчыйте ся діти Ой вчыйте ся діти
бо вчыти ся треба Чыйте ся Бо зле єст коли розум спит
Як хліба для жытя так наукы треба Бо барз єтернистий без наукы
світ Ой вчийте ся діти бо світ то не мати не возме
на рукы не попестит ніт Найти в ним дорогу тот си лем
потрафит хто придбат науку Хто вчыл ся як шлід Ой вчыйте ся
діти што бы горды з Вас были Вашы відці діды і тот
рідний край Бы сте Лемковину рідну розмаіли як красит природу наш чудовий
май Ой вчыйте ся діти Бо вчыти ся треба жебы легкій сытий
Добрий был ваш світ Засіяна вами найтучніє нивка Най вам діти квитне
тот ваш світ як квіт чытала Олена Дуць Дякуєме за увагу заохочаме
до слуханя нашого проґраму розвиваня ся і пошыряня своіх горизонтів на закінчыня
співанка нашой бурсяной терочкы тай